Рішення № 33532346, 16.09.2013, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.09.2013 Справа № 907/676/13

За позовом Прокурора Тячівського району, м. Тячів в інтересах держави в особі державної екологічної інспекції в Закарпатській області

до відповідача Солотвинського комунального підприємства по водопостачанню, смт. Солотвино, Тячівський р-н

про стягнення 503752,80 грн. за порушення вимог природоохоронного законодавства;

Суддя Й.Й. Кадар

За участю представників:

від прокуратури - Малишич А.А., - прокурор відділу прокуратури міста Ужгорода

від позивача (Державна екологічна інспекція в Закарпатській області) - Мазуренко А.Є., посвідчення №ЗК 039

від відповідача - не з"явився

СУТЬ СПОРУ: Прокурор Тячівського району в інтересах держави в особі державної екологічної інспекції в Закарпатській області звернувся з позовом до Солотвинського комунального підприємства по водопостачанню про стягнення 503752,80 грн. за порушення вимог природоохоронного законодавства;

Підставою для звернення прокурора з позовом стало порушення відповідачем інтересів держави, які полягають у незаконному заборі підземних прісних вод за період з 08.11.2012р. по 28.02.2013р. за адресою: Тячівський район, смт. Солотвино за відсутності спеціального дозволу на користування надрами, що негативно впливає на забезпечення реалізації екологічної політики, спрямованої на раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

Прокуратурою додатково поданими письмовими поясненнями повідомлено суд про відсутність у відповідача відповідного права на земельну ділянку на якій розміщені водозабори відповідача в установленому порядку про що подано відповідні докази, а саме довідки Солотвинської селищної ради № 264/02-11 від 10.09.2013р. та № 3396/02-27 від 10.09.2013р., Головного управління Держземагенства у Закарпатській області № 126 від 10.09.2013р.

Позивач позов прокурора підтримав та просить його задоволити з підстав, наведених прокурором у позовній заяві та додатково поданих письмових поясненнях. Вказує, що відповідач здійснив видобування, використання та реалізацію 48 700 метрів кубічних підземних вод, які віднесені до корисних копалин загальнодержавного значення. Спеціальний дозвіл на користування надрами підприємством не оформлено, що являється порушенням ст.ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра та Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою КМУ № 615 від 30.05.2011 року.

Відповідач явку уповноваженого представника для участі в судовому засіданні не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив. В судовому засіданні 30.07.2013р. представник відповідача проти позову заперечив повністю, однак письмового відзиву на позов не подав.

За таких обставин, суд вирішує спір в даному судовому засіданні в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із матеріалів справи, Державною екологічною інспекцією в Закарпатській області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства, на підставі якої було акт перевірки від 06.03.2013р. (а.с.12-20). Під час проведення перевірки Інспекцією встановлено незаконне використання Солотвинським комунальним підприємством по водопостачанню підземних прісних вод при відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами), а також виявлені порушення вимог законодавства, а саме порушення правил ведення первинного обліку водокористування (не ведеться журнал обліку водокористування по формі ПОД-12:"Журнал обліку водоспоживання (водовідведення) побічними методами"), що являється порушеннями вимог ст.. 44 Водного кодексу України та Наказу Держкомстату України № 264 від 27.07.1998р. „Про затвердження типових форм первинного обліку", відповідальність за яке передбачено ст. 110 Водного Кодексу України та ст. 60 КУпАП.

