Постанова № 33529240, 26.07.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2013 р. Справа № 804/8053/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Рищенко А. Ю., при секретарі судового засідання - Шайді О.В., за участю: представників позивача - представника відповідача - Вітюка В.А., Гусєвої К.І., Алейниченко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС ОЙЛ» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.02.2013 року № 0000022220, -

ВСТАНОВИВ:

26.06.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС ОЙЛ» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.02.2013 року № 0000022220.

Ухвалою суду від 27.06.2013 року було відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 22.07.2013 року було допущено правонаступництво та замінено первинного відповідача - Лівобережну міжрайонну державну податкову інспекцію м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України її правонаступником - Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що в ході проведеної планової документальної виїзної перевірки відповідачем були зроблені протиправні висновки щодо заниження податку на прибуток підприємства в сумі 1 849 131, 00 грн., у тому числі за 1 квартал 2011 року в сумі 926 750, 00 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 156 673, 00 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 765 708, 00 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства, а також щодо перекручення податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2012 року. На підставі акту перевірки податковою інспекцією було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000022220 від 05.02.2013 року, яким збільшено грошове зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємства у сумі - 1 849 131, 00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі - 191 428, 00 грн. На думку позивача свою позицію щодо встановлених порушень відповідач протиправно ґрунтує на тому, що проведені товариством операції з купівлі-продажу акцій не мають економічного обґрунтування понесених витрат, що пов'язані з нарахуванням та сплатою відсотків за користування кредитними коштами, винагороди брокера, а також не мають безпосереднього зв'язку з основним видом діяльності товариства - роздрібна торгівля пальним. Адже за твердженнями позивача кредитні кошти в сумі 113 123 625, 88 грн. були використані ним у господарській діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС ОЙЛ». Це підтверджує наявність розумної економічної мети та тим самим і протиправність висновків податкової інспекції, винесеного у зв'язку із цим податкового повідомлення-рішення.

Просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.02.2013 року № 0000022220.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та пояснив обставини справи таким чином, як вони викладені вище.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі, та пояснив, що висновки, викладені в акті перевірки є цілком обґрунтованими. Адже проведені позивачем разом із контрагентами господарські операції з купівлі - продажу акцій не мають економічного обґрунтування понесених витрат підприємства, що пов'язані з нарахуванням та сплатою відсотків за користування кредитними коштами, а також відсутній їх безпосередній зв'язок з основним видом діяльності товариства - роздрібною торгівлею пальним. Це не відповідає вимогам ст. 14 Податкового кодексу України щодо розумної економічної причини (ділової мети) господарської діяльності позивача. Крім того, за твердженнями відповідача, неможливо розділити суми відсотків за використані кредитні кошти на закупівлю товарів окремо від таких на торгівлю акціями, тому і наданий позивачем грошовий баланс чітко показує, що у підприємства на розрахунки з постачальниками було достатньо власних коштів, які отримано від покупців. Тому, позивачем і було порушено порядок ведення документів податкової звітності. Таким чином, винесене податкове повідомлення-рішення є винесеним правомірно.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, вважає необхідним задовольнити даний адміністративний позов повністю з наступних підстав.

27.05.2010 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради Дніпропетровської області було здійснено державну реєстрацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС ОЙЛ» (ідентифікаційний код юридичної особи - 37149258). Основними видами діяльності за КВЕД-2010 позивача є: роздрібна торгівля пальним, оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, неспеціалізована оптова торгівля, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, купівля та продаж власного нерухомого майна. Це підтверджується копією Довідки серії АА за № 537853 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).

Аналіз матеріалів справи показує, що у період з 08.10.2012 року по 28.12.2012 року відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС ОЙЛ» (код ЄДРПОУ - 37149258) (надалі за текстом - ТОВ «ВЕЛЕС ОЙЛ») з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 28.05.2010 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 28.05.2010 року по 30.06.2012 року.

