Постанова № 33531810, 13.09.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2013 р. Справа № 922/2117/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гребенюк Н. В., суддя Білецька А.М. суддя Плужник О.В.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківський хлібокомбінат " Слобожанський" м. Харків (вх. №2621 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 29.07.13 р у справі № 922/2117/13

за позовом Приватного підприємства "Мідас фудз" м. Слов'янськ

до Публічного акціонерного товариства "Харківський хлібокомбінат "Слобожанський" м. Харків

про стягнення 57621,55 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Приватне підприємство "Мідас Фудз" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Харківський хлібокомбінат "Слобожанський" про стягнення основної заборгованості у розмірі 35618,00 грн., пені у розмірі 1925,06 грн., та 3% річних у розмірі 385,03 грн., з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором купівлі-продажу товарів №04/03 від 04.03.2013р.

29.07.13р. позивача звернувся до господарського суду з заявою про зменшення позовних вимог, відповідно до якої вказав, що відповідачем з 01.07.13р. по 12.07.13р. було частково сплачено борг за поставлений товар в сумі 15486,10 грн. та просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 20131,90 грн, а також надав нові розрахунки пені та 3% річних, відповідно до яких просив стягнути пеню у розмірі 2453,93грн. та 3% річних у розмірі 498,56 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.07.13 р. по справі № 922/2117/13 ( суддя Денисюк Т.С.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Харківський хлібокомбінат "Слобожанський" на користь Приватного підприємства "Мідас Фудз" 20131,90 грн. заборгованості, 2453,93 грн. пені, 3% річних в розмірі 498,56 грн. та суму судового збору в розмірі 1720,50 грн.

Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 29.07.13 р. по справі № 922/2117/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Мідас Фудз" до Публічного акціонерного товариства " Харківський хлібокомбінат "Слобожанський", про стягнення пені та 3% річних в повному обсязі. Припинити провадження у справі в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства " Харківський хлібокомбінат "Слобожанський" на користь Приватного підприємства "Мідас Фудз" - 9586,60 грн.

При цьому відповідач зазначає, що з моменту прийняття рішення, тобто з 29.07.2013, Публічне акціонерне товариство "Харківський хлібокомбінат " Слобожанський" перерахувало на розрахунковий рахунок позивача кошти в розмірі 9586,60 грн., в зв'язку з чим відповідач вважає, що стягнення основного боргу в сумі 20131,90 грн. є безпідставним, та відповідно до вимог п. 1-1 ст. 80 ГПК України провадження у справі в частині стягнення 9586,60 грн. підлягає припиненню. Також, відповідач вважає неправомірним нарахування пені та 3% річних, посилаючись при цьому на те, що позивачем не було надано відповідачу рахунок для сплати товару, а також не було надіслано претензію для врегулювання спору в досудовому порядку.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач участь свого уповноваженого представника в призначене судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином та завчасно повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням за № 012600/2 про вручення поштового відправлення уповноваженій особі Публічного акціонерного товариства "Харківський хлібокомбінат " Слобожанський"

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте сторони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, між Приватним підприємством "Мідас Фудз" - продавець (позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством "Харківський хлібокомбінат "Слобожанський" - покупець (відповідач у справі) 04.03.2013 року було укладено договір купівлі-продажу товарів №04/03, у відповідності до умов якого позивач зобов'язався передати у власність, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити товар, на умовах, передбачених цим договором.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу товарів №04/03 від 04.03.2013р. позивач поставив відповідачу товар (борошно пшеничне перший гатунок) у кількості 30,760 тон, всього на суму 93818,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №37 від 07.03.2013р. (арк. с. 13). Вказаний товар було отримано представником відповідача - Кадацкою Л.Ф., повноваження якої підтверджується довіреністю №00000000306 від 07.03.2013р. (арк.с. 24). Факт передачі та отримання товару підтверджується, також, актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.03.12р. по 20.03.13р.. скріпленим підписами та печатками представників сторін (арк. с. 14) та не оспорюється відповідачем.

