Постанова № 33529029, 05.07.2013, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/1407/13-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.06.2013

Центральний районний суд міста Миколаєва

У складі: головуючого - судді Алєйнікова В.О.

при секретарі Парнак М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві адміністративну справу за позовом

позивача ОСОБА_1 ,

до

відповідача Виконавчий комітет Миколаївської міської ради,

суть позову про оспорювання рішення №973 від 28 вересня 2012 року "Про анулювання дозволів на розміщення зовнішньої реклами в м.Миколаєві"., -

В С Т А Н О В И В :

18 січня 2012 року ОСОБА_1 оскаржила у суді, як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, пункт 1.1 рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 973 від 28 вересня 2012 року «Про анулювання дозволів на розміщення зовнішньої реклами в місті Миколаєві».

Під час судового розгляду справи представник позивача позов підтримав та наполягав на його задоволенні. Він пояснював, що в дійсності підприємство у встановленому законом порядку отримало дозволи:

· №№ 1424/5; 1424/6; 1424/7; 1424/8; 1424/9; 1424/10; 1424/11; 1424/12 від 24 квітня 2009 року;

· № 1441/1 від 22 травня 2009 року;

· № 1499/8 від 23 жовтня 2009 року;

· №№ 1507/11; 1507/12; 1507/13 від 27 листопада 2009 року

на розміщення у місті Миколаєві зовнішньої реклами на рекламних засобах розмірами 3 х 4 метри - згідно дозволу № 1507/11 та 6,0 х 3,0 м. - згідно інших дозволів, уклало відповідні договори та свої обов'язки за цими договорами виконує у повному обсязі. При цьому ОСОБА_1 виготовила та використовувала рекламні конструкції у повній відповідності із наданими дозволами та умовами укладеного договору.

Відповідач же при прийнятті оскаржуваного рішення, як вказував далі позивач, виходив з інакшого.

Спираючись про таке, представник позивача наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача під час судового розгляду справи вважав позов таким, що не підлягає задоволенню.

Він пояснював, що відповідно до рішень виконкому Миколаївської міської ради № 1154 від 24 квітня 2009 року, № 1250 від 22 травня 2009 року, № 2021 від 23 жовтня 2009 року та № 2180 від 27 листопада 2009 року позивачу були надані вказані ним /позивачем/ дозволи на розміщення рекламних засобів розмірами 3,0 х 4,0 метри.

За такого, оскільки виготовлені позивачем конструкції не відповідали дійсно наданим дозволам, а позивач усувати вказаний недолік у добровільному порядку відмовлялось, було прийняте оскаржуване рішення, яким дозволи на розміщення зовнішньої реклами були скасовані.

Після вислуховування сторін та дослідження письмових матеріалів справи суд доходе такого.

1……Матеріалами справи встановлено, та сторони не заперечують того, що 28 вересня 2012 року виконавчим комітетом Миколаївської міської ради було прийняте рішення № 973 «Про анулювання дозволів на розміщення зовнішньої реклами в м. Миколаєві», пунктом 1.1 якого ухвалювалось анулювати: «Дозволи №№ 1507/11, 1507/12, 1507/13, 1499/8, 1441/1, 1424/5, 1424/6, 1424/7, 1424/8, 1424/9, 1424/10, 1424/11, 1424/12, видані ФОПР ОСОБА_1, на розміщення зовнішньої реклами у вигляді рекламних засобів розмірами 4,0 х 3,0 метри»

Зі змісту цього рішення та пояснень представника відповідача у судовому засіданні вбачається, що при прийнятті цього рішення відповідач виходив з того, що встановлені позивачем конструкції не відповідають виданим позивачеві дозволам, та керувався підпунктом 7.1 п. 7 Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Миколаєві, затверджених рішенням виконкому Миколаївської міської ради від 04.10.11 № 1015, зі змінами, внесеними згідно з рішенням виконкому Миколаївської міської ради від 21.12.11 № 1355.

2……При винесенні цього рішення відповідач вважав, що діє обґрунтовано та законно.

Проте, з таким у повній мірі погодитись неможливо за такого.

2.1. Зокрема, при прийнятті цього рішення в частині анулювання дозволу № 1507/11 від 27 листопада 2009 року відповідач виходив з того, що відповідно до цього дозволу на перехресті проспекту Леніна та вулиці 8 Березня у місті Миколаєві позивачем встановлена рекламна конструкція розміром, більшим за 3,0 х 4,0 метри.

