Постанова № 33518231, 17.09.2013, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 713/2269/12

Провадження № 1/309/143/13

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі головуючого: Сідей Я.Я.

при секретарі: Лемак І.І.

з участю прокурора: Молнар М.П., Шаманської Н.В., Лабик М.М.

захисника: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Хуст кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта неповна середня, неодруженого, не працюючого, раніше судимого: 30.11.2011 року Хустським районним судом Закарпатської області за ст. 186 ч. 2 КК України до п'яти років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки,

у скоєнні злочину передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Органом досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він 13.03.2012 року приблизно о 21 год. 00 хв., знаходячись в урочищі «Кобилець» в с. Драгово по вул. Кічерели Хустського району, діючи умисно, повторно, з корисних спонукань, застосовуючи фізичне насильство, яке виразилось в умисному нанесенні декількох ударів кулаками рук по обличчю потерпілого ОСОБА_3, в результаті чого спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді синця спинки носа, що згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров'я, після чого шляхом ривка, відкрито викрав з його кишені штанів мобільний телефон марки «Нокія 2690», бувшого у використанні, вартість якого згідно висновку товарознавчої експертизи №629 від 27.03.2012 року становить 320 гривень, в якому знаходилася сім-карта оператора мобільного зв'язку «Діджіс» вартістю 20 гривень, чим спричинив потерпілому ОСОБА_3 матеріальної шкоди на загальну суму 340 гривень.

Дії підсудного органом досудового слідства кваліфіковано за ст. 186 ч. 2 КК України.

Захисник підсудного ОСОБА_1 в кінці судового слідства заявив суду клопотання про повернення кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_2 за ст. 186 ч. 2 КК України для проведення додаткового розслідування з мотивів неповноти та неправильності досудового слідства, а саме зазначає, що під час проведення досудового слідства слідчим не були виконані вимоги ст.ст. 22, 43, 43-1, ч.2 ст.74, 140, 261 КПК України про всебічне, повне і об'єктивне дослідження обставин справи. Вказує на те, що органом досудового слідства було порушено право підсудного на захист та не забезпечено захисника враховуючи його юридичну необізнаність, малограмотність, тяжкість скоєного злочину, чим порушено конституційні права підсудного та Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод; підсудному не було роз'яснено ст.63 Конституції України та не виконано її вимоги; не проведено відтворення обстановки та обставин події злочину, а наявний в матеріалах справи протокол відтворення обстановки та обставин події від 15.03.2012 р. є фактично протоколом добровільної видачі, що не відповідає вимогам ст.85 КПК України; не проведено огляд одягу підсудного ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_3, що могло вплинути на реальну оцінку обставин події; не визначено мотиви скоєння злочину підсудним; не перевірено всебічно покази підсудного ОСОБА_2, що спростовують суть обвинувачення. Дані порушення норм кримінально-процесуального законодавства України потягло за собою порушення ст.261 КПК України щодо рівності прав сторін кримінального процесу, дані досудового слідства добуті незаконними методами, з порушенням норм кримінально-процесуального законодавства. Також захисник ОСОБА_1 просить суд змінити запобіжний захід відносно підсудного з тримання під вартою на підписку про невиїзд.

Підсудний ОСОБА_2 підтримав заявлене клопотання, вважає його обґрунтованим.

Прокурор Молнар М.П. заперечила відносно повернення справи на додаткове розслідування.

