Постанова № 33504424, 11.09.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2013 р. Справа №805/9765/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14 год.30 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мозгової Н.А.

при секретарі Проніні Д.С.

за участю

представника позивача не з’явився

представника відповідача не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні за адресою: м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17 адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Донкерампромсировина» до Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення від 20.06.2013року за №0001451502/8598, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Донкерампромсировина», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення від 20.06.2013року за №0001451502/8598.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що податковим органом не правомірно зроблено висновок про те, що договір підряду №145 від 14.05.2012р., який укладений між позивачем та ПП "Транс-Атлантіка Сервіс", має ознаки нікчемності.

Позивач зазначає, що ним 14.05.2012р. було укладено договір підряду з ПП "Транс-Атлантіка Сервіс", на підставі якого підрядник (ПП "Транс-Атлантіка Сервіс") зобов’язується виконати роботи з ремонту прирельсового складу замовника, а замовник (ТОВ фірма «Донкерампромсировина») прийняти їх та оплатити за умовами, що передбачені договором. Загальна сума по взаємовідносинам позивача з ПП "Транс-Атлантіка Сервіс" за вказаний період становить 484156,56грн., в тому числі податок на додану вартість – 80692,76грн. Даний договір не суперечить законодавству, публічний порядок не порушує та спрямований на настання правових наслідків, які передбачені договором, що в свою чергу свідчить про не порушення позивачем норм ст.ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Тому позивач зауважує, що відповідачем не правомірно зменшено ромір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 80692,00грн.

Відповідач, Добропільська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області, надав заперечення на адміністративний позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав:

податковим органом отримано акт перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012року за №7204/224/32694389 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства ПП "Транс-Атлантіка Сервіс" (ЄДРПОУ 32694389) з контрагентами ТОВ «Кафепродакшн», ТОВ «Хімагросервіс», ПП «СВ Гермес», ТОВ «Пасіфік», ТОВ «Олімп», ТОВ «Інфотерм», БПП «Сура», ПВП «Форест», з якого вбачається, що у підприємства відсутні основні фонди, відсутні особи, що відповідають за ведення фінансово-господарської діяльності, фактичне місцезнаходження підприємства за період з моменту реєстрації та в ході проведення перевірки встановити не має можливості. Так, податковим органом встановлено, що ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» за період з 2011року по 2012рік сформовано податковий кредит від ТОВ «Кафепродакшн», ТОВ «Хімагросервіс», ПП «СВ Гермес», ТОВ «Пасіфік», ТОВ «Олімп», ТОВ «Інфотерм», БПП «Сура», ПВП «Форест», у яких взагалі відсутній податковий кредит, та які здійснювали маніпулювання податковою звітністю шляхом надання розрахунків коригування податкових зобов’язань з приводу повернення передплат неіснуючим контрагентам.

В ході перевірки податковим органом встановлено відсутність поставок товарів/послуг від вищенаведених постачальників по ланцюгу постачання до підприємств – покупців, у тому числі ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», тобто відсутні об’єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів/послуг в розумінні ст.22, ст.ст.185, 187 Податкового кодексу України.

З чого вбачається, що операції з придбання та продажу ТМЦ не мали реального характеру, що позбавляє позивача права формувати податковий кредит по операціям з придбання товарів/послуг від ПП «Транс-Атлантіка Сервіс».

Представник позивача у судове засідання не з’явився, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі, представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Донкерампромсировина» (ЄДРПОУ 30074511, Донецька область, Добропільський район, с. Торецьке, вул. Степна, буд.2) зареєстровано 02.09.1998року розпорядженням Добропільського міського голови за №370-р, перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 27.07.2001року.

Добропільською об’єднаної державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальність фірми «Донкерампромсировина» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентом – постачальником ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» за травень та липень 2012року. За результатами перевірки складено акт від 04.06.2013р. за №365/15-2/30074511, яким встановлені порушення п.п.14.1.185 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010року за №2756-VI в частині завищення податкового кредиту та від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту на суму податку на додану вартість при придбанні послуг у ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» у зв'язку з вчиненням правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків в розмірі 80692,00грн., у тому числі в травні 2012року у розмірі 40346,00грн., в липні 2012року у розмірі 40346,00грн., що призвело до завищення залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 80692,00грн., ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

За результатами проведеної перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 20.06.2013року за №0001451502/8598, відповідно до якого зменшено ромір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 80692,00грн.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» укладено договір підряду №145 від 14.05.2012року, на підставі якого підрядник (ПП "Транс-Атлантіка Сервіс") зобов’язується виконати роботи з ремонту прирельсового складу замовника на 30 тис.тон глини (перша черга будівництва), а замовник (ТОВ фірма «Донкерампромсировина») прийняти їх та оплатити за умовами, що передбачені договором.

Згідно п.п.5.1, 5.2 Договору розрахунки між сторонами проводяться за фактично виконані обсяги робіт, сплата проводиться шляхом перерахунку грошових коштів на поточних рахунок підрядника.

П.п.6.1, 6.2 Договору передбачає, що приймання –передання робіт оформлюється сторонами актами приймання – передання виконаних робіт, які замовник приймає протягом п’яти банківських днів з моменту пред’явлення їх підрядником до приймання.

Так, судом встановлено, що сторонами було підписано та скріплено печатками акт здачі-приймання робіт від 16.07.2012року на суму 484156,56грн.

Виконання договору №145 від 14.05.2012року підтверджується виписаними постачальником послуг податковими накладними від 24.05.2012року за №756 на суму 242078,28грн., в тому числі ПДВ – 40346,38грн., від 16.07.2012року за №660 на суму 242078,28грн., в тому числі ПДВ – 40346,38грн.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що розрахунки між сторонами здійснювались у безготівковій формі на підставі платіжних доручень №306 від 23.05.2012року на суму 242078,28грн., в тому числі ПДВ – 40346,38грн., №581 від 24.07.2012року на суму 242078,28грн., в тому числі ПДВ – 40346,38грн.

