Рішення № 33522013, 09.09.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/50/13-17/49/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2013 Справа № 908/1979/13

за позовною заявою: публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж", 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Мазіна, 65/97

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Топаз-1", 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Леваневського, 22

про стягнення суми 6 877,26 грн.

суддя Корсун В.Л.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Дігтяренко В.С., довіреність від 01.04.13 № 4

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

06.06.13 до господарського суду Запорізької області звернулось публічне акціонерне товариство "Бердянське підприємство теплових мереж" (надалі ПАТ "Бердянське підприємство теплових мереж") з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Топаз-1" (далі ТОВ "Топаз-1") про стягнення з відповідача суми заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення від 01.03.10 № 454 в розмірі 6 877,26 грн., з якої: 6 741,55 грн. - основний борг та 135,71 грн. - пеня.

У відповідності до ст. 21 ГПК України, 06.06.13 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено позовну заяву ПАТ "Бердянське підприємство теплових мереж" від 03.06.13 № 1419 до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою від 06.06.13 судом порушено провадження у справі № 908/1979/13 та присвоєно вищевказаній справі номер провадження 9/50/13. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 01.07.13.

01.07.13 у зв'язку з хворобою судді Боєвої О.С. автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено перерозподіл справ між суддями та справу № 908/1979/13 призначено до розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 01.07.13 судом прийнято справу № 908/1979/13 до свого провадження та присвоєно вищевказаній справі номер провадження 9/50/13-17/49/13. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 17.07.13.

Ухвалою від 09.09.13 судом за заявою представника позивача продовжено строк вирішення спору на 15 днів - до 16.09.13, розгляд справи відкладено на 09.09.13.

За заявою представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 09.09.13, на підставі ст. ст. 821, 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Позивачу повідомлено про дату виготовлення рішення у повному обсязі.

Позивач підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві від 03.06.13 № 1419 та у письмових поясненнях від 26.06.13 № 1661 та від 04.09.13 № 2361, вказував наступне. 01.03.10 між сторонами укладено договір купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення № 454, за умовами якого позивач зобов'язався відпускати теплову енергію на потреби опалення об'єктів відповідача, а відповідач зобов'язався сплачувати вартість теплової енергії в терміни та порядку, встановленими умовами договору. Так, в період з лютого 2013 р. по квітень 2013 р. відповідачу поставлено теплової енергії на загальну суму 6 741,55 грн., яка станом на час звернення з позовом до суду, відповідачем не оплачена. За прострочення виконання основного зобов'язання позивачем на суму основного боргу нараховано 135,71 грн. пені за період з 21.03.13 по 31.05.13. Враховуючи викладене, позивач просить суд керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 549, 550, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 231, 275 Господарського кодексу України, позов задовольнити.

Відповідач в судові засідання жодного разу за викликом не з'явився, судом повідомлено відповідача про дату, час та місце судового засідання належним чином.

02.09.13 на адресу суду надійшли письмові пояснення ТОВ "Топаз-1" за вих. від 29.08.13 № 14, за змістом яких відповідач заперечує проти позовних вимог ПАТ "Бердянське підприємство теплових мереж" з огляду на наступне. Так, на думку відповідача, позивач повинен був застосувати досудове врегулювання спору, яке обумовлене договором від 01.03.10, у зв'язку з чим порушив ст. 5 ГПК України. Також, позивач не надав акт виконаних робіт за підписом головного бухгалтера і директора ТОВ "Топаз-1" з печаткою підприємства. Крім того, позивач в порушення умов договору не звернувся до відповідача з актом звірки взаємних розрахунків. Таким чином, відповідач не погоджується з нарахуваннями за лютий, березень, квітень. У зв'язку з чим, просить суд у задоволені позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

04.03.10 між закритим акціонерним товариством "Бердянське підприємство теплових мереж", найменування змінено на публічне акціонерне товариство "Бердянське підприємство теплових мереж" (Постачальник) і товариством з обмеженою відповідальністю "Топаз-1" (Споживач) підписано договір купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення від 01.03.10 № 454, за умовами якого (п. 1.1.) Постачальник зобов'язався відпускати теплову енергію на потреби опалення об'єктів Споживача, а Споживач зобов'язався одержувати теплову енергію та оплачувати її вартість відповідно до умов даного договору.

