Постанова № 33531332, 13.09.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2013 р. Справа № 922/169/13-г

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Донця Д.О. за довіреністю № 19/02-К від 14.03.2013 р.

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №2110Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 05.06.2013 р. у справі № 922/169/13-г

за позовом ПАТ "Криммолоко", м. Сімферополь

до ПАТ "Сахновщинський молокозавод", м. Сахновщина, Харківська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні - ПП "Стар-Гоу", с. Чистенько, Сімферопольський район

про стягнення 90883,20 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2013 р. ПАТ "Криммолоко" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ПАТ "Сахновщинський молокозавод" суми заборгованості в розмірі 90883,20 грн. та витрати по сплаті судового збору, посилаючись на неналежне виконання ПАТ "Сахновщинський молокозавод" умов укладеного між ними договору купівлі - продажу молока №20/12-2012 від 20.12.2012 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.06.2013 р. по справі № 922/169/13-г (головуючий суддя Попович І.М., судді Яризько В.О., Френдій Н.А.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Сахновщинський молокозавод" на користь ПАТ "Криммолоко" 9 832,40 грн. основного боргу, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 817,67 грн. В іншій частині провадження у справі припинити.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

Так, в своїй апеляційній скарзі позивач зазначає, що визнає своєї заборгованості перед ПП "Стар-Гоу", оскільки її наявність спростовується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Також, позивач вважає, що договір про відступлення права вимоги, укладений між відповідачем по справі та ПП "Стар-Гоу" не відповідає нормам діючого законодавства України, оскільки, на думку позивача, з нього не вбачається, що у ПП "Стар-Гоу" були зустрічні боргові зобов'язання перед ПАТ "Сахновщинський молокозавод", в зв'язку з чим, зазначив, що до вказаного договору слід застосовувати положення діючого законодавства про договір факторингу.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.07.2013 р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21.08.2013 р., запропоновано надати суду апеляційної інстанції відповідачу - відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження своїх заперечень, а позивачу - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі.

21.08.2013 р. за вх. № 7108 на виконання вимог ухвали суду відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте у повній відповідності до приписів матеріального та процесуального законодавства, рішення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи, яким суд надав відповідну правову оцінку. З доводами апеляційної скарги відповідач не погоджується, вважає її безпідставною, такою, що не узгоджується з вимогами чинного законодавства та фактичними обставинами у справі, у зв'язку з чим просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.08.2013 р. розгляд справи було відкладено на 09.09.2013 р.

В судове засідання, призначене на 09.09.2013 р. представники позивача та третьої особи не з'явились, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи належне повідомлення позивача та третьої особи про час та місце засідання суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу позивача за відсутності представників позивача та третьої особи, за наявними у матеріалах справи документами.

Крім того, колегією суддів було оглянуто в судовому засіданні оригінали наступних документів, наданих представником відповідача, а саме:

- договір про відступлення права вимоги від 01.01.2013 року,

- договір на закупівлю молока від 20.09.2010 року,

- товарна транспортна накладна від 07.03.2011 року,

- товарна транспортна накладна від 14.03.2011 року,

- товарна транспортна накладна від 10.03.2011 року,

- товарна транспортна накладна від 12.03.2011 року,

- товарна транспортна накладна від 05.03.2011 року,

- товарна транспортна накладна від 18.03.2011 року,

- заява про зарахування зустрічних однорідних вимог,

- накладна №337 від 21.12.2012 року,

- накладна №338 від 21.12.2012 року,

- приймальна квитанція №22 від 31.03.2011 року на закупівлю молочної сировини,

- акт звірки взаємних розрахунків від 01.01.2013 року,

- податкова накладна №106 від 31.03.2011 року,

- видаткова накладна №РН-0000104 від 31.09.2011 року.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню.

Колегією суддів вході вирішення спору встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

20.12.2012 року між ПАТ "Криммолоко" (покупець) та ПАТ "Сахновщинський молокозавод" (продавець) укладено договір купівлі - продажу молока №20/12-2012, згідно з умовами якого (п.1.1.) продавець зобов'язався передати, а покупець замовляє, приймає та оплачує вартість молока коров'ячого незбираного, очищеного, охолодженого після первинної обробки, в кількості, по ціні та якості, згідно умов передбачених даним договором.

Відповідно до п.2.2. даного договору, сторонами визначено, що при відвантаженні товару покупцю, продавець оформляє та надає наступні документи :

- товарно-транспортну накладну ,

- податкову накладну,

- ветеринарне свідоцтво.

Відповідно до п.2.6. договору сторонами визначено, що перехід права власності і ризиків на молоко відбувається з моменту передачі - приймання, що оформляється підписанням товарно - транспортної накладної.

