Рішення № 3352435, 02.10.2007, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 2-1950/ 2007 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2007 року місто Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судовим засідан­ням - судді Жмуд Н.М. , за участю секретаря судових засідань - Клименко О.В., розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі судових засідань Лозівського міськра-йонного суду Харківської області в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позо­вом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про стягнення аліментів на утри­мання неповнолітньої дитини»,

ВСТАНОВИВ:

14 вересня 2007 року, позивач звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів на утри­мання неповнолітньої дитини, посилаючись на те, що в той час, коли вона з відповідачем пе­ребувала в зареєстрованому шлюбі, у них родилася донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Однак, 07 серпня 2007 року, між нею та відповідачем по справі, шлюб було розірвано. Позивач вказала, що донька проживає з нею і знаходиться на її повному утриманні. Позивач посилається на те, що вона не працевлаштована, але докладає всіх зусиль для пошуку роботи, стоїть на обліку у Лозівському центрі зайнятості, отримує маленьку до­помогу і самостійно забезпечити дитину не може. Відповідач добровільно матеріальну допо­могу на утримання дочки не надає.

На підставі викладеного, позивач прохає суд стягнути з відповідача - аліменти на утримання малолітньої дитини до досягнення дитиною повноліття, у розмірі 1/4 частини усіх видів заро­бітку (доходів) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму щомісяця до досяг­нення дитиною повноліття, починаючи з дня звернення до суду.

У попередньому судовому засіданні, 02 жовтня 2007 року, позивач підтримала свої позовні вимоги та пояснила, що шлюб з відповідачем по справі було розірвано 07 серпня 2007 року. Від шлюбу у них є донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка про­живає з позивачкою і знаходиться на її повному утриманні. Відповідач добровільно матеріа­льну допомогу на утримання дочки не надає. Позивач вказала, що вона не працює, до серпня 2007 року, перебувала на обліку у Лозівському центрі зайнятості, а зараз навчається у Лозів­ському професійному ліцеї №36 на продавця продовольчих товарів і отримує стипендію у 105 гривень, але цього не достатньо для утримання дитини. І оскільки вона самостійно забезпечи­ти дитину не може, тому і звернулася до суду з даним позовом.

У попередньому судовому засіданні, відповідач позов позивача визнав, пояснивши, що дійс­но він до 07 серпня 2007 року перебував у зареєстрованому шлюбі з позивачем по справі і в них є спільна донька ОСОБА_3. Відповідач вказав, що матеріальну допомогу на утримання до­ньки не надає, знає, що з моменту народження дитини як він так і позивач по справі, зо-бов»язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідач надав до суду свою заяву в якій вказав, що стан здоров»я в нього задовільний; на утриманні інших осіб та непов­нолітніх дітей, не має; стягнень за виконавчими листами з нього не проводиться; працює він

старшим пожежним СПДЧ Лозівського РУГУ МНС України в Харківській області про що на­дав ксерокопію свого посвідчення; а заробітна плата в нього складає 1000 грн.

Оскільки сторонами у досудовому порядку спір за даною цивільною справою врегульовано, відповідач позов визнав, відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України, в порядку встановленому ст. 174 цього ж Кодексу, та виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо по­становити при проведенні попереднього судового засідання за наявності для того законних підстав для задоволення позову.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що позивач та відповідач перебували у шлюбі, який, між сторонами розірвано 07 серпня 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Лозова Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області, про що вчинено актовий запис № 178. Підтвердженням викладеного є ксерокопію свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с. №7). Позивач у своєму позові (а.с. №1) та у поясненнях у судовому засіданні вка­зала, що у шлюбі з відповідачем, в них народилася донька - ОСОБА_3, батьком якої є відповідач по справі. Викладе підтвердив і сам відповідач у судовому засіданні 02 жовтня 2007 року у свої поясненнях та у письмовій заяві(а.с. №14-15). Викладене підтверджується і ксерокопією свідоцтва про народження на ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з якого вбачаєть­ся що в графі «Батько» записано - ОСОБА_2 а в графі «мати» - ОСОБА_1 (а.с. №6).

Позивач вказала, що оскільки між нею та відповідачем шлюб розірвано, то вони не прожи­вають разом. Викладене підтверджується довідкою з місця реєстрації на позивача (а.с. №9). П

Позивач посилається на те, що відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання до­ньки. Викладене підтвердив і сам відповідач у судовому засіданні у своїх поясненнях.

