Рішення № 33523965, 17.09.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" вересня 2013 р. Справа № 918/1214/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп"

до відповідача Закритого акціонерного товариства "Завод Технопривод"

про стягнення 17 669 грн. 82коп.

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 811 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

У серпні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Закритого акціонерного товариства "Завод Технопривод" (далі - відповідач) про стягнення 17 669,82 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

05.06.2010 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 2/Р, за умовами якого постачальник зобов'язався у порядку та строки передати у власність покупця металопрокат, метизи (далі - товар), асортимент, кількість, ціна та строки поставки якого вказуються у специфікаціях та /або в рахунках на оплату, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором.

На виконання умов вказаного договору позивачем поставлено відповідачу товар, що стверджується видатковими накладними.

Відповідач провів часткову оплату за поставлений товар, сума боргу за договором складає 15 656,00 грн.

Крім того, позивачем за неналежне виконання умов договору в частині проведення розрахунків нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

В матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 526, 526, 625, 629,693 ЦК України, ст.ст. 231, 232, 265 ГК України тощо.

Ухвалою суду від 12.08.2013 року порушено провадження, справу призначено до судового розгляду на 20.08.2013 року.

Ухвалою суду від 20.08.2013 року розгляд справи відкладено на 17.09.2013 року.

04.09.2013 року через службу діловодства господарського суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, вимог не заперечив, про причини своєї неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції адресату.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.п. 3.9.1., 3.9.2. Постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.06.2012 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 2/Р, за умовами якого постачальник зобов'язався у порядку та строки передати у власність покупця металопрокат, метизи (далі - товар), асортимент, кількість, ціна та строки поставки якого вказуються у специфікаціях та /або в рахунках на оплату, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором (п. 1.1.договору).

За п. 2.1. договору товар поставляється окремими партіями.

Поставка товару за цим договором здійснюється у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "ІНКОТЕРМС 2010", на умовах ЕХW, якщо інше не зазначено сторонами у специфікації або в рахунках на оплату (п. 2.2. договору).

Ціна товару вказується в специфікаціях.

Прийом товару за кількістю та якістю здійснюється матеріально відповідальним представником покупця за довіреністю на отримання товарно - матеріальних цінностей, оформленою у відповідності з вимогами діючого законодавства України: за кількістю - згідно із накладною; за якістю - згідно із супровідними документами, що посвідчують якість товару, який поставляється (2.4. договору).

Пунктом 3.4. договору передбачено, що загальна сума договору складається із вартості всіх партій товару у відповідності до видаткових накладних, що були поставлені за цим договором за період його дії.

Згідно з п. 3.1. договору всі розрахунки по цьому договору відбуваються виключно в національній валюті України - гривні.

Пунктом 3.3. договору визначено порядок розрахунків: 100% передоплата, якщо інше не обумовлене у специфікації або рахунках на оплату. Оплата здійснюється покупцем в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Фактом оплати вважається надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Покупець зобов'язаний на вимогу постачальника звірити стан розрахунків, а також оформити та підписати акт звірки.

Відповідно до п. 11.1. договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2012 року.

Закінчення строку дії даного договору або його дострокове розірвання не звільнює сторін від відповідальності за його порушення , які мали місце під час дії даного договору.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивачем поставлено відповідачу товар (металопрокат, метизи) на суму 107 518,00 грн. що підтверджується видатковими накладними № 180001 від 11.06.2012 року на суму 10 000,00 грн., № 180004 від 15.06.2012 року на суму 16 800,00грн., № 180009 від 20.06.2012 року на суму 7 200,00грн., № 180010 від 26.06.2012 року на суму 6 576,00грн., № 180016 від 16.07.2012 року на суму 9 600,00 грн., № 180017 від 20.07.2012 року на суму 4 800,00грн., № 180019 від 03.08.2012 року на суму 1 500,00грн., № 180021 від 08.08.2012 року на суму 4 800,00 грн, № 180026 від 20.08.2012 року на суму 24 000,00 грн., № 180034 від 06.09.2012 року на суму 768,00 грн., № 180035 від 06.09.2012 року на суму 3 392,00 грн., № 180036 від 10.09.2012 року на суму 1 376,00 грн., № 180048 від 02.10.2012 року на суму 11 856,00 грн., № 180059 від 06.11.2012 року на суму 4 800,00грн., № 180079 від 05.12.2012 року на суму 50,00грн.