Пунктами 3.1.,3.2.,3.3. договору сторонами визначено, що ціна на товар фіксується в протоколі погодження цін, з врахуванням ПДВ за умови посвідчення їх підписами керівників та печатками сторін , який є невід'ємною частиною даного договору. При зміні закупівельних цін оформлюється протокол погодження, який підписується сторонами. Розрахунок за отримане молоко проводиться покупцем в безготівковій формі, на розрахунковий рахунок продавця на наступний день після надходження товару на підприємство покупця.

Термін дії договору - з моменту підписання та до 19.12.2013р. (п. 5.1. договору).

Відповідно до протоколу погодження ціни та кількості молока №1 від 20.12.2012 року, а також графіку постачання молока від 20.12.2012 року, які є невід'ємною частиною даного договору, сторонами погоджено, що позивач зобов'язується проводити оплату за продукцію першого ґатунку ( по базисній нормі масової частки 3,4%) по ціні 4,80 грн. за 1 кг., а відповідач зобов'язаний поставити молоко у кількості не менш ніж 31 000 кг. у строк з 20 грудня 2012 року по 24 грудня 2012 року.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (сторона, яка має право вимоги, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як свідчать матеріали справи, позивачем здійснено попередню оплату товару згідно рахунку - фактурі №20/12 від 20.12.2012 року на суму 171561,60грн., що підтверджується платіжним дорученням №926 від 21.12.2012 року.

В свою чергу відповідачем на виконання умов договору 21.12.2012 року згідно транспортної накладної №17 від 21.12.2012 року поставлено позивачу молоко в кількості 17770 кг. із середньою частковою жиру 3,21% (10300 кг. із частковою жиру 3,% та 7470 кг. із часткою жиру 3,1%, на загальну суму 80678,40грн.

Таким чином, сторони, відійшовши від порядку здійснення оплати товару, визначеного в п. 3.3. договору, домовились про попередню оплату товару на підставі рахунку, який прийнято покупцем та повністю оплачено, що не суперечить умовам договору та нормам чинного законодавства.

За приписом статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається.

Позивач стверджує, що відповідачем не виконано свої зобов'язання по поставці товару на суму 90 883,20 грн., що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2013р., підписаного повноважними особами та завіреного печатками сторін, у зв'язку з чим ПАТ "Криммолоко" звернулося з даним позовом до суду.

Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в Рішенні від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Таким чином, звернувшись з даним позовом до суду позивач фактично реалізував своє право вимагати повернення попередньої оплати товару, визначене ст. 693 ЦК України.

Разом з тим, в процесі розгляду справи судом встановлено, що 20.09.2010 року між ПП "Стар - Гоу" (третьою особою) та ПАТ "Криммолоко "(позивачем ) було укладено договір на закупку молока, на виконання умов якого ПП "Стар -Гоу" на підставі товарно - транспортних накладних №001923 від 14.03.2011 року, б/н від 07.03.2011 року, №001912 від 18.03.2011 року, №001064 від 11.03.2011 року, №001055 від 12.03.2011 року, видатковій накладній №РН-0000104 від 31.03.2011 року здійснило останньому поставку товару - молоко.

Згодом, 01.01.2013 року між ПП "Стар -Гоу" (первісний кредитор) та ПАТ "Сахновщинський молокозавод" (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги на загальну суму 81050,80 грн., згідно з умовами якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги на вказану суму, належне Первісному кредиторові у відповідності із договором на закупку молока від 20 вересня 2010 року, укладеного між Первісним кредитором та відкритим акціонерним товариством "Криммолоко", правонаступником якого є ПАТ "Криммолоко", яке виникло у зв'язку з несплаченою поставкою молока по Основній угоді, поставленого згідно :

- видаткової накладної №РН-0000104 від 31.03.2011 року,

- товарно - транспортної накладної №001923 від 14.03.2011 року,

- товарно - транспортної накладної б/н від 07.03.2011 року,

- товарно - транспортної накладної №001912 від 18.03.2011 року,

- товарно - транспортної накладної №001064 від 11.03.2011 року,

- товарно - транспортної накладної №001055 від 12.03.2011 року,

- акту звірки взаємних розрахунків мі боржником та первісним кредитором від 01.01.2013 року.

Як вбачається із вищезазначених договору на закупку молока від 20.09.2010р., перелічених накладних та договору про відступлення права вимоги, фактично право вимоги було передано Новому кредитору саме по договору на закупку молока від 20.09.2010р., а борг виник за несплату товару, поставленого по видатковій накладній №РН-0000104 від 31.03.2011 року.

Відповідно до приписів ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Як встановлено дослідженням матеріалів справи, ПАТ "Сахновщинський молокозавод" звернулося до ПАТ "Криммолоко " з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення зобов'язання ПАТ "Сахновщинський молокозавод" щодо сплати ПАТ "Криммолоко" заборгованості в сумі 81050,80грн. на підставі договору купівлі - продажу молока №20/12-2012, долучивши до вказаної заяви копію договору про відступлення права вимоги, тим самим повідомивши боржника про заміну кредитора у зобов'язанні.

Згідно ч.3 статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

В п.31 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" від 07.04.2008р. №01-8/211 вказано, що заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом.

