Постанова № 33507376, 12.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2013 р. Справа№ 910/10793/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Іоннікової І.А.

за участю представників

від позивача: Цурка Н.О. - дов. №91/2013/02/06-12 від 06.02.2013

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Казенного підприємства „Кіровгеологія"

на рішення господарського суду м. Києва

від 10.07.2013 (суддя Підченко Ю.О.)

у справі №910/10793/13

за позовом Публічного акціонерного товариства „Київенерго"

до Казенного підприємства „Кіровгеологія"

про стягнення 85492,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Київенерго" (надалі - позивач, енергопостачальна організація) про стягнення із Казенного підприємства „Кіровгеологія" (надалі - відповідач, абонент, КП „Кіровгеологія") основного боргу за спожиту теплову енергію в сумі 81405,96 грн., 3405,53 грн. пені та 681,11 грн. трьох процентів річних за прострочення грошового зобов'язання відповідно до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №520226 від 01.07.2009 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.07.2013 у справі №910/10793/13 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Казенне підприємство „Кіровгеологія" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2013 у справі №910/10793/13, та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що місцевим господарським судом неправомірно було розглянуто справу без участі представника відповідача, який з поважних причин не зміг з'явитися у судове засідання. Крім того, відповідач стверджує, що заборгованість КП „Кіровгеологія" перед позивачем виникла у зв'язку із недофінансуванням підприємства у 2010-2012 роках державою, а саме Державною службою геології та надр України, яка є замовником геологорозвідувальних робіт, що здійснюються відповідачем. У зв'язку із викладеним, апелянт вважає, що заборгованість відповідача повинна бути погашена за рахунок Державної служби геології та надр України, яка є органом державної влади до сфери управління якого входить КП „Кіровгеологія".

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.

Відповідач не з'явився, поважних причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

01.07.2009 року між Акціонерною енергопостачальною компанією „Київенерго", яку перейменовано у Публічне акціонерне товариство „Київенерго", та Казенним підприємством „Кіровгеологія", укладено договір №520226 на постачання теплової енергії у гарячій воді, (надалі - договір), предметом якого відповідно до п. 1.1 є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до пункту 2.2.1 договору енергопостачальної організація зобов'язалася поставляти теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб: опалення вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах, згідно з додатком № 1 до договору.

Пунктом 2.3.1 договору визначено обов'язок абонента додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру, не допускати їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Пунктами 2, 5 додатку №4 до договору №520226 від 01.07.2009 встановлено обов'язок абонента, зокрема, до початку розрахункового періоду (місяця) сплачувати енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця; щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту №5 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду.

Як встановлено судом першої інстанції в ході розгляду справи, відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати отриманої теплової енергії не виконав, у зв'язку з чим за період з 01.01.2013 по 01.05.2013 за ним утворилася заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.05.2013 становила 81405,96 грн. Факт наявності вказаної заборгованості підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії та табуляграмами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи ту обставину, що заборгованість відповідача у розмірі 81405,96 грн. підтверджується матеріалами справи, факт її наявності не спростовується відповідачем, доказів погашення заборгованості відповідачем у повному обсязі суду надано не було, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 81405,96 грн.

При цьому, колегією суддів не приймаються до уваги доводи апелянта про те, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла через недофінансування КП „Кіровгеологія" державою, а саме Державною службою геології та надр України, у зв'язку із чим, на думку відповідача, вказана заборгованість повинна бути погашена за рахунок Державної служби геології та надр України, яка є органом державної влади, до сфери управління якого входить КП „Кіровгеологія".

З цього приводу колегія суддів зазначає, що статтею 528 ЦК України визначено, що виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

З матеріалів справи вбачається, що договір був укладений саме відповідачем, як споживачем (абонентом), який за умовами цього договору зобов'язався отримувати теплову енергію та оплачувати її відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Таким чином, укладаючи договір, у якому споживачем (абонентом) визначено саме відповідача, останній погодився з тими умовами, які визначені в ньому, та зобов'язався оплатити спожиту теплову енергію.

При цьому, обставина неналежного фінансування відповідача не звільняє його від обов'язку оплатити спожиту теплову енергію за договором №520226 від 01.07.2009, умови якого погоджені сторонами на їх власний розсуд.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, відповідачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доводів того, що у 2010-2012 роках дійсно мало місце недофінансування КП „Кірогеологія".

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 681,11 грн., згідно розрахунку позивача, який колегія суддів вважає обґрунтованим.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 7 додатку №4 до договору абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожен день до моменту погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

За вказаних обставин, враховуючи наявність факту несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання суд першої інстанції правомірно задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 3405,53 грн.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість доводів позивача та необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції неправомірно було розглянуто справу без участі представника відповідача, який з поважних причин не зміг з'явитися у судове засідання, колегією суддів не приймаються, оскільки місцевим господарським судом обґрунтовано було відмовлено відповідачеві у задоволенні його клопотання про відкладення розгляду справи, з тих підстав, що неявка представника відповідача не перешкоджала вирішенню спору, а відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Казенного підприємства „Кіровгеологія" не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2013 у справі №910/10793/13 має бути залишене без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Казенного підприємства „Кіровгеологія" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2013 у справі №910/10793/13 залишити без змін.

Матеріали справи №910/10793/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя Новіков М.М.

Судді Зубець Л.П.

Іоннікова І.А.