Постанова № 33508216, 21.08.2013, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/2331/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2013 року 10 год. 15 хв.м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіМатущака В. В. при секретаріКоновчук Т.В. за участі:позивача: ОСОБА_3 представника відповідача: Євчук І.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Городоцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Ярмолинецького відділення Городоцької міжрайонної державної податкової про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 березня 2013 року № НОМЕР_1. За клопотанням представника відповідача на підставі Указів Президента України від 24.12.2012р. №726/2012, від 18.03.2013р. №141/2013, постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013р. №229, наказу ДПС України від 03.06.2013р. №32, було замінено відповідача з Городоцької державної податкової інспекції Хмельницької області на її правонаступника Городоцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області. В обґрунтування позовних вимог вказує, що Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні показників податкової звітності з податку на додану вартість за наслідками проведених фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «ТБК ОРІОН», ТОВ УА «РЕАЛТІ», ТОВ «ВІП СОЮЗ» та ПП «АЛЮПАК. Перевірка проводилась з 14.02.2013 року по 20.02.2013 року, в ході якої виявлено порушення п.п. 198.1, 198.2, п. 198.6, п.201.1, п. 201.4 та п.201.6 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, також суб'єктом господарювання занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за період з 01.07.2011р. по 31.10.2011р. внаслідок завищення податкового кредиту на 310896 грн. За результатами перевірки складений акт № 71/17-2/НОМЕР_2 від 27.02.2013 року та винесено податкове повідомлення-рішення форми № НОМЕР_1 від 15.03.2013 року у зв`язку з чим донараховано податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 310896 грн. а також штрафних санкцій на суму 155448 грн.

Позивач вказує, що податковий кредит стосовно господарських операцій з контрагентами, вказаними в акті перевірки подавались ним у звітності виключно лише з позицій норм ПКУ, а саме п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198. Інспектором, що склав акт не взято до уваги пред'явлені позивачем банківські документи про сплату коштів даним контрагентам, а тому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000151700 від 15.03.2013 року.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, подав заперечення проти позову, в якому вказує, що при дослідженні взаємовідносин позивача з контрагентами встановлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за перевіряємий період. В акті перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_3 укладались договори з ПП «Алюпак», ТОВ «ТБК Оріон», ТОВ «ВІП Союз», ТОВ «УА Реалті», предметом яких є поставки чорнових заготовок дубової фризи, дошки обрізної та іншої деревини. Перевіркою встановлено, що контрагентами постачальниками поставлено ОСОБА_3 продукцію, про що не було зазначено в документах наданих ним для перевірки. У видаткових накладних відсутні прізвища матеріально-відповідальних осіб, які здійснювали відпуск продукції в місцях її завантаження. В товарно-транспортних накладних відсутні прізвища матеріально-відповідальних осіб, що проводили відпуск та перевезення продукції, а також не вказані адреси пунктів навантаження. Відповідно баз даних ДПС України у місцях навантаження продукції у ПП «Алюпак», ТОВ «ТБК Оріон», ТОВ «ВІП Союз», та ТОВ «УА Реалті» відсутні відокремлені підрозділи, складські приміщення для зберігання продукції до моменту її відвантаження. Згідно з актом ДПІ основний вид діяльності ТОВ «ВІП Союз» - посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту. Філії, дочірні підприємства, відокремлені структурні підрозділи відсутні. Засновник, директор та бухгалтер товариства одна особа - ОСОБА_5 На момент перевірки податковий стан платника - запит на встановлення місцезнаходження. Засновником ПП «Алюпак» є ОСОБА_6, директором рахується інша особа - ОСОБА_7 Основний вид діяльності товариства - виробництво будівельних виробів та пластмас. Філії, дочірні підприємства, відокремлені структурні підрозділи відсутні. На момент перевірки податковий стан платника - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Згідно з актом ДПІ засновником ТОВ «ТБК Оріон» є ОСОБА_8, директор та бухгалтер - одна особа - ОСОБА_9 Основний вид діяльності товариства - будівництво будівель. Філії, дочірні підприємства, відокремлені структурні підрозділи відсутні. Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ анульоване 05.08.2011р. За висновками перевірки у ТОВ «ТБК Оріон» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності. За матеріалами акту ДПІ основним видом діяльності ТОВ «УА Реалті» є дослідження і розробки в галузі природничих наук. Філії, дочірні підприємства, відокремлені структурні підрозділи відсутні.

