Рішення № 33531258, 16.09.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2013 р. Справа № 914/2679/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., при секретарі судових засідань Паньків О.М. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Рівнеоптторг", м.Рівне

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Львів

про стягнення 14 629,17 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Бережнюк В.Є. - керівник;

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Рівнеоптторг" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 14 656,85 грн., з яких 14 047,20 грн. основного боргу, 581,84 грн. 3% річних та 27,81 грн. інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 12.07.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 31.07.2013р. Ухвалою суду від 31.07.2013р. розгляд справи відкладено на 21.08.2013р. Ухвалою суду від 21.08.2013р. розгляд справи відкладено на 04.09.2013р. Ухвалою суду від 04.09.2013р. продовжено строк розгляду спору до 25.09.2013р., розгляд справи відкладено на 16.09.2013р. з підстав зазначених в ухвалі.

31.07.2013р. позивач подав заяву про уточнення позовних вимог (вх. №30778/13 від 31.07.2013р.) в якій просив стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Рівнеоптторг» суму заборгованості в розмірі 14 629,17 грн., з них 14 047,85 - основний борг, 27,81 грн.- інфляційних втрат, 553,01 грн. - 3% річних, стягнути з відповідача на користь позивача сплачений останнім судовий збір.

Позивач подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог (вх.№37859/13 від 16.09.2013р) в якій просить стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Рівнеоптторг» суму заборгованості в розмірі 9 447,30 грн., з них 9 121,64 - основний борг, 27,81 грн.- інфляційних втрат, 297,85 грн. - 3% річних, стягнути з відповідача на користь позивача сплачений останнім судовий збір. В судовому засіданні просив позов задоволити з підстав зазначених в заяві про уточнення позовних вимог.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду від 04.09.2013р. не виконав, причин неявки представника та невиконання вимог ухвали суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

01.10.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнеоптторг" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (покупець) укладено договір поставки №15/11, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти товар, а покупець приймає у власність товари згідно зі специфікацією й оплачує їх вартість за ціною, що зазначається в специфікації. В накладних вказується найменування товару, його кількість, асортимент і ціна, не більша, ніж у специфікації. Специфікації є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.1.3. договору право власності та ризик випадкової загибелі товару переходить до покупця з моменту, коли сторони підписали транспорту накладну, що засвідчує те, що товари були отримані покупцем.

Загальна сума договору складається з окремих сум операцій, проведених на виконання даного договору згідно з накладними (п.1.4. договору)

Згідно із п.2.1. договору покупець здійснює оплату через 7 календарних днів з моменту отримання товару.

У позовній заяві позивач зазначає, що на виконання умов договору він поставив відповідачу товар на загальну суму 14 047,20 грн., а саме 21.11.2011р. було поставлено товару на суму 6 942,50 грн., 05.12.2011р. було поставлено товару на суму 2 493,70 грн. та 13.12.2011р. було поставлено товару на суму 4 611,00 грн.

Отже, як зазначає позивач, станом на 02.07.2013р. за відповідачем рахується заборгованість за поставлений товар на суму 14 047,20 грн. Однак, відповідно до заяви про уточнення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 9121,64 грн. основного боргу.

Окрім цього, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховано 3% річних від простроченої суми у розмірі 581,84 грн. та інфляційні втрати, розмір яких становить 27,81 грн. Однак, відповідно до заяви про уточнення позовних вимог позивачем заявлено до стягнення 297,85 грн. 3% річних та 27,81 грн. інфляційних втрат.

Відтак, загальна сума заборгованості, яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог становить 9 447,30 грн., з яких 9 121,64 грн. основного боргу, 297,85 грн. 3% річних та 27,81 грн. інфляційних втрат.

Відповідач в запереченні зазначив, що з позовом не згідний, так як ним були зроблені наступні проплати: 24.11.2011р. на суму 5 000 грн., 05.12.2011р. на суму 4 000 грн., 05.12.2011р. на суму 1 000 грн., 06.12.2011р. на суму 5 000 грн., 20.12.2011р. на суму 2 000 грн. В підтвердження здійснення ним вищевказаних оплат представник відповідача надав суду копії банківських виписок. Водночас відповідач зазначає, що згідно звірки сума заборгованості станом на 17.07.2013р. становить - 9 121,64 грн. Крім того, відповідач у запереченні зазначає, що позивачем було поставлено товар з неякісної сировини. Як зазначено у запереченні, про цей факт було повідомлено позивача і про що було складено акти. Відповідач стверджує, що між сторонами було досягнуто усної згоди про те, що весь неякісний товар постачальник забере і відповідно зменшиться заборгованість. В підтвердження зазначеного, відповідачем долучено до заперечення лист директору ТзОВ "Рівнеоптторг" вих.№01/12/03 від 01.03.2012р. та акти від 04.10.2011р. та 12.12.2011р. Разом з тим, в підтвердження відправки вказаного листа та актів позивачу, до заперечення долучено фіскальний чек №5063 від 29.08.2013р. та опис вкладення у цінний лист від 29.08.2013р. Водночас в запереченні до позовної заяви відповідач зазначає, що згідний заплатити постачальнику ТзОВ «Рівнеоптторг» - 6 473,43 грн.

