Ухвала суду № 33508483, 04.06.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 р.Справа № 820/27/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2013р. по справі № 820/27/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, в якому просила суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 09.08.2012 року № 0001041700 про збільшення ФОП ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 30267, 00 грн., в тому числі 20178, 00 грн. за основним платежем та 10089, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що на підставі акту від 10.07.2012 № 192/17-2227800088 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, РНОКФОПП НОМЕР_2, стосовно взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехноопт», код ЄДРПОУ 37092055 за період з « 01» січня 2012 по « 31» січня 2012 р.» було неправомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 09.08.2012 року № 0001041700.

Вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки про те, що господарські операції між ним та не мали реального характеру, є нікчемними та не направлені на реальне настання юридичних наслідків від здійснення господарської діяльності, незаконними, оскільки факт реального проведення господарських операцій повністю підтверджується первинними документами, оформленими у відповідності до вимог законодавства, встановлених для первинних документів.

Зазначає, однією з підстав для висновків про нікчемність укладених правочинів став акт Західної МДПІ м. Харкова про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Промтехноопт» (код ЄДРПОУ 37092055), щодо підтвердження господарських взаємовідносин із платником податків ТОВ «Агро-Синергетика» (код ЄДРПОУ 36457295) за січень 2012 року від 18.04.2012 року № 69/15-314/37092055.

Позивач вважає, що податковий орган, констатувавши у вищевказаному акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Промтехноопт», не перевіряючи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, безпідставно зробив висновок про відсутність реального вчинення господарських операцій з огляду на відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення задекларованих господарських операцій (кваліфікованого персоналу, основних фондів, транспортних засобів, приміщень для зберігання товарів, відсутність за юридичною адресою). З огляду на викладене, вказаний акт вважає неналежним доказом нереальності здійснення правочинів.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2013 року зазначений адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: ст. ст. 198, 201 Податкового кодексу України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

03.06.2013 року позивач звернувся з письмовою заявою, в якій просить відкласти розгляд справи.

Колегія суддів, вирішивши клопотання позивача, вважає, що воно задоволенню не підлягає, оскільки не надано доказів поважності причини неявки. Колегія суддів визнала можливим перегляд справи за відсутністю представника позивача.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою - підприємцем 22.05.2001 року виконкомом Куп'янської міської ради Харківської області про що свідчить копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_3 (а.с. 111 т.1), включена до ЄДРЮОФОП, що підтверджується копією витягу № 10938269 станом на 29.08.2011 р. (а.с. 124-126 т.1), перебуває на податковому обліку в Куп'янській ОДПІ з 22.05.2001 року та є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України, зокрема, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 27.12.2007 р. № 100085900, виданого Куп'янською ОДПІ (а.с. 112 т.1).

Згідно копії довідки № 69 від 13.12.2012 р. про визначення класифікаційних даних, виданої управлінням статистики у Куп'янському районі ФОП ОСОБА_1 здійснює такі основні види господарської діяльності за КВЕД-2010: 24.51 лиття чавуну; 25.62 механічне оброблення металевих виробів; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 47.89 роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами; 47.91 роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет (а.с. 113 т.1).

Відповідачем на адресу позивача було направлено запит від 04.05.2012 року № 343/Ш/17-221 «Про надання пояснень та їх документального підтвердження» по господарських операціях із ТОВ «Прометхноопт» за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 р. (а.с. 96 т.1).

На даний запит ФОП ОСОБА_1 надіслала Куп'янській ОДПІ письмові пояснення від 26.05.2012 р. із додатком з копіями рахунків-фактур, податкових та видаткових накладнх.

Судом встановлено, що на підставі наказу начальника Куп'янської ОДПІ № 214 від 22.06.2012 року «Про надання дозволу на проведення позапланової документальної невиїзної перевірки» (а.с. 81 т.1) посадовими особами Куп'янської ОДПІ було здійснено перевірку позивача за результатами якої було складено акт від 10.07.2012 № 192/17-2227800088 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, РНОКФОПП НОМЕР_2, стосовно взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехноопт», код ЄДРПОУ 37092055 за період з « 01» січня 2012 по « 31» січня 2012 р.» (далі по тексту - акт перевірки) (а.с. 13-34 т.1).

Відповідно до висновку акту перевірки перевіркою встановлено порушення з боку позивача вимог п.п. «а» п. 198.1, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198, п.п. «г» п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-IV чинного на момент скоєння порушення, що призвело до заниження податку на додану за період з 01.01.2012 по 31.01.2012 р. в сумі 20178, 00 грн.

ФОП ОСОБА_1 до Куп'янської ОДПІ були надані письмові заперечення на вказаний акт перевірки, на які позивачу була надана відповідь № 935/Ш/НОМЕР_2 від 30.07.2012 р., згідно якої висновок, зроблений в акті перевірки визнано таким, що відповідає нормам чинного законодавства (а.с. 36-40 т. 1).

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення від 09.08.2012 року № 0001041700 про збільшення ФОП ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 30267, 00 грн., в тому числі 20178, 00 грн. за основним платежем та 10089, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). (а.с. 35 т.1).

