Постанова № 33508436, 29.08.2013, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/3164/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2013 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіМатущака В. В. при секретаріКоновчук Т.В. за участі:позивача: ОСОБА_3 представника відповідача: Кобери Л.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Укртрансінспекції у Хмельницькій області про скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до управління Укртрансінспекції у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасувати постанови про застосування фінансових санкцій №№020442, 020443, 020444, 020445, 020446, 020447, 020448, 020449, 020450, 020451, 020452, 020453, 020454, 020455, 020456, 020457, 020458, 020459, 020460, 020461, 020462, 020463, 020464, 020465, 020466, 020467, 020468, 020469, 020470 від 17.07.2013 року про застосування фінансових санкцій.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 17.07.2013 року начальником управління Укртрансінспекції у Хмельницькій області Томчишеним О.І. було винесено постанову №020442 про застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» в розмірі 1700 грн. та постанови №№ 020443, 020444, 020445, 020446, 020447, 020448, 020449, 020450, 020451, 020452, 020453, 020454, 020455, 020456, 020457, 020458, 020459, 020460, 020461, 020462, 020463, 020464, 020465, 020466, 020467, 020468, 020469, 020470 про застосування фінансових санкцій, за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 8 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» в розмірі 340 грн. по кожній постанові.

Вважає вищевказані постанови незаконними та необґрунтованими, а тому просить визнати протиправними та скасувати.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив задоволити в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в задоволенні позовних вимог просила відмовити з підстав, викладених в письмових запереченнях. Вказала, що допущене позивачем порушення підтверджується відповідним актом, який був складений згідно вимог чинного законодавства. Крім цього, на засіданні комісії з розгляду справ про порушення законодавства про автомобільний транспорт позивач був відсутній, не надав жодного письмового заперечення чи пояснення по факту порушення та не подав усі необхідні документи для вирішення даного питання.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задоволити з наступних підстав.

Суд встановив, що підставі завдання на перевірку від 21.06.2013 №007200 державними інспекторами Управління Укртрансінспекції у Житомирській області проведено рейдову перевірку. Під час проведення перевірки 21.06.2013 транспортного засобу, що належить позивачу, виявлено, що водій - ОСОБА_6 надавав послуги з нерегулярних перевезень пасажирів за маршрутом Хмельницький-Житомир автобусом марки БАЗ А07923, номерний знак НОМЕР_1, без документів, наявність яких передбачена ст.39 закону України «Про автомобільний транспорт», а саме - полісу обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті на пасажирів та на водія на окремих бланках, чим порушено вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.1996 №959 «Про затвердження Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті» та виявлено, що у водія відсутні тахокарти за попередні 28 днів, чим порушено вимоги постанови КМУ від 14.08.1996 року, наказу Міністерства транспорту і зв'язку України від 24.06.2010 №385 «Про затвердження Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за №946/18241, наказу Міністерства транспорту і зв'язку України від 07.06.2010 №340 «Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106.

Основні засади організації та діяльності автомобільного транспорту, визначені у Законі України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III).

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту, відповідно до п. 14 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. №1567 (далі Порядок №1567).

Пунктом 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:

наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);

додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів.

Виявленні порушення в ході проведення рейдової перевірки зафіксовані в акті про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом №099849 від 21.06.2013 року, форма якого затверджена у додатку №3 Порядку №1567.

Згідно з п. 25-27 Порядку №1567, Акт складається у двох примірниках, кожен з яких підписується посадовими особами, що провели перевірку, та посадовою особою суб'єкта господарювання або фізичною особою - суб'єктом господарювання (далі - уповноважена особа суб'єкта господарювання). Один примірник акта передається уповноваженій особі суб'єкта господарювання, щодо якого було проведено перевірку, інший - до органу державного контролю. Справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій.

В судовому засіданні позивач зазначив, що після проведеної перевірки був складений акт, але в одному примірнику, що є порушенням Порядку №1567. Крім того, про розгляд справи в органі державного контролю він не був повідомлений, що є порушенням того ж Порядку.

