Постанова № 33529270, 19.08.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 серпня 2013 року Справа № 812/5403/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Борзаниці С.В.,

при секретарі: Величко Л.М.,

за участю:

представників позивача - Меркулової М.А., Осінової В.В.,

представників відповідача - Старицької Ю.Ю., Артюхової Л.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Міського комунального підприємства експлуатаційно - лінійного управління автошляхів до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень- рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Міського комунального підприємства експлуатаційно-лінійного управління автошляхів (далі за текстом - Позивач) до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби (далі за текстом - Відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.05.2013 №0000212220, №0000222220.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне. На адресу Позивача надійшли повідомлення-рішення Відповідача від 28.05.2013 року за номерами 0000212220, 0000222220. Дані повідомлення-рішення були винесені на підставі акту №859/22-6/03340593 від 15.05.2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Міського комунального підприємства ЕЛУА з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Автодорожник-2009» за період квітень-травень 2012 року» (далі за текстом - Акт перевірки). В Акті перевірки був зроблений висновок щодо нереальності здійснення господарської діяльності ТОВ «Автодорожник-2009», про що зазначено в акті перевірки вказаного підприємства №255/22-700/09/36410010 від 15.04.2013 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Автодорожник-2009» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПФ «Агроіндустрія» та з ТОВ «Інтако» за період квітень-травень 2012», акта Західної МДПІ м. Харків Харківської області ДПС від 10.08.2012 №788/22-417/36371642 про зустрічну перевірку ТОВ «Інтако», акта Основ'янської МДПІ м. Харків Харківської області ДПС від 09.08.2012 №559/22-207/31149933 про зустрічну перевірку ПФ «Агроіфндустрія». Ленінською МДПІ встановлено відсутність у ПФ «Агроіндустрія» та ТОВ «Інтако» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання господарських зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ «Автодорожник-2009», а також зроблено висновок про те, що у податкових зобов'язаннях ТОВ «Автодорожник-2009» відображено виконання робіт без їх фактичного здійснення, тобто встановлена нереальність господарської операції. Як наслідок, Відповідачем зроблений висновок щодо нереальності взаємовідносин Позивача з ТОВ «Автодорожник-2009». Однак Позивач не згоден з вказаними висновками, оскільки реальність угод із зазначеним контрагентом підтверджується договорами підряду, актами виконаних робіт, довідками вартості, платіжними дорученнями тощо. Визнання недійсними нікчемними правочинів не входить до компетенції ДПІ. При цьому працівники податкової інспекції на місце виконання послуг не виїжджали, контрольні обміри не проводили. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2012 по справі №2а-10863/12/2070 за позовом ТОВ «Інтако» було визнано неправомірними дії Західної МДПІ м. Харків Харківської області ДПС з проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями, їх реальності та повноти відображення, за результатами якої складено акт від 10.08.2012 №788/22-417/36371642. За таких обставин позивач просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.05.2013 №0000212220, №0000222220.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили задовольнити їх. Додатково пояснили, що укладали договір підряду з ТОВ «Автодорожник-2009» та розраховували на те, що він своїми силами виконає визначені роботи. Про те, що ТОВ «Автодорожник-2009» укладало договору субпідряду, Позивач дізнався лише під час перевірки, на час прийому виконаних робіт про зазначені обставини Позивачу відомо не було. Укладання договору підряду було обумовлено великим обсягом робіт, які необхідно було виконати, та нестачею трудових ресурсів.

Представники відповідача під час судового засідання проти адміністративного позову заперечували, пояснивши, що висновки акту зроблені відповідно до норм діючого законодавства, а спірні повідомлення-рішення винесено правомірно. Перевірка була призначена внаслідок неповного надання документів позивачем на обов'язковий письмовий запит відповідача (том 2, а.с.135-137).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані суду докази, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності передбачені статтею 44 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Порядок оскарження рішень контролюючого органу передбачений ст. 56 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 56.8 ст. 56 Податкового кодексу України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п. 75.1.2. ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також отримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених Податковим кодексом України.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок передбачений статтею 78 Податкового кодексу України, у якій визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з обставин, визначених Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручення йому або його уповноваженому представнику під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до 78.1.5 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо платником податків подано в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження;

Порядок оформлення результатів документальної позапланової невиїзної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 86.1, 86.3, 86.7, 86.8, 86.9 та 86.10 статті 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки, що визначено статтями 86.4 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

У разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, орган державної податкової служби зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду.

