Постанова № 33506776, 11.09.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 вересня 2013 р. №820/5393/13-а

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді -Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання Ільницької І.Л.

представників : позивача - Філатова П.А., Третецької Є.В., відповідача - Журавльової А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельне підприємство "Агронафтопродукт" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними дії та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельне підприємство "Агронафтопродукт", з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби , в якому просив суд, з урахуванням уточнень, скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 04.03.13 № 0000762210, від 04.03.13 № 0000782210, від 04.03.13 № 0000772210, від 01.06.13 № 0001992210.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2013 р., було замінено відповідача Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу про вчинення ним порушень є помилковими, не доведеними належними доказами і спростовуються первинними документами підприємства, наполягав на правильності обчислення податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток підприємств.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в письмових запереченнях та представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечував з посиланням на матеріали перевірки та стверджував, що оскаржувані рішення винесені у відповідності до норм діючого законодавства, є такими, що відповідають фактичним обставинам справи та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позов просив задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, просив відмовити в задоволені позову з підстав, що зазначені в запереченнях на адміністративний позов та матеріалах перевірки.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельне підприємство "Агронафтопродукт" зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів), знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області та є платником податку на додану вартість.

В ході судового розгляду перелічені обставини були визнані сторонами, суд не має підстав для сумнівів у добровільності визнання цих обставин сторонами та їх достовірності, а тому ці обставини окремо перед судом не доказуються.

Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби була проведена документальна виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельне підприємство "Торгівельне підприємство "Агронафтопродукт" (код 31149289) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариства з обмеженою відповідальністю „Афінас -11" (код ЄДРПОУ 37363847) за період з 01.04.2011 по 30.04.2011 (за квітень 2011 року) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Експортком" (код ЄДРПОУ 37766274) за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року (за січень 2012 року), про що складено акт № 654/2201/31149289 від 19.02.2013 року.

У висновках акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1 п. 198.2 п. 198.3 ст. 198 Податкового су України , внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість в розмірі 728584 грн., в тому числі: - у січні 2012 року на суму 728584 грн. та завищення суми від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 73425 грн., в тому числі за квітень 2011 року в розмірі 73425 грн.; п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України, внаслідок чого підприємством було занижено суму податку на прибуток в розмірі 850922 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року в сумі 84439 грн. та за 1 кв. 2012 року в сумі 766483 грн.

На підставі висновків акту перевірки №654/2201/31149289 від 19.02.2013 року Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби були винесені податкові повідомлення-рішення від 04.03.13 року № 0000762210 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 73425,00 грн., від 04.03.13 року № 0000782210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1233222,50 грн. (за основним платежем -849 981,00 грн., за штрафними санкціями - 383 241,50 грн.) та від 04.03.13 року № 0000772210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1092876,00 грн. (за основним платежем - 728 584,00 грн., за штрафними санкціями - 364 292,00 грн.).

Позивач з прийнятим рішенням не погодився та звернувся в межах адміністративного оскарження зі скаргою на прийняті податкові повідомлення - рішення. Рішенням ДПС у Харківській області від 18.05.13 року № 2526/10/10.2-17 було скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 04.03.13 року №0000782210 у загальному розмірі 1481,0 грн. (основний платіж - 746,0 грн., штрафні санкції - 735,0 грн.), в іншій частині вказане податкове повідомлення - рішення та податкові повідомлення - рішення від 04.03.13 року №0000762210, №0000772210 залишено без змін.

З урахуванням результатів розгляду скарги відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.06.13 року № 0001992210 яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток на зменшену суму 1231741,50 грн.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 20.06.13 № 5242/6/99-99-10-01-15 залишено без змін податкові повідомлення-рішення, з урахуванням рішення про результати розгляду первинної скарги, а скаргу без задоволення.

Перевіряючи вказані висновки відповідача, а відтак і прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд виходить з такого.

Згідно з матеріалами справи між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельне підприємство "Агронафтопродукт" (як покупцем) та ТОВ "Афінас-11" (як постачальником) було укладено договір поставки товару №21/03 від 21.03.2011 року.

Згідно п. 1 договору предметом договору є котел водогрійний підлоговий газовий Q 99 Квт PROTHERM за ціною без НДС 29442,74 грн. за штуку в кількості 4 штуки; котел сталевий герметичний водогрійний автоматизований 0,5 МВт REX 50 за ціною без ПДВ 110554,07 грн. за штуку в кількості штук; насос рециркуляційний UPS 32-120 GRUNDFOS за ціною без ПДВ 13566,82 грн. за штуку в кількості 2 штуки; плитка керамічна глазурована за ціною без ПДВ 143,68 за 1м2 в кількості 7,74123 м2. Ціна договору складає 440550 грн . 00 коп. , в т.ч. ПДВ - 73425 грн. (п. 2 договору). Розрахунки за поставлену продукцію проводяться шляхом перерахування на розрахунковий рахунок постачальника суми договору на протязі 3- х банківських днів після постачання продукції (п. 3 договору).