Як випливає з акту перевірки Державної екологічної інспекції визначення кількості забору підземних прісних вод за період з 08.11.2012р. по 28.02.2013р. проводилося на підставі представлених Солотвинським КПВ звітів витрат електоненргії за листопад 2012р., згідно якого кількість води поданої в мережу становить 16,4тис.м кубічних; за грудень 2012р., згідно якого кількість води поданої в мережу становить 17,2 тис.м кубічних; державної статистичної звітності по формі № 2-ТП (водгосп):звіти про використання води за 1,2,3,4 квартали 2012р., звіт про використання води за 2011р., звіт про використання води за 4 квартал 2010р., довідки Солотвинського КПВ № 10 від 06.03.2013р. про обсяг використаних підземних вод за період з 08.11.2012р. по 28.02.2013р. Однак, як зазначає інспекція на час проведення перевірки звіт витрат електроенергії по Солотвинському КПВ за січень, лютий 2012 (з вказаною кількістю води поданої в мережу) не представлено у зв'язку з відсутністю відповідального працівника.

Згідно представлених матеріалів Інспекція прийшла до висновку, що Солотвинським КПВ використано підземних вод зокрема в 2012р. - 227,8 тис. м.куб, за період січень-лютий 2013р. 21,9 тис. м.куб.

Згідно з розрахунком проведеним позивачем (а.с.22-23), сума завданих відповідачем збитків у результаті здійснення самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів, визначена відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. № 389, склала суму 503 752,80 грн.

Покликаючись на вказані обставини 16.04.2013р. № 1406/05 Держана екологічна інспекція в Закарпатській області надіслала відповідачу вимогу (а.с. 21) щодо відшкодування збитків, внаслідок здійснення самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами (підземні води).

Отже, підставою для звернення прокурора з позовом стало порушення відповідачем інтересів держави, які полягають у незаконному заборі підземних прісних вод з артсверловин №9199/1, №9200/2 за адресою: Тячівський район, смт. Солотвино, вул. Возз'єднання, б/н за відсутністю спеціального дозволу на користування надрами.

Проаналізувавши матеріали справи та заслухавши доводи представників сторін та прокурора, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до приписів ст. 1 Водного кодексу України використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб; водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів); забір води - вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Частина 1 ст. 49 Водного кодексу України встановлює, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Відповідач здійснює водокористування на підставі дозволу на спеціальне водокористування УКР № 4572-А/ЗАК виданого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища 06.07.2011 р. Термін дії дозволу до 06.07.2014р. (а.с.36-37). Умовами дозволу спеціального водокористування встановлений загальний ліміт забору води 338,029 тис. м3/рік, 926,107 м3/добу. Із загального об'єму забору води використання на власні господарсько-побутові та санітарно-гігієнічні потреби 1,268 тис. м3/рік, 3,475 м3/добу, на виробничі потреби 5,986 тис.м3/рік, 16,4 м3/добу, на допоміжні потреби 0,247 тис. м3/рік., 0,678 м3/добу; передача води вторинним користувачам 303,028 тис.м3/рік, 830,214 м3/добу; втрати води при транспортуванні 27,5 тис.м3/рік, 75,342м3/добу.

Відповідно до ст. 6 Кодексу України про надра корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр.

Відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994р. №827 „Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення", зокрема належать підземні води, які включають мінеральні (лікувальні, лікувально-столові, природні столові), питні (для централізованого водопостачання, для нецентралізованого водопостачання), промислові, технічні, теплоенергетичні.

Стаття 21 Кодексу України про надра встановлює, що надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці та Міністерства охорони здоров'я України на місцях.

Як встановлено у ст.23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

З аналізу зазначеної вище статті вбачається, що право добувати підземні води для власних господарсько-побутових потреб без спеціального дозволу надається землевласникам і землекористувачам в межах наданих їм земельних ділянок. Однак, подані прокуратурою докази (довідки Солотвинської селищної ради № 264/02-11 від 10.09.2013р. та № 3396/02-27 від 10.09.2013р., Головного управління Держземагенства у Закарпатській області № 126 від 10.09.2013р., а.с. 51-54) свідчать про відсутність у відповідача права на земельну ділянку на якій розміщені водозабори останнього.

Отже, в процесі розгляду справи судом встановлено, що відповідач в установленому порядку не є землекористувачем та землевласником земельної ділянки на якій знаходиться артсверловини №9199/1, №9200/2 за адресою: Тячівський район, смт. Солотвино, вул. Возз'єднання, б/н, що в свою чергу виключає можливість застосування ст. 23 Кодексу України Про надра.

