Ухвала суду № 33521085, 03.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2013 року м. Київ К/9991/82007/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Бухтіярової І.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26 березня 2012 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року

у справі № 2а/0370/605/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп»

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби,

Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області

про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 26 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» (позивач) до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (відповідач-1) та Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області (відповідач-2) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001922302 від 08 вересня 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Вест Ойл Груп» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за травень 2011 року в розмірі 1 239 369,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Вест Ойл Груп» судові витрати в розмірі 4 292,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач-1 оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Луцька ОДПІ Волинської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26 березня 2012 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем-1 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Вест Ойл Груп» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2011 року, за результатами якої складено акт № 6635/23-3/ 34524327 від 18 серпня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем-1 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001922302 від 08 вересня 2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 1 239 369,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сформованих при імпорті освітлювального обладнання зовнішнього світлового оформлення автозаправних станцій, яке не використовувалось у господарській діяльності підприємства.

Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, визначальною умовою для віднесення сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаних (імпортованих) товарно-матеріальних цінностей, до складу податкового кредиту є наявність мети подальшого їх використання платником податку в господарській діяльності, незалежно від фактичних результатів такого використання, а також реальний характер відповідних проведених господарських операцій.

Як встановлено судами, на підтвердження реальності здійснення імпорту освітлювального обладнання для автозаправних станцій позивачем долучено до матеріалів справи контракти № І/11-820 від 01 лютого 2011 року та № І/11-824 від 07 лютого 2011 року, укладені з Білорусько-російським спільним підприємством «АЗСІНДУСТРІЯ» Товариством з обмеженою відповідальністю, та специфікації до них, вантажні митні декларації, міжнародні товарно-транспортні накладні, довідки про транспортні витрати, а також звіти про витрати матеріалів виконавця за травень 2011 року, які підтверджують монтаж освітлювального обладнання на автозаправних станціях WOG, що належать ТОВ «Вест Ойл Груп», та, відповідно, спростовують доводи податкового органу про невикористання позивачем імпортованого обладнання у власній господарській діяльності.

При цьому фактичне виконання вказаних господарських операцій контролюючим органом під сумнів не поставлено.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідачем-1 як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що, з урахуванням приписів частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для визнання його протиправним та скасування.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Волинського окружного адміністративного суду від 26 березня 2012 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26 березня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Бухтіярова І.О.

Шипуліна Т.М.