На винесене податкове повідомлення - рішення позивачем було подано скаргу від 04.09.2012 р. до Державної податкової служби у Харківській області, за результатами розгляду якої остання своїм рішенням про результати розгляду скарги № 2074/Ш/10.2-17 від 26.10.2012 р. оскаржуване податкове повідомлення -рішення залишила без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_1 - без задоволення (а.с. 41-43 т.1).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Куп'янської ОДПІ не відповідає ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено розділом V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

У відповідності до ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування, зокрема, є постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.8 статті 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

При судовому розгляді справи встановлено, що позивач у перевіряємому податковим органом періоді мав господарські правовідносини із ТОВ «Промтехноопт», яке зареєстроване як юридична особа 14.07.2010 року виконкомом Харківської міської ради та включене до ЄДРЮОФОП про свідчить копія витягу № 14933610 станом на 19.10.2012 року, в якому міститься запис про місцезнаходження ТОВ «Промтехноопт» за адресою: м. Харків, вул. Архангельська, 6 (а.с. 120-123 т.1).

Як встановлено судом між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та ТОВ «Прометхноопт» (покупець) був укладений договір № 2/6 від 02.06.2011 року купівлі-продажу, згідно п. 1.1. якого, продавець зобов'язується передати покупцю, а покупець прийняти та оплатити переданий товар - будівельні матеріали в асортименті, згідно виписаних рахунків-фактур (а.с. 143-144 т.1).

Сумою договору є сума всіх накладних, виписаних в рамках цього договору (п. 2.1. договору). Відповідно до п. 2.2 договору покупець зобов'язується здійснити оплату за поставлений товар шляхом перерахування суми вартості товару на розрахунковий рахунок продавця протягом 90 календарних днів з моменту отримання товару.

Умови поставки товару - само вивіз (п. 4.3. договору).

Термін дії договору, згідно підписаної сторонами додаткової угоди №1 від 30.12.2011 року - до 31.12.2012 року (а.с. 145 т.1).

Фактичне виконання цього договору підтверджується копіями: рахунків-фактур № 12/01 від 12.01.2012 р., № 17/01 від 17.01.2012 р., та №19/01 від 19.01.2012 р., видаткових накладних № 12/01 від 12.01.2012 р., № 17/01 від 17.01.2012 р., та №19/01 від 19.01.2012 р., податкових накладних № 141 від 12.01.2012 р., № 206 від 17.01.2012 р. та № 249 від 19.01.2012 р. (а.с. 49-57 т.1), згідно яких покупець придбав у ТОВ «Промтехноопт» пісок кварцовий, арматуру, труби чавунні.

Як вбачається із копії акту звірки взаєморозрахунків за період з 02.06.2011 р. по 31.01.2012 р. по договору № 2/6 від 02.06.2011 року, підписаного між ТОВ «Промтехноопт» та ФОП ОСОБА_1, позивач має перед ТОВ «Промтехноопт» заборгованість за поставлену у січні 2012 року продукцію (а.с. 247 т.1).

Транспортування товару підтверджується копіями: свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу на автомобіль марки ГАЗ 6312 М 3716 фургон - С (а.с. 117 т.1), договору №110112 від 11.01.2012 р. про надання транспортних послуг автомобільним транспортом (а.с. 248 т.1), актів приймання-здачі транспортних послуг (а.с. 249, 250 т.1, а.с. 1 т.2).

Виписані ТОВ «Промтехноопт» податкові накладні відображені позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за січень 2012 р. (а.с. 231-232 т.1).

Суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту січня 2012 р., які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за січень 2012 року (а.с. 228-230 т.1).

Придбані у ТОВ «Промтехноопт» товарно-матеріальні цінності були використані позивачем у подальшій господарській діяльності - виробництві чавуна, що відповідає основній господарській діяльності позивача, про що свідчать копії договору купівлі-продажу нежитлової будівлі (будівлі майстерні) від 24.07.2003 року (а.с. 114 т.1), копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №1307603 від 22.08.2003 року (а.с. 115 т.1), короткий опис технологічного процесу на основі виготовлення базового виробу - електричної конфорки типа КЭ для промислових електроплит (а.с. 116 т.1).

Вироблену ФОП ОСОБА_1 продукцію у подальшому було реалізовано покупцям, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів постачання, накладних, банківських виписок, товарно-транспортних накладних та заявок на перевезення (а.с. 174 - 226 т. 1).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Ч. 2 ст. 9 Закону передбачено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проаналізувавши надані документи відповідно до чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір було складено з метою його реального виконання. Позивач ставив за мету здійснення господарської діяльності, а не отримання податкової вигоди.

Письмові докази також свідчать, що усі витрати позивача з придбання товарів були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення господарської діяльності, та підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України : 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем доказів нереальності даної господарської операції, що здійснена платником податку на додану вартість та доказів наявності умислу хоча б у однієї із сторін станом на момент укладення угоди, спрямованого на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суду не надано.

Вироками судів, які набрали законної сили, ознаки узгоджених кримінально - карних дій в діях працівників позивача та його контрагента не встановлені.

Слід також відзначити, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч.1 ст. 71 К Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач, в порушення приписів ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заперечень проти позову та законності винесення податкового повідомлення - рішення від 09.08.2012 року № 0001041700 про збільшення ФОП ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 30267, 00 грн., в тому числі 20178, 00 грн. за основним платежем та 10089, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Таких доказів не надано апелянтом і до суду апеляційної інстанції.

Натомість позивач, на виконання приписів ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, надав належні докази на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2013 року по справі № 820/27/13-а прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2013р. по справі № 820/27/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калитка О. М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.