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 08 травня 2013 року Відповідачем було видано наказ №519 про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства МКП «ЕЛУА» по взаємовідносинам з ТОВ «Автодорожник-2009» за період квітень, травень 2012 року (том 1 а.с.221).

Підставою для призначення перевірки зазначено п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України.

Відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З аналізу зазначених норм вбачається, що підставою для проведення документальної невиїзної перевірки є ненадання платником податків на запит податкового органу протягом 10 робочих днів пояснень та їх документального підтвердження щодо інформації за наслідками перевірки іншого платника податків, яка свідчить про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства та у даному випадку виявлення недостовірності даних, які містяться у акті перевірки контрагента позивача.

Як вбачається з матеріалів справи на адресу Позивача було направлено запит Відповідача від 17.04.2013 вих. № 5113/22-6 на підставі п.73.3 ст. 73 та відповідно до п.п.20.1.6 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України від про надання пояснень та документального підтвердження для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податкового обліку їз відповідним відображенням у податкових деклараціях результатів операцій по господарських відносинах з ТОВ «Автодорожник-2009» за період квітень-травень 2012 року, відображення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у зазначеного контрагента та їх подальшої реалізації у декларації з ПДВ та податку на прибуток за період з 01.04.2013 по теперішній час (том 1 а. с. 224).

На цей запит листом від 24.04.2013 р. вих. № 483 Позивачем були надані пояснення стосовно підтвердження ведення господарських взаємовідносин між ним та ТОВ «Автодорожник-2009» з квітня 2012 року по теперішній час та первинні документи ( том 1 а. с. 225).

Зазначення в наказі про проведення перевірки щодо ненадання пояснень та підтверджуючих документів у повному обсязі як підстави для призначення перевірки є незмістовними з наступних підстав.

Відповідно до п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України призначення документальної позапланової виїзної перевірки передбачено лише за умови, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. Цією нормою встановлено, що платник податків повинен у визначений термін надати виключно пояснення та їх документальні підтвердження. Документальні підтвердження повинні бути надані лише щодо пояснень, оскільки цією нормою закону передбачено «їх», тобто пояснень, документальне підтвердження. Підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України не передбачено обов'язку платника податку надання документального підтвердження запиту, тобто «його» підтвердження. Саме до пояснень повинні бути додані документи в підтвердження позиції платника податків, а не надаватися документи відповідно до запиту податкового органу.

У зв'язку з чим посилання відповідача як на підставу для проведення перевірки на неповне надання пояснень та їх документального підтвердження є надуманим та нормативно не підтвердженим, внаслідок чого є протиправним, оскільки такі підстави зовсім відсутні в підпункті 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Не погодившись з висновками акта від 15.05.2013 № 859/22-6/03340593, Позивач 20.05.2013 подав Відповідачу заперечення на нього, в якому зазначив, що при проведені перевірки була надана вся первинна документація. Додатково пояснив, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2012 по справі №2а-10863/12/2070 за позовом ТОВ «Інтако» було визнано неправомірними дії Західної МДПІ м. Харків Харківської області ДПС з проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями, їх реальності та повноти відображення, за результатами якої складено акт від 10.08.2012 №788/22-417/36371642, на який Відповідач посилається при обґрунтуванні пред'явлених порушень. До заперечень Позивач надав копію постанови Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2012 по справі №2а-10863/12/2070 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2013 по справі №2а-10863/12/2070 (том 1, а. с. 21). Заперечення були розглянуті відповідачем, про що позивачу надано відповідь від 27.05.2013, з якої вбачається, що відповідач визнав висновки акту перевірки правомірними (том 1, а.с.22-25).