Проте, з обґрунтованістю цього твердження погодитись неможливо.

Так, позивач стверджує, що на вказаному місці розташований рекламний засіб розмірами 3,0 х 4,0 метри, та таке підтверджується фотокартками, що містяться у справі.

Доказів на спростування такого ж відповідачем не надано.

Між тим, відповідно до статті 71 КАС України кожна з сторін повинна довести обставини, про які вона посилається; при цьому обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За такого суд вважає, що правомірність рішення в цій частині належним чином не доведена, через що вважає за необхідне визнати оскаржуване рішення у цій частині необґрунтованим, задовольнивши позовні вимоги у цій частині.

2.2. Далі, при прийнятті рішення № 973 від 28 вересня 2012 року відповідач виходив з того, що дозволи

· №№ 1424/5; 1424/6; 1424/7; 1424/8; 1424/9; 1424/10; 1424/11; 1424/12 від 24 квітня 2009 року;

· № 1441/1 від 22 травня 2009 року

дійсно були видані на рекламні конструкції розмірами 3,0 х 4,0 метри.

Проте, з таким у повній мірі погодитись неможливо.

Так, Правила розміщення зовнішньої реклами у місті Миколаєві, затверджені рішеннями виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1015 від 4 жовтня 2011 року та № 1355 від 21 грудня 2011 року, якими керувався відповідач у спірних правовідносинах, під дозволом розуміють документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці на території м. Миколаєва /пункт 2/.

Таке відповідає вимогам Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», у абзаці 4 частини 1 статті 1 цього Закону міститься визначення терміну «документ дозвільного характеру», під яким розуміється дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Термін же, вжитий в оскаржуваному рішенні - документи дозвільного характері - у згаданих правилах не згадується. Разом з цим, у пункті 2 Правил згадується, що інші терміни застосовуються у значенні, визначеному Законами України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та «Про рекламу».

Аналіз наведених норм діючого законодавства свідчить про те, що юридичне значення мають лише дозволи, що були видані суб'єкту господарювання /в цьому випадку - позивачеві/ компетентним органом /в цьому випадку - відповідачем/.

З досліджених під час судового засідання оригіналів екземплярів дозволів №№ 1424/7; 1424/11; 1424/12 від 24 квітня 2009 року, що були видані позивачеві, вбачається, що вони є внутрішньо несуперечливими та однозначно вказують про їх видачу на рекламні конструкції розмірами 3,0 х 6,0 метри.

Відповідачем також надані оригінали наявних в виконавчому комітеті миколаївської міської ради оригінали екземплярів дозволів №№ 1424/7; 1424/11; 1424/12 від 24 квітня 2009 року. Але ці документи, перш за все, є внутрішньо суперечними, адже при зазначенні характеристики об'єктів вказують на рекламні конструкції розмірами 3,0 х 4,0 метри, хоча містять ескізи конструкції розмірами 3,0 х 6,0 метрів. Більше того, при зазначенні характеристики об'єктів, на які видані ці екземпляри дозволів, у наданих відповідачем екземплярах, на відміну від екземпляра позивача, містяться очевидні виправлення при зазначенні розмірів рекламних конструкцій, зокрема, їх /конструкцій/ більшого розміру. Таке не дозволяє вважати ці екземпляри дозволів такими, що свідчать про дійсний зміст виданих позивачеві дозволів.

Наведене свідчить про те, що позивачеві в дійсності були видані дозволи №№ 1424/7; 1424/11; 1424/12 від 24 квітня 2009 року на розміщення рекламних конструкцій розмірами 3,0 х 6,0 метрів.

Що ж стосується дозволів

· №№ 1424/5; 1424/6; 1424/8; 1424/9; 1424/10 від 24 квітня 2009 року;

· № 1441/1 від 22 травня 2009 року

то з досліджених під час судового засідання екземплярів цих дозволів, що були видані позивачеві, вбачається, що вони є внутрішньо несуперечливими та однозначно вказують про їх видачу на рекламні конструкції розмірами 3,0 х 6,0 метри.

Відповідачем також надані екземпляри цих дозволів, що наявні в виконавчому комітеті миколаївської міської ради. Але ці документи, є внутрішньо суперечними, адже при зазначенні характеристики об'єктів вказують на рекламні конструкції розмірами 3,0 х 4,0 метри, хоча містять ескізи конструкції розмірами 3,0 х 6,0 метрів. Таке не дозволяє на підставі екземплярів, що наявні в відповідача, встановити дійсний зміст дозволів, які видавались позивачеві.

