Рішення № 33507270, 10.09.2013, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2013 р. Справа № 923/1012/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Гафюк О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Херсонського обласного управління водних ресурсів, м. Херсон

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Сивашівка Новотроїцького району Херсонської області

про стягнення 81731 грн.

за участі представників сторін:

від позивача - Абакумова М.А. представник, дов. № 16-10/07 від 02.01.2013р.;

від відповідача - ОСОБА_3 представник, дов. ВТК № 923322 від 02.09.2013р.

Херсонським обласним управлінням водних ресурсів заявлено позов до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 11-33/6 від 15.04.2008р. про реструктуризацію боргу у загальній сумі 81 731 грн. 71 коп., з якої: сума основного боргу - 75 776 грн. 10 коп., пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань - 4 946 грн. 65 коп., 3% річних - 1 008 грн. 96 коп.

Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, в судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, зазначаючи, що відсутнє документальне підтвердження наявності боргу між ТОВ " Гермес" та позивчем.

Справу розглянуто з перервою, що оголошувалась в судовому засіданні 03.09.2013р. до 10.09.2013р.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Гермес" (первісний боржник) і фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (новий боржник), за згодою Херсонського обласного виробничого управління меліорації та водного господарства 14 квітня 2008р. укладено договір про переведення боргу №1 (далі договір №1. Згідно п.1.1 договору №1первісний боржник переводить на нового боржника борг за договором підряду на виконання робіт по виробництву товарної риби №16 від 23.10.2002 року укладеного між первісним боржником та Херсонським обласним виробничим управлінням меліорації та водного господарства.

У відповідності до п. 1.2 договору №1 первісний боржник переводить на нового боржника борг в сумі 105776 грн.

В подальшому 15 квітня 2008р. між Херсонським обласним виробничим управлінням меліорації і водного господарства та приватним підприємцем ОСОБА_1 укладено договір №11-36/6 від 15.04.2008р. про реструктуризацію боргу (далі договір), згідно якого сторони дійшли згоди про реструктуризацію боргу за договором підряду на виконання робіт по виробництву товарної риби №16 від 23.10.2002р. прийнятого ПП ОСОБА_1 згідно договору переведення боргу №1 від 14 квітня 2008р.

Відповідно до наказу Державного агентства водних ресурсів України №48 від 06.05.2011р. з 16.05.2011р. Херсонське обласне виробниче управління меліорації та водного господарства перейменовано на Херсонське обласне управління водних ресурсів, про, що було внесено відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджено відповідною випискою №806955.

Згідно п. 1.2 договору про реструктуризацію боргу заборгованість відповідача станом на момент укладення цього договору складає 105776 грн. 10 коп.

У п. 2.1 договору сторони погодили, що розрахунки з боржником проводяться у грошовій формі шляхом перерахування частин боргу на розрахунковий рахунок кредитора до 25 грудня кожного року, протягом терміну дії договору.

У додатку №1 до договору №11-33/6 сторони погодили графік розрахунків, відповідно до якого розрахунки відповідачем повинні були проводитись в наступному порядку:

- в грудні 2008 року в сумі 10000 грн.;

- в грудні 2009 року в сумі 20000 грн.;

- в грудні 2010 року в сумі 75776 грн. 10 коп.

Позивач посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань за договором №11-33/6 щодо своєчасної сплати суми боргу та обґрунтовуючи свої вимоги ст. ст. 6, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в судовому порядку.

Дослідивши наявні у справі матеріали та проаналізувавши їх з нормами чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 76785 грн. 06 коп. виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Відповідно до договору №1 від 14.04.2008р. товариство з обмеженою відповідальністю "Гермес" перевело на приватного підприємця ОСОБА_1 борг за договором підряду на виконання робіт по виробництву товарної риби №16 від 23.10.2002р. укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю "Гермес" та Херсонським обласним виробничим управлінням меліорації та водного господарства.

Згідно листа №09-35/67 від 21.01.2008р. Херсонським обласним виробничим управлінням меліорації та водного господарства була надано згоду на переведення боргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес" перед Херсонським обласним виробничим управлінням меліорації та водного господарства, що виник внаслідок неможливості забезпечити виконання зобов'язань за договором на виконання робіт по виробництву товарної риби від 23.10.2002р. №16 у сумі 105776 грн. 10 коп. на приватного підприємця ОСОБА_1.

Статтею 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідач в порушення умов договору №11-36/6 від 15.04.2008р. та вищезазначених норм законодавства, свої зобов'язання щодо своєчасної сплати боргу належним чином не виконав, сплативши згідно з графіком 10000 грн. у 2008р. та 20000 грн. у 2009р., що підтверджено бухгалтерською довідкою позивача, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 75776 грн. 10 коп.

Позивач з метою досудового врегулювання спору неодноразово звертався до відповідача з претензіями №16-14/3-41 від 07.02.2011р., №16-04/514 від 11.04.2011р., №16-14/365 від 12.03.2012р. з вимогою погашення заборгованості. Відповідач не надав доказів реагування на вищезазначені претензії та доказів погашення заборгованості.

Крім того позивач, керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, нарахував відповідачу 3% річних в сумі 10008 грн. 96 коп.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу та 3% річних.

Крім того, позивач посилаючись на п. 4.1 договору №11-33/6 нарахував відповідачу пеню в сумі 4946 грн. 65 коп.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Пункт 6 ст. 231 Господарського Кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 4.1 договору №11-33/6 від 15.04.2008р. сторони погодили, що за несвоєчасну сплату боржником сум по договору, він сплачує пеню в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Сторони в договорі не визначили конкретного періоду нарахування пені, а лише обмежили її розмір подвійною обліковою ставкою НБУ та порядок нарахування (за кожен день прострочки), не визначивши при цьому кінцевий термін обчислення.

В той же час відповідно до ч. 6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Тобто, за нормами ГК України пеня не має тривалого характеру та через шість місяців після дня виникнення прострочки слід припинити її нарахування.

Тому, суд вважає за необхідне застосувати норму п. 6 статті 232 ГК України, у зв'язку з чим нарахування пені повинно бути припинено через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що за умовами п. 2.1 договору №11-33/2 розрахунки відповідачем мали здійснюватись до 25 грудня кожного року протягом дії договору, тобто згідно графіку останній день виконання відповідачем зобов'язання, щодо здійснення проплати відповідно до графіку було 25 грудня 2010р.

Таким чином, у зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості, у позивача виникло право нарахувати пеню за період з 26.12.2010р. по 26.06.2011р., проте позивач в порушення вищезазначених правових норм нарахував пеню за період з 06.02.2013р. по 17.07.2013р. З урахуванням вищенаведених норм, які визначають порядок нарахування пені суд дійшов до висновку, що позивач не набув права на нарахування та стягнення пені за період з 06.02.2013 по 17.07.2013р, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Суд зобов'язує відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку відшкодувати на користь позивача витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково в сумі 76785 грн. 06 коп.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Херсонського обласного управління водних ресурсів (73000, м. Херсон, вул. 21 Січня,37, р/р 35224002000501 ГУДКСУ в Херсонській області, МФО 852010, ЄДРПОУ 01039040) заборгованості в сумі 75776 грн. 10 коп., 3% річних в сумі 1008 грн. 96 коп., а також 1720 грн. 50 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.09.2013р.

Суддя Л.М. Немченко