Постанова № 33523544, 09.09.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2013 року (11год. 37 хв.)Справа № 808/5542/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Лазаренка М.С.

при секретарі Кретові К.С.

за участі:

представника позивача: Черкашина І.І.,

представника відповідача:Міщенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за адміністративним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фо.Рум»

до: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Державної податкової служби

про: визнання противоправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0001242212 та від 30.05.2013 року,

ВСТАНОВИВ:

14 червня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фо.Рум» (далі позивач, або ТОВ «Фо.Рум») до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Державної податкової служби ( далі відповідач або ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя), в якій просить визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0001242212 та від 30.05.2013 року.

Ухвалою суду від 09.09.2013 було здійснено заміну відповідача, а саме Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Запоріжжя Державної податкової служби на його правонаступника Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Зокрема вказує, що податкове повідомлення-рішення, яке є предметом позову, винесено відповідачем на підставі помилкових висновків та з порушенням норм податкового і цивільного законодавства, є противоправними та таким, що підлягає скасуванню. Просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив та надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях на позов. Зокрема вказав, що відповідно до п.п.198.1 ст.198 Податкового Кодексу України: право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає в разі здійснення операцій з: «придбання або виготовлення товарів (у т.ч. в разі їх вивезення на митну територію України)».

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи слуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту і податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

На підставі вищезазначеного просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) сторонам проголошено вступну та резолютивну частину постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи судом установлені наступні обставини.

На підставі направлення від 23.04.2013р. №640, виданого ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя Запорізької області ДПС, ОСОБА_3, головним державним податковим ревізором - інспектором відділу спеціальних та особливо важливих перевірок управління податкового контролю ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС, інспектором податкової служби І рангу, згідно із пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010 року, із змінами та доповненнями, на підставі наказу ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС від 23.04.2013р. №561, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ФО.РУМ» з питання дотримання вимог діючого податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Будівельна компанія «Паллада» (код за ЄДРПОУ 34830179) за період з 01.07.2011р. по 30.06.2012 р.

За результатами перевірки ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя складено Акт від 14.05.2013р. № 664/22-12/34640382 висновками якого встановлено наступні порушення :

п.198.1, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ, зі змінами та доповненнями, внаслідок чого відбулось заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 6358 грн. за травень 2012 року; ст.185 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ, із змінами і доповненнями, в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентом - постачальником ТОВ «БК «Паллада» за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 на суму податкового кредиту 9534,00 грн. та контрагентом - покупцем ТОВ «МИКОЛАЇВСЬКЕ ЗЕРНОСХОВИЩЕ» за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 на загальну суму податкових зобов'язань 9534,00 грн.

На підставі Акту перевірки 14.05.2013р. № 664/22-12/34640382 ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30 травня 2013р. № 0001242212, яким донараховано позивачу 9537 грн, в тому числі - 6358 грн. податку на додану вартість та 3179 грн. 00 коп. штрафних санкцій.

Позивач вважає висновки Акту перевірки - безпідставними і такими, що не ґрунтуються на чинному законодавству, а у зв'язку з помилковими висновками акту, є неправомірним, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30 травня 2013р. № 0001242212 підлягає скасуванню. В зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

Оцінивши надані сторонами докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Проведеною перевіркою встановлено, що ТОВ «Фо.Рум» порушено п.198.1 п. 198.6 ст. 148. п. ст. 200 Податкового кодексу України щодо заниження податку на додану вартість за травень 2012 на суму 6358 грн. та ст. 185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентом - постачальником ТОВ «БК «Паллада» за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 на суму податкового кредиту 9534,00 грн. та контрагентом - покупцем ТОВ «МИКОЛАЇВСЬКЕ ЗЕРНОСХОВИЩЕ» за період з 2010 по 3 1.12.2012 на загальну суму податкових зобов'язань у розмірі 9534,00 грн.

