Постанова № 33506691, 13.09.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2013 р. Справа № 821/3390/13-а Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні, відділу Державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м.Херсоні про захист порушених прав,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Херсоні (далі - відповідач-1, УПФУ), відділу Державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м.Херсоні (далі - відповідач-2, ВДВС), в якому просить захистити порушені права шляхом: визнання дій УПФУ в м.Херсоні по передачі вимоги про сплату боргу № Ф-1734 виданої 30.07.2013 р. (далі - вимога № Ф-1734) на примусове виконання до ВДВС Комсомольського РУЮ протиправними; зобов'язання ВДВС Комсомольського РУЮ повернути УПФУ в м.Херсоні без виконання вимогу про сплату боргу № Ф-1734.

Свої вимоги мотивує тим, що 20.08.2013 р. позивачем було отримано постанову про відкриття виконавчого провадження від 13.08.2013 р. щодо примусового виконання вимоги про сплату боргу зі сплати консолідованого внеску № Ф-1734 виданої 30.07.2013 р. ОСОБА_1 вважає дії відповідача-1 щодо направлення на примусове виконання вимоги № Ф-1734 протиправними, оскільки вказана вимога позивачем оскаржена до суду, а відтак не узгоджена відповідно до ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464). Крім того, на думку ОСОБА_1, відповідач-2 не мав права приймати до виконання вимогу № Ф-1734, оскільки згідно із ч.15 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" існує законодавча заборона здійснювати стягнення несплаченого внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування державною виконавчою службою.

У позовній заяві позивач просив розглянути справу без його участі.

Представник УПФУ у м. Херсоні в судове засідання не прибув, надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження та заперечення на адміністративний позов. У своїх запереченнях відповідач-1 просить суд відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що позивачем не вірно застосовані норми чинного законодавства. Так, згідно ч.15 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" примусовому виконанню не підлягають лише рішення про застосування фінансових санкцій та адміністративних стягнень за несплату внесків. Однак, відповідачем до ВДВС на примусове виконання подано вимогу про сплату самих страхових внесків, а не фінансових санкцій за їх несплату.

Згідно із ч.4 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відділ Державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м.Херсоні явку свого представника у судове засідання не забезпечив, заперечень на позов не надав, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Положеннями ч.4 ст.128 КАС України визначено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що УПФУ у м. Херсоні винесено вимогу від 08.07.2013 р. № Ф-08.07.2013 р. про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 6326,87 грн.

Платники єдиного внеску визначені ст.4 Закону № 2464. Зокрема, до них відносяться фізичні особи-підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців). Тобто, платниками є фізичні особи-підприємці, що є роботодавцями. Крім цього, згідно положень цієї ж статті платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Виходячи із змісту ч.4 ст.5 Закону № 2464, обов'язки фізичних осіб-підприємців як платників єдиного внеску виникають з моменту їх державної реєстрації.

Позивач не заперечує того факту, що він зареєстрований фізичною особою-підприємцем.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.4 Закону № 2464 фізичні особи-підприємці є застрахованими особами щодо себе та страхувальниками осіб, що на них працюють (для платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 2, 3, 6-14 частини першої ст.4 Закону № 2464). Крім цього, відповідно до ч.9 ст.9 Закону № 2464 обчислення і сплата єдиного внеску за платників, зазначених у пунктах 2, 3, 6, 7, 8, 9 та 11 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюються платниками, зазначеними у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, за рахунок сум, на які внесок нарахований.

Таким чином, до обов'язків фізичних осіб-підприємців, що є роботодавцями, а також для фізичних осіб-підприємців, що не є роботодавцями, входить своєчасне нарахування та сплата нарахованого єдиного внеску до Пенсійного фонду на суми, що виплачуються ними найманим працівникам, а також на суми їх доходів або самостійно визначені ними суми (для фізичних осіб-підприємців, що обрали спрощену систему оподаткування), які є базою для нарахування єдиного внеску відповідно до зазначеного Закону.

Згідно п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. При цьому, ч.8 ст.9 Закону № 2464 встановлено базовий звітний період для фізичних осіб-підприємців календарний рік. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Однак, всупереч положенням вищевказаних норм, позивач вчасно не сплатив у повному обсязі суму єдиного внеску у розмірі 6326,87 грн. Виходячи з цього та на підставі п.6 ст.1 Закону № 2464 несплачена позивачем вчасно сума єдиного внеску визнається недоїмкою.