Дана перевірка була проведена податковою інспекцію на підставі направлень від 08.10.2012 року № 956, від 08.10.2012 року № 955, від 08.10.2012 року № 863, від 08.10.2012 року № 864, від 08.10.2012 року № 865, від 08.10.2012 року № 866, від 08.10.2012 року № 882, від 08.10.2012 року № 881, виданих Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська, згідно п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України. У журналі реєстрації перевірок було зроблено запис про проведення документальної планової перевірки під № 4, № 5, № 6 від 08.10.2012 року. Хід та результати проведеної перевірки були зафіксовані податковою інспекцією в оформленому акті перевірки від 08.01.2013 року № 66/224/37149258.

Проведеною перевіркою відповідачем було встановлено порушення ТОВ «ВЕЛЕС ОЙЛ» пп. 14.1.36, 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, в результаті чого останнім було занижено податок на прибуток підприємства в сумі - 1 849 131, 00 грн., у тому числі за 1 квартал 2011 року в сумі - 926 750, 00 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі - 156 673, 00 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі - 765 708, 00 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства; перекручення податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку за 1 квартал 2012 року.

З урахуванням таких висновків позивачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 05.02.2013 року № 0000022220, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства за основним платежем на - 1 849 131, 00 грн., та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі - 191 428, 00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС ОЙЛ» підписало акт перевірки із запереченнями та оскаржувало результати перевірки, податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку. Однак, заперечення позивача надані ним до акту перевірки не були прийняті контролюючим органом до уваги. Також рішеннями Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 26.02.2013 року № 883/10/10-25, Міністерства доходів і зборів України від 29.04.2013 року № 1852/6/99-99-10-01-15 оскаржуване податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а скарги платника податків - без задоволення. Тому, останній і звертається до суду, не погоджуючись із результатами проведеної перевірки.

Так, судом було встановлено, що проведеною перевіркою податковий орган перевіряв повноту обчислення та своєчасності сплати позивачем податку на прибуток, податку на додану вартість, правомірність формування податкового кредиту, оподаткування у сфері зовнішньоекономічної діяльності, повноту обчислення та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, комунального податку, збору за забруднення навколишнього природного середовища, екологічного податку, збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 28.05.2010 року по 30.06.2012 року.

У період з 01.09.2010 року по 31.03.2012 року ТОВ «ВЕЛЕС ОЙЛ» під час реалізації своєї господарської діяльності було укладено ряд договорів, а саме: кредитний договір від 01.09.2010 року № 4В10219И, договір поставки нафтопродуктів від 01.09.2010 року № 3236/2/2118, договір поставки від 01.09.2010 року № 01/09-6, договір купівлі-продажу нафтопродуктів від 01.11.2010 року № 12-0111-05, договір купівлі-продажу від 31.12.2010 року № А-12, договір поставки нафтопродуктів від 01.02.2011 року № 8, договір поставки нафтопродуктів від 01.06.2011 року № 16, кредитний договір від 24.01.2012 року № 4В12025И, договір купівлі-продажу цінних паперів від 26.01.2011 року № 35-Б, договір купівлі-продажу цінних паперів від 12.03.2011 року № 283-Б, договір купівлі-продажу цінних паперів від 31.03.2011 року № 307-Б, № 354-Б, № 356-Б, договір купівлі-продажу цінних паперів від 30.08.2011 року № 861-Б, договір купівлі-продажу цінних паперів від 27.01.2012 року № 88-Б.

Згідно даних акту перевірки відповідачем було встановлено, що ТОВ «ВЕЛЕС ОЙЛ» при здійсненні господарських операцій з торгівлі цінними паперами у 1 кварталі 2011 року не відобразило у рядку 01.4 податкових декларацій з податку на прибуток підприємства під назвою «Прибуток від операцій з цінними паперами, фондовими та товарними деривативами» - суму фактично отриманого прибутку у розмірі 3 707 000, 00 грн., зменшивши при цьому об'єкт оподаткування на суму відсотків у розмірі 4 804 038, 00 грн. - за користування кредитними коштами та на суму винагороди брокера у розмірі 72 050, 00 грн. Крім того, проведеною перевіркою відображеного показника за період з 28.05.2010 року по 30.06.2012 року було встановлено, що розрахунком фінансових результатів операцій з цінними паперами та деривативами за 1 квартал 2011 року позивачем задекларовано збитки від операцій з акціями на суму 1 169 088, 00 грн.; від'ємний фінансовий результат відображено останнім з доходів звітного періоду від операцій з торгівлі цінними паперами та іншими, ніж цінні папери корпоративними правами (акціями) в сумі 775 934 000, 00 грн. та витрат звітного періоду у розмірі - 777 103 088, 00 грн., в складі яких товариство відобразило операції з придбання цінних паперів в сумі - 772 227 000, 00 грн., суми відсотків за користування кредитними коштами у розмірі - 4 804 038, 00 грн. та винагороду брокера в сумі 72 050, 00 грн.

