Постанова № 33529285, 03.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/297/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Рокитнянський спецкар'єр» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.02.2013 у справі за його адміністративним позовом до Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області від 15.11.2012 № 0001052301 та № 0001062301.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18.02.2013 у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Службовими особами Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та на виконання наказу від 20.07.2012 № 108 проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання ПАТ «Рокитнянський спецкар'єр» вимог законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при взаєморозрахунках з ТОВ «Вакко» за період з 14.04.2009 по 31.12.2010.

За результатами зазначеної перевірки, відповідачем було складено акт перевірки № 20/220/05408680 від 02.08.2012, в якому встановлені порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень-листопад 2009 року на 246800,00 грн. та вимог пункту 3.1 статті 3, підпункту 8.1.1 пункту 8.1, підпункту 8.3.1 пункту 8.3, підпункту 8.4.1 пункту 8.4 статті 8, пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 27320,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, 15.11.2012 Рокитнянською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області було винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0001052301, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПАТ «Рокитнянський спецкар'єр» з податку на додану вартість на 246800,00 грн. і застосовано фінансову санкцію у розмірі 61700,00 грн. (а.с. 31);

- № 0001062301, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПАТ «Рокитнянський спецкар'єр» з податку на прибуток приватних підприємств на 27320,00 грн. і застосовано фінансову санкцію у розмірі 6830,00 грн. (а.с. 32).

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договорами купівлі-продажу із ТОВ «Вакко», а також доказів використання придбаного товару в господарській діяльності позивача.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що у зв'язку з наявністю всіх документів, підтверджуючих здійснення господарських операцій ПАТ «Рокитнянський спецкар'єр», позивач правомірно сформував податковий кредит, не порушуючи норми чинного законодавства, а тому висновок відповідача щодо нікчемності угод, укладених між позивачем та ТОВ «Вакко» є неправомірним.

Колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.10.2009 між ВАТ «Рокитнянський спецкар'єр» (правонаступником якого є ПАТ «Рокитнянський спецкар'єр») та ТОВ «Вакко» укладено договір купівлі-продажу № 1056/2 (а.с. 46-47). Згідно умов вказаного договору, продавець (ТОВ «Вакко») зобов'язується передати у власність покупця (ВАТ «Рокитнянський спецкар'єр») залізничні колії довжиною 836 метрів вартістю 1 003 200,00 грн., а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

02.11.2009 між ВАТ «Рокитнянський спецкар'єр» та ТОВ «Вакко» укладено договір купівлі-продажу № 1124/3 (а.с. 53-54), згідно умов якого продавець (ТОВ «Вакко») зобов'язується передати у власність покупця (ВАТ «Рокитнянський спецкар'єр») залізничні колії довжиною 398 метрів вартістю 477 600,00 грн.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договорами купівлі продажу з ТОВ «Вакко» позивачем подано копії наступних документів: договорів № 1056/2 та № 1124/3, видаткової накладної від 23.10.2009 № 3924 на загальну суму 1003200,00 грн., в т.ч. ПДВ 167200,00 грн. (а.с. 48); видаткової накладної від 02.11.2009 № 4295 на загальну суму 477600,00 грн., в т.ч. ПДВ 79600,00 грн. (а.с. 55); податкової накладної від 23.10.2009 № 3924 на загальну суму 1003200,00 грн. в т.ч. ПДВ 167200,00 грн. (а.с. 49); податкової накладної від 02.11.2009 № 4295 на загальну суму 477600,00 грн., в т.ч. ПДВ 79600,00 грн.; акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 30.11.2009 (а.с. 50-51); акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 28.12.2009 (а.с. 57-58); наказу про призначення відповідальних осіб від 22.10.2009 № 264/1 (а.с. 91); наказу про призначення відповідальних осіб від 02.11.2009 № 293/1 (а.с. 93); акту від 23.10.2009 (а.с. 92); акту від 02.11.2009 (а.с. 94); накладної від 02.11.2009 № 4295 (а.с. 154), накладної від 23.10.2009 № 3924 (а.с. 155), складської книги (а.с. 158-159).