Зобов'язання сторін щодо повернення попередньої оплати товару, поставленого згідно купівлі - продажу молока №20/12-2012 від 20.12.2012р. та оплатою товару на закупку молока від 20.09.2010р., право вимоги за яким виникло у відповідача за договором про відступлення права вимоги - є грошовими, тобто є однорідними, зустрічними, строк виконання по ним настав.

З урахуванням приписів ст. 204 ЦК України, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а дана заява про зарахування зустрічних однорідних вимог не визнана недійсною в судовому порядку, а також позивачем в порядку ст. 33, 34 ГПК України не надано будь-яких доказів, які б свідчили про протилежне, в тому числі про те, що останній не погоджувався з розміром заборгованості за договором на закупку молока від 20.09.2010р., у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що дана заява є чинною та спричинила наслідки, на які була направлена - про припинення зобов'язань відповідача по оплаті товару згідно договору купівлі - продажу молока №20/12-2012 від 20.12.2012р. в розмірі 81050,80 грн.

Таким чином, оскільки заява про зарахування зустрічних однорідних вимог направлена позивачу 13.02.2013р., про що свідчить фіскальний чек пошти від 13.02.2013р. № 8557 та опис вкладення у цінний лист, тобто після звернення позивачем з даним позовом до суду, тому зобов'язання відповідача по оплаті товару згідно договору купівлі - продажу молока №20/12-2012 від 20.12.2012р. в розмірі 81050,80грн. припинилося в процесі розгляду справи, що є підставою для припинення провадження у справі в частині стягнення 81050,80 грн. боргу згідно п.1-1 ст. 80 ГПК України, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 9832,40 грн.

З урахуванням фактичних обставин справи та положень вищезазначених норм чинного законодавства колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовної заяви в частині стягнення з відповідача 9832,40 грн.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо часткової обґрунтованості позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем до суду апеляційної інстанції не надано будь-яких належних доказів в обґрунтування фактів, викладених в апеляційній скарзі. Заперечення позивача фактично зводяться до того, що договір про відступлення права вимоги від 01.01.2013р. за своєю правовою природою є договором факторингу, який не відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому є нікчемним.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що такі твердження позивача позбавлені належної переконливості, оскільки поняття договору факторингу визначено у частині першій статті 1077 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Стосовно фактора законодавець зазначає, що цією стороною договору факторингу може бути банк та інша організація, яка може здійснювати банківські операції. Клієнтом у факторингових операціях, є як правило комерційні юридичні особи, а також фізичні особи-підприємці.

За наведеним визначенням договору факторингу, цей договір спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. Таким чином, договір факторингу передбачає, передусім, обов'язковість платності за відступлення права грошової вимоги, та мету отримання додаткового доходу.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що метою договору про відступлення права вимоги від 01.01.2013р. є передача права вимоги до боржника від одного кредитора до іншого кредитора, тобто, фактична зміна сторін у виконанні зобов'язання без набуття додаткового доходу жодним із кредиторів. Умовами оспорюваного договору чітко передбачено саме передачу права вимоги, що виникла у зв'язку з невиконанням боржником (позивачем по справі) свого зобов'язання з оплати поставленого товару, а тому, оспорюваний договір не містить ознаки факторингового договору, а є договором уступки права вимоги.

Щодо тверджень позивача, викладених в апеляційній скарзі про те, що невизнання позивачем договору про відступлення права вимоги від 01.01.2013 р., колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що згідно ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, чинним законодавством України не передбачено обов'язок кредитора отримувати згоду боржника для заміни кредитора у зобов'язанні.

Щодо тверджень позивача, викладених в апеляційній скарзі про те, що акт звірки взаєморозрахунків не може розглядатись як доказ заборгованості, а судом першої інстанції нібито не були досліджені документи первинного бухгалтерського та податкового обліку ПП «Стар-Гоу» колегія суддів зазначає, що згідно ст. 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Саме такими документами місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні обґрунтував наявність заборгованості ПАТ «Криммолоко» перед ПП «Стар-Гоу», а саме видатковою накладною №РН-0000104 від 31.03.2011, товарно-транспортними накладними №001923 від 14.03.2011, б/н від 07.03.2011, №001912 від 18.03.2011, №001064 від 11.03.2011, №001055 від 12.03.2011. Акт звірки взаємних розрахунків лише доповнив вищевказані документи та підтвердив наявність заборгованості.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що господарський суд Харківської області прийняв оскаржуване рішення відповідно до матеріалів справи, фактичних обставин та чинного законодавства, через що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 05.06.2013 р. по справі № 922/169/13-г підлягає залишенню без змін.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ "Криммолоко" на рішення господарського суду Харківської області від 05.06.2013 р. у справі № 922/169/13-г залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 05.06.2013 р. у справі № 922/169/13-г залишити без змін.

Повний текст постанови складено 13.09.2013 року.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.