Відповідач не погодився із віднесенням ТОВ «ВЕЛЕС ОЙЛ» до складу витрат, пов'язаних із придбанням цінних паперів, - сум відсотків за користування кредитними коштами, за які було придбано цінні папери та суми винагороди, виплаченої брокеру за відповідні послуги на фондовому ринку.

Так, у акті перевірки податковий орган зазначив про те, що підприємство не мало права на включення до рядка 1.2 під назвою «Витрати звітного періоду від операцій з цінними паперами» сум відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 4 804 038, 00 грн. та винагороди брокеру у розмірі 72 050, 00 грн.

Також було встановлено завищення показників в рядку 06 Декларації під назвою «Інші витрати» за період 2 квартал 2011 року на загальну суму - 681 169, 00 грн., за 1 квартал 2012 року на суму - 3 646 228, 00 грн., у зв'язку із зарахуванням до статті витрат сум відсотків за користування кредитними коштами.

Нормою п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування податку підприємств» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами) передбачалось, що платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Норми цього пункту поширюються на платників податку - торгівців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами.

Те саме стосується обліку операцій таких платників податку з придбання або продажу корпоративних прав, відмінних від акцій.

Під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Пунктом 153.8 ст. 153 Податкового кодексу України (у відповідній чинній на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами редакції) також передбачено порядок оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами, деривативами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами, відповідно до якого платник податку веде відокремлений облік фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами в розрізі окремих видів цінних паперів, деривативів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав.

Так, під терміном "витрати" визначено суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю (у тому числі емітенту під час розміщення) цінних паперів, або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Положеннями п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (у відповідній чинній на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами редакції) визначено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, витрати банківських установ, до яких відносяться, в тому числі і комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління.

Вимогами ст. 2, ст. 17 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 року № 3480-ІV (у відповідній чинній на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами редакції) передбачено, що фондовий ринок поділяється на первинний та вторинний.

Первинний ринок цінних паперів - сукупність правовідносин, пов'язаних з розміщенням цінних паперів.

Вторинний ринок цінних паперів - сукупність правовідносин, пов'язаних з обігом цінних паперів.

Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку провадиться торговцями цінними паперами - господарськими товариствами, для яких операції з цінними паперами є виключним видом діяльності, а також банками.

Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами включає:

брокерську діяльність;

дилерську діяльність;

андеррайтинг;

діяльність з управління цінними паперами.

Брокерська діяльність - це укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів (зокрема договорів комісії, доручення) щодо цінних паперів від свого імені (від імені іншої особи), за дорученням і за рахунок іншої особи.

Торговець цінними паперами може виступати поручителем або гарантом виконання зобов'язань перед третіми особами за договорами, що укладаються від імені клієнта такого торговця, отримуючи за це винагороду, що визначається договором торговця цінними паперами з клієнтом.

Як зазначив позивач, цінні папери він придбавав на вторинному ринку та користувався виключно послугами брокерів, які мають право здійснювати професійну діяльність на фондовому ринку, а діяльність брокерів є платною та передбачає комісійні витрати товариства при придбанні цінних паперів.