Однак, за переданий товар відповідач розрахувався лише частково в розмірі 73686,10 грн. Таким чином, на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача перед Приватним підприємством "Мідас Фудз" становила 20131,90 грн.

За таких обставин, у відповідності з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем товару та його отримання відповідачем, останній не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань щодо повної оплати поставленого товару або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 20131,90 грн. за отриманий ним товар.

Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 498,56 грн., а також пені в розмірі 2453,93 грн., нарахованої на підставі п. 5.2 договору, в зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання.

Колегія суддів погоджується з викладеними в рішенні висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог та вважає, що судом використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, а також правомірно застосовані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів встановила наступне.

Так, за своєю суттю між сторонами склалися відносини з купівлі-продажу товару за договором № 04/03 від 04.03.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку факт поставки та отримання відповідачем товару на загальну суму 93818,00 грн. є підтвердженим належними доказами - видатковою накладною №37 від 07.03.2013р. (арк. с. 13), скріпленою печатками та підписаною представником відповідача, повноваження якого підтверджуються довіреністю №00000000306 від 07.03.2013р. (арк..с. 24).

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується копіями банківських виписок, відповідач за отриману продукцію розрахувався частково на суму 73686,10 грн. (а.с.130-132), в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість за отриманий товар в розмірі 20131,90 грн.

Слід зазначити, що факт отримання товару за видатковою накладною №37 від 07.03.2013р. в сумі 93818,00 грн., а також наявність у відповідача заборгованості на дату винесення рішення в розмірі 20131,90 грн. відповідачем будь-якими доказами не спростовується.

Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 за № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права», підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

За умовами п.2.1 укладеного договору, розрахунки за поставлений товар здійснюються протягом 7 банківських днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування відповідачем грошових коштів на поточний рахунок позивача на підставі факсимільної копії рахунку позивача.

Датою поставки згідно п. 2.2 договору вважається дата одержання товару відповідачем, що зазначена в накладній, яка підтверджує одержання товару відповідачем.

Таким чином, у відповідності з умовами договору та ст. 692 Цивільного кодексу України, у відповідача виникло зобов'язання з оплати отриманого товару протягом 7 банківських днів саме з моменту одержання товару за накладною, тобто до 18.03.2013 р.

В зв'язку з чим посилання відповідача на відсутність направлення позивачем рахунку-фактури та претензії ніяким чином не впливають на зобов'язання відповідача здійснити оплату отриманого товару.

Беручи до уваги, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості за поставлений товар в сумі 20131,90 грн., тому позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому наведені позивачем доводи про те, що ним у серпні 2013 року було перераховану позивачу 9586,60 грн. в рахунок спірної поставки, не можуть бути підставою для зміни чи скасування прийнятого у справі рішення, оскільки на момент його винесення, тобто 29.07.2013 у відповідача обчислювалась заборгованість в розмірі 20131,90 грн., яку відповідач визнав, що підтверджується протоколом судового засідання від 29.07.2013 (а.с. 136), та доказів її сплати до суду не надав, тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги, стягнувши з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 20131,90 грн.

Згідно ч. 3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

В зв'язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 9586,60 грн.

Що стосується твердження відповідача про невірне нарахування суми 3% річних та пені, колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Згідно п.5.2 Договору в разі невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, він сплачує позивачу штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від вартості продукції за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів встановила, що пеня нарахована позивачем у відповідності до вимог вказаної норми закону, з урахуванням вірного визначення періоду прострочення оплати товару, а також здійснених відповідачем проплат.

Таким чином, наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті поставленого товару у розмірі та у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача пені в розмірі 2453,93 грн.

Також, перевіривши розрахунок 3% річних, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 498,56 грн.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів зазначає, що відповідач ні під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності викладених заперечень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 29.07.2013 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарсько процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківський хлібокомбінат " Слобожанський", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 29 липня 2013 року по справі № 922/2117/13 залишити без змін.

Повний текст постанови складно та підписано 12.09.2013

Головуючий суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Плужник О.В.