За такого суд вважає доведеним, що в дійсності згаданими дозволами позивачеві було дозволено розміщення рекламних конструкцій розмірами 3,0 х 6,0 метри.

Відповідач стверджує, що дозволи на встановлення позивачу рекламних конструкцій розмірами 3,0 х 6,0 метри /як доведено вище, саме такі дозволи були видані позивачеві в дійсності/ не відповідають відповідним рішенням виконавчого комітету миколаївської міської ради № 1154 від 24 квітня 2009 року, № 1250 від 22 травня 2009 року.

Але ці посилання висновків суду про дійсній зміст виданих позивачеві дозволів не спростовують. Оскільки ж ці рішення позивачеві не видавались та відповідно до підпункту 7.1 пункту 7 Правил розміщення зовнішньої реклами у місті Миколаєві, затверджені рішеннями виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1015 від 4 жовтня 2011 року та № 1355 від 21 грудня 2011 року невідповідність рекламних конструкцій рішенням виконкому юридичних наслідків у вигляді анулювання дозволу не тягне, за таких обставин ці посилання не мають юридичного значення та не можуть бути покладеними у підґрунтя цієї постанови.

За певних умов ці посилання можуть свідчити про те, що видачі позивачеві дозволи

· №№ 1424/5; 1424/6; 1424/8; 1424/9; 1424/10 від 24 квітня 2009 року;

· № 1441/1 від 22 травня 2009 року

були видані з порушенням встановленого законом порядку, але ані Правила розміщення зовнішньої реклами у місті Миколаєві, ані Закон України «Про рекламу», ані Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» можливість анулювання дозволів через їх видачу компетентним органом з порушенням встановленого законом порядку не передбачають, так само, як й можливість скасування у такому випадку виданих дозволів.

В той же час стаття 7 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» забороняє анульовувати дозволи з підстав, що не передбачені діючим законодавством

При прийнятті рішення по цій частині вимог суд враховує, що та обставина, що відповідно до дозволів

· №№ 1424/5; 1424/6; 1424/7; 1424/8; 1424/9; 1424/10; 1424/11; 1424/12 від 24 квітня 2009 року;

· № 1441/1 від 22 травня 2009 року

позивачем встановлені рекламні конструкції розмірами 3,0 х 6,0 метри сторонами не заперечується та є підтвердженою дійсними обставинами справи.

За такого суд вважає, що правомірність та обґрунтованість рішення в цій частині належним чином не доведена, через що вважає за необхідне визнати оскаржуване рішення у цій частині необґрунтованим, задовольнивши в цій частині заявлені позовні вимоги.

2.3. Що ж стосується дозволів

· № 1499/8 від 23 жовтня 2009 року;

· №№ 1507/12; 1507/13 від 27 листопада 2009 року,

то їх екземпляри, як ті, що були виданих позивачеві, так й ті, що перебувають на зберіганні в відповідача, є внутрішньо суперечними, адже при зазначенні характеристики об'єктів вказують на рекламні конструкції розмірами 3,0 х 4,0 метри, хоча містять ескізи конструкції розмірами 3,0 х 6,0 метрів.

Таке об'єктивно не дозволяє дійти висновку про те, що цими дозволами позивачеві було дозволено розміщення рекламних конструкцій розмірами 3,0 х 6,0 метрів.

Посилання представника позивача про наявність в цих дозволів ескізних планів та проектних матеріалів щодо розміщення рекламних конструкцій розмірами 3,0 х 6,0 метрів наведених вище висновків суду не спростовують.

Матеріалами справи встановлено також, та сторони не заперечують, що на підставі дозволів

· № 1499/8 від 23 жовтня 2009 року;

· №№ 1507/12; 1507/13 від 27 листопада 2009 року

позивачем розміщені рекламні конструкції розмірами 3.0 х 6,0 метрів, тобто - конструкції, що не відповідають виданим дозволам.

Відповідно ж до підпункту 7.1 пункту 7 Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Миколаєві, затверджених рішенням виконкому Миколаївської міської ради від 4 жовтня 2011 року № 1015 із змінами, внесеними рішення виконкому Миколаївської ради від 21 грудня 2011 року № 1355 встановлення рекламних конструкцій, що не відповідають виданому дозволу, тягне за собою анулювання дозволу.

