Ухвала суду № 33525115, 11.09.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2013 р. Справа № 17796/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Носа С.П., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу приватного підприємства «Простір» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року у справі за позовом приватного підприємства «Простір» до державної податкової інспекції в Сокальському районі Львівської області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

21.08.2011 року представник приватного підприємства «Простір» звернувся в суд з позовом до державної податкової інспекції в Сокальському районі Львівської області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0003792301 від 21.05.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державною податковою інспекцією в Сокальському районі Львівської області було проведено виїзну позапланову перевірку з питань правомірності нарахування податку на додану вартість приватного підприємства "Простір" за період з 01.03.2010 року по 31.03.2010 року, за наслідками якої складено акт №2342/2301/30953943 від 16.05.2011 року , на підставі якою прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. В даному акті перевірки зафіксовані порушення вимог діючого законодавства: за період з 01.03.2010 року по 31.03.2010 року приватним підприємством "Простір" задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 13 651,00 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.03.2010 року по 31.03.2010 року встановлено його завищення у сумі 3 200,00 грн. по розрахунках із приватним підприємством "Юкос". Позивач вважає згадане-податкове повідомлення - рішення необгрутнованим та таким, що суперечать законодавству.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року в позові відмовлено повністю.

Представник приватного підприємства «Простір» постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в ході розгляду судової справи судом першої інстанції не враховано його заперечень по справі. Вважає, що відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ - основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Крім того зазначає, що рішення суду має бути законним та обґрунтованим.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали цієї справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією в Сокальському районі Львівської області було проведено виїзну позапланову перевірку з питань, правомірності нарахування податку на додану вартість приватного підприємства "Простір" за період з 01.03.2010 року по 31.03.2010 року, за наслідками якої складено акт №342/2301/30953943 від 16.05.2011 року, на підставі якою прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.03.2010 року по 31.03.2010 року встановлено, його завищення у сумі 3 200,00 гри. по розрахунках із приватним підприємством "Юкос".

При проведенні перевірки використано матеріали позапланової перевірки приватного підприємства "Юкос", яка проведена працівниками державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова. Згідно даного акту перевірки від 07.09.2010 року №473/23-2/36500418 "Про результати позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства "Юкос" з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 05.05.2009 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 09.09.2008 року по 26.10.2010 року встановлено, що відповідно бази даних ДПС. податкової звітності. системою автоматичного співставлення в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, ПП "Юкос" та його контрагентів встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання. зокрема, у випадках, коли операцій здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Згідно отриманого акту невиїзної документальної перевірки державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова, ПП "Юкос" №473/23-2/36500418 від 07.09.2010 року з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 05.05.2009 року по 30.06.2010 року га згідно даних АІС основним видом діяльності ПП "Юкос" є посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, консультування з питань комерційної діяльності та управління.

Дані види діяльності передбачають наявність складських приміщень, ведення складського обліку, наявність робочої сили.

Для здійснення господарської діяльності ПП «Юкос» не мало власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, про що свідчать дані декларацій з податку па прибуток за 2009 рік. 1 квартал 2010 року (надано І прочерком у відповідних рядках декларації). Згідно даних 1-ДФ чисельність працюючих на підприємстві на 01.09.2009 рік склала 0 осіб, а на 31.03.2010 року - 1 особа.

Щодо визначення валових витрат - за період з 05.05.2009 року по 30.06.2010 року ПП "Юкос" встановлено їх завищення всього у сумі 103 288 890,00 грн., у тому числі за 2009 рік в сумі 67 926 427,00 грн., за І квартал 2010 року в сумі 35 362 463,00 грн. (по контрагенту - покупцю позивачу за 2010 рік в сумі 3 200,00 грн. ).

Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що хоча між позивачем та його контрагентом був укладений договір, однак реального виконання його не було в силу обставин, які приведені вище.

Крім того, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений па первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат інших підприємств. Тому господарська операція, яка фактично не відбулась є нікчемною, оскільки не спрямована на реальне наслання правових наслідків, а спрямована лише па формування платниками податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Перевіркою відповідача не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мені) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу -товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результат і підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності, однак встановлено ведення даним підприємством податкового обліку безтоварних операцій, які пов'язані з податковою вигодою третіх осіб внаслідок формування для них штучних валових витрат та податкового кредиту правочини укладені між приватним підприємством "Юкос" та контрагентом - покупцем приватним підприємством "Простір" не спричинили реального настання правових наслідків та юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Статтею 203 Цивільного кодексу України вказано, що зміст правочину не може суперечити ньому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як вбачається із ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, підприємствами порушено вимоги ч.2 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтовані, а тому адміністративний позов не підлягає до задоволення.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст.160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Простір» - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року у справі № 2а- 9357/11/1370 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь в справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді С.П. Нос

А.І. Рибачук