Згідно з п.п. 4.6., 4.7. договору, рахунок-акт виконаних робіт виписується до 15 числа місяця, наступного за звітним. Оплата проводиться Споживачем не пізніше 20 числа наступного за звітним місяцем.

Даний договір укладений строком з 01.01.10 по 31.12.10 і вважається пролонгованим на той же строк та на тих же умовах, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення цього договору або перегляд його умов (п. 8.1. договору).

Вбачається, що договір від 01.03.10 № 454 в установленому законом порядку не розірвано, його дія не припинена.

Встановлено, що в період з лютого 2013 р. по квітень 2013 р. включно позивачем поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 6 741,55 грн., що підтверджується помісячними рахунками-актами виконаних робіт за вказаний період, а саме рахунками-актами: від 28.02.13 № 454, від 31.03.13 № 454 та від 30.04.13 № 454 (копії долучені до матеріалів справи). Зазначені рахунки-акти виконаних робіт підписані уповноваженими представниками Споживача (ТОВ "Топаз-1") без жодних претензій та зауважень.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів цієї господарської справи, відповідач договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за отриману в період часу з лютого 2013 р. по квітень 2013 р. теплову енергію у встановлений договором строк не здійснив, чим порушив умови договору.

Таким чином, сума основного боргу за договором від 01.03.10 № 454 за період з лютого 2013 р. по квітень 2013 р. включно, станом на час розгляду справи в суді, становить 6 741,55 грн.

Факт наявності заборгованості у розмірі 6 741,55 грн. підтверджується матеріалами справи.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання. Зобов'язання відповідача оплатити надані послуги не припинено.

На час розгляду спору в суді відповідач оплату наданих послуг не довів, будь-яких претензій щодо виконання послуг позивачу не пред'явив, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 6 741,55 грн. слід визнати документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Твердження відповідача про незастосування позивачем в порушення умов договору та ст. 5 ГПК України порядку досудового врегулювання спору суд знаходить необґрунтованими з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 124 Конституції України унормовано, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Рішенням Конституційного суду України від 09.07.02 у справі № 1-2/2002 установлено, що із змісту частини 2 ст. 124 Конституції України випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутись до суду за його вирішенням. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.

Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Таким чином, з наведеного вище слідує, що обрання певного засобу правового захисту, у т.ч. і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Відповідно до ст. 150 Конституції України, норми якої мають пряму дію та найвищу юридичну силу, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

За таких обставин, доводи відповідача про порушення позивачем діючого законодавства в частині обов'язкового досудового врегулювання спору є необґрунтованими та безпідставними, а тому залишаються судом поза увагою.

Заперечення відповідача по суті позовних вимог, які викладені у письмових поясненнях за вих. від 29.08.13 № 14, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Пунктом 5.3.4. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату отриманих послуг Споживач сплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більш ніж 100% суми заборгованості. Пеня нараховується за шість останніх місяців, що передують даті подання позову до суду.

У відповідності з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до розрахунку позивача, до стягнення пред'явлена сума пені у розмірі 135,71 грн. за період з 21.03.13 по 31.05.13.

Факт прострочення оплати відповідачем суми основного боргу матеріалами справи доведений.

Разом з тим, за розрахунком суду, який здійснений з урахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України та відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 № 543/96-ВР, пеня за вказаний період прострочення складає 133,39 грн.

Таким чином, вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 133,39 грн. В решті заявлених вимог про стягнення пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір в розмірі 1 719,92 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 21, 42, 43, 45, 22, 33, 34, 49, 69, 82, 821, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Топаз-1" (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Леваневського, 22, код ЄДРПОУ 23788663, р/р 26007165151 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ, МФО 380805) на користь публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Мазіна, 65/97, код ЄДРПОУ 05541120, р/р 26032301000530, в філії ЗОУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 313957) - 6 741 (шість тисяч сімсот сорок одну) грн. 55 коп. основного боргу за поставлену теплову енергію, 133 (сто тридцять три) грн. 39 коп. пені та 1 719 (одну тисячу сімсот дев'ятнадцять) грн. 92 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 16.09.13.

Суддя В.Л. Корсун