У якості оплати за товар ВАТ «Рокитнянський спецкар'єр» передало ТОВ «Вакко» прості векселі на загальну суму 1 480 800, 00 грн., що підтверджується актами прийому-передачі векселів від 17.12.2009 (а.с. 52, 59).

Суми податку на додану вартість в загальному розмірі 246 800, 00 грн. за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Вакко» позивачем включено до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість» передбачено тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів зазначає, що позивачем надано до суду першої інстанції належним чином оформлені документи первинного обліку, а отже доведено факт реального виконання умов договорів, що надає ПАТ «Рокитнянський спецкар'єр» право на формування податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Вакко».

Як вбачається з акту перевірки від 21.02.2011, підставою для висновків відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та TOB «Вакко» стали протокол допиту обвинуваченої ОСОБА_2 (директор та співзасновник TOB «Вакко») від 07.01.2011, протокол додаткового допиту обвинуваченої ОСОБА_2 від 11.01.2011 та протокол допиту співзасновника TOB «Вакко» ОСОБА_3 від 15.10.2010 по кримінальній справі № 69-107, з яких випливає, що невстановлені слідством особи створили фіктивні підприємства для реалізації умислу, направленого на прикриття незаконної діяльності та для цього вступили у попередню змову з громадянами ОСОБА_3 (співзасновник TOB «Вакко») та ОСОБА_2 (директор та співзасновник TOB «Вакко»), які не мали ніякого відношення до господарської діяльності підприємств, чим заподіяли велику матеріальну шкоду державі.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що будучи допитаною як обвинувачена по суті пред'явленого обвинувачення ОСОБА_2. змінила показання, та заявила, що вона дійсно являється співзасновником, а також директором підприємства TOB «ВАККО», другим співзасновником TOB «ВАККО» являється ОСОБА_3 Так, ОСОБА_2. самостійно здійснила реєстрацію ТОВ «ВАККО» з метою здійснення підприємницької діяльності, шляхом надання посередницьких послуг у сфері купівлі-продажу промислових товарів, що не підлягають обов'язковому ліцензуванню. А також особисто відкривала рахунки у ПАТ «Класикбанк» та ПАТ «КБ «Преміум». Вона самостійно здійснювала фінансово-господарську діяльність підприємства у період 2009-2010 років.

Також, допитаний у ході досудового слідства в якості обвинуваченого співзасновник TOB «ВАККО» ОСОБА_3 також підтвердив покази ОСОБА_2, та заявив, що у квітні 2009 року шляхом внеску частки капіталу у статутний фонд підприємства TOB «ВАККО» в сумі 32 000 грн. разом з ОСОБА_2 увійшов до складу засновників TOB «ВАККО». Всіма питаннями, що стосуються отримання печатки, відкриття рахунків у банку, реєстрації підприємства в органах державної влади займались особисто ОСОБА_2 як директор TOB «ВАККО».

При проведенні очних ставок між директором TOB «ВАККО» ОСОБА_2 та директором TOB «Мегамікс» ОСОБА_6 та директором TOB «Автолайф Центр» ОСОБА_7 учасники очної ставки підтвердили, що знайомі між собою, та разом здійснювали фінансово-господарські взаєморозрахунки, як директори підприємств TOB «ВАККО», TOB «Мегамікс», TOB «Автолайф Центр».

Більш того, постановою старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА України Горбатюка О.В. від 27.04.2011 кримінальну справу № 69-107 в частині відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за фактом створення фіктивних підприємств TOB «Вакко» та TOB Скап Холдінгс» за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України закрито за відсутністю складу злочину.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що висновки Рокитнянської міжрайонної ДПІ Київської області щодо нікчемності угод, укладених TOB «Вакко» з іншими суб'єктами господарювання у період, за який здійснювалась перевірка - є безпідставними та необгрунтованими, внаслідок чого не можуть бути обставиною, яка доводить нікчемність угод, укладених між TOB «Вакко» та ПАТ «Рокитнянський спецкар'єр».