Позивач стверджував, застосування підпункту 7.1 пункту 7 Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Миколаєві є неприпустимим, адже тягне анулювання дозволів з підстав, що законом не передбачені, а відповідно до частини 2 статті 11 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» інші нормативно-правові акти в частині, що суперечить цьому Закону, не застосовуються.

Але з цими посиланнями погодитись неможливо.

Так, по-перше, відповідно до частини 1 статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах їх компетенції приймають рішення, які є обов'язковими на відповідній території.

Сама по собі компетенція органів місцевого самоврядування, зокрема, виконавчого комітету Миколаївської міської ради, щодо встановлення правил розміщення зовнішньої реклами є прямо передбаченою частиною 1 статті 16 Закону України «Про рекламу».

Скориставшись цим правом, виконавчий комітет Миколаївської ради прийняв рішення №№ 1015 від 4 жовтня 2011 року та 1355 від 21 грудня 2011 року, яким затвердив Правила розміщення зовнішньої реклами у місті Миколаєві, підпункт 7.1 пункту 7 якого дійсно передбачає, що дозвіл може бути занулюваним у разі невідповідності встановленої рекламної конструкції виданому дозволу.

При цьому це рішення з мотивів його невідповідності Конституції та Законам України може бути зупинене тільки з одночасним зверненням до суду /частина 2 статті 144 Основного Закону/. В цьому ж випадку це рішення у встановленому законом порядку не оскаржене та не зупинена.

За такого ця норма є обов'язковою для виконання на території міста Миколаєва, зокрема, позивачем та відповідачем, та підстави її не застосовувати у діяльності позивача та під час розгляду цієї справи є відсутніми.

По-друге, стаття 7 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» передбачає підстави для анулювання дозволів, серед яких така підстава, як невідповідність рекламної конструкції документам дозвільного характеру не зазначена.

Разом із цим, частина 2 цього Закону передбачає, що законом можуть бути встановлені і інші підстави для анулювання документів дозвільного характеру. При цьому частина 1 статті 16 Закону України «Про рекламу» передбачає, що розміщення зовнішньої реклами здійснюється в порядку, що встановлений, в цьому випадку, виконавчим комітетом Миколаївської міської ради. Скориставшись цим правом, виконавчий комітет затвердив Правила розміщення зовнішньої реклами у місті Миколаєві, які вказану відповідачем підставу для анулювання дозволу передбачають.

Отже, вказана відповідачем підстава для анулювання виданого позивачеві дозволу була встановлена відповідачем належним чином, через що вважати норму про цю підставу такою, що не відповідає закону, є відсутніми.

По-третє, діюче законодавство забороняє використовувати рекламні засоби без відповідного дозволу. За такого використання рекламних засобів, що не відповідають вимогам дозволу, також суперечить вимогам діючого законодавства та не дозволяється.

Таким чином, припинення використання рекламного засобу в цьому випадку є правомірним та не порушує прав позивача, а спосіб оформлення такого припинення /зокрема - шляхом анулювання дозволу/, до того ж - встановлений компетентним органом - права позивача не порушує та не може порушувати.

Про порушення інших вимог частини 3 статті 2 КАС України при прийнятті рішення в частині дозволів

· № 1499/8 від 23 жовтня 2009 року;

· №№ 1507/12; 1507/13 від 27 листопада 2009 року

позивач не посилається, та судом наявність таких порушень не встановлена.

За такого підстави для скасування рішення № 973 від 28 вересня 2012 року в частині цих дозволів є відсутніми, через що у задоволенні позову про таке слід відмовити

Отже, заявлений позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 9, 11, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Миколаївської міської ради про оспорювання рішення №973 від 28 вересня 2012 року "Про анулювання дозволів на розміщення зовнішньої реклами в м.Миколаєві" - задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати підпункт 1.1 пункту 1 рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 973 від 28 вересня 2012 року "Про анулювання дозволів на розміщення зовнішньої реклами" в частині анулювання дозволів від від 24 квітня 2009 року: №№ 1424/5, 1424/6, 1424/7, 1424/8, 1424/9, 1424/10, 1424/11, 1424/12; від 22 травня 2009 року № 1441/1; 27 листопада 2009 року № 1507/11.

У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 - відмовити .

Постанова може бути оскарженою до Одеського апеляційного адміністративного суду через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 10 днів.

СУДДЯ =АЛЄЙНІКОВ В.О.=

Мотивоване рішення виготовлене05.07.2013