Ухвала суду № 33508649, 04.06.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 р.Справа № 818/150/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.03.2013р. по справі № 818/150/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фавор"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фавор", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.12.2012 р. № 0001281550/66371.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ДПІ в м. Сумах була проведена камеральна перевірка ТОВ «Фавор» за результатами якої складено акт № 3686/15-5/30759962 від 21.11.2012 р.

З висновками акту перевірки позивач не погоджується з наступних причин.

Позивач вважає безпідставним твердження ДПІ про те, що підприємством в податковій декларації з ПДВ за жовтень 2012 р. завищене від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 796,00 грн. Вказані в акті перевірки факти не відповідають дійсності. Податкові накладні на які є посилання в акті перевірки зареєстровані в ЄРПН, відтак, ТОВ «Фавор» мало законні підстави для включення цих податкових накладних до складу податкового кредиту за жовтень 2012р.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13.03.2013 року зазначений адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: приписів ст. ст. 198, 200 Податкового кодексу України, ст.ст. 86, 159 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Державною податковою інспекцією в м. Сумах була проведена камеральна перевірка ТОВ «Фавор» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника податку у банку за жовтень 2012 р. За результатами перевірки було складено акт «Про результати камеральної перевірки ТОВ «Фавор» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника податку у банку за жовтень 2012 р. № 3686/15-5/30759962 від 21.11.2012 р. (далі - акт перевірки) (а.с. 8-10).

В акті перевірки податковим органом зроблено висновок про порушення ТОВ «Фавор» пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.3 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, чим завищено податковий кредит за жовтень 2012р. на суму 796 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ в м. Сумах було прийняте податкове повідомлення-рішення від 20.12.2012 р. № 0001281550/66371 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість за жовтень 2012 р. на суму 796,00 грн. (а.с. 6)

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сумах не відповідає ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено розділом V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

У відповідності до ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування, зокрема, є постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.8 статті 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до абз.9 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає право покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Разом з тим, п.11. підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України визначено, що реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить:

понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року;

понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року;

понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року;

понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

Колегія суддів не приймає до уваги тверджень апелянта, що підприємством в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2012 року в розділі II «Отримані накладні» включені податкові накладні:

№ 160 від 13.09.2012 року по підприємству ТОВ "Сумська кріпильна метизна компанія", іпн.370530718195 на суму ПДВ 51,00 грн.,

№ 564 від 24.09.2012 року по підприємству ФОП "Баулін Олег Валерійович", іпн.2532019559 на суму ПДВ 628.80 грн.,

№ 359 від 25.09.2012 року по підприємству ТОВ "Агроконтракт", іпн.236341018196 на суму ПДВ 115.83 грн.,

які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «Фавор» та подано додаток 8 «Заява про відмову постачальників надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення, порядку реєстрації в ЄР податкових накладних» до декларації з ПДВ за жовтень 2012 (а.с 25) та зазначає з цього приводу наступне.

Письмові докази свідчать, що податкова накладна № 160 від 13.09.2012 р. ТОВ «Сумська кріпильна метизна компанія» зареєстрована в ЄРПН 17.09.2012 р. (рядок 22 Витягу з ЄРПН); податкова накладна № 564 від 24.09.2012 р. ФОП ОСОБА_2 відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України не підлягає обов'язковій реєстрації в ЄРПН; податкова накладна № 359 від 25.09.2012 р. ТОВ «Агроконтракт» зареєстрована в ЄРПН 05.10.2012 р. (рядок 34 Витягу з ЄРПН) (а.с. 41-43).

Щодо посилань податкового органу, що ТОВ «Фавор» до Додатку 8 до декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року не подало копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, колегія суддів також вважає такі твердження хибними та зазначає наступне.

В акті перевірки, на підставі якого і винесено податкове повідомлення-рішення, вказано що завищення суми податкового кредиту за жовтень 2012 р. відбулося внаслідок відсутності реєстрації продавцем в ЄРПН податкових накладних, які були включені ТОВ «Фавор» до додатку 8 до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2012 р. Натомість, матеріали справи свідчать, що в додатку 8 до декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року зазначено 69 податкових накладних, тоді як за наслідками перевірки було зменшено від'ємне значення податку на додану вартість лише по трьом податковим накладним.

Таким чином, виходячи з викладеного вище, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 13.03.2013 року по справі № 818/150/13-а прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.03.2013р. по справі № 818/150/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калитка О. М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.