Зазначена господарська операція Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельне підприємство "Агронафтопродукт" з придбання товарів підтверджується первинними документами, а саме: договором №21/03 від 21.03.2011 року; видатковою накладною № 000245 від 5 квітня 2011р.; податковою накладною від 5 квітня 2011 р № 29; товарно-транспортними накладними від 5 квітня 2011 р., № 032902 та від 5 квітня 2011 р. № 032901; випискою з оборотної відомості по р. 201 за 2 квартал 2011р., паспортами на вказану продукцію, журналом реєстрації довіреностей.

Також, між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельне підприємство "Агронафтопродукт" (як замовником) та ТОВ "Експортком" (як підрядником) було укладено договір підряду № 30/12 від 30.12.2011 року.

Згідно п.1 договору підряду замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи з реконструкції майнового комплексу під ХЦПТО ДСЗ з розміщенням додаткових будівель за адресою Харківська обл., м. Дергачі, вул. Артема, 1. Договірна вартість робіт за вказаним договором складає 4371504,00 грн. , з урахуванням ПДВ 20%-728584 грн. (п. 6.1 договору).Роботи виконуються із матеріалів підрядника за винятком тих матеріалів, які надає замовник (п. 3.1 договору).Підрядник власними силами та засобами виконує усі роботи в обсягах та в терміни передбачені даним договором і здає роботи замовнику згідно актів приймання виконаних підрядних робіт (п. 4.1 договору). Замовник оплачує підряднику роботи на умовах даного договору (п. 5.1 договору). Оплата за виконані роботи здійснюється згідно виставлених підрядником рахунку-фактури, актів здачі-приймання робіт (п. 7.1 договору). Підрядник зобов'язується виконати роботи у повному обсязі у строк до 31 грудня 2012 року (п. 8.1 договору). Даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31 рудня 2012 року, але у будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання (п. 9.1 договору).

Актом приймання виконаних будівельних робіт за січень 2012 р. №1 на суму 4371504,00 грн. (в тому числі ПДВ -728584,00 грн.), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за січень 2012 року, договірною ціною а також податковою накладною від 30 грудня 2012 р. № 262 на суму 4371504,00 грн., у тому числі ПДВ - 728584,00 грн., підтверджується виконання зобов'язань за договором підряду № 30/12 від 30.12.2011 року.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 201 Податкового кодексу України. Виходячи із змісту положень наведеної норми права, формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Згідно з п.п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Норми п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.8 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п. 201.1, п. 201.4, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Дата виникнення податкових зобов'язань платника ПДВ визначається згідно з нормами ст. 187 Податкового кодексу України, а дата виникнення податкового кредиту визначається, згідно з нормами ст. 198 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними, які не мають недоліків та відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договорів, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних.

Факт придбання товару у ТОВ "Афінас-11" підтверджується документально первинними бухгалтерськими документами, що були надані до суду а саме: договором поставки №21/03 від 21.03.2011 року; видатковою накладною № 000245 від 5 квітня 2011р.; податковою накладною від 5 квітня 2011 р № 29, оборотними відомостями.

З матеріалів справи вбачається, що транспортування товару за договором поставки №21/03 від 21.03.2011 року здійснювалось ФОП ОСОБА_6 на підставі договору № 03/06 від 3 січня 2011 р. про надання транспортних послуг.

Транспортування товару від продавця до покупця підтверджується товарно-транспортними накладними від 5 квітня 2011р. № 032902 та від 5 квітня 2011р. № 032901, за якими здійснювалося отримання товару. Факт надання послуг з транспортування товару підтверджується актом наданих послуг від 05.04.2011 року.

Товар було отримано ОСОБА_7, згідно довіреності на отримання товарно - матеріальних цінностей, що підтверджується витягом з журналу реєстрації довіреностей. (а.с. 38 т.2)

Факт придбання послуг (робіт) у ТОВ "Експортком" підтверджується документально первинними бухгалтерськими документами, що були надані до суду а саме: договором підряду №30/12 від 30.12.2011 року; договірною ціною, податковою накладною від 30 грудня 2012 р. № 262; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2012 р.; актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2012 р.

