Рішення № 33507178, 11.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11722/13 11.09.13За позовом Державного підприємства «Центр державного земельного

кадастру»

До Державного підприємства «Головний науково - дослідний та

проектний інститут землеустрою»

Про стягнення 62 802, 45 грн.

Колегія суддів Трофименко Т.Ю. (головуюча)

Домнічева І.О.

Літвінова М.Є.

Представники:

Від позивача Фурман Р.В. - по дов. №919 від 01.07.2013р.

Від відповідача Ємельянов В.М. - по дов. №01-03/704 від 30.08.2013р.

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» до Державного підприємства «Головний науково - дослідний та проектний інститут землеустрою»

про стягнення 62 802,45 грн., із яких: 62 025, 60 грн. основного боргу, 718, 82 грн. -3% річних, 62,03 грн. - інфляційні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2013 порушено провадження у справі №910/11722/13та призначено справу до розгляду на 10.07.2013.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.07.2013р., відповідно до ст. ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, було продовжено розгляд справи на 15 днів та відкладено розгляд справи на 02.09.2013р.

В судовому засіданні 02.09.2013р. оголошувалась перерва до 11.09.2013р., відповідно до ст.. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2013 р., призначено колегіальний розгляд справи № 910/11722/13.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 02.09.2013 р. доручено розгляд справи № 910/11722/13 колегіально у складі: Трофименко Т.Ю. (головуюча), Ващенко Т.М., Літвінова М.Є.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 11.09.2013 р. доручено розгляд справи № 910/11722/13 колегіально у складі: Трофименко Т.Ю. (головуюча), Домнічева І.О., Літвінова М.Є.

Представник позивача у судовому засіданні 11.09.2103р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав. В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги визнав в повному обсязі.

В судовому засіданні 11.09.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

30 грудня 2011 року між Державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" (надалі позивач), Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональне охоронне агентство "Стаф" (надалі товариство) і Державним підприємством "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (надалі відповідач) укладено договір поруки № 779/11 (надалі - Договір).

Згідно із даним договором позивач зобов'язується солідарно відповідати перед товариством за виконання зобов'язання щодо оплати за надані послуги охорони відповідачу, які виникли за договором на надання послуг охорони №30/12-11-3 від 30.12.2011 року.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що позивач відповідає перед товариством за виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати наданих послуг охорони сумою 62 025,60 грн.

Відповідно до п. 5.1. у разі порушення відповідачем зобов'язання за основним договором позивач зобов'язується виконати за відповідача зобов'язання останнього у 5 (п'яти) денний термін з дня отримання вимоги від товариства.

22.06.2012р. відповідач листом за №55.1-638 звернувся до позивача з проханням здійснити оплату згідно договору поруки в сумі 62 025, 60 грн. Товариству з обмеженою відповідальністю «СТАФ»

Платіжним дорученням від 22.06.2012 № 1119 позивач перерахував на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАФ» 62 025,60 грн, що в свою чергу свідчить про належне виконання позивачем зобов'язань за Договором від 30.12.2011 № 779/11.

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що у позивача, що виконав вимогу зобов'язання, виникає право вимоги до відповідача у повному обсязі виконаного позивачем зобов'язання на користь товариства, а відповідач зобов'язаний виконати зобов'язання перед позивачем до 31 грудня 2012 року.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було сплачено грошові кошти в сумі 62 025, 60 грн., в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в загальному розмірі 62025,60 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Платіжним дорученням від 22.06.2012 № 1119 позивач перерахував на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАФ» перерахована сума 62 025,60 грн, що в свою чергу свідчить про належне виконання позивачем зобов'язань за Договором від 30.12.2011 № 779/11.

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що у позивача, що виконав вимогу зобов'язання, виникає право вимоги до відповідача у повному обсязі виконаного позивачем зобов'язання на користь товариства, а відповідач зобов'язаний виконати зобов'язання перед позивачем до 31 грудня 2012 року.

02.04.2013р. позивач направив на адресу відповідача претензію за №5/1011 з вимогою сплатити основний борг в сумі 62 025, 60 грн., 458, 82 грн. - 3% річних та 62,03 грн. - інфляційні.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Однак, відповідач в порушення умов договору не виконав свого обов'язку по перерахування коштів, в результаті чого виникла заборгованість, яка за розрахунком позивача, що не оспорений відповідачем, становить 62 025,60 грн.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 62 025 грн. 60 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за надані послуги повністю не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 718, 82 грн. - 3% річних та 62,03 грн. - інфляційних за період з 31.12.2013р. по 21.05.2013р.

Перевіривши правильність нарахування позивачем річних та інфляційних суд приходить до висновку, що позивачем не вірно вказаний термін нарахування, оскільки строк виконання відповідачем зобов'язань визначений сторонами 31.12.2012р., тобто порушення зобов'язання у відповідача виникло з 02.01.2013р.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі02.01.2013 - 21.05.201362025.61.002123.9962149.59Таким чином, сума боргу з урахуванням індексу інфляції складає 62149.59 грн.

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів62025.602.01.2013 - 21.05.20131403 %713.72Таким чином, загальна сума процентів за договором складає 713.72 грн.

З урахуванням викладеного з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 713 грн. 72 коп. -3% річних та 62 грн. 03 коп. - інфляційні (як заявлено позивачем). Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам. Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Головний науково - дослідний та проектний інститут землеустрою» (03151, м. Київ, вул.. Народного ополчення, 3, код ЄДРПОУ 00699750) на користь Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (03151, м. Київ, вул.. Народного ополчення, 3, код ЄДРПОУ 21616582) 62 025 грн. 60 коп. основного боргу, 713 грн. 72 коп. - 3% річних, 62 грн. 03 коп. - інфляційні, 1 720 грн. 33 коп. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 12.09.2013 р.

Колегія суддів Трофименко Т.Ю. (головуюча) Домнічева І.О. Літвінова М.Є.