Крім того, відповідачем довідкою №36 від 12.09.2013р. (а.с.55) підтверджено факт відсутності договору оренди та державного акту на землю, а тому останній з врахуванням ст. 23 Кодексу України Про надра не вправі здійснювати забір води без спеціального дозволу.

Згідно зі ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Відповідачем довідкою №36 від 12.09.2013р. підтверджено, що за період з листопада 2012р. по лютий 2013р. забрано 48 700 м куб. води, за добу 405,8 м куб. (а.с. 55).

Отже, відповідач за шкоду, заподіяну внаслідок незаконного забору підземних прісних вод за період з 08.11.2012р. по 28.02.2013р., повинен нести деліктну відповідальність в повному обсязі згідно зі статтями 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Розмір шкоди, заподіяної державі порушенням природоохоронного законодавства внаслідок здійснення самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів, визначений відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. № 389, складає суму 503 752,80 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

При цьому суд констатує наявність всіх сукупних елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. Матеріалами справи доведена протиправність поведінки відповідача, яка полягає у здійсненні самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів; факт заподіяння шкоди у розмірі, визначеному відповідно до встановленої методики, причинно - наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Загальним правилом застосування деліктної відповідальності, передбаченої нормою ч. 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, встановлена презумпція вини правопорушника. Відповідач під час розгляду справи в порушення вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не довів відсутність своєї вини в порушенні природоохоронного законодавства.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Положеннями п.7 ч.2 статті 69 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належить, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим -20 відсотків.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню з віднесенням суми 151 125,84 грн. до Державного бюджету України, суми 251 876,40 грн. до спеціального фонду місцевого бюджету Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, суми 100 750,56 грн. - до спеціального фонду місцевого бюджету Закарпатської обласної ради.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, зокрема, органи прокуратури - при здійснені представництва інтересів громадян або держави в суді.

За таких обставин, витрати з оплати судового збору в розмірі 10 075,05 грн. підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 43, 22, 29, 32, 33, 34, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Солотвинського комунального підприємства по водопостачанню, смт. Солотвино, Тячівський р-н (Тячівський район, смт. Солотвино, вул. Воз'єднання, б/н, код 32076285) суму 503 752,80 грн. (п"тсот три тисячі сімсот п"ятдесят дві ривні вісімдесят копійок) шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, в тому числі:

- суму 151 125,84 грн. (сто п'ятдесят одну тисячу сто двадцять п'ять гривень вісімдесят чотири копійки) до Державного бюджету України;

- суму 251 876,40 грн. (двісті п'ятдесят одну тисячу вісімсот сімдесят шість гривень сорок копійок) до спеціального фонду Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області (смт. Солотвино, вул. Харківська, 1, код 38028923);

- суму 100 750,56 грн. (сто тисяч сімсот п'ятдесят гривень п'ятдесят шість копійок) до спеціального фонду місцевого бюджету Закарпатської обласної ради (м. Ужгород, пл. Народна,4).

Видати наказ.

3. Стягнути з Солотвинського комунального підприємства по водопостачанню, смт. Солотвино, Тячівський р-н (Тячівський район, смт. Солотвино, вул. Воз'єднання, б/н, код 32076285) в доход Державного бюджету (отримувач коштів - Управління державної казначейської служби України у м. Ужгороді Закарпатської області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38015610, банк отримувача - ГУДКСУ у Закарпатській області, код банку отримувача (МФО) - 812016, рахунок отримувача - №31211206783002, код класифікації доходів бюджету - 22030001, найменування суду - господарський суд Закарпатської області) суму 10 075,05 грн. (десять тисяч сімдесят поять гривень п'ять копійок) судового збору.

Видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 18.09.2013р.

Суддя Й.Й.Кадар