Даний спір розглядається судом в межах поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог від 16.09.2013р.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт виконання позивачем зобов'язань по договору підтверджується видатковими накладними №872 від 21.11.2011р. на суму 6 942,50 грн., №931 від 05.12.2011р. на суму 2 493,70 грн. та №966 від 13.12.2011р. на суму 4 611,00 грн. Тобто позивачем було поставлено відповідачу товару на загальну суму 14 047,20 грн. Копії вказаних накладних містяться в матеріалах справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із п.2.1. договору покупець здійснює оплату через 7 календарних днів з моменту отримання товару.

Отже, початком виникнення заборгованості по накладній №872 від 21.11.2011р. на суму 6 942,50 грн. є 29.11.2011р., по накладній №931 від 05.12.2011р. на суму 2 493,70 грн. - 13.12.2011р. та по накладній №966 від 13.12.2011р. на суму 4 611,00 грн. - 21.12.2011р.

Відповідач зазначає, що ним були зроблені проплати, а саме: 24.11.2011р. на суму 5 000,00 грн., 05.12.2011р. на суму 4 000,00 грн., 05.12.2011р. на суму 1 000,00 грн., 06.12.2011р. на суму 5 000,00 грн. та 20.12.2011р. на суму 2 000,00 грн.

Однак, як вбачається з банківських виписок поданих відповідачем, 20.12.2011р. останній здійснив оплату за товар лише по одній з вищенаведених накладних, а саме по накладній № 872 від 21.11.2011р. на суму 2000 грн. Однак, як зазначив позивач в судовому засіданні, відповідач частково здійснив розрахунок за товар, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 9 121,64 грн. основного боргу. Разом з тим, як вбачається з заперечення до позовної заяви, відповідач не заперечує наявність заборгованості перед позивачем на суму 9 121,64 грн., що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 17.07.2013р. поданого відповідачем.

Щодо поставки неякісної продукції відповідачу суд зазначає наступне.

Відповідно до наявних матеріалів справи, зокрема відповідно до видаткових накладних поставка товару відповідачу відбулась у листопаді - грудні 2011р. Згідно вказаних накладних відповідачу було поставлено оселедець та кільку в кількості, що зазначені в цих накладних. Однак, відповідач надіслав позивачу лист про необхідність повернення неякісної продукції та акт про виявлення товару неналежної якості лише 29.08.2013р. Разом з тим, позивач заперечує факт поставки відповідачу неякісної продукції в листопаді-грудні 2011р. Отже з огляду на викладене, суд не може взяти до уваги твердження відповідача про поставку позивачем у листопаді-грудні 2011р. неякісного товару, оскільки відповідачем не доведено наявність таких обставин належними та допустимими доказами.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а також враховуючи те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 9121,64 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути 9121,64 грн. основного боргу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок розміру 3% річних суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 297,85 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача 27,81 грн. інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Перевіривши розрахунок суми інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем невірно здійснено їх підрахунок. Отже, судом здійснено перерахунок розміру інфляційних втрат, заявлених до стягнення. Відповідно до здійсненого перерахунку, розмір втрат від інфляції становить 17,97 грн., які слід стягнути з відповідача на користь позивача. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 9,84 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку що позов слід задоволити частково, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути 9 437,46 грн., з яких 9 121,64 грн. основного боргу, 297,85 грн. 3% річних та 17,97 грн. інфляційних втрат.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Сплата судового збору підтверджується квитанцією №97 від 03.07.2013р. на суму 1 720,50 грн.

Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з відповідача слід стягнути на користь позивача 1 718,71 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 627, 628, 629, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 49, ст.ст.82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Рівнеоптторг" (33024, м.Рівне, вул..Старицького, 45, код ЄДРПОУ 24169560) основний борг в розмірі 9 121,64 грн., 3% річних в розмірі 297,85 грн., інфляційні втрати в розмірі 17,97 грн. та 1 718,71 грн. судового збору.

3. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 9,84 грн. інфляційних втрат відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішення законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 17.09.2013р.

Суддя Петрашко М.М.