Ухвала суду № 33508920, 17.09.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22-ц/778/2742/13 Головуючий у 1 інстанції: Холод Р.С.

Суддя-доповідач: Боєва В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Боєвої В.В.,

Суддів Коваленко А.І., Бондарь М.С.,

При секретарі: Хомяк К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 - в особі представника ОСОБА_3 - на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 березня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет застави, зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа ОСОБА_4 про захист прав споживачів, визнання незаконним збільшення кредитної ставки та зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2010 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, який в процесі розгляду справи уточнила.

Позивач зазначав, що 09.08.2006 року з відповідачем був укладений кредитний договір в сумі 64639 грн. строком до 08.08.2013 року зі сплатою за користування кредитом 1,25% на місяць ( 15% річних) на суму залишку заборгованості за кредитом і винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20% від суми наданого кредиту щомісяця в період сплати. Умови договору відповідач не виконує, станом на 14.01.2013 року заборгованість по кредитному договору, укладеного з ОСОБА_2 складає 99723,11 грн. , з яких 29740,56 грн. - заборгованість за кредитом, 42999 грн. - заборгованість по процентам, 2179,08 грн. - заборгованість за комісією, 24804,47 грн. - заборгованість з пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, вони з відповідачем 09.08.2006 року уклали договір застави автомобіля «ЗАЗ-DAEWOO», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2 Посилаючись на ці обставини, просили в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на транспортний засіб, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Не погоджуючись з позовом, ОСОБА_2 у листопаді 2012 року звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів, визнання незаконним збільшення кредитної ставки та зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості. В позові зазначав, що заборгованість за кредитним договором виникла частково через те, що ПАТ КБ «Приватбанк» в односторонньому порядку підвищив процентну ставку за кредитним договором з 15% до 26,4% річних, про що він не був повідомлений належним чином. Враховуючи те, що банк незаконно підвищив процентну ставку з 01.02.2009 року, просив визнати незаконними дії підняття банком в односторонньому порядку з 15% до 26,4% річних та зобов'язати здійснити перерахунок заборгованості з урахуванням 15% річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 березня 2013 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково, у задоволенні зустрічного позову відмовлено

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором № ZPE0AU28300342 від 09.08.2006 року в розмірі 90925 грн. 72 коп. , з яких 29740,56 грн. - заборгованість за кредитом, 42999 грн. - заборгованість по процентам, 2179,08 грн. - заборгованість за комісією, 16007,08 грн. - заборгованість з пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - звернуто стягнення на предмет застави: автомобіль «ЗАЗ- DAEWOO» , модель: Т 13110, рік випуску: 2006, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2 шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені відповідача ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» витрати з оплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. та витрати з оплати судового збору у розмірі 452 грн. 22 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 - в особі представника ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити та відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк».

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

У відповідності до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольнивши позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» та відмовивши в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, суд першої інстанції вірно посилався на положення статті 1054 ЦК України згідно якої за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

Також суд правильно застосував приписи статей 526, 527 ЦК України - у відповідності до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та положення статей 1049, 1056 ЦК України - щодо зобов'язання позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором та щодо права позикодавця на отримання процентів.

Вирішуючи спір, суд посилався на положення статей 610, 612 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, а боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Також суд правильно застосував приписи статей 572, 589, 590, 592 ЦК України - щодо права заставодержателя звернути стягнути стягнення на предмет застави - з огляду на те, що між сторонами в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором було укладено договір застави транспортного засобу.

При цьому суд виходив з того, що між сторонами 09.08.2006 року було укладено кредитний договір та договір застави транспортного засобу. Проте, ОСОБА_2 протягом тривалого часу не виконує в повному обсязі зобов'язання перед банком щодо погашення кредиту, а зміна банком тарифної ставки (в сторону збільшення) відбулася у відповідності до умов кредитного договору, згідно якого сторони досягли домовленості права банка змінити процентну ставку в односторонньому порядку. Цей договір було укладено до 10.01.2009 року, зміна ставки мала місце до набрання чинності статтею 1056-1 ЦК України.

Про зміну процентної ставки ОСОБА_2 письмово повідомлявся, крім того, протягом певного часу погашав заборгованість за кредитним договором з урахуванням нової ставки - тобто, погодився зі зміненими умовами кредитного договору.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконував боргові зобов'язання перед позивачем, станом на 14.01.2013 року виникла заборгованість по кредитному договору у розмірі 99 723, 11 грн., з яких: 29 740, 56 грн. - заборгованість за кредитом; 42 999 грн. - заборгованість по процентам; 2 179,08 грн. - заборгованість за комісією; 24 804,47 грн. - заборгованість з пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

Основні доводи апеляційної скарги полягають в тому, що ОСОБА_2 не згодний з рішенням суду, оскільки вважає, що підвищення тарифної ставки за кредитним договором з 15% до 26,4 % здійснено банком безпідставно та суперечить вимогам закону, а тому вважає, що суд першої інстанції не врахував ці обставини, що на думку апелянта потягло неправильність висновків суду.

Проте, доводи апеляційної скарги спростовуються наступним.

Судом встановлено, що 09.08.2006 року між «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № zpe0AU28300342 в сумі 64 639, 00 грн. строком до 08.08.2013 року під 1,25% на місяць (15% річних) на суму залишку заборгованості за кредитом і винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20% від суми кредиту щомісяця в період сплати (а. с. 4-8).

Згідно п.1 зазначеного кредитного договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати з 21 по 28 число кожного місяця позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 887, 28 грн.

Відповідно до п.2.2. кредитного договору №zpe0AU28300342 від 09.08.2006 позичальник зобов'язаний погасити кредит у порядку, сумах і строки, передбачені цим договором, сплатити банку відсотки за користуванням кредитом та винагороду.

