Рішення № 33532443, 17.09.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2013 р. Справа № 917/1591/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транслюкс", вул. Софійська, буд.10-А, м.Київ, 01001

до Приватного підприємства "Торговий дім "Моринський", вул. О.Вишні, буд.5, м.Полтава, 36039

про стягнення 14925,88 грн.

Суддя Безрук Т. М.

Представники:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

Розглядається позовна заява про стягнення 13746,34 грн. заборгованості товар, поставлений згідно договору поставки продукції за № 7109-1 від 07.09.2012р.

Позивач на підставі ст. 22 ГПК України надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій прохає стягнути з відповідача 13746,34 грн. заборгованості за поставку товару, 982,95 грн. пені, 196,59 грн. - 3 % річних (а.с. 23).

За ухвалою від 22.08.2013р. суд прийняв заяву про збільшення позовних вимог (а.с.71).

Подальший розгляд справи проводиться стосовно позовних вимог, викладених у заяві про збільшення, а саме стягнення з відповідача 14925,88 грн., у тому числі: 13746,34 грн. заборгованості за поставку товару, 982,95 грн. пені, 196,59 грн. - 3 % річних.

В п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що у разі прийняття судом зміни (у бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов’язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Відповідач відзив на позов не надав.

Ухвали, надіслані відповідачу на адресу згідно позову (вул. О.Вишні, буд. 5, м.Полтава, 36039) та на адресу діяльності, вказану ним у договорі (вул. Леніна, буд. 35 А, смт. Катеринопіль, Катеринопільський район, Черкаська область, 20500), повернулися до суду з відміткою поштового відділення про закінчення терміну зберігання (а.с.14-16, 18-20, 73-75). Згідно даних веб-сайту Єдиного державного реєстру, що функціонує відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 2009/5 від 19.08.2011р., технічним адміністратором якого є Державне підприємство «Інформаційно-ресурсний центр», Приватне підприємство "Торговий дім "Моринський" зареєстровано як юридична особа за адресою: вул. О.Вишні, буд.5, м.Полтава, 36039 (а.с.22). На вказану адресу судом надсилалися ухвали по справі. Зазначена адреса співпадає з адресою за позовом.

Відповідно до ст. 64 ГПК України у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про порушення провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місце проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 17.09.2013р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транслюкс" (позивачем) та Приватним підприємством "Торговий дім "Моринський" (відповідачем) був укладений договір поставки продукції за № 7109-1 від 07.09.2012р. (далі – Договір); (а.с.11).

Згідно з п. 1.1 Договору позивач як постачальник продає, а відповідач (покупець) купує та оплачує товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або в накладних, що засвідчують прийом-передачу товару та є невідємними частинами цього Договору.

За п. 1.3 Договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Відповідно до п. 8.5 Договору він діє до 31.12.2012р. та вважається продовженим на один рік, якщо жодна із сторін не явить про наміри його розірвання.

Доказів розірвання договору сторони суду не надали.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 13715,45 грн. Зазначене підтверджується накладними ТТН № ПТЛ-004043 від 17.12.2012р., ТТН № ПТЛ-004124 від 19.12.2012р., ТТН № ПТЛ-004200 від 21.12.2012р., ТТН № ПТЛ-004188 від 21.12.2012р., ТТН № ПТЛ-004288 від 26.12.2012р., ТТН № ПТЛ-004347 від 28.12.2012р., ТТН № ПТЛ-000028 від 03.01.2013р., ТТН № ПТЛ-000002 від 03.01.2013р., ТТН № ПТЛ-000005 від 03.01.2013р., ТТН № ПТЛ-000029 від 04.01.2013р., ТТН № ПТЛ-000050 від 05.01.2013р., ТТН № ПТЛ-000293 від 07.01.2013р., ТТН № ПТЛ-000083 від 08.01.2013р., ТТН № ПТЛ-000153 від 11.01.2013р., ТТН № ПТЛ-000160 від 11.01.2013р., ТТН № ПТЛ-000166 від 11.01.2013р., ТТН № ПТЛ-000165 від 11.01.2013р., ТТН № ПТЛ-000183 від 14.01.2013р., ТТН № ПТЛ-000279 від 18.01.2013р., ТТН № ПТЛ-000281 від 18.01.2013р., ТТН № ПТЛ-000303 від 21.01.2013р., ТТН № ПТЛ-000310 від 21.01.2013р., ТТН № ПТЛ-000354 від 23.01.2013р., ТТН № ПТЛ-000382 від 24.01.2013р., ТТН № ПТЛ-000384 від 24.01.2013р., ТТН № ПТЛ-000373 від 24.01.2013р., ТТН № ПТЛ-000409 від 25.01.2013р., ТТН № ПТЛ-000416 від 25.01.2013р., ТТН № ПТЛ-000411 від 25.01.2013р., ТТН № ПТЛ-000418 від 25.01.2013р., ТТН № ПТЛ-000438 від 28.01.2013р., ТТН № ПТЛ-000436 від 28.01.2013р., ТТН № ПТЛ-000448 від 29.01.2013р., ТТН № ПТЛ-000449 від 29.01.2013р.та генеральною довіреністю відповідача від 07.09.2012р. (а.с.27, 28-61).

