Постанова № 33513237, 06.09.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Логойда Т.В.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2013 року справа №805/8009/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Юрко І.В., Блохіна А.А., секретаря судового засідання Манаєва М.В., за участі представника позивача Щербакової Н.В., представника відповідача Лисенкова Д.М., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» та Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року у справі № 805/8009/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 04.06.2013 року звернувся до суду з адміністративним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що податковою інспекцією проведено камеральну перевірку позивача з питання достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого до відшкодування на розрахунковий рахунок по декларації з податку на додану вартість за лютий 2013 року, за результатами якої складено акт від 19.04.2013 року № 291/15-17-1-00191129. В ньому вказано на порушення п. 201.10 ст. 201, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 20 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну України від 25.11.2011 року № 1492. На підставі акту 20.05.2013 р. прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000741517/12966/10/15-17-1-1-00191129, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 308777,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 154388,50 грн.; № 0000751517/12967/10/15-17-1-1-00191129, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 629174,00 грн. Просив скасувати зазначені податкові повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року у справі № 805/8009/13-а адміністративний позов задоволено частково.

Скасовано повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку Державної податкової служби від 20.05.2013 року № 0000741517/12966/10/15-17-1-1-00191129 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації від 20.03.2013 року № 9014835380 за звітний період лютий 2013 року на суму 1512,35 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 756,17 грн.

Скасовано повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку Державної податкової служби від 20.05.2013 року № 0000751517/12967/10/15-17-1-1-00191129 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації від 20.03.2013 року № 9014835380 за звітний період лютий 2013 року на суму 21205,95 грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач та відповідач подали апеляційні скарги.

Позивач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на ст.ст. 200, 203, Податкового кодексу України та зазначає, що висновок суду першої інстанції стосовно часткового задоволення позовних вимог є неправомірним, оскільки судом неповно досліджено обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідач в апеляційній скарзі просить суд скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування посилається на ст.ст. 14, 20, 201 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає, що рішення податкового органу про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість прийняте у відповідності до п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: надані позивачем документи не підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи своєї апеляційної скарги та заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи своєї апеляційної скарги та заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційних скаргах, задовольнити частково, а постанову суду - скасувати, позовні вимоги задовольнити з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби проведено камеральну перевірку Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» з питання достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого до відшкодування на розрахунковий рахунок по декларації з податку на додану вартість за лютий 2013 року, що виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, яке декларувалося в період з 01.01.2013 року по 31.01.2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 19.04.2013 року № 291/15-17-1-00191129, в якому вказано на порушення п. 201.10 ст. 201, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 20 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну України від 25.11.2011 р. № 1492. В результаті чого встановлено завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 308777,00 грн. та завищення податкового кредиту та від'ємного значення за лютий 2013 року на 692174,00 грн.(том 1 а.с. 11-31).

На акт перевірки позивачем подані заперечення від 03.05.2013 року № 04/519 (том 1 а.с. 79-81).

За результатами розгляду заперечень надано відповідь від 16.05.2013 року № 12575/10/15-17-1 про те, що в ході перевірки не підтверджено факт оплати частини від'ємного значення із загальної заявленої суми і позивач не має права на бюджетне відшкодування за декларацією з податку на додану вартість за лютий 2013 року на суму 308777,00 грн., а також зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість за лютий 2013 року на 629174, 00 грн. (том 1 а.с. 82-101).

20.05.2013 року на підставі акту прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000741517/12966/10/15-17-1-1-00191129 (форма «В1»), яким на підставі п.54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, абз. 3 п. 123.1 ст. 123, ст. 76, п. 200.10 та п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України за порушення п. 201.10 ст. 201, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та п. 20 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну України від 25.11.2011 року № 1492, позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації від 20.03.2013 року № 9014835380 за звітний період лютий 2013 року на 308777,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 154388,50 грн.; № 0000751517/12967/10/15-17-1-1-00191129 (форма «В4»), яким на підставі п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України за порушення п. 198.2 ст. 198, абз. 11 п. 201.10 ст. 201, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації від 20.03.2013 року № 9014835380 за звітний період лютий 2013 року на 629174, 00 грн. (том 1 а.с. 32, 33).

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, та зазначає, що судом частково невірно застосовано норми матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення з огляду на наступне.

Спірним питанням у справі є правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень на підставі акту, складеного за результатами камеральної перевірки і за умови неотримання позивачем податкових накладних від контрагента.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із статтею 198 Податкового кодексу України: право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2); податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3); якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4); не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 75.1.1. п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податку.

Єдиним місцем проведення камеральної перевірки є приміщення контролюючого органу. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Основним завданням камеральної перевірки є перевірка складання податкових декларацій і розрахунків, що включає в себе арифметичний підрахунок підсумкових сум податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до відповідного бюджету або бюджетному відшкодуванню, та перевірка правильності застосування ставок податків і податкових пільг, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; виявлення арифметичних або методологічних помилок.

