Ухвала суду № 33521102, 10.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2013 року м. Київ К/9991/67834/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Шипуліна Т. М. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову та ухвалуЛьвівського окружного адміністративного суду від 23.12.2009 року Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 рокуу справі№ 2а-9789/08/1370за позовомЗакритого акціонерного товариства «Комплекс водних видів спорту»до за участю Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова, Головного управління Державного казначейства України у Львівській області Прокуратури Франківського району м. Львовапроскасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2009 року у справі № 2а-9789/08/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова № 21894/10/23-410 від 26.11.2008 року, № 21894/10/23-410 від 15.09.2008 року, № 22215/10/23-410 від 26.11.2008 року, № 22215/10/23-410 від 18.08.2008 року. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З наданих відповідачем документів вбачається, що в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова підлягає заміні її правонаступником Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами невиїзної документальної проведеної Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова перевірки ЗАТ «Комплекс водних видів спорту» з питань правових відносин з ТОВ «Енергетичні інвестори» за липень 2007 року складено акт про результати № 3157/23-4/03564269 від 12.09.2008 року, яким зафіксовано порушення п. 1.8 ст. 1; пп. 7.4.1 п. 7.4; пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». На підставі цього акта прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.09.2008 року № 21894/10/23-410, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 93 087,47 грн.

За наслідками адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 15.09.2008 року № 21894/10/23-410 прийняте податкове повідомлення-рішення від 26.11.2008 року № 21894/10/23-410 аналогічного змісту.

За результатами невиїзної документальної перевірки, проведеної Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова складено акт про результати невиїзної документальної перевірки ЗАТ «Комплекс водних видів спорту» з питань правових відносин з ПП «Септіма» за липень 2007 року № 3197/23-4/03564269 від 17.09.2008 року, яким встановлено порушення п. 1.8 ст. 1; пп. 7.4.1 п. 7.4; пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». На підставі цього акта прийнято податкове повідомлення-рішення від № 22215/10/23-410 від 18.08.2008 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 24 423,33 грн. Судами встановлено, що зроблена описка у даті, а саме у місяці, його прийняття: замість 09-вересень зазначено 08-серпень.

За насідками адміністративного оскарження прийнято податкове повідомлення-рішення № 22215/10/23-410 від 26.11.2008 року аналогічного змісту.

Згідно із пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Положеннями пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарських операцій; надані позивачем належним чином засвідчені копії податкових накладних № 51 від 17.07.2007 року та № 9 від 31.07.2007 року підтверджують дотримання ним вимог наведеного вище законодавства.

Підставою зменшення суми бюджетного відшкодування, на думку відповідача є те, що зустрічною перевіркою не підтверджений факт сплати ПДВ за продану продукцію до бюджету контрагентом позивача по ланцюгу до виробника.

Пункт 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платника податку визначає як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Отже, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Чинним законодавством України не встановлено обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність саме для цієї особи.

Зазначена обставина не є підставною для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній мав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого кредиту.

Вищенаведене спростовує твердження скаржника про правомірність зменшення суми бюджетного відшкодування у зв'язку із не включенням спірними контрагентами до податкових зобов'язань ПДВ та їх несплатою до бюджету по взаєморозрахунках з позивачем.

Враховуючи, що в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, податковим органом не доведено правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суди дійшли вірного висновку про часткове задоволення позову.

Обґрунтованим є висновок судів про відмову в задоволенні другої позовної вимоги, оскільки товариством невірно обрано спосіб захисту його порушеного права.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Замінити Державну податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова підлягає заміні її правонаступником Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 року у справі № 2а-9789/08/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Т. М. Шипуліна