Потерпілий ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився. Подав суду заяву від 25.03.2013 р., в якій просив продовжувати розгляд справи у його відсутності у зв'язку з виїздом на заробітки в Російську Федерацію. Питання відносно міри покарання підсудного залишає на розсуд суду.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що кримінальна справа підлягає поверненню на додаткове розслідування з мотивів істотної неповноти і неправильності досудового слідства, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 вину свою у вчиненні злочину не визнав та пояснив, що ввечері 13.03.2012 року пішов в магазин придбати сік та сигарети. Там зустрів ОСОБА_3, який пив пиво. Підсудний слухав музику на телефоні, однак батарея розрядилася і потерпілий запропонував поставити флеш-карту в його телефон. Він погодився і дав флеш-карту потерпілому. Через деякий час ОСОБА_3 встав і почав йти геть. Підсудний пішов за потерпілим, казав потерпілому повернути флеш-карту. Потім почув як потерпілий впав в кущах. ОСОБА_3 сказав забирати флеш-карту і кинув йому телефон. ОСОБА_2 намагався повернути телефон, але потерпілий відповів, що він йому не потрібний. Тоді підсудний забрав телефон додому, оскільки не знав як вийняти з нього флеш-карту. Наступного дня підсудний пішов додому до ОСОБА_3 щоб повернути мобільний телефон, але його не було вдома. Тоді він зателефонував дружині потерпілого і вона сказала залишити телефон в магазині. Підсудний ОСОБА_2 ствердив, що потерпілого не бив та мобільного телефону не відбирав. З потерпілим в них були нормальні, приязні відносини, конфліктів не траплялося. Протокол свого допиту підсудний підписав під тиском слідчого Хустського МВ УМВС ОСОБА_4, який погрожував йому, кричав та бив книгою по голові. При цьому протокол допиту йому не було зачитано. Слідчим не було роз'яснено ст.63 Конституції України, не забезпечено захисника, хоча його бажав мати підсудний. Підсудний закінчив вісім класів школи, погано читає та пише, тому просив забезпечити йому захисника, однак слідчий відмовив йому і наказав підписатися в протоколі про відмову від захисника. Коли він відмовлявся підписувати протокол допиту у відсутності адвоката слідчий бив його. При цьому протокол та постанову про прийняття відмови від захисника йому не зачитував. Також підсудний пояснив, що слідчий вимагав від нього гроші в сумі 3 000 доларів США за вирішення даного питання.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 суду показав, що 13.03.2012 року пішов в магазин придбати продукти, присів випити пиво. Підійшов ОСОБА_2 і вони разом слухали музику на телефоні потерпілого з флеш-карти підсудного. Йому зателефонувала дружина, він повернув флеш-карту підсудному і пішов додому. Підсудний його наздогнав, наніс декілька ударів в обличчя кулаком, сів зверху, вийняв з кишені мобільний телефон і пішов. Наступного дня ОСОБА_2 сказав йому забрати телефон, але потерпілий відповів хай він сам його принесе. Через два дня потерпілий звернувся із заявою в міліцію.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні суду показала, що 13.03.2012 року її чоловік ОСОБА_3 пішов в магазин за продуктами. Ввечері знайомі їй повідомили, що чоловік знаходиться в них вдома, побитий, вмивається від крові. З розповіді чоловіка дізналася, що коли він йшов додому на нього напав ОСОБА_2, вдарив в обличчя і забрав мобільний телефон. Наступного дня їй зателефонував ОСОБА_2 і сказав, що поверне телефон. Він залишив телефон в магазині, але вона не змогла його забрати. Через два дня вони звернулися із заявою в Хустського МВ. Одяг чоловіка спереду був в крові, штани були ззаду брудні.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні суду показав, що 13.03.2012 року в його магазин прийшов ОСОБА_3, придбав продукти харчування, присів випити сік. Потім прийшов підсудний і також взяв собі сік. Про що розмовляли підсудний з потерпілим не знає, оскільки зайшов в будинок. Вранці ОСОБА_2 приніс йому мобільний телефон і попросив передати потерпілому. Наступного дня до нього прийшли працівники міліції.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні суду показала, що знаходилася в лікарні, коли їй зателефонувала ОСОБА_5 і запитала чи залишав ОСОБА_2 в магазині мобільний телефон її чоловіка. ЇЇ чоловік підтвердив те, що підсудний залишив телефон в магазині, після чого вона повідомила жінку потерпілого, що зможе його забрати коли вони з чоловіком повернуться додому. Чому підсудний викрав в потерпілого мобільний телефон не знає, оскільки в нього є його власний. Характеризує його з позитивної сторони.