Вищезазначені порушення встановлені на підставі наступного:

Проведеною перевіркою реєстрів отриманих податкових накладних, декларацій з ПДВ та додатків 5 до них встановлено порушення позивачем п. 198.3. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок повторного включення до складу податкового кредиту за травень 2012 року суми ПДВ у розмірі 6358,00 грн. по декларації - вх.№9034682257 від 19.06.2012 податкової накладної № 99 від 01.08.2011 отриманої від ТОВ «БК «Паллада», яка вже була включена позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2011 на суму 6358 грн. згідно уточнюючого розрахунку - вх. №2605 1 від 02.12.2011.

Відповідно до підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, зазначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та тослуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на питну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами указаної статті встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відтак, перевіркою встановлено завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 6358 грн. за травень 2012, що є порушенням п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Також перевіркою було встановлено, що ТОВ «Фо.Рум» в порушення ст. 185 Податкового кодексу України в період з 01.01.2010 по 31.12.2012 віднесено до складу податкових зобов'язань податку на додану вартість 9534,00 грн., внаслідок проведення безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентом - постачальником ТОВ «БК «Паллада» за період з 01.01.2010 по 31.12.201 на суму податкового кредиту 9534,00 грн. та контрагентом - покупцем ТОВ «МИКОЛАЇВСЬКЕ ЗЕРНОСХОВИЩЕ».

Згідно Постанови про порушення кримінальної справи від 21.09.2012 було встановлено, що у листопаді 2010 ОСОБА_4 перереєструвала суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ «Будівельна компанія «Паллада» на ОСОБА_5, тому підприємство було створено без наміру займатися підприємницькою діяльністю, та лише оформлювало документи для незаконної діяльності по формуванню податкового кредиту підприємствам - контрагентам.

СУ ДПС у Запорізькій області порушено кримінальну справу у відношенні ОСОБА_6 за фактом скоєння фіктивного підприємництва, яке спричинило велику матеріальну шкоду Державі, за ознаками скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України постанова про порушення кримінальної справи № 891201-2 від 10 вересня 2012 року).

Згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_5 від 31 серпня 2012р. фактично до фінансово-господарської діяльності підприємства ТОВ «БК «Паллада» він віношення не має. З посадовими особами або представниками інших підприємств з питань фінансово- господарської діяльності ТОВ «БК «Паллада» він ніколи не зустрічався, договорів не укладав, товарів не постачав, послуг та робіт не виконував. Після реєстрації підприємства печатки не отримував, документи податкової звітності не підписував і не здавав, договори і інші документи фінансово-господарської діяльності не підписував.

Таким чином, оскільки ТОВ «Будівельна компанія «Паллада» не мало на меті проводити фінансово-господарську діяльність, а був створений для прикриття незаконної діяльності по наданню фінансових послуг з конвертації безготівкових грошових коштів в готівкові, то оформлення ТОВ «Фо.Рум» первинних документів щодо придбання товару у ТОВ «Будівельна компанія «Паллада» не може бути спрямоване на реальне настання правових наслідків та передачу товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво, це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Нормами ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що:

«Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі» (ч.3 ст.203);

«Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним» (ч.5 ст.203).

ТОВ «Фо.Рум» перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку, а саме: «Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи». Такі первинні документи «...повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції».

Крім того ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС отриманий акт від 03.09.2012р. за №838/2211/34830179 «Про результати позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Паллада», перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року за №334/94-ВР та ст. 134 Податкового Кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, операції купівлі товарів у ТОВ «БК «Паллада» та продажу товарів підприємству ТОВ «МИКОЛАЇВСЬКЕ ЗЕРНОСХОВИЩЕ» за період з 01.07.2011р. по 30.06.2012р., на суму податкового кредиту 9534,00 грн., не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є безтоварними.

Крім того, як було встановлено позивачем до перевірки не надано товарно - транспортних накладних, або інших документів, які б підтверджували б транспортування товару.

Згідно з п.2.16 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженому Наказом Мінфіна України від 24.05.95р. за № 88 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704: «Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей, порушують договірну та фінансову дисципліну, завдають шкоду державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам».

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, товарно - транспортні накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до п.п.198.1 ст.198 Податкового Кодексу України: «право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає в разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у т.ч. в разі їх вивизення на митну територію України)».

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем доведена правомірність винесення податкового повідомлення - рішення №0001242212 та від 30.05.2013.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.С. Лазаренко