Податкова накладна від 30 грудня 2012 р. № 262 на суму 4371504,00 грн., у тому числі ПДВ - 728584,00 грн., з огляду на приписи п. 11 розділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України, зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру податкових накладних. (а.с. 72 т.2)

Придбаний у ТОВ "Афінас-11" товар був використаний при виконанні робіт за договором підряду № 16/11/2010 від 16 листопада 2010 р., укладеного з Харківським центром професійно-технічної освіти державної служби зайнятості, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2011 року № 4-4 від 26.04.2011р., № 4-5 від 26.04.2011р. (а.с. 204-215 т.1)

Отримані від ТОВ "Експортком" послуги (роботи) було використано при викоанні робіт за договором підряду -№ 03/06/2011 від 08 червня 2011 р., укладеного з Харківським центром професійно-технічної освіти державної служби зайнятості, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за січень 2012 року № 4 від 31.01.2012р. (а.с. 115-136 т.1)

Суд зазначає, що відповідно до п. 6.3.8. договору № 03/06/2011 від 08 червня 2011 р. підрядник зобов'язаний інформувати замовника про укладення договорів субпідряду по виконанню робіт даного договору та забезпечує контроль за ходом виконання цих робіт. На виконання вимог п. 6.3.8. вказаного договору позивач повідомив Харківський центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості про намір укласти договір субпідряду з ТОВ "Експортком" (а.с. 216)

Згідно Порядку ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві (затверджено постановою КМУ від 05.12.2007р. №1396; далі за текстом - Порядок №1396), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009р. №47, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.03.2009р. за №226/16242; далі за текстом -Ліцензійні умови № 47) моменту видачі суб'єкту господарювання ліцензії на провадження господарської діяльності у сфері будівництва передує процедура перевірки відповідним суб'єктом владних повноважень - органом ліцензування відповідності такого суб'єкта господарювання визначеним законодавством організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам.

ТОВ "Експортком" має відповідну ліценцію на будівельну діяльність серії АВ № 589950 від 10.08.2011р. (а.с. 105 т. 1).

Таким чином, зазначене підприємство має право здійснювати вказану діяльність та наявність такої ліцензій підтверджує відповідність його організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам. Доказів скасування зазначеної ліцензій відповідачем до суду не подано.

З письмових пояснень позивача встановлено, що розрахунки за отримані товари та послуги на момент розгляду справи у суді не проведені, оскільки основний замовник за договорами №16/11/2010 від 16.11.2010 року та №03/06/11 від 08.06.2011 року - Харківський центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості - провів розрахунки з позивачем у жовтні - листопаді 2012 року, погашення заборгованості позивача здійснюється в порядку черговості.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт здійснення господарських операцій у перевіряємому періоді підтверджується документально.

На час видачі податкових накладних ТОВ "Афінас-11" та ТОВ "Експортком" були зареєстровані в установленому законом порядку, знаходилися на обліку в податковому органі, мали статус платників ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання угоди, докази що спростовують ці обставини відповідачем до суду не надано.

В ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, не встановлено у позивача, наміру отримати за вищевказаними договорами поставки іншого результату, ніж придбання товару та ніж виконання будівельних робіт. Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цими за вищевказаними договорами, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не подав.

Як вбачається з акту № 654/2201/31149289 від 19.02.2013 року, в ході перевірки для доведення недотримання суб'єктом підприємницької діяльності вимог Податкового кодексу України відповідач посилається на акти перевірок відносно ТОВ "Афінас-11" №2735/18-010/37363847 від 18.07.2011 року та ТОВ "Експортком" №278/2220/37766274 від 09.08.2012 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Експортком" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за січень 2012 року".

При цьому суд зазначає, що акт відносно ТОВ "Експортком" №278/2220/37766274 від 09.08.2012 року з огляду на приписи Постанови КМУ № 1232 від 27.12.2010р. "Про затвердження порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок" лише фіксує факт неможливості вчинення дій з проведення звірки та не може містити висновку щодо відсутності факту здійснення господарської діяльності, оскільки первинні документи при цьому не досліджувались. З акту перевірки ТОВ "Афінас-11" №2735/18-010/37363847 від 18.07.2011 року, вбачається що податковим органом первинні документи не досліджувались.

Ст. 16 Податкового кодексу України передбачає, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

До суду не надано доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем товару та послуг у ТОВ "Афінас-11" та ТОВ "Експортком" .