Також судом були допитані додаткові свідки по справі.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні суду показала, що ввечері йшла сама стежкою з іншої сторони магазину, розмовляючи по мобільному телефону. Впізнала голос ОСОБА_2, який кричав ОСОБА_3 зупинитися і повернути йому флеш-карту. Побачила як хтось біжить згори вниз. Щось засвітилося і підсудний викрикнув, що потерпілий загубив телефон. Звуків удару або падіння не чула. Підсудного знає як хорошу, порядну людину.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні суду показав, що 14.03.2012 року десь о 10 годині до нього додому прийшов ОСОБА_3 Синців чи подряпин на ньому не бачив. Потерпілий розповів йому, що був дуже п'яний та не пам'ятає як дійшов додому. Вони поспілкувалися приблизно годину, після чого потерпілий пішов в ліс. Потім він дізнався, що затримали ОСОБА_2 за крадіжку у потерпілого мобільного телефону. Потерпілий йому розповів, що хоче забрати заяву з міліції, однак йому не дозволяють. Чому підсудний це зробив не знає, оскільки в нього був власний, дорожчий мобільний телефон. За підсудного відзивається з позитивної сторони.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні суду показала, що 13.03.2012 року десь о 22 год. до неї додому прийшов ОСОБА_3, по обличчю була розмазана кров, руки в крові, говорив щось незрозуміле. Спереду одяг в нього був брудний. Вона зателефонувала його жінці і сказала йти за чоловіком, бо він дуже п'яний. Жінка відмовилася за ним йти. Потерпілий ще трохи посидів, після чого її чоловік провів його до воріт. У них вдома ОСОБА_3 від крові не вмився, про подію злочину нічого не розповідав. Підсудного вважає хорошою людиною, про неприязні відносини між підсудним та потерпілим нічого не знає.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні суду показала, що дала своєму брату ОСОБА_2 флеш-карту до мобільного телефону. Через дві години він повернувся з чужим телефоном. Підсудний розповів, що поставив флеш-карту в мобільний телефон потерпілого, щоб послухати музику. Коли її брат йшов за потерпілим, останній спіткнувся і впав. Потерпілий був п'яний. З його кишені випав телефон, який підсудний хотів повернути, але потерпілий відмовився брати. Вона разом з братом пішла до ОСОБА_3 додому повернути телефон, але його вдома не було. Наступного дня підсудний відніс телефон в магазин, щоб його забрав потерпілий. Жінка потерпілого ОСОБА_5 їм зателефонувала і повідомила, що для того, щоб заяву не зареєстрували в міліції дільничному інспектору потрібно дати 3 000 доларів США. Пояснила, що наміру забирати в потерпілого мобільний телефон у її брата не було, оскільки в нього є два власні мобільні телефони. До крадіжок чи бійок її брат не схильний. Також чула розмови знайомих про те, що напередодні ОСОБА_3 в лісі вдарило дерево.

Слідчий СВ Хустського МВ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_4 в судовому засіданні не зміг дати вичерпних відповідей, які б спростували покази підсудного ОСОБА_2

Згідно ст. 281 КПК України (в редакції 1960 року) кримінальна справа підлягає направленню на додаткове розслідування у разі неповноти чи неправильності досудового слідства, якщо вони не можуть бути усунені в судовому засіданні.

У відповідності зі ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 року № 2 "Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування" досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам ст.ст. 22, 64 КПК України не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (не були допитані певні особи, не витребувані і не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування відповідних обставин, тощо).

Виходячи з вимог кримінально-процесуального закону істотними порушенням кримінально-процесуального закону є таке порушення, яке перешкодило слідчому об'єктивно, повно та всебічно розслідувати справу, зібрати докази на підставі та в порядку, передбаченому КПК України, винести законне та обґрунтоване рішення.

Відповідно до ст. 22 КПК України (в редакції 1960 року) слідчий зобов'язаний вжити всі передбачені законом міри для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи.

Всебічність дослідження означає висунення і перевірку всіх можливих версій загального характеру щодо події злочину, окремих версій щодо особи винного, мотиву і мети вчинення злочину, а також однаково ретельне вивчення обставин, що підтверджують вину обвинуваченого або спростовують її.

Суд, прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов'язані роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їх права і забезпечити можливість здійснення цих прав.

Дані вимоги закону органами досудового слідства не були виконані, а тому їх порушення і стало незаперечною підставою для направлення даної справи на додаткове розслідування.

Відповідно до ч.2 ст. 74 КПК України (в редакції 1960 року) показання обвинуваченого, в тому числі й такі, в яких він визнає себе винним, підлягають перевірці. Визнання обвинуваченим своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є в справі.

Відповідно до вимог ст. 64 КПК України (в редакції 1960 року) при розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню, у тому числі подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину) та винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину.

Відповідно до ст.82 КПК України протоколи слідчий і судових дій, складені і оформлені в порядку, передбаченому цим Кодексом, носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії, є джерелом доказів, оскільки в них підтверджуються обставини і факти, що мають значення для вирішення справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що за таких обставин усі процесуальні можливості усунути сумніви та протиріччя у цій справі, судом вичерпані, у зв'язку з чим справу необхідно направити на додаткове розслідування для перевірки зазначених обставин.

У зв'язку з цим під час проведення додаткового розслідування необхідно: провести слідчі дії, спрямовані на встановлення всіх обставин справи, провести оперативно-розшукові заходи направлені на розширення кола свідків, провести відтворення обстановки та обставин події з участю підсудного, потерпілого та свідка ОСОБА_9, з'ясувати обставини, що як викривають підсудного у вчиненні злочину, так і виправдовують його, з'ясувати мету та мотиви вчинення злочину, перевірити версію щодо отримання потерпілим ОСОБА_3 тілесних ушкоджень за інших обставин, провести очні ставки між потерпілим, свідком ОСОБА_5 та свідками ОСОБА_13, ОСОБА_11, провести повну та об'єктивну перевірку фактів викладених в заявах підсудного щодо порушень закону органом досудового слідства, застосування відносно нього незаконних методів досудового слідства, згідно вимог закону про допустимість та достатність доказів прийняти рішення по справі та при необхідності здійснити інші дії та вжити заходів для всебічного, повного і об'єктивного розслідування та встановлення істини.