Пунктом 137.8 ст. 137 Податкового кодексу України (у відповідній чинній на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами редакції) визначено, що датою отримання доходів платника податку від проведення кредитно-депозитних операцій є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів)), визначена згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Тому, з огляду на аналіз вищевикладених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами законодавства, обставин справи, суд приходить до висновку, що при укладенні цивільно-правових договорів на фондовому ринку, зокрема, під час купівлі-продажу цінних паперів продавець несе комісійні витрати, що пов'язані з придбанням цих цінних паперів. Отже, позивач правомірно включив до складу витрат звітного періоду суми винагороди, виплаченої брокеру за послуги, надані в рамках професійної діяльності на фондовому ринку, а саме: суму у розмірі - 72 050, 00 грн.

Пунктом 14.1.36, 14.1.231 ст. 14 Податкового кодексу України (у відповідній чинній на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами редакції) визначають, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

А розумна економічна причина (ділова мета) визначається як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Також ст. 42, ст. 43 Господарського кодексу України встановлюють, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Свобода підприємницької діяльності передбачає, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Так, відповідно до ст. 2 Статуту ТОВ «ВЕЛЕС ОЙЛ» таке створено з метою одержання прибутку, шляхом найбільш повного задоволення потреб фізичних та юридичних осіб у товарах та послугах, які надає товариство, а предметом діяльності є зокрема і інші види діяльності не заборонені законом.

Інвесторами в цінні папери ч. 2 ст. 2 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» (у відповідній чинній на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами редакції) визначає фізичних та юридичних осіб, резидентів і нерезидентів, які набули права власності на цінні папери з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до законодавства.

Отже, позивач правомірно здійснював операції з придбання цінних паперів з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, маючи відповідну економічну причину (ділову мету). Це відповідає нормам чинного законодавства та не суперечить переліку основних видів діяльності товариства. Тим паче, що за поясненнями позивача, ТОВ «ВЕЛЕС ОЙЛ» прийнято рішення придбати (інвестувати) цінні папери з метою отримання прибутку.

Так, згідно з даними звіту про фінансові результати за 1 квартал 2011 року в коді рядка 010 дохід (виручка) позивача від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за звітний період становить - 100 253 000, 00 грн. За поясненнями ТОВ «ВЕЛЕС ОЙЛ», в цей дохід увійшли всі кошти, які ще не були сплачені фактично на поточні рахунки товариства. Також копіями первинних документів: договорами та виписками банку підтверджено, що з суми виручки в розмірі 100 253 000, 00 грн. - їх частина у розмірі 75 269 648, 00 грн. була перерахована основним постачальникам нафтопродуктів відповідно до умов вищезазначених договорів. Це вбачається також з даних журналу-ордеру по рахунку 6311 з постачальниками ОЗ та НМА за 1 квартал 2011 року. Позивач зазначив і про те, що з цієї ж суми доходу ним були сплачені заробітна плата, основні витрати на збут (електроенергія, тощо).

У звітних періодах позивачем були укладені договори купівлі-продажу цінних паперів від 26.01.2011 року № 35-Б, від 12.03.2011 року № 283-Б, від 31.03.2011 року № 356-Б, прибуток від перепродажу яких склав 1 445 000, 00 грн., 732 000, 00 грн., 1 530 000, 00 грн. відповідно. На закупівлю цінних паперів, емітованих контрагентами ТОВ «ВЕЛЕС ОЙЛ», останнє не мало достатньої кількості власних коштів, тому укладало кредитні договори під процентні ставки відповідно. Дані факти підтверджуються копіями первинних документів, які є наявними в матеріалах справи.

Крім того, згідно з кодом рядка 06.4 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2011 року фінансові витрати ТОВ «ВЕЛЕС ОЙЛ» становлять суму у розмірі 681 169, 00 грн. За поясненнями позивача, вказана сума включає у себе відсотки банка по кредитам всієї діяльності товариства, в тому числі і пов'язаною з проведенням операцій купівлі-продажу цінних паперів. Товариством було виплачено постачальникам за основним видом діяльності - 114 473 276, 00 грн., які були залучені позивачем на підставі кредитного договору від 01.09.2010 року. Даний факт підтверджується журналом-ордером і відомістю по рахунку 6311 - розрахунки з постачальниками ОЗ та НМА за 2 квартал 2011 року, копія якого є наявною в матеріалах справи.