Камеральні перевірки податкової звітності з ПДВ платників податку проводяться протягом 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання звітної податкової декларації до органу ДПС (п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу).

Відмінністю від перевірок звітності з інших податків камеральних перевірок податкової звітності з ПДВ є те, що дані декларацій зіставляються з іншою інформацією, отриманою з інших джерел, а саме: аналізуються розбіжності, виявлені за результатами електронної обробки (звірки) податкової звітності з ПДВ та обробки даних Єдиного реєстру податкових накладних, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, баз митниці щодо ВМД, зокрема:

- розбіжності при заповненні податкової декларації з ПДВ: арифметико-логічні помилки при заповненні податкової декларації з ПДВ (додатків), даних податкової декларації з ПДВ та додатків до неї;

- розбіжності між даними податкової декларації з ПДВ і реєстром виданих та отриманих податкових накладних;

- розбіжності між даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних і даними митних органів про експортні та імпортні ВМД;

- розбіжності між даними реєстру виданих та отриманих податкових накладних і Єдиного реєстру податкових накладних;

- розбіжності між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом контрагентів (із заниження податкових зобов'язань, із завищення податкового кредиту) за даними розшифровок;

- розбіжності за результатами зіставлення даних реєстрів виданих та отриманих податкових накладних контрагентів (у виданих податкових накладних, в отриманих податкових накладних);

- розбіжності за результатами обробки даних Єдиного реєстру податкових накладних.

Згідно зі ст. 1 Закону України № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704).

Колегія суддів, проаналізувавши зазначені норми, вважає висновок відповідача щодо відсутності обов'язкових реквізитів у копіях первинних документів, які зазначені у додатку № 8 до декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року, є хибним. Оскільки ч.1 статті 9 Закону України № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не містить таких обов'язкових реквізитів, як дата та номер довіреності на отримання уповноваженою особою товару.

В матеріалах справи наявні всі документи, що підтверджують обґрунтованість даних у спірних податкових деклараціях з ПДВ за період, що перевірявся, і цей факт відбитий в акті перевірки (том 1 а.с. 11-31, 34-68, 74-78, т. 2, 3, 4).

Відповідно до абзацу 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Отже, заява із скаргою на постачальника подається лише з податковою декларацією за той звітний період, у якому платник включив суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Крім того, згідно відповіді на питання № 9 Узагальнюючої податкової консультації щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту, затвердженої наказом Державної податкової служби України від 16 лютого 2012 року № 127 платник податку має право сформувати податковий кредит звітного періоду на підставі податкових накладних, які взяті на облік у поточному звітному періоді, але виписані у податкових періодах, що передує звітному, серед іншого, у разі, якщо податкові накладні, взяті на облік у звітному періоді, з дати виписки яких не минуло 365 календарних днів (тобто до реєстру отриманих податкових накладних за травень 2011 року могли бути включені податкові накладні, виписані продавцем не раніше травня 2010 року; до реєстру отриманих податкових накладних за березень 2012 року відповідно можуть бути включені податкові накладні, виписані продавцем не раніше березня 2011 року) - загальне правило.

В таких випадках не вимагається документального підтвердження причин отримання податкових накладних у періодах, наступних за періодом, в якому вони були виписані, а суми податку відображаються у реєстрі отриманих податкових накладних поточного звітного періоду та у складі податкового кредиту звітного періоду (рядок 10.1 декларації).

Колегія суддів вважає, що у відповідача відсутні підстави для здійснення висновку про неправомірність формування позивачем податкового кредиту за податковою декларацією за лютий 2013 року, оскільки позивачем були надані всі необхідні копії первинних документів, що підтверджують право формування податкового кредиту, а до податкових декларацій надані скарги на постачальника.

Твердження суду першої інстанції щодо неможливості перевірки судом документів, що підтверджують правомірність заявлених позовних вимог, так як вони не надавалися контролюючому органу, є таким, що не тільки узгоджується з завданням адміністративного судочинства, а є грубим порушенням норм процесуального права з огляду на приписи ст.ст. 69-79, 86 КАС України.

Доводи апеляційної скарги позивача є цілком слушними, доводи апеляційної скарги відповідача на увагу не заслуговують.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції судове рішення постановлене з частковим порушенням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для його скасування.

Керуючись статтями 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» - задовольнити.

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів - задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду у справі № 805/8009/13-а - скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку Державної податкової служби від 20.05.2013 року № 0000741517/12966/10/15-17-1-00191129 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 308777,00 грн. та нарахування штрафних (фінансові) санкцій в розмірі 154388,50 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку Державної податкової служби від 20.05.2013 року № 0000751517/12967/10/15-17-1-00191129 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 629174, 00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Постанова у повному обсязі складена 12 вересня 2013 року.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді І.В. Юрко

А.А. Блохін