Постанова № 33507425, 16.09.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2013 р. Справа № 5008/35/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Марка Р.І.

суддів Бойко С.М.

Бонк Т.Б.

при секретарі судового зсідання Бараняк Н.Я.

за участю представників

від ВДВС - Венжега М.Р.

від стягувача - не з'явились;

від боржника - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції, вих. № 9-544 від 22.07.2013р.

на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 16.07.2013 року (суддя Ващиліна Н.М.)

за скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_5

на дії Міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції

у справі № 5008/35/2012

за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, м.Ужгород

до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м.Ужгород

про стягнення 500 000 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 16.07.2013 року у справі № 15008/35/2012 скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 від 12.11.12 на дії міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції задоволено. Визнано недійсною постанову міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції про стягнення виконавчого збору від 16.07.12 ВП №31478510 по справі №5008/35/2012.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, міський відділ Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції - подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 02.08.2013 року у складі колегії суддів: головуючий-суддя Марко Р.І., судді Бойко С.М., Бонк Т.Б. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.08.13р.

Розпорядженням голови суду від 19.08.2013 року в склад судової колегії було внесено зміни, замість судді Бойко С.М., яка перебуває у відпустці, введено суддю Мирутенка О.Л.

В разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених ст. 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених ч. 3 цієї статті.

Ухвалою суду від 19.08.2013р., у зв'язку з неявкою представників сторін, розгляд справи було відкладено на 02.09.2013р.

Розпорядженням голови суду від 02.09.2013 року в склад судової колегії було внесено зміни, замість судді Мирутенка О.Л. введено суддю Кравчук Н.М.

Ухвалою суду від 02.09.2013р., у зв'язку з неявкою представників сторін, розгляд справи було відкладено на 16.09.2013р.

Розпорядженням голови суду від 16.09.2013 року в склад судової колегії внесено зміни, замість судді Кравчук Н.М. введено суддю Бойко С.М.

В даному судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на дії міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції - відмовити.

Присутній у судовому засіданні представник божника заперечив доводи, викладені в апеляційній скарзі та висловив свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи.

Стягував в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Розглянувши наявні у матеріалах оскарження докази, давши належну оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 01.02.2012 року по справі №5008/35/2012 позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 задоволено, з фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на користь позивача стягнуто 500 000 грн. - заборгованості та судовий збір у розмірі 10000 грн.

На виконання вказаного рішення, 14.02.2012 року господарським судом Закарпатської області видано наказ.

12 листопада 2012 року фізична особа - підприємець ОСОБА_5 звернувся до місцевого господарського суду зі скаргою в порядку вимог ст.122-2 ГПК України на дії Міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції, в якій просить визнати недійсною та скасувати постанову Міського відділу ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції про стягнення виконавчого збору від 16.07.2012 року ВП №31478510, вказуючи, що відповідно до постанови від 29.02.2012 року про відкриття виконавчого провадження, йому надано строк для добровільного виконання наказу по справі №5008/35/2012 до 07.03.2012 року, заборгованість в розмірі 510000 грн. погашена перед ПП ОСОБА_6 06.03.2012 року, про що повідомлено ВДВС, а відтак, прийняття постанови про стягнення судового збору є неправомірним.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 27.12.2012 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2013р., в задоволенні скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 від 12.11.2012 року на дії міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 16.07.2012 ВП №31478510 по справі №5008/35/2012 - відмовлено.

Постановою ВГСУ від 16.04.2013р. ухвалу господарського суду Закарпатської області від 27.12.2012 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2013року у справі № 5008/35/2012 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Закарпатської області.

За результатами нового розгляду ухвалою господарського суду Закарпатської області від 16.07.2013 року скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 від 12.11.12 на дії міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції задоволено. Визнано недійсною постанову міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції про стягнення виконавчого збору від 16.07.12 ВП №31478510 по справі №5008/35/2012.

При винесені оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд виходив з того, зокрема, що міський відділ державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції не довів, коли саме фізична особа - підприємець ОСОБА_5 отримав постанову про відкриття виконавчого провадження від 29.02.12 ВП№31478510, а також те, що 06.03.12 фізична особа - підприємець ОСОБА_5 погасив заборгованість перед фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6, тобто добровільно виконав наказ господарського суду Закарпатської області від 14.02.2012р. Відтак, правові підстави для стягнення з боржника виконавчого збору - відсутні.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Згідно вимог ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частинами 1 та 2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Частиною 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

Відповідно до п.5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.

Виходячи зі змісту наведеної норми, обов'язок повідомлення виконавця про виконання рішення покладено на сторони виконавчого провадження, а не конкретно на боржника. Зокрема, законодавством України не передбачено, що невиконання вимоги, встановленої ч. 5 ст. 12 названого Закону тягне за собою обов'язкове настання наслідків у вигляді стягнення виконавчого збору.

Матеріали ж справи свідчать про те, що 06.03.12 фізична особа - підприємець ОСОБА_5 погасив заборгованість перед фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6, тобто добровільно виконав наказ господарського суду Закарпатської області від 14.02.2012р.

В той час, державним виконавцем не наведено та не доведено, які саме дії ним були вчинені у зв'язку з виконаним рішенням, що слугувало б підставою для стягнення 51 000 грн. виконавчого збору.

Окрім того, державним виконавцем не подано суду доказів вручення боржнику (рекомендованою кореспонденцією) постанови про відкриття виконавчого провадження, як це передбачено ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи наведене, а також те, що боржник добровільно виконав рішення суду у справі № 5008/35/2012, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про скасування постанови міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції від 16.07.12 р. ВП №31478510 про стягнення виконавчого збору.

Відтак, оскільки твердження апелянта щодо незаконності оскаржуваного судового акта не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Судовий збір за перегляд ухвали місцевого господарського суду в апеляційному порядку в розмірі покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105, 106, 121-2 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 16.07.2013 року у справі № 15008/35/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повна постанова складена 17 вересня 2013 року.

Головуючий суддя Марко Р.І.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Бонк Т.Б.