Згідно п. 2.3.7. кредитного договору №zpe0AU28300342 від 09.08.2006 року банк має право стягнути кредит до настання дати, передбаченої п. 1.1 даного договору, у тому числі, шляхом звернення стягнення на заставлене майно при настанні умов, передбачених п.2.3.3, у якому передбачено порушення позичальником зобов'язань, у тому числі, затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць.

Відповідно до зазначеного кредитного договору при порушенні позичальником будь-якого зобов'язання, передбаченого п. п. 2.2.2., 2.2.3. даного договору, банк має право нарахувати, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочки.

В забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором між «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 09.08.2006 року було укладено договір застави майна №zpe0AU28300342, згідно якого ОСОБА_2 передав в заставу автомобіль «ЗАЗ-DAEWOO», модель: Т 13110, рік випуску: 2006, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі НОМЕР_2, державний реєстраційний номер: НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2

Пунктами 15.7.1 та 15.7.3 зазначеного договору застави передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання заставодавцем зобов'язання, передбаченого кредитним договором, заставодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет застави - транспортний засіб (а. с. 10-14).

ОСОБА_2 умови кредитного договору належним чином не виконував, станом на 14.01.2013 року виникла заборгованість по кредитному договору у розмірі 99 723, 11 грн., з яких: 29 740, 56 грн. - заборгованість за кредитом; 42 999 грн. - заборгованість по процентам; 2 179,08 грн. - заборгованість за комісією; 24 804,47 грн. - заборгованість з пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

За змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

Згідно вимог ст.ст. 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а у відповідності до вимог частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Згідно частини 1 статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно положень статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настало після прострочення, а згідно частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності : неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно частини 1 статті 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно приписів статті 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

Згідно п. 15.7.1 та 15.7.3 договору застави №zpeOAU28300342 від 09.08.2006 року, у разі невиконання або неналежного виконання заставодавцем зобов'язання, передбаченого кредитним договором, заставодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет застави - транспортний засіб.

Оскільки банк повністю виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, проте ОСОБА_2 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет застави .

Також суд дійшов вірного висновку щодо застосування за заявою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - позовної давності до позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» стосовно стягнення пені лише за один рік - в силу вимог п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, розмір якої, згідно розрахунку, наданого представником ПАТ КБ «ПриватБанк» 21.03.2012 року з урахуванням виплат, здійсненних ОСОБА_2, складає 16 007,08 грн.

Суд правильно вказав, що позовна давність до інших позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» не підлягає застосуванню, так як виконання основного зобов'язання по кредитному договору закінчується в серпні 2013 року.

Також є правильним висновок суду щодо відмови ОСОБА_2 у задоволенні зустрічного позову.

Пунктом 2.3.1 кредитного договору №zpeOAU28300342 від 09.08.2006 року, укладеного сторонами, передбачено, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користуванням кредитом, при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше, ніж на 10% у порівнянні з курсом долара до гривні, встановленого НБУ на момент укладення кредитного договору; зміні облік ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті. При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки.

Враховуючи зміну середньозваженої ставки по кредитам банків України у гривні з 11,4% до 29%, підвищенням рівня облікової ставки Національного Банку України з 8% до 12% та курсу долара США до гривні, більше, ніж на 10% , керівництвом «ПриватБанку» 25.12.2008 року на оперативній нараді було прийнято рішення про збільшення процентної ставки та умови дострокового погашення кредиту. Вказане рішення було закріплене відповідним розпорядження від 31.01.2009 року.

Кредитний договір був укладений до 10.01.2009 року (до набрання чинності Законом України від 12 грудня 2008 р. № 661), яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору банківського вкладу щодо права банку змінювати розмір процентів на строковий вклад в односторонньому порядку є нікчемною.

В кредитному договорі сторони досягли домовленості про те, що банк має право в односторонньому порядку змінити процентну ставку, і це вже є домовленістю сторін.

07.01.2009 року банк направив ОСОБА_2 лист (рекомендованим поштовим відправленням), в якому вказав, що відсоткова ставка за кредитним договором збільшується. В листі, зокрема, зазначалося, що у випадку незгоди із вказаними змінами ОСОБА_2 пропонується у строк, не пізніше 20.01.2009 року звернутися у відділення «ПриватБанку», що обслуговує кредит та надати письмове повідомлення про свою незгоду із зміненими умовами кредитування та погасити заборгованість за кредитним договором у повному обсязі.

ОСОБА_2 до 01.02.2009 року не погасив запропоновану «ПриватБанком» заборгованість та у подальшому, 18.02.2009 року, 30.03.2009 року, 10.06.2009 року, 19.10.2009 року, 25.12.2009 року, 19.04.2010 року та 14.05.2010 року сплачував суми за збільшеними відсотками, що підтверджується випискою з рахунку на ім'я ОСОБА_2 та не заперечувалося представником останнього у судовому засіданні - що фактично свідчить про його згоду зі збільшенням ставки.

Суд першої інстанції вірно застосував до даних правовідносин приписи частин 2, 3 статті 205 ЦК України та частини 2 статті 642 ЦК України, якою визначено, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відтак, висновок суду першої інстанції стосовно того, що сплачуючи відсотки на новою ставкою, ОСОБА_2 прийняв пропозицію «ПриватБанку» щодо збільшення відсотків, відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані обставини справи, що мають для неї значення, висновки суду відповідають цим обставинам і набутим доказам, характер правовідносин між сторонами судом визначений правильно, норми матеріального і процесуального законів при розгляді справи судом не порушені і застосовані вірно.

За таких обставин судова колегія вважає, що по справі постановлено законне і обгрунтоване рішення, тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - в особі представника ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: