Ухвала суду № 33521185, 10.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2013 року м. Київ К/9991/51469/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Шипуліна Т. М.розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2012 рокуу справі№ 2-а-16159/11/2070за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СТВ-Харків»доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової службипроскасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2012 року у справі № 2-а-16159/11/2070 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2012 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 05.07.2013 року) апеляційну скаргу ТОВ «СТВ - Харків» задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2012 року у справі № 2а-16159/11/2070 скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби від 10.08.2011 року у справі № 0000540848.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 1.7, ст. 1, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч. ч. 1, 5 ст. 203, ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі оскаржену постанову.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби позапланової невиїзної документальної перевірки з питань достовірності нарахування позивачем податку на додану вартість за період квітень 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року, грудень 2010 року, за складено акт № 1851/48-021/33816944 від 21.07.2011 року, яким зафіксовано порушення позивачем п. 1.7 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.2 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 203, 215, 216 Цивільного Кодексу України, а саме: сформовано податковий кредит з ПДВ за рахунок відображення в податковому обліку показників господарських операцій з ТОВ «Компанія Істсервіс», які в дійсності не відбулись, що спричинило заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 57 724,21 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято повідомлення-рішення № 0000540848 від 10.08.2011 року, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання з ПДВ на 72 155,26 грн. (основний платіж - 57 724,21 грн., штраф - 14 431,05 грн.)

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішенням є правомірним, оскільки надані позивачем документи в силу наявних дефектів не можуть бути доказами поставки товару.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову, оскільки відповідач безпідставно обмежив право платника ПДВ на отримання законно набутого та підтвердженого податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, враховуючи наступне

01.04.2010 року між ТОВ «Компанія Істсервіс» (продавець) та ДП «СТВ-Харків» (покупець) укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є поставка канцелярських товарів (бумаги, стречу). За умовами договору транспортування здійснювалося силами постачальника.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що розрахунок за товар здійснено у безготівковий спосіб, отриманий позивачем товар оприбутковано в регістрах бухгалтерського обліку. Реальність здійснення господарських операцій підтверджується матеріалами справи, зокрема податковими накладними, виписаними на суми поставленого товару із зазначенням розміру ПДВ, рахунками-фактурами, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними.

Придбані канцелярські товари були використані позивачем у своїй господарській діяльності на власні потреби.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про відхилення доводів податкового органу, які підтримав місцевий адміністративний суд, щодо відсутності у видаткових накладних та рахунках-фактурах таких обов'язкових реквізитів як посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, та особистого підпису особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, оскільки помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Посилання скаржника на акт документальної невиїзної перевірки ТОВ «Компанія Істсервіс» від 09.03.2011 року № 603/23-05/36988381 підлягають відхиленню, оскільки постановою Харківського кружного адміністративного суду від 16.12.2011 року у справі № 2а-109204/11/2070, яка набула законної сили 20.02.2012 року, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова щодо проведення перевірки ТОВ «Компанія Істсервіс», за наслідками якої складено акт від 09.03.2011 року.

Враховуючи положення пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та встановлення судом апеляційної інстанції факту підтвердження фактичного переміщення, оприбуткування та використання у господарській діяльності позивача придбаного товару, колегія суддів погоджується з висновком про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2012 року у справі № 2-а-16159/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Т. М. Шипуліна