Судом встановлено, що між позивачем та Донецькою залізничною дорогою було укладено договір №1/168 від 21.02.2004року, за умовами якого проводиться експлуатація наданих залізницею в користування ТОВ фірма «Донкерампромсировина» залізничних шляхів, які прилягають стрілкою стр.№20 до шляху №7 станції Мерцалово Донецької залізничної дороги, що обслуговується орендованим локомотивом. Межею подїзного шляху є стовбчик стр.№20

Відповідно до п.5 Договору вагони до подїзного шляху подаються локомотивом залізниці на приймально-відправочні шляхи станції Мерцалово, де провадиться передання їх ТОВ фірма «Донкерампромсировина». Подальше просування вагонів провадиться локомотивом ТОВ фірма «Донкерампромсировина».

Згідно листа Державного підприємства «Донецька залізна дорога» Ясинуватська дирекція залізнодорожних перевезень договір №1/168 від 21.02.2004року було продовжено до 31.12.2012року.

Крім того, між позивачем та Державним підприємством «Донецька залізниця» було укладеного договір від 30.12.2010року за №390 про надання залізницею позивачу послуг, пов’язаних з перевезенням вантажів та проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до п.7.4 Договору сторони обмежили термін дії даного Договору до 15.03.2011року.

Проте, додатковими угодами №4 від 14.03.2011року та №7 від 01.01.2012року термін дії Договору від 30.12.2010року за №390 було продовжено до 31.12.2011року та 31.12.2012року відповідно.

Судом досліджено бухгалтерську довідку ТОВ фірма «Донкерампромсировина», з якої вбачається, що прирельсовий склад на 30тис.тон (перша черга будівництва), в тому числі тупік (залізничний шлях) №8, який знаходиться на станції Мерцалово, відноситься до основних засобів позивача станом на 31.07.2013року.

Суд зазначає, що передумовою укладення спірного договору підряду був лист Красноармійської дистанційної колії від 03.04.2012року за №897, в якому позивача було попереджено про закриття для руху поїздів шляху №8 ст. Мерцалово у разі не усунення виявлених недоліків, оскільки при комісійному огляді шляху №8 ст. Мерцалово були виявлені наступні недоліки: дефектність скріплення більш ніж 50 відсотків, шаблони 1505мм, 1550мм, просадки більш ніж 50мм, перекоси більш ніж 60мм.

Так, залізницею було зазначено, що вказані несправності шляху загрожують безпеці руху поїздів та проведенню маневрових робіт, а також являються порушеннями ЦП-0269 «Інструкція з улаштування та утримання колії залізниць України», затверджених Наказом №072-Ц від 01.03.2012року.

Факт усунення позивачем зазначених несправностей залізничного шляху також підтверджується актом від 24.07.2012року, в якому зазначено, що комісією у складі начальника станції Мерцалово, начальника виробничої дільниці, представника ТОВ фірма «Донкерампромсировина» було встановлено, що шлях №8 оглянутий та знаходиться в справному стані, зауважень до стану шляху не має (арк.с. 80).

Відповідно до бухгалтерської довідки позивача від 31.07.2013року за №285/103 об’єкт «Прирельсовий склад на 30тис.тон глини (1 черга будівництва)» ст. Мерцалово, Добропільського району, Донецької області був введений в експлуатацію. До складу об’єкта, зокрема, входить тупік (залізничний шлях) №8 L-308 п.п, стрілочне переведення №24 (М1/9) (арк.с.81).

Таким чином, позивачем доведено факт використання у своїй господарській діяльності придбаних послуг у ПП «Транс-Атлантіка Сервіс».

Визначені обставини підтверджують реальність договору підряду №145 від 14.05.2012року.

Відповідно до ст.86 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1, 2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Дослідивши наявні у справі докази, а саме, податкові накладні, у тому числі за травень 2012року на суму 242078,28грн., за липень 2012року на суму 242078,28грн., суд приходить до висновку, що дані податкові накладні відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України та вважає висновки податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту та відємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту на суму ПДВ 80692,00грн. безпідставними та необгрунтованими.

Відповідно до матеріалів справи, ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» зареєстровано в якості платника податку на додану вартість, що підтверджується виданими податковим органом свідоцтвами платника податку на додану вартість, які в період травень, липень 2012року не анульовані та є дійсними на момент укладення правочинів.

Тому, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача стосовно скасування за ініціативою податкового органу (п.п. д) п.184.1 ст.184 Податкового кодексу України) свідоцтва платника податку на додану вартість 28.12.2012року, оскільки на момент укладення спірного правочину та його виконання сторонами свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» не було анульовано та було дійсним.

З огляду на вищевикладене, суд вважає податкове повідомлення - рішення від 20.06.2013року за №0001451502/8598 щодо зменшення роміру від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 80692,00грн. безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем по справі правомірність прийняття спірного податкового повідомлення – рішення не доведена, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Донкерампромсировина» до Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення від 20.06.2013року за №0001451502/8598 - задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення – рішення Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 20.06.2013року за №0001451502/8598, відповідно до якого зменшено від’ємне значення податку на додану вартість на суму 80692,00грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Донкерампромсировина» (ЄДРПОУ 30074511, Донецька область, Добропільський район, с. Торецьке, вул. Степна, буд.2) судовий збір в сумі 806 (вісімсот шість) грн.92 коп.

Постанову прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 11.09.2013 року. Повний текст постанови у відповідності з вимогами ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України складений 16.09.2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанови, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Мозговая Н. А.