Відповідно до ст.25 Закону № 2464 територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. У цьому разі, боржник протягом десяти робочих днів з дня її отримання повинен або узгодити суму зобов'язання з органом Пенсійного фонду, або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи до суду, або сплатити борг. У іншому разі, УПФУ надсилає вимогу для стягнення боргу до органу державної виконавчої служби або звертається з позовом про стягнення боргу до суду.

Відповідачем-1 було надано до суду копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Згідно із вказаним повідомленням ОСОБА_1 отримав вимогу про сплату недоїмки від 08.07.2013 р. № Ф-1734 16 липня 2013 року, про що свідчить його підпис.

Із дослідження матеріалів справи судом встановлено, що вимога УПФУ про сплату недоїмки від 08.07.2013 р. № Ф-1734 оскаржена позивачем до Херсонського окружного адміністративного суду лише 30.08.2013 р., тобто після закінчення десятиденного строку на її оскарження.

Таким чином, відповідач-1 передав вимогу про сплату недоїмки до органу виконавчої служби 08.08.2013 р., тобто після закінчення десятиденного строку на узгодження суми зобов'язання, її оскарження чи сплати, а тому суд вважає дії УПФУ по передачі вимоги на примусове виконання до ВДВС Комсомольського РУЮ у м.Херсоні правомірними.

Управлінням Пенсійного фонду України в м.Херсоні 08 серпня 2013 року направлено до ВДВС заяву про примусове виконання вимоги про сплату боргу № Ф-1734.

Постановою головного державного виконавця ВДВС Комсомольського РУЮ у м.Херсоні Куриленко Т.А. від 13.08.2013 р. ВП № 39286428 відкрито виконавче провадження з виконання вимоги управління Пенсійного фонду України в м.Херсоні № Ф-1734 про стягнення з ОСОБА_1 на користь УПФУ борг у сумі 6326,87 грн. Постанову про відкриття виконавчого провадження. Боржнику надано строк для її виконання у добровільному порядку до 20.08.2013 р.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (ст.2 Закону України "Про виконавче провадження").

Стаття 25 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Положеннями статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено перелік виконавчих документів за рішеннями, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Частиною 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) передбачено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відповідно до ч.5 ст.25 Закону № 2464-VI вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Таким чином, прийнята УПФУ на підставі Закону № 2464-VІ вимога про сплату єдиного соціального внеску за своїм правовим характером та з урахуванням положень Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом, який підлягає виконанню органами державної виконавчої служби.

Дослідивши вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні про сплату боргу № Ф-1734, суд встановив, що даний виконавчий документ видано на підставі ст.25 Закону України № 2464-VІ та він повністю відповідає вимогам ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", а тому правомірно був прийнятий до виконання головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції м.Херсона.

Посилання позивача на ч.15 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка, на думку позивача, забороняє примусове стягнення органами виконавчої служби недоїмки зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий порядок оподаткування, суд вважає безпідставними у зв'язку із наступним.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07.07.2011 р. внесено зміни до ч.15 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ".

Згідно положень абз.2, 3 ч.15 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами державної виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особа - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовується. Нараховані органами Пенсійного фонду України суми фінансових санкцій, зазначених в абзаці другому цієї частини, та не сплачені фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню.

Суд вважає, що положення ч.15 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" стосуються не суми недоїмки, а саме фінансової відповідальності за її несплату, яка може бути застосована до фізичної особи-підприємця у вигляді штрафу чи пені на підставі вказаного Закону.

Як вже зазначалось, на виконанні у відповідача перебуває вимога УПФУ про стягнення з позивача саме недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд не вбачає ознак протиправності в діях відповідачів при направленні вимоги про сплату недоїмки на примусове виконання та при відкритті виконавчого провадження з виконання зазначеної вимоги.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 і вважає необхідним відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 14, 71, 86, 128, 158-163 КАС України, суд -

постановив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні, відділу Державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м.Херсоні про захист порушених прав.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 10.1