На підставі Акту перевірки винесені спірні податкові повідомлення-рішення від 28.05.2013, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в загальному розмірі 92798 грн. та нарахована штрафна санкція в сумі 46399 грн.; податок на додану вартість в загальному розмірі 88379 грн. та нарахована штрафна санкція в сумі 44189,50 грн. (том 1, а.с.26, 27).

З огляду на те, що в запереченнях Позивач посилався на обставини, які не досліджувалися Відповідачем при проведенні перевірки, а саме: не були досліджені постанова Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2012 по справі №2а-10863/12/2070 та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2013 по справі №2а-10863/12/2070, та у відповіді на заперечення від 30.05.2013, податковим органом зовсім не враховані посилання Позивача та їм зовсім не надана оцінка в порушення абз. 2, п.44.6 ст. 44 ПК України, у відповідача були відсутні підстави для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки ним не були виконані приписи абз. 2 п.44.6 ст.44 та п. 78.1.5 ст. 78 ПК України та не призначена і не проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань, зазначених в запереченнях на акт перевірки. При цьому їх об'єктивний розгляд неможливий без проведення вказаної перевірки, оскільки ці питання стосуються безпосередньо господарської діяльності за період, який перевірявся, та повинні бути враховані при остаточних висновках за результатами перевірки позивача.

За результатами перевірки складено акт №859/22-6/03340593 від 15.05.2013 року (Том 1, а.с.10-20), у якому зроблено висновок про :

1) порушення п. 138.1 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, Позивачем занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2012 року на суму 92798 грн.

2) порушення п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 88379 грн., в тому числі за квітень 2012 року на суму 42033 грн., за травень 2012 року на суму 46346 грн.

Вказані висновки в акті зроблені на підставі перевірених відображених показників та висновку Відповідача про відсутність реальних господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Автодорожник-2009». Висновки відносно ТОВ «Автодорожник-2009» Відповідачем зроблені на підставі акту Ленінської МДПІ від 15.04.2013 №255/22-700/09/36410010 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Автодорожник-2009» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПФ «Агроіндустрія» та з ТОВ «Інтако» за період квітень-травень 2012 року», якою встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій.

Відповідно до відомостей Ленінської ОДПІ у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області станом на 16.08.2013 за результатами акту від 15.04.2013 №255/22-700/09/36410010 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Автодорожник-2009» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПФ «Агроіндустрія» та з ТОВ «Інтако» за період квітень-травень 2012 року» податкові повідомлення-рішення не виносились (Том 2 а.с.139).

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:

Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 3 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:

1. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

2. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку

Відповідно до статті 4 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах:

обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

Відповідно до статті 8 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Відповідно до статті 9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В судовому засіданні встановлено, що між Позивачем та ТОВ «Автодорожник-2009» були укладені договори на виконання підрядних робіт, згідно якого Замовник - МКП ЕЛУА доручає, а Підрядник - ТОВ «Автодорожник-2009» приймає на себе зобов'язання на виконання робіт по поточному ремонту доріг в м. Луганську. Підрядник виконує роботу в повному обсязі власними силами.

На підтвердження виконання зазначених договорів представником позивача були надані документи в підтвердження реального виконання ремонтних робіт: розташування пошкоджень на дорогах, визначення ступеню пошкодження, розрахунок кошторису тощо. Крім того, Відповідачем не надано жодного доказу для підтвердження відсутності наслідків виконаних робіт за договорами на виконання підрядних робіт. Позивачем також надані докази в підтвердження необхідності укладання таких договорів підряду внаслідок нестачі трудових резервів. Також Відповідачем не надано жодного доказу в підтвердження обізнаності Позивача про укладання підрядником - ТОВ «Автодорожник-2009» договорів субпідряду в порушення п.п.4.1.1 договорів на виконання підрядних робіт. Натомість, Позивач наполягає на необізнаності станом на момент виконання робіт та їх прийняття про факт укладання ТОВ «Автодорожник-2009» договорів субпідряду.