Представником відповідача в судовому засіданні не надано, а судом не встановлено, належних та допустимих доказів щодо вручення одного примірника акта уповноваженій особі суб'єкта господарювання.

Судом встановлено, що розгляд справи про порушення вимог законодавства за актом №099849 від 21.06.2013 року розглядався 17.07.2013 року без участі позивача, як суб'єкта господарювання, що не заперечувалося представником відповідача, натомість, представником відповідача надане рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, згідно якого позивача повідомлено про розгляд справи тільки 18.07.2013 року, тобто позивач аж ніяким чином не міг бути присутнім на ньому.

За результатами розгляду справи про порушення за актом №099849 від 21.06.2013 року 17.07.2013 року начальником управління винесено постанову №020442 від 17.07.2013 року, якою за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III до позивача застосовано штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 1700 грн. та винесено постанови №№ 020443, 020444, 020445, 020446, 020447, 020448, 020449, 020450, 020451, 020452, 020453, 020454, 020455, 020456, 020457, 020458, 020459, 020460, 020461, 020462, 020463, 020464, 020465, 020466, 020467, 020468, 020469, 020470 за порушення абзацу 8 частини 1 статті 60 Закону №2344-III до позивача застосовано штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян по кожній постанові, тобто по 340 грн. (28х340=9520 грн.).

Порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях і є обов'язковими для виконання організаторами регулярних перевезень, замовниками транспортних послуг (далі - замовники послуг), автомобільними перевізниками, автомобільними самозайнятими перевізниками, персоналом автомобільного транспорту, автостанціями та пасажирами визначаються правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 18 лютого 1997 р. N 176 (далі - Правила).

Частиною 4 Правил визначено, що внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів автомобільним транспортом здійснюються відповідно до цих Правил, законодавства про захист прав споживачів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Частиною 13 Правил перевезення пасажирів автобусами залежно від режиму їх організації можуть бути: регулярними, регулярними спеціальними та нерегулярними.

Статтею 1 Закону №2344-III визначено, що регулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень.

Відповідно до ліцензійної картки серії НОМЕР_2 строком дії з 10.01.2013 року по необмежений час, ліцензіату - ОСОБА_3 дозволені внутрішні перевезення пасажирів автобусом БАЗ А079.23, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.

Згідно ст. 39 Закону №2344-ІІІ документи для регулярних пасажирських перевезень: для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України; для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка).

В судовому засіданні досліджений дорожній лист №003104 від 21.06.2013 року, квитково-касовий лист (для міжміського сполучення) від 21.06.2013 року №003780, схеми маршруту «Хмельницький-Житомир» затверджених начальником відділу ОДР УДАЇ УМВС України в Хмельницькій області від 23.06.2013 року, розклад руху автобусів на маршруті «Хмельницький - Житомир», таблиця вартості проїзду на маршруті.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивачем здійснювалися регулярні пасажирські перевезення, що спростовує доводи представника відповідача, які викладені в письмових запереченнях, що позивач здійснював нерегулярні пасажирські перевезення.

Згідно пояснень представника відповідача, водієм ОСОБА_6 при перевірці, в порушення ст. 39 Закону №2344-ІІІ не надано полісу обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті на пасажирів та на нього на окремих бланках.

З приводу цього, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.7 Закону України «Про страхування» від 7 березня 1996 року N 85/96-ВР в Україні здійснюються такий вид обов'язкового страхування, як особисте страхування від нещасних випадків на транспорті.

Водночас, Положенням про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №959 від 14.08.1996 р. (надалі - Положення №959) передбачено, що цим Положенням визначається порядок здійснення обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті: працівників транспортних підприємств незалежно від форм власності та видів діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях, а саме: водіїв автомобільного, електротранспорту.

В п.4 Положення №959 передбачено, що страхувальниками водіїв є юридичні особи або дієздатні громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які є власниками транспортних засобів чи експлуатують їх і уклали із страховиком договори страхування.