Ці вимоги закону органами досудового слідства не виконані, досудове слідство по справі проведено поверхово і однобічно, органом досудового слідства не проведено належних слідчих дій, спрямованих на всебічне, повне та об'єктивне встановлення вказаних обставин.

В судовому засіданні встановлено неповноту та неправильність досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні.

Згідно ст. 16-1 КПК України (в редакції 1960 року) на суд покладається функція розгляду справи, недопустимим є покладення на нього функцій, які властиві слідчим органам.

Суд в судовому засіданні позбавлений можливості з дотримання процесуальної природи судового розгляду, а також характеру та об'єму проведення вказаних слідчих дій, усувати вказані порушення вимог закону, належним чином провести збирання доказів, навіть на підставі положень ст. 315-1 КПК України (надання судових доручень), оскільки такі доручення можуть бути надані лише з метою уточнення та перевірки вже здобутих доказів та допускаються тільки за клопотанням сторін.

За таких обставин досудове слідство є не повним, проведеним з порушенням вимог ст. 22 КПК України, відповідно якої слідчий зобов'язаний вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11 лютого 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового слідства допускається лише з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства.

Згідно п. 3, 9 цієї Постанови та відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається лише тоді, коли неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні.

При проведенні додаткового розслідування слід усунути наведені порушення вимог закону.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що постановами слідчого ОСОБА_4. від 17.03.2012 р., 20.03.2012 р., 30.03.2012р. /а.с. 59, 91, 98 т.1/ було прийнято відмову підозрюваного (обвинуваченого) від захисника, однак слідчим не враховано того факту, що підсудний ОСОБА_2 має неповну середню освіту (8 класів), тобто є малограмотним, а також при розгляді в суді відносно нього інших кримінальних справ /а.с.79-84 т.1/ ОСОБА_2 мав захисників. Також така відмова від захисника була проведена у відсутності адвоката, що призвело до неправильного розуміння підсудним положень статей КПК України та позбавило його можливості реалізувати своє право на захист.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.

Відповідно до практики Європейського суду особа, щодо якої існує підозра у вчиненні нею злочину має право скористатись послугами захисника в разі, якщо органи влади виявили намір відібрати у неї пояснення щодо цього злочину. У разі, якщо особа допитується з приводу вчинення нею злочину за практикою Європейського суду їй має бути забезпечено право на захист.

Доступ до захисника повинен бути наданий особі з першого допиту, якщо в світлі обставин конкретної справи немає переконливих аргументів для обмеження цього права. Європейський суд розглядає доступ до захисника саме на ранніх стадіях провадження як процесуальну гарантію права не свідчити проти себе та основоположну гарантію проти поганого поводження, особливо у справах, в яких мова йде про можливість застосування суворого покарання.

Вищезазначені право на захист і право не свідчити проти себе є основними складовими концепції справедливого судового розгляду. Відповідно, якщо обвинувальний вирок хоч якоюсь мірою ґрунтується на зізнавальних показаннях, які особа надала за відсутності захисника, особливо якщо після його призначення особа від цих показань відмовилась і стверджує при цьому про не добровільність їх надання, право на захист буде непоправно порушено.

У відповідності до вимог ст. 148 КПК України (в редакції 1960 року): «Запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень по справі.

Запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.»

Як вбачається з матеріалів справи підсудний ОСОБА_2 тривалий час знаходяться під вартою (з 17.03.2012 р.), має постійне місце проживання, характеризується посередньо.

Відповідно до ст.ст. 148, 150 КПК України, п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, у суду немає підстав вважати, що перебуваючи на волі підсудний ОСОБА_2 буде ухилятися від слідства та суду, від виконання процесуальних рішень чи зможе перешкоджати встановленню істини у справі, або продовжувати злочинну діяльність.

Таким чином, суд вважає за необхідне змінити підсудному ОСОБА_2 міру запобіжного заходу з тримання під вартою на підписку про невиїзд.

Керуючись ст. 281 КПК України (в редакції 1960 року) суд,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання захисника підсудного ОСОБА_1 задоволити.

Кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України направити Хустському міжрайонному прокурору Закарпатської області для організації проведення додаткового розслідування.

Змінити підсудному ОСОБА_2 запобіжний захід з тримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши його з-під варти в залі суду.

Постанова може бути оскаржена на протязі 7 діб з моменту її проголошення до апеляційного суду Закарпатської області.

Суддя Хустського

районного суду: підпис: Сідей Я.Я.

З оригіналом вірно:

Суддя Хустського

районного суду: Сідей Я.Я.