Постанова № 33521446, 12.09.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/5147/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

при секретарі - Лебідь Т.М. ,

за участю:

представника позивача - Смольський Ю.С. ,

представника відповідача - Прокопчук О.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

21 серпня 2013 року Відкрите акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат"( надалі по тексту - ВАТ "Полтавський ГЗК" , позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області ( надалі по тексту - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0005222201 від 12 серпня 2013 року, яким йому зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 130 992 грн.

Мотивуючи свої вимоги, посилався на необґрунтованість та протиправність висновків акту перевірки №442//16-03-22-02-12/00191282 від 22.07.2013 року щодо порушення ВАТ "Полтавський ГЗК" п.198.6 ст.198, п.п.201.1, 201.4. ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення рядка 20.2 Декларації з ПДВ "Зарахування від'ємної різниці поточного звітного періоду до складу податкового кредиту наступного звітного періоду " на загальну суму 130 992 грн., в тому числі за квітень 2013 року на суму 130 992 грн. Такі свої твердження обґрунтовував тим, що підприємством для перевірки податковому органу було надано всі первинні документи бухгалтерського обліку щодо підтвердження оподаткованих господарських операцій з контрагентами, реальність яких податковим органом не ставиться під сумнів. Наголошував на помилковості висновків відповідача про неналежне оформлення податкових накладних, на підставі яких сформовано спірний податковий кредит. Посилання податкового органу на необхідність зазначення в графі 3 податкової накладної "номенклатура товарів/послуг продавця" слова "передплата" не встановлено жодним нормативно - правовим актом, а чинним законодавством не вимагається вносити до податкової накладної дані, які не передбачені Податковим кодексом України та іншими законами. Відтак, оскільки в діях ВАТ "Полтавський ГЗК" відсутні порушення податкового законодавства, про які стверджує відповідач, оскаржуване рішення Кременчуцької ОДПІ є необґрунтованим, безпідставним, протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував , просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на законність, обґрунтованість та правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення. Наголошував на тому, що податковий кредит позивачем у відповідному звітному періоді сформований на підставі податкових накладних, які оформлені з порушенням вимог чинного законодавства. Зокрема, у податкових накладних, отриманих від контрагентів позивача ТОВ "Техмаштрейд" та ТОВ НВП "Ініціатива", в розділі "номенклатура товарів/послуг продавця" не вказано слово "передплата", у той час коли за відповідними операціями позивачем здійснювалась саме передплата товару, який є предметом купівлі - продажу. Таким чином, як на думку відповідача, такі податкові накладні не є дійсними та не можуть слугувати підставою для формування позивачем податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

Суд, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

ВАТ "Полтавський ГЗК" зареєстровано як юридичну особу виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області 25.08.1993 р. ( код ЄДРПОУ 00191282 ), перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ, зареєстрований платником на додану вартість з 25.04.2003 року. (а.с. 8-13 )

Відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВАТ "Полтавський ГЗК" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.04.2013 року по 30.04.2013 року.

Правомірність підстав та процедури проведення перевірки позивачем не оспорювалися.

За результатами даної перевірки Кременчуцькою ОДПІ складено акт (надалі - Акт перевірки) №442//16-03-22-02-12/00191282 від 22.07.2013 року, у висновках якого зафіксовано порушення ВАТ "Полтавський ГЗК" п.198.6 ст.198, п.п.201.1, 201.4. ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення рядка 20.2 Декларації з ПДВ "Зарахування від'ємної різниці поточного звітного періоду до складу податкового кредиту наступного звітного періоду " на загальну суму 130 992 грн., в тому числі за квітень 2013 року на суму 130 992 грн.

На підставі означеного акту перевірки Кременчуцькою ОДП прийнято податкове повідомлення - рішення №0005222201 від 12 серпня 2013 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 130 992 грн.

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача, вважає спірне податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, протиправним, таким, що суперечить законодавству з питань, обмежує та порушує його права, свободи та інтереси, оскільки прийняте без урахування фактичних обставин, з порушенням діючого законодавства, а також без наявності правових підстав для винесення, звернувся до суду з вимогою скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню та перевіряючи його на предмет відповідності вищезазначеним критеріям, суд приходить до висновку про його необґрунтованість та протиправність , виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач посилався як на правову підставу його винесення встановлені ним у Акті перевірки порушення позивачем ст. 198, 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення суми ПДВ за квітень 2013 року в розмірі 130 992 грн.

Зокрема, податковий орган стверджував, що позивачем податковий кредит у відповідному звітному періоді сформований на підставі податкових накладних, які оформлені з порушенням вимог податкового законодавства. Так, у податкових накладних, отриманих від контрагентів позивача ТОВ "Техмаштрейд" та ТОВ НВП "Ініціатива", в розділі "номенклатура послуг" не вказано слово "передплата", у той час, коли позивачем здійснювалась саме передплата за куплений товар. Таким чином, як на думку податкового органу, ці податкові накладні не є дійсними та не можуть слугувати підставою для формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

Суд знаходить означені висновки Кременчуцької ОДПІ помилковими та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного податкового законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках із зазначенням обов'язкових реквізитів.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до п.201.4 Кодексу, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Як вбачається з Акту перевірки та не заперечувалось і самим представником відповідача, податковий орган не ставить під сумнів реальність оподаткованих господарських операцій з ТОВ "Техмаштрейд" та ТОВ НВП "Ініціатива", за рахунок яких сформовано спірний податковий кредит.

Згідно п.201.7 ст.201 Кодексу, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

У ході розгляду справи судом встановлено, що на виконання укладеного між позивачем та ТОВ "Техмаштрейд" договору підряду №1338 від 10.04.2013 року, ВАТ "Полтавський ГЗК" 18.04.2013 року проведено передплату на користь контрагента за капітальний ремонт станка продольно - фрезерного моделі 6608, про що зазначено у відповідному платіжному дорученні. (а.с. 61) Крім того, на виконання укладеного між позивачем та ТОВ НВП "Ініціатива" договору №1984 від 25.06.2012 року ВАТ "Полтавський ГЗК" 04.04.2013 року на користь контрагента було проведено попередню оплату за робочу документацію ЦПО "Установки смесителя "Айрих", про що зазначено у відповідному платіжному дорученні.(а.с.79)

За результатами означених операцій, з поміж іншого, складені податкові накладні :

- №5 від 18.04.2013 року, у розділі "номенклатура послуг" якої зазначено " За ремонт станка продольно - фрезерного моделі 6608 згідно договору 1338 від 10.04.2013 року"; (а.с. 60)

- №1 від 02.04.2013 року, у якій зазначено " за виконані роботи по д.у. № 1 від 04.01.13р. до дог. 1984 від 25.06.12р. Стадія "Проект" "Робоча документація "ВАТ "ПГЗК" ЦПО Установка змішувача ЕІRІСН"; (а.с.72)

- №2 від 04.04.2013 року, у якій зазначено "за виконані роботи по д.у. № 1 від 04.01.13р. до дог. 1984 від 25.06.12р. Стадія "Проект" "Робоча документація "ВАТ "ПГЗК" ЦПО Установка змішувача ЕІRІСН". (а.с.78)

Разом з тим, позивачем у даних податкових не зазначено слово "передплата", що, як на думку податкового органу, є порушенням вимог Податкового кодексу України в частині оформлення податкових накладних не належним чином.

Аналізуючи вищевказані норми податкового законодавства, суд знаходить такі висновки відповідача помилковими, оскільки податкові накладні виписуються окремо на суму попередньої оплати за товари/ послуги, зазначені у договорі на дату отримання такої попередньої оплати , та окремо на залишок несплаченої частки вартості відвантажених товарів / наданих послуг на дату такого відвантаження товарів / послуг.

Після фактичного виконання договору ( здійснення поставки /надання послуг і оплати всієї номенклатури по договору), у разі необхідності, може мати місце здійснення коригування кількісних чи вартісних показників до раніше виписаних податкових накладних, яке здійснюється у встановленому законом порядку.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вищевказаних договорів позивачем було проведено оплату у повному обсязі, за результатами чого складено відповідні податкові накладні. (а.с.81, 84, 77,75)

Суд погоджується з твердженням позивача, що чинним законодавством не вимагається вносити до податкової накладної дані, які не встановлені Податковим кодексом України та іншими нормативно - правовими актами.

Висновки Кременчуцької ОДПІ, в даному випадку, ґрунтуються лише на суб'єктивному розумінні норм Податкового кодексу України, оскільки, з пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України не вбачається обов'язковим реквізитом оформлення податкової накладної із зазначенням слова "оплата" чи "передплата". Розділ "номенклатура товарів / послуг продавця" повинна місти інформацію щодо виду товару, який є предметом купівлі - продажу для ідентифікації такої податкової накладної, а не інформацію щодо способу проведення покупцем розрахунку за такий товар (оплата чи передплата).

Крім того, згідно із п.11 Підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних з 01.01.2012 запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень. Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, зобов'язані повідомляти платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів.

У разі якщо надіслані до реєстру податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Доказів повідомлення позивача щодо невідповідності даних, зазначених у податкових накладних, оформлення податкових накладних не належним чином відповідачем не надано. Доказів неприйняття відповідачем вищевказаних податкових накладних також суду надано не було.

Таким чином, суд вважає, що у відповідності з п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкові накладні, які не було визнано недійсними та які включені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних (що не заперечується Кременчуцькою ОДПІ) є і повинні бути підставою для віднесення позивачем відповідних сум ПДВ до спірного податкового кредиту.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість, безпідставність та протиправність податкового повідомлення - рішення Кременчуцької ОДПІ №0005222201 від 12 серпня 2013 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 130 992 грн., а тому воно підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення та не надав доказів в спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.

Відповідно до положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області №0005222201 від 12 серпня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" витрати зі сплати судового збору в сумі 1 309,92 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 17 вересня 2013 року.

Суддя І.С. Шевяков