Таким чином, договори обов'язкового страхування від нещасних випадків на транспорті відносяться до переліку документів, які визначені в ст.39 Закону №2344-ІІІ, та які мають мати автомобільні перевізники та водії мають мати під час здійснення автомобільного перевезення вантажу.

Судом встановлено, що водія ОСОБА_6 застраховано згідно з чинним законодавством України, що підтверджується договором №56-01 обов'язкового страхування від нещасних випадків на транспорті.

При цьому, в ст.12 Закону №2344-ІІІ визначено, що страхування на автомобільному транспорті здійснюється відповідно до законодавства. При придбанні квитка пасажиру надається інформація щодо здійсненого виду обов'язкового страхування та про страховика.

Суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно винесено постанову №020442 від 17.07.2013 року та застосовано до позивача штрафну санкцію в розмірі 1700 грн.

Відповідно до ст. 18 Закону №2344-ІІІ, з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці.

На виконання ст. 18 Закону України "Про автомобільний транспорт", 7 червня 2010 року Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 р. за №811/18106, (далі - Положення). Це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року N 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух".

Відповідно до п.1.2 та 1.3 Положення, встановлено особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку. Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Відповідно до Закону України «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)», Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух» - наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 року №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (надалі по тексту - Інструкція).

Згідно з пунктом 1.4 даної Інструкції контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Пунктами 3.3, 3.5 вказаної Інструкції передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зобов'язаний мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. Перевізники зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.

З 20.12.2010 року набула чинності поправка №6 до ЄУТР, відповідно до якої, якщо водій керує транспортним засобом, обладнаним записуючим обладнанням, водій повинен мати можливість надати, коли б не попросила інспектуюча особа реєстраційні листки (тахограми) за поточний день та попередні 28 днів.

Відповідно до ст. 60 Закону №2344-ІІІ при вчиненні однією особою двох або більше правопорушень адміністративно-господарський штраф накладається за кожне правопорушення окремо, за порушення абз. 8 ст. 60 Закону №2344-ІІІ встановлено штраф в розмірі 340 грн., тобто порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів в даному випадку є одним правопорушенням, а не двадцять вісім.

Крім того, приймаючи 28 постанов за одне порушення та встановленню штрафів в розмірі 340 грн. по кожній постанові, контролюючим органом не прийнято до уваги, що водій прийнятий на роботу був 01.06.2013 року, перевірка була 21.06.2013 року, тому наявність 28 тахокарт у водія фізично не могла бути в наявності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що державними інспекторами Управління Укртрансінспекції у Житомирській області при проведенні перевірки, взагалі, не здійснювалася перевірка наявності тахокарт у водія.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч.2 ст 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних постанов про застосування фінансових санкцій, тому позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню, а постанови №№020442, 020443, 020444, 020445, 020446, 020447, 020448, 020449, 020450, 020451, 020452, 020453, 020454, 020455, 020456, 020457, 020458, 020459, 020460, 020461, 020462, 020463, 020464, 020465, 020466, 020467, 020468, 020469, 020470 від 17.07.2013 року - скасуванню.

Згідно ч. 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 11, 69, 71, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління Укртрансінспекції у Хмельницькій області про скасування постанов, - задоволити.

Визнання протиправними та скасувати постанови про застосування фінансових санкцій №№020442, 020443, 020444, 020445, 020446, 020447, 020448, 020449, 020450, 020451, 020452, 020453, 020454, 020455, 020456, 020457, 020458, 020459, 020460, 020461, 020462, 020463, 020464, 020465, 020466, 020467, 020468, 020469, 020470 від 17.07.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 149 (сто сорок дев'ять) грн. 11 коп., шляхом безспірного списання з рахунку Управління Укртрансінспекції у Хмельницькій області.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 02 вересня 2013 року 11:00

Суддя/підпис/ "Згідно з оригіналом" Суддя В. В. Матущак