Рішення № 33523012, 16.09.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/6630/13-ц

Провадження № 2/344/3635/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді Польської М.В.

при секретарі c/з Дзюбак Х.Б..

з участю представника позивача Нищей Ю.Ю., відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання,-

В С Т А Н О В И В:

Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» подало до Івано-Франківського міського суду позов до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання в розмірі 7088.87 грн. та судового збору в сумі 229.4 грн.

У позовній заяві зазначено, що позивач надає послуги теплопостачання та гарячого водопостачання в квартиру АДРЕСА_1, де проживають відповідачі, які є споживачами даної послуги. Судовий наказ, виданий Івано-Франківським міським судом 10.05.2012р., був скасований ухвалою від 14.08.2012р. Заборгованість по даних послугах відповідачів становить станом на 01.04.2013 р. 7088.87 грн.

Представник позивача просив позов задовольнити.

Відповідачі 1, 2, 3 та представник відповідача 1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, вважають їх не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки послуги позивача по теплопостачанню вже не надаються з жовтня 2009 року, а тому нарахування за ненадані послуги є незаконним.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» є виробником послуг, попередньо надавалися дані послуги споживачеві ЖЕО №3, згідно договору №3.1 про постачання теплової енергії від 24.11.2005 р. та додаткової угоди від 20.02.2007 р. (а.с.33-37). Додатком до даного договору №3.1 затверджено перелік будинків, яким надається дана послуга, в тому числі і будинку по АДРЕСА_1 (а.с.36 зв).

В квартирі АДРЕСА_1 проживають відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, що не заперечується сторонами.

Згідно договору уступки вимоги №3.1 від 20.02.2007 року ЖЕО №3, як первісний кредитор, уступив новому кредитору ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» право вимоги до мешканців житлових будинків, що знаходяться на балансі ЖЕО №3, послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання (а.с.38).

Судом встановлено, що договір між позивачем чи балансоутримувачем і відповідачами не укладався.

Правовідносини, які виникли у сфері надання комунальних послуг, регулюються спеціальним законодавством, а саме: Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Разом з тим відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

За вимогою ч.3 ст.815 ЦК наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.

07.10.2009 року в квартирі АДРЕСА_1 було зафіксовано самовільне відключення від опалення ОСОБА_3 та наявність користування гарячою водою (а.с.21), за порушення правил експлуатації інженерного обладнання ОСОБА_3 притягнено до адміністративної відповідальності (а.с.22).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Івано-Франківського міського суду від 05.12.2012 року позов ОСОБА_3 було задоволено, в тому числі зобов'язано ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» припинити нарахування плати за ненадані послуги з централізованого теплопостачання, з моменту відключення квартири 01.10.2009 року (а.с.24). Дане рішення було скасоване рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено (а.с.26-27).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що договірні відносини між сторонами, які випливають із договору про користування тепловою енергією, фактично існують, оскільки ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» такі послуги у квартиру ОСОБА_3 надає. А самовільне з порушенням встановленого порядку відключення споживачем своєї квартири мід мережі централізованого теплопостачання не є підставою звільнення його від оплати фактично наданих, але не використаних ним послуг.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі усного договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, є зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Заборгованість по даних послугах відповідачів становить 7088.87 грн. за період з 01.04.2010 року по01.04.2013 року (а.с.5). Зазначена обставина нічим не спростована.

Питання відключення від мереж централізованого опалення регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, зі змінами, що внесені постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року №1268, в яких з метою захисту прав усіх мешканців багатоквартирних будинків передбачено відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не окремих квартир багатоквартирного будинку з ініціативи їх власників або наймачів, а відключення цілих багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів.

Відповідно до п. 25 зазначених Правил відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (у редакції зі змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 6 листопада 2007 року № 169), установлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади. Крім того, внесені зміни унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку та дозволяють таке відключення лише будинку в цілому. Таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 26 вересня 2012 року у справі №6-96 цс12.

Відповідачі в період нарахування заборгованості по оплаті комунальних послуг (01.04.2010р. - 01.04.2013р.) до міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування не зверталися, дозвіл відповідний не отримали.

За таких обставин та доказів, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення.

Ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом та ст.61 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі ст.ст. 509, 526, 815, 901, 903 ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, керуючись ст.ст.88, 208, 209, 212-215 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, жительки АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, на користь ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» (м.Івано-Франківськ, вул. Б.Хмельницького, 59 А, код 03346058), борг за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання в розмірі 7088,87 грн. (сім тисяч вісімдесят вісім гривень 87 копійок)

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, жительки АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, на користь ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» (м.Івано-Франківськ, вул. Б.Хмельницького, 59 А, код 03346058), судові витрати по сплаті судового збору в сумі 229,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя Польська М.В.