Факт прийняття відповідачем товару підтверджується довіреностями на отримання товарно - матеріальних цінностей № 342 від 11.06.2012 року, № 359 від 14.06.2012 року, № 377 від 20.06.2012 року, № 393 від 26.06.2012 року, № 424 від 16.07.2012 року, № 474 від 03.08.2012 року, № 495 від 08.08.2012 року, № 537 від 20.08.2012 року, № 575 від 06.09.2012 року, № 575 від 06.09.2012 року, № 643 від 02.10.2012 року, № 738 від 01.11.2012 року, № 822 від 05.12.2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свій обов'язок щодо оплати поставленого товару у строк, визначений договором та специфікаціями, у повному обсязі не виконав, сплативши 91 862,00 грн., що стверджується платіжними дорученнями № 1152 від 15.06.2012 року на суму 10 000,00 грн., № 1188 від 20.06.2012 року на суму 7 200,00 грн., № 1235 від 27.06.2012 року на суму 624,00 грн., № 1228 від 27.06.2012 року на суму 6 576,00 грн., № 1325 від 13.07.2012 року на суму 16 176,00 грн., № 1488 від 03.08.2012 року на суму 1 500,00 грн., № 1540 від 08.08.2012 року на суму 14 400,00 грн., № 1729 від 05.09.2012 року на суму 5 536,00 грн., № 1902 від 02.10.2012 року на суму 11 344,37 грн., № 2137 від 01.11.2012 року на суму 7 455,63 грн., № 2354 від 04.12..2012 року на суму 10 000,00 грн., № 2377 від 10.12.2012 року на суму 50,00 грн., № 460 від 15.03.2013 року на суму 1 000,00 грн.

Розмір заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений згідно з договором товар складає 15 656,00 грн.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за поставлений товар в розмірі 15 656,00 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого товару позивачем нараховано та заявлено до стягнення 1 619,34 грн. пені, 328,85 грн. 3 % річних та 65,63 грн. інфляційних втрат.

Щодо 3% річних та інфляційних, то суд вважає за необхідне зазначити таке.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних, встановив, що розмір перших становить 328,85 грн., а других - 49,97 грн. (при заявлених 65,63 грн.).

Відтак, 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі, а інфляційні - частково на суму 49,97 грн.

Стосовно нарахування позивачем пені, то слід зазначити таке.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у випадку прострочення оплати за поставлений товар покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого платежу за кожен день прострочення.

Суд, здійснивши перерахунок розміру пені за період з 01.12.012 року по 30.05.2013 року (виходячи з специфікацій, початковий період для нарахучваннґя пені - 30.11.2012 року, а кінцевий строк - 30.05.2013 року), встановив, що її розмір становить 1 206,71 грн., при заявленому 1 619,34 грн., відтак пеня підлягає задоволенню частково.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач обставин, викладених позивачем, належними засобами доказування не спростував, доказів внесення оплати за поставлений товар у встановлений договором строк та у повному обсязі не надав.

Враховуючи викладене, вимоги позивача визнаються судом такими, що підлягають частковому задоволенню.

На підставі ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Завод Технопривод» (вул. Привокзальна, 2, с. Городок, Рівненський район, Рівненська область, 35331, код ЄДРПОУ 32200047) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ метал груп» (вул. Шолом - Алейхема, буд. 5, м. Дніпропетровськ, 49000, код ЄДРПОУ 36441934) 15 656,00 грн. основного боргу, 1 206,71 грн. пені, 328,85 грн. 3% річних, 49,97 грн. інфляційних та 1 678,86 грн. судового збору.

3. У задоволенні стягнення 412,63 грн. пені та 15,66 грн. інфляційних відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складене 17.09.2013 року.

Суддя Андрійчук О.В.