Доводи відповідача та мотиви суду першої інстанції про фіктивність укладених між позивачем та TOB «Вакко» договорів купівлі продажу залізничних колій, внаслідок відсутності документів на підтвердження транспортного перевезення залізничних колій, зокрема відсутності товарно-транспортних накладних, які є тими документами, на підставі яких здійснюється бухгалтерський облік товару та наявність яких є належним доказом факту відвантаження, перевезення, прийняття та обліку товарно-матеріальних цінностей колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із пп. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом передається Перевізнику.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.06.2012 у справі № К-27230/10.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про ненадання позивачем належних доказів використання у власній господарській діяльності залізничних колій, придбаних у TOB «Вакко» необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 04.09.2012 по справі № 5/155-10/4 між ПАТ «Рокитнянський спецкар'єр» та ПАТ «Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту», якою було залишено в силі рішення Господарського суду Київської області від 14.09.2011, відповідно до якої ПАТ «Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» було зобов'язано припинити дії, які порушують право ПАТ «Рокитнянський спецкар'єр» на користування земельною ділянкою та відновити становище, яке існувало до порушення, а саме: демонтувати (частину, яка не демонтована) та вивезти з території ПАТ «Рокитнянський спецкар'єр» майно ПАТ «Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» під'їздні залізничні колії довжиною 2 015,30 м, в тому числі 8 комплектів стрілочних переводів.

Фактично ПАТ «Рокитнянський спецкар'єр» було здійснено демонтаж під'їздних залізничних колій ПАТ «Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в травні-червні 2009 року.

Оскільки після демонтажу під'їзних залізничних колій вивезення виробленої продукції позивача здійснювалось тільки автомобільним транспортом, то для відновлення можливості поставки продукції і залізничним транспортом позивачем було почато проведення реконструкції та будівництва нових (власних) колій. Саме з метою укладення власних залізничних колій позивачем було придбано у TOB «Вакко» залізничні колії загальною довжиною 1234 метри (договори купівлі-продажу № 1124/3 та № 1056/2).

Так, в акті комісії по прийняттю на відповідність вимогам Правил технічної експлуатації під'їзних колії ПАТ «Рокитнянський спецкар'єр» після проведеної реконструкції та будівництва нових колій (а.с. 165) встановлено факт реконструкції та будівництва нових колій та зазначено які саме роботи були проведені, зокрема з використанням отриманих від ТОВ «Вакко» залізничних колій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що позивачем доведено факт використання у власній господарській діяльності залізничних колій, придбаних у TOB «Вакко».

Крім того, згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Виходячи із вищезазначених обставин справи, а також з того, що санкції є похідними від учинення нікчемного правочину, у даному випадку вони не можуть бути застосовані через недоведеність направленості оскаржуваних договорів на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Колегія суддів зазначає, що укладені між позивачем та контрагентом договори не визнавалися недійсними в судовому порядку, а тому доводи відповідача про їх нікчемність є безпідставними, що не було враховано судом першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на те, що за період діяльності ТОВ «Вакко» не подавались до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва декларації з податку на прибуток підприємства, що свідчить про нездійснення ним господарської діяльності є безпідставними з огляду на наступне.

У довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону «Про податок на додану вартість» зазначено, зокрема, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не занижено суму податку на додану вартість та податку на прибуток, а договори, укладені між позивачем та ТОВ «Вакко» не є нікчемними, як протиправно вважає відповідач, а тому податкові повідомлення-рішення від 15.11.2012 № 0001052301 та № 0001062301 підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення податкових повідомлень-рішень від 15.11.2012 № 0001052301 та № 0001062301.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив скасувати її та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Рокитнянський спецкар'єр» задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.02.2013 - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області від 15.11.2012 № 0001052301 та № 0001062301.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлений 09.09.2013.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.