Відповідно до п. 3.3 Договору покупець зобов’язаний оплачувати кожну партію переданого товару протягом 21 календарного дня з моменту передачі такої партії.

Відповідач за одержаний по вказаним накладним товар оплати не здійснив.

Оплати на суму 4585,09 грн. правомірно зараховано позивачем на погашення боргів минулих періодів, оскільки відносини з поставки товару між сторонами є довготривалими, наявність заборгованості минулих періодів на суму 7076,68 грн. підтверджена двостороннє підписаним актом звірки взаємних розрахунків від 29.04.2013р., а в платіжних документах відповідачем не конкретизовано призначення платежів (а.с.12, 63-68).

За ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 ГК України.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму./P>

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів в спростування вищевикладеного чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Як було встановлено господарським судом, за вищевказаними накладними підтверджується факт поставки товару відповідачу на загальну суму 13715,45 грн. та факт безпідставного непроведення відповідачем оплати одержаного товару.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення "fs87">13715,45 грн. основного боргу за товар, відвантажений по наданим накладним, є правомірними та підлягають задоволенню.

Позов в частині стягнення 30,89 грн. основного боргу за товар слід відхилити, оскільки доказів поставки товару на цю суму позивач не надав.

Посилання позивача на акт звірки розрахунків та гарантійний лист не може бути належним доказом поставки товару, оскільки вказаний акт є тільки документом, по якому бухгалтерії сторін звіряють бухгалтерський облік операцій, гарантійний лист також не є первісним документом, що фіксує здійснення господарської операції, а наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін повинно підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами – договором, накладними, тощо.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 5.3 Договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов’язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожен день прострочення платежу.

На цій підставі позивачем заявлено до стягнення 982,95 грн. пені за період 21.02.2013р. – 13.08.2013р. (а.с.23-25).

При цьому позивачем не взято до уваги, що відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Отже, за поставками, проведеними 17.12.2012р., строк нарахування пені закінчується 08.07.2013р., за поставками 19.12.2012р. – строк закінчується 10.07.2013р., за поставками 21.12.2012р. – строк закінчується 12.07.2013р., за поставками 26.12.2012р. – строк закінчується 17.07.2013р., за поставками 28.12.2012р. – строк закінчується 19.07.2013р., за поставками 03.01.2013р. – строк закінчується 25.07.2013р., за поставками 04.01.2013р. – строк закінчується 26.07.2013р., за поставками 05.01.2013р. – строк закінчується 27.07.2013р., за поставками 07.01.2013р. – строк закінчується 29.07.2013р., за поставками 08.01.2013р. – строк закінчується 30.07.2013р., за поставками 11.01.2013р. – строк закінчується 02.08.2013р., за поставками 14.01.2013р. – строк закінчується 05.08.2013р., за поставками 18.01.2013р. – строк закінчується 09.08.2013р., за поставками 21.01.2013р. – строк закінчується 12.08.2013р.

З огляду на ч. 6 ст. 232 ГК України та встановлену судом суму вартості поставленого товару (13715,45 грн.), нарахування пені є правомірним за період 21.02.2013р. – 13.08.2013р. на суму 915,40 грн. Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Вимоги в частині стягнення 67,55 грн. пені слід відхилити, як заявлені з порушенням ч.6 ст. 232 ГК України та без врахування підтвердженої доказами суми поставки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На цій підставі позивачем заявлено до стягнення 196,59 грн. річних за період 21.02.2013р. – 13.08.2013р. (а.с.23-25).

З огляду на встановлену судом суму вартості поставленого товару (13715,45 грн.) сума річних за період 21.02.2013р. – 13.08.2013р. становить 196,15 грн. Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Вимоги в частині стягнення 0,44 грн. річних слід відхилити як безпідставні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Торговий дім "Моринський" (вул. О.Вишні, буд.5, м. Полтава, 36039; ідентифікаційний код 35221033) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транслюкс" (вул. Софійська, буд.10-А, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 35465823) 13715грн. 45 коп. основного боргу, 915грн. 40 коп. пені, 196грн. 15 коп. – 3% річних, 1703грн. 29 коп. витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині – у позові відмовити.

Повне рішення складено та підписано: 18.09.2013р.

Суддя Безрук Т.М.