Таким чином, суд приходить до висновку щодо безпідставності тверджень відповідача про невідповідність діяльності ТОВ «ВЕЛЕС ОЙЛ» проведеною під час здійснення операцій з купівлі-продажу цінних паперів основним видам діяльності такого. Вищевикладеним спростовуються висновки податкової інспекції про завищення валових витрат у сумі 4 327 397, 00 грн. у тому числі за 2-4 квартали 2011 року у сумі 681 169, 00 грн.

Щодо висновків відповідача про протиправність віднесення до складу витрат звітного періоду сум відсотків за користування кредитними коштами, суд зазначає таке.

За поясненнями ТОВ «ВЕЛЕС ОЙЛ» останнє не має власних оборотних коштів, тому для здійснення операцій з придбання цінних паперів уклало кредитні договори, які за своєю юридичною природою передбачають сплату процентів. Про це також зазначалось вище.

Відповідно до ст. 141 Податкового кодексу України, до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Як зазначив позивач під час складання документів податкової звітності, він керувався положеннями Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку фінансових витрат, затверджених наказом Міністерство фінансів України № 1300 від 01.11.2010 року (є чинним), а саме: до фінансових витрат для цілей бухгалтерського обліку відніс проценти за користування короткостроковими і довгостроковими позиками банків.

Так, з даних виписок банку, копії яких є наявними в матеріалах справи, вбачається, що кредитні кошти в сумі 113 123 625, 00 грн. в 2 кварталі 2011 року позивач використав виключно на придбання товарів (робіт, послуг), тобто витрати були пов'язані виключно із господарською діяльністю ТОВ «ВЕЛЕС ОЙЛ». В 1 кварталі 2012 році товариство використало кредитні кошти в сумі 817 257 114, 11 грн. частково на придбання цінних паперів в сумі 608 443 050, 00 грн. та частково на придбання товарів (робіт, послуг) за укладеними цивільно-правовими договорами в сумі 51 764 064, 04 грн. та на повернення фінансової допомоги в сумі - 157 050 000, 07 грн., що також відповідає основній меті діяльності ТОВ «ВЕЛЕС ОЙЛ».

З огляду на вищевикладене, виходячи з аналізу викладених норм податкового законодавства, суд приходить до висновку, що ТОВ «ВЕЛЕС ОЙЛ» правомірно віднесло до складу витрат звітного періоду кредитні відсотки за користування кредитами, наданими банком за кредитними договорами. Це також вбачається з аналізу вищевикладених норм податкового законодавства. Крім того, що ст. 139 Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік витрат не пов'язаних з господарською діяльністю, які не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, тобто відсотки за користування кредитом є витратами товариства, понесеними ним під час здійснення господарської діяльності та правомірно були включені до витрат звітного періоду - у розмірі 4 804 038, 00 грн. Тим самим спростовуються ті твердження відповідача, відповідно до яких неможливо розділити суми відсотків окремо за використання залучених коштів на закупівлю товарів та окремо на торгівлю акціями.

Отже, протиправні висновки контролюючого органу, викладені ним в акті перевірки, призвели до винесення протиправного податкового повідомлення-рішення від 05.02.2013 року № 0000022220, яким було збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем з податку на прибуток приватних підприємств на суму - 1 849 131, 00 грн., та нараховано штрафні санкції у розмірі - 191 428, 00 грн. З огляду на що у суду є достатні підстави визнати протиправним вказане податкове повідомлення-рішення, яке підлягає скасуванню.

Також суд зазначає, що положеннями ст. 87 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підтвердження сплати судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру позивач надав суду оригінал квитанції № 32059.646.1 від 25.06.2013 року на суму 2 294, 00 грн.

Отже, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень з Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 2 294, 00 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС ОЙЛ» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.02.2013 року № 0000022220 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.02.2013 року № 0000022220.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС ОЙЛ» (ідентифікаційний код юридичної особи - 37149258) судовий збір у розмірі 2 294, 00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення виготовлення постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкт владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 26.07.2013 року.

Суддя А.Ю. Рищенко