Ухвала суду № 33521082, 03.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" вересня 2013 р. м. Київ К/800/10962/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Бухтіярової І.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року

у справі № 2а-3346/11/0970

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест»

до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2011 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест» (позивач) до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції (відповідач) задоволено. Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000862310 від 10 жовтня 2011 року та № 0000872310 від 10 жовтня 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Форест» судові витрати в розмірі 6,80 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року апеляційну скаргу Коломийської ОДПІ задоволено. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2011 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року та залишення в силі постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2011 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Форест» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Холдінг «Інвестиційна компанія Прикарпаття», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01 червня 2009 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої складено акт № 1880/231/31509856 від 26 вересня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000872310 від 10 жовтня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 461 387,50 грн. (369 110,00 грн. - основний платіж, 92 277,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та № 0000862310 від 10 жовтня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 369 110,00 грн. (295 288,00 грн. - основний платіж, 73 822,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум, сформованих за договором купівлі-продажу № 02/06 від 01 червня 2009 року, укладеним з ТОВ «Холдінг «Інвестиційна компанія Прикарпаття», з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, нікчемності вказаного правочину.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на відсутність у постачальника позивача основних фондів, трудових та виробничих ресурсів, транспортних засобів, складських та торгівельних приміщень, сировини та матеріалів, необхідних для здійснення обумовлених договором № 02/06 від 01 червня 2009 року поставок пиломатеріалів, а також відсутність вказаного суб'єкта господарювання за юридичною адресою.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про задоволення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем товарності спірних господарських операцій з підстав відсутності у контрагента виробничих потужностей та трудових ресурсів в достатній кількості.

Також, в основу оскаржуваного рішення Львівським апеляційним адміністративним судом покладено пояснення засновника та директора ТОВ «Холдінг «Інвестиційна компанія Прикарпаття» ОСОБА_3, відповідно до яких він фінансово-господарських операцій від імені даного підприємства не здійснював, жодних бухгалтерських документів та договорів не підписував та нікого на це не уповноважував, а також висновок експерта Служби безпеки України № 1-332281 від 07 травня 2012 року, згідно з яким підпис від імені ОСОБА_3 в графі «директор ТОВ «Холдінг «Інвестиційна компанія Прикарпаття» в договорі № 02/06 від 01 червня 2009 року виконано не ним, а іншою особою.

Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції неправомірним у зв'язку з наступним.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Поряд з цим, судом першої інстанції встановлено, що реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Форест» та його контрагентом підтверджується видатковими накладними, рахунками, квитанціями про приймання вантажу, виписками банку.

До складу податкового кредиту, в свою чергу, позивачем включено суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних у ТОВ «Холдінг «Інвестиційна компанія Прикарпаття» пиломатеріалів, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних на його адресу особою, яка має статус платника податку на додану вартість.

Крім того, зв'язок між придбанням позивачем пиломатеріалів та його господарською діяльністю підтверджується подальшою реалізацією поставленого ТОВ «Холдінг «Інвестиційна компанія Прикарпаття» товару Товариству з обмеженою відповідальністю «Опторесурс» на підставі договору № 1 від 20 квітня 2009 року, що засвідчується дослідженими Івано-Франківським окружним адміністративним судом рахунками, квитанціями про приймання вантажу, податковими накладними.

Отже, з огляду на встановлений факт реального здійснення господарських операцій з придбання позивачем пиломатеріалів у ТОВ «Холдінг «Інвестиційна компанія Прикарпаття», висновок суду першої інстанції про задоволення позову є правильним.

При цьому колегія суддів вважає необґрунтованими доводи податкового органу, підтримані судом апеляційної інстанції, про нікчемність спірного договору з підстав неприналежності підпису в договорі № 02/06 від 01 червня 2009 року директору ТОВ «Холдінг «Інвестиційна компанія Прикарпаття» ОСОБА_3, оскільки у разі підтвердження дійсного виконання відповідних господарських операцій, як у розглядуваній ситуації, певні недоліки правочину та первинних документів, зокрема, їх підписання невстановленою особою, є свідченням недобросовісності постачальника та не можуть слугувати підставою для притягнення платника податку-покупця до відповідальності. Так само і недостатність у контрагента трудових ресурсів та виробничих потужностей, а також його відсутність за юридичною адресою не є безумовною підставою для висновку про неправомірність формування позивачем даних податкового обліку при здійсненні господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест» задовольнити.

Скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2011 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Бухтіярова І.О.

Шипуліна Т.М.