Вважає прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000151700 від 15.03.2013 року правомірним та просить відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши повно і всебічно обставини справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що працівниками Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 за період 14.02.2013 року по 20.02.2013 року. В результаті перевірки виявлено порушення п.п. 198.1, 198.2, п. 198.6, п.201.1, п. 201.4 та п.201.6 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, також суб'єктом господарювання занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за період з 01.07.2011р. по 31.10.2011р. внаслідок завищення податкового кредиту на 310896 грн. На підставі виявлених порушень складено акт № 71/17-2/НОМЕР_2 від 27.02.2013 року та винесено податкове повідомлення-рішення форми № НОМЕР_1 від 15.03.2013 року у зв`язку з чим донараховано податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 310896 грн. а також штрафних санкцій на суму 155448 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 згідно виписки з ЄДР) протягом тривалого часу укладав договори з ПП «Алюпак» (№К10101 від 10.10.2011р.; №К18102 від 18.10.2011р.; №К18103 від 18.10.2011р.; №К21104 від 21.10.2011р.; №К21105 від 21.10.2011р.), ТОВ «ТБК Оріон»(№ К171 від 1. 07.2011р; № К5072 від 5.07.2011р.; №К8073 від 8.07.2011р.; №К8074 від 8.07.2011р.; №К150075 від 15.07.2011р.; №К19076 від 19.07.2011р.; №К19077 від 19.07.2011р.; №К22078 від 22.07.2011р.; №К25079 від 25.07.2011р.; №К1081 від 1.08.2011р.; №К2082 від 2.08.2011р.; №К2083 від 2.08.2011р.; №К3084 від 3.08.2011р.; №К4085 від 4.08.2011р.), ТОВ «ВІП Союз»(№К21091 від 21.09.2011р.; №К28092 від 28.09.2011р.; №К3101 від 3.10.2011р.; №К3102 від 3.10.2011р.; №К5103 від 5.10.2011р.; №К6104 від 6.10.2011р.; №К11105 від 11.10.2011р.), ТОВ «УА Реалті»(№К1091 від 1.09.2011р.; №К7092 від 7.09.2011р.; №К7093 від 7.09.2011р.; №К9094 від 9.09.2011р.; №К19095 від 19.09.2011р.).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, згідно положень яких первинні документи - письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа (форми); код форми; дата і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі); посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Досліджуючи надані позивачем первинні документи встановлено, що останні містять всі необхідні реквізити, наявність яких є необхідною умовою при їх складанні.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 даної статті встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198).

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Форма та порядок заповнення податкової накладної передбачені ст. 201 ПК України, відповідно до п. 201.1 якої платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у даному пункті.

Згідно п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як передбачено п.п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином Податковим кодексом України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

В судовому засіданні досліджені податкові накладні №1 від 01.07.2011р., №3 від 05.07.2011р., №4 від 08.07.2011р., №5 від 08.07.2011р., №6 від 15.07.2011р., №7 від 19.07.2011р., №8 від 19.07.2011р., №15 від 22.07.2011р., № 27 від 25.07.2011р., №2 від 01.08.2011р., №4 від 02.08.2011р., №5 від 02.08.2011р., №6 від 03.08.2011р., №15 від 04.08.2011р., №0109001 від 01.09.2011р., №0709003 від 07.09.2011р., №0709004 від 07.09.2011р., №0909003 від 09.09.2011р., №1909001 від 19.09.2011р., №89 від 21.09.2011р., №302 від 28.09.2011р., №248 від 03.10.2011р., №249 від 03.10.2011р., №251 від 05.10.2011р., №253 від 06.10.2011р., №254 від 11.10.2011р., №18 від 10.10.2011р., №29 від 18.10.2011р., №30 від 18.10.2011р., №39 від 21.10.2011р., №42 від 21.10.2011р.

Представник відповідача зазначив, що в оформлених первинних бухгалтерських документах а саме: платіжних дорученнях, видаткових накладних, податкових накладних, рахунках-фактур та специфікаціях відсутні порушення.

На основі отриманих податкових накладних, суми ПДВ включені позивачем до складу податкового кредиту та відображені в деклараціях по податку на додану вартість за відповідні періоди.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що Податковий кодекс України не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

З приводу посилань відповідача на нікчемність укладених договорів, суд вважає на необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 656 ЦК України обумовлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений(придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

З 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема частину першу статті 203 викладено у новій редакції та доповнено частиною третьою статтю 228. Так, із набуттям чинності зазначеними змінами, податкові органи не повинні посилатися на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків відповідно до частин 1 та 2 статті 228 ЦК України як на правову підставу для донарахування податкових зобов'язань.

За таких умов, органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку на підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України доводити недійсність правочинів, які, на їх думку, укладені платниками податку з метою, яка завідомо суперечна інтересам держави та суспільства і полягає в ухиленні від оподаткування.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо нікчемності укладених договорів, оскільки це не є предметом розгляду справи щодо визначення податковим органом сум податкових зобов'язань.

Суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача щодо відсутності у контрагентів позивача необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, оскільки, відповідач не довів, а суд не встановив наявність будь яких визначених нормативно-правовими актами нормативів кількості працюючих, необхідної для укладання та виконання певних видів господарських договорів.

Натомість, досліджені судом докази свідчать про те, що сторони договору: позивач та його контрагенти не тільки вчинили всі дії, необхідні для забезпечення реального виконання договору, а й виконали договори. Зазначене підтверджується первинними документами, оформленими з дотриманням вимог ст.9 Закону №996-XIV, .

Результати цих операції відображені позивачем в бухгалтерському та податковому обліку.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене відповідач не довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення. В той же час позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають до задоволення.

З урахуванням положень ст.94 КАС України понесені позивачем судові витрати слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись Конституцією України, Цивільним кодексом України, Податковим кодексом України та ст.ст. 11, 70, 71, 94, 99, 158 - 163, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задоволити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Городоцької міжрайонної ДПІ (Ярмолинецьке відділення) №0000151700 від 15.03.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп., шляхом безспірного списання з рахунку Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області .

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 27 серпня 2013 року

Суддя/підпис/В. В. Матущак"Згідно з оригіналом" Суддя В. В. Матущак