Щодо висновку Відповідача про відсутність реальних господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Автодорожник-2009» на підставі матеріалів документальної перевірки ТОВ «Автодорожник-2009» за №255/22-700/09/36410010 від 15.04.2013, якою встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідачем в якості підтвердження висновків про фактичне нездійснення господарських операцій за договорами Позивача із вказаним підприємством зазначений акт перевірки цього підприємства, в якому зроблені висновки щодо відсутності реальної можливості здійснення ним господарських операцій.

Посилання Відповідача в акті перевірки на такі обставини є незмістовним з наступних підстав.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до ст. 228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Виходячи з обставин справи, правового змісту ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. В даному випадку, виходячи зі змісту акту перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладених договорів між позивачем та його контрагентом. Тобто, відповідач ставить під сумнів самі договори, та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить до аналізу певних взаємовідносин у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган, роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції внаслідок їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Роблячи висновки про відсутність господарських операцій, економічну необґрунтованість, податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом ст.228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту ч. 3 ст.228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним в судовому порядку, робить висновки про його недійсність, що суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, повинно приводити до прийняття податкового-повідомлення рішення. Податковий орган, приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд визнає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим, як припущеннями Відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх недійсними із застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

У випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мала місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) правочину, між суб'єктами господарювання, метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільно-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального та кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Будь-які судові рішення з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентом, цим контрагентом та іншими суб'єктами господарювання або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів із застосуванням відповідних правових наслідків положень ст.ст. 207, 208 та 250 Господарського кодексу України, ст.ст.203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення, відсутні.

Крім того, акти перевірок відповідно до положень ст. 86 Податкового кодексу України є підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, в якому зазначається розраховане грошове зобов'язання. В свою чергу, податкове повідомлення-рішення може бути оскаржене платником податку, після чого стає документом, який є обов'язковим до виконання для такого платника. Тобто, акт перевірки не є тим документом, який створює обов'язкові наслідки для платника податків. Однак Відповідачем під час перевірки не з'ясовувалися питання щодо прийняття повідомлень-рішень на підставі зазначеного акту перевірки та можливого їх оскарження. Внаслідок чого акт перевірки як не кінцева стадія виявлення певних порушень з боку платників податків та розрахунку грошового зобов'язання без відомостей про прийняте на його підставі повідомлення-рішення не можуть бути визнані належними доказами щодо збільшення позивачем витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, що призвело до їх завищення.

Натомість, Позивачем надані належні докази в підтвердження реальності господарських операцій між ним та ТОВ «Автодорожник-2009», судом було перевірено можливість здійснення спірних господарських операцій та встановлено відповідність задекларованих показників фактичним обставинам. В судовому засіданні достовірно встановлено, що Позивач на виконання вимог ст. ст. 626-629 ЦК України та відповідних пунктів укладених договорів виконання підрядних робіт належним чином оформлював результати господарської діяльності.

Зазначені обставини, встановлені в ході судового засідання, вказують на обґрунтованість позовних вимог Міського комунального підприємства експлуатаційно-лінійного управління автошляхів до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.05.2013 №0000212220, №0000222220.

У зв'язку з чим в судовому засіданні достовірно встановлена відсутність у Відповідача передбачених чинним законодавством підстав для винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Керуючись статтями 2, 11, 17, 18, 71, 87, 90, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Міського комунального підприємства експлуатаційно - лінійного управління автошляхів до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень- рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби від 28.05.2013 №0000212220, яким Міському комунальному підприємству експлуатаційно - лінійного управління автошляхів збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 132568,50 грн., в тому числі: за основним платежем на суму 88379,00 грн., за штрафними санкціями на суму 44189,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби від 28.05.2013 №0000222220, яким Міському комунальному підприємству експлуатаційно - лінійного управління автошляхів збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 139197,00 грн., в тому числі: за основним платежем на суму 92798,00 грн., за штрафними санкціями на суму 46399,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Міського комунального підприємства експлуатаційно - лінійного управління автошляхів судові витрати в сумі 2717,66 грн. (дві тисячі сімсот сімнадцять гривень 66 копійок).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 23 серпня 2013 року.

Суддя С.В. Борзаниця