На підставі вищевикладеного, судом достовірно встановлено, що позивач має право на звер­нення до суду з даним позовом, оскільки відповідно до ч.2 ст. 3 ЦПК України, зазначено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Необхідно зазначити, що частиною 1 ст. 18 СК України зазначено, що кожен учасник сімей­них відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом своїх прав.

З огляду на ксерокопію свідоцтва про народження (а.с. №6) вбачається, що ОСОБА_3, народилася у 2004 році, отже, згідно до ч.2 ст. 14 СК України, її інтереси представляє мати - позивач по справі.

Позивач посилалася на те, що вона, до серпня 2007 року, перебувала на обліку в центрі зайня­тості та отримувала допомогу у розмірі 140 грн. Підтвердженням викладеного є довідка від 11 вересня 2007 року (а.с. №8)

Відносно відповідача з»ясовано, що він працює старшим пожежним у 24 СПДЧ Лозівського РУГУ МНС України в Харківській області і його середній заробіток складає 1000 грн. і стяг­нень за виконавчими листами з нього не проводиться. Викладене підтверджується довідкою про заробітну плату (а.с. №10) та ксерокопія службового посвідчення на відповідача (а.с. №17-18). Крім того, судове засідання відповідач надав свої письмові пояснення в яких зазначив, що інших осіб на утриманні він не має, стан здоров»я має задовільний і стягнень за виконав­чими листами, з нього не проводиться (а.с. №.14-15). Відповідач визнав, що не надає матеріа­льної допомоги на утримання дитини, хоча знає про свій обов»язок як батька і буде його ви­конувати.

На підставі викладеного, необхідно зазначити, що ст. 180 Сімейного Кодексу та ч. 2 ст. 51 Конституції України, встановлено, що «Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття», Однак, відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, чим порушує свої обов»язки як батька та права дитини, які викладено в ст. .27 Конвенції «про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради від 27 лютого 1991 року №789, а саме: батько (- ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей та фінансових можливос­тей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

На підставі ст. 182 Сімейного кодексу України та 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 при призначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інших обставин, що мають істотне значення, та беручи до уваги, що відповідач працює, не має інших осіб на утриманні, за заявою позивача, суд вважає необхід­ним стягнути з відповідача аліменти на користь позивача на утримання неповнолітньої донь­ки у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (прибутку) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Виходячи з викладеного, на підставі наявних у справі матеріалів, суд знаходить позов в час­тині стягнення з відповідача аліментів на малолітню дитину таким, що підлягає задоволенню.

Позивачем у своєму позові заявлено про застосування судом положення си.376 ЦПК Украї­ни.

В цій частині, також суд знаходить позовну вимогу позивача такою що підлягає задоволенню, оскільки, відповідно до положень п.1 ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконан­ня рішення про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Згідно до п. 6 ч.1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 5 Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Процесуального Ко­дексу України встановлено, що до набрання чинності законом, який регулює прядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.

На підставі ч. 2 ст. 88 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звіль­нено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторо­ни звільненні від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. ст. 81, 88 ЦПК України, а також до п.5 ч.1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7-93 «Про державне мито», позивач звільнена від сплати дер­жавного мита (судового збору) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у судах, при зверненні до суду з даною позовною заявою, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір (державне мито) в розмірі 51 грн. 00 коп. та витрати на інфор­маційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 07 грн.50 коп.

Керуючись ст. ст. З, 10, 11, 57, 60, 79, 81, 88, 130, 174, 214-215, 218, 367 ЦПК України; ч.2 ст. 14, ч.1 ст. 18, ст. ст. 180, 181, 182 Сімейного кодексу України; ст. .27 Конвенції «про пра­ва дитини» від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради від 27 лю­того 1991 року №789; Частиною 5 Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Цивільно-

го Процесуального Кодексу України,  ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93 «Про державне мито» з подальшими змінами, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про стягнення алімен­тів на утримання неповнолітньої дитини» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця міста Лозова Харківської області, зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1; працюючого на посаді старшого пожежного в 24 СПДЧ Лозівського РУГУ МНС України в Харківській області - на користь ОСОБА_1 - аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів відповідача, але не менш 30 % прожиткового мінімуму для дити­ни відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення позивачем до суду - 14 вересня 2007 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення по стягненню аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави державне мито (судовий збір) в розмірі 51 гривня 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне забезпечення роз­гляду справи в суді на суму 07 грн.50 коп. (Одержувач коштів: УДК у Лозівському районі, м. Лозова; код ЄДРПОУ 24134414; МФО 851011; розрахунковий рахунок 31211259700015).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати по цивільним спра­вам Апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 цього Кодексу, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.