Наведене вище свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентами позивача, у зв'язку з придбанням позивачем товарів, послуг (робіт) які були в подальшому використані ним в оподатковуваних операціях. За таких обставин твердження відповідача про заниження податкового кредиту, з викладених в акті перевірки підстав не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність висновку податкового органу стосовно порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельне підприємство "Агронафтопродукт" вимог п. 198.1 п. 198.2 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Щодо встановленого відповідачем порушення п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, слід зазначити наступне.

Відповідно до приписів п. 14.1.27 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Визначення господарської діяльності відображене в п 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 134.1.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (138.1.1 ст. 138 Податкового кодексу України).

Згідно з абз. 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. (138.8.1 ст. 138 Податкового кодексу України).

Як досліджено вище матеріалами справи, факти придбання продукції та отримання послуг (робіт), підтверджується договорами, видатковими та податковими накладними.

Судом встановлено, що факт придбання позивачем товару, послуг (робіт) у ТОВ "Афінас-11" та ТОВ "Експортком" здійснювався саме в межах господарської діяльності, а саме: будівництво житлових та не житлових будівель, що є видом діяльності даного товариства, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та ліцензії серія АВ № 512806 від 08.02.2010р.

З урахуванням вищевикладеного, суд встановив, що позивач мав право на формування витрат по операціях з ТОВ "Афінас-11" та ТОВ "Експортком" за перевіряємий період, адже дані витрати підтверджені первинними бухгалтерськими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, мають всі обов'язкові реквізити, які визначені діючим законодавством, є в наявності у позивача та свідчать про те, що отримані позивачем товари, послуги (роботи) були використані в господарській діяльності.

Податковим органом до суду не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ "Афінас-11", ТОВ "Експортком" та позивачем і які б підтверджували висновки акту перевірки № 654/2201/31149289 від 19.02.2013 року про вчинення позивачем дій, які руйнують систему оподаткування в України та об'єктивно приводять до порушення інтересів держави та суспільства в цілому.

Під час розгляду справи, судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Суд встановив, що укладені договори не визнані у встановленому законом порядку недійсним, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване заниження позивачем в цьому випадку податкового кредиту з податку на додану вартість, а також суми витрат, відповідач суду не подав, а судом таких обставин не встановлено.

Суд відмічає, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми за якими позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість та витрат при обчисленні податку на прибуток. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, видані контрагентами, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу витрат суми витрат на оплату вартості отриманих товарів та послуг, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання викладених вище умов договірних відносин.

Отже суд приходить до висновку про відсутність в діях позивача порушень вимог п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України при формуванні витрат за даними взаємовідносинами.

У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування з податку на прибуток та податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав застосування штрафної (фінансової) санкції передбаченої п.п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення податкових повідомлень-рішень № 0000762210 від 04.03.13р., № 0000772210 від 04.03.13р., № 0001992210 від 01.06.13р.

З огляду на викладене, вимоги позивача про скасування податкових повідомлень - рішень № 0000762210 від 04.03.13р., № 0000772210 від 04.03.13р., № 0001992210 від 01.06.13р. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000782210 від 04.03.13 року, суд зазначає наступне

Відповідно до п.п. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

У випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу. (п.60.4 ст. 60 ПК України)

Оскільки рішенням ДПС у Харківській області від 18.05.13 року № 2526/10/10.2-17 було скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 04.03.13 року №0000782210 у загальному розмірі 1481,0 грн. (основний платіж - 746,0 грн., штрафні санкції - 735,0 грн.), в іншій частині вказане податкове повідомлення - рішення залишено без змін та було прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.06.13 року № 0001992210, отримане позивачем, яким визначено зменшену суму податкового зобов'язання по податку на прибуток, суд приходить до висновку що податкове повідомлення-рішення № 0000782210 від 04.03.13 року вважається відкликаним та таким, що втратило чинність, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, вимоги позивача про скасування податкових повідомлень - рішень № 0000762210 від 04.03.13р., № 0000782210 від 04.03.13 р., № 0000772210 від 04.03.13р., № 0001992210 від 01.06.13р. підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись Податковим кодексом України, ст.ст. 7-11, 71, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельне підприємство "Агронафтопродукт" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними дії та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000762210 від 04.03.13р., № 0000772210 від 04.03.13р., № 0001992210 від 01.06.13р.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, код ЄДРПОУ 37999628, р/р 31217206784011, код банку 851011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельне підприємство "Агронафтопродукт" (61145, м. Харків, вул. Космічна б. 23 а оф. 4, код ЄДРПОУ 31149289) судовий збір у розмірі 1147,00 (одна тисяча сто сорок сім ) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 16 вересня 2013 року.

Суддя Волошин Д.А.