Рішення № 33503267, 11.09.2013, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2- 4987/13

В справі № 760/17151/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2013 року Солом"янський районний суд м.Києва в складі:

головуючого- судді- Шереметьєвої Л.А.

при секретарі- Подолян О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ»Брокбізнесбанк», 3-і особи: Генеральна прокуратура України, Національний банк України про стягнення депозиту та відсотків, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовом і просить стягнути з відповідача 130 000,00 гр. депозитного вкладу та 10 426, 22 гр. відсотків.

Посилається в позові на те, що 03.02.2012 року між нею та ПАТ»Брокбізнесбанк» був укладений Договір банківського строкового вкладу «Скарбничка» № D 010238716, за умовами п.п.2.1 та 2.4 якого вона, як вкладник, не пізніше 17 лютого 2012 року передає, а банк приймає на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 500,00 гр.строком на 6 місяців, а також має право на поповнення вкладу.

Днем повернення вкладу є 05.08.2012 року.

На виконання п.4.1 договору відповідач відкрив їй рахунок НОМЕР_1, куди були переведені її кошти в сумі 500,00 гр., а 23.02.2012 року додатково внесені нею 129 500,00 грн.

Відповідно до пункту 3.1 договору процентна ставка на вклад становить 18 % річних.

13.02.2012 року постановою слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Захарова А.В. була порушена кримінальна справа щодо її колишнього зятя ОСОБА_4 за ч.4 ст.190 КК України.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 11.06.2012 року за поданням слідчого накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_4, які містяться на відкритих нею в ПАТ «Брокбізнесбанк» банківських рахунках, в т.ч. на рахунку НОМЕР_4 в сумі 130 000,00 грн.

В липні 2012 року вона звернулася до відповідача з заявою про повернення їй коштів з депозитного рахунку, однак їй у цьому було відмовлено в зв»язку з постановою суду про накладення арешту.

Постановою слідчого Захарова О.В. від 20.07.2012 року накладений арешт на її депозитний вклад був знятий, в зв»язку з чим вона черговий раз звернулася до відповідача за отриманням грошових коштів, однак працівники банку повідомили їй про те, що листом банку постанова слідчого про скасування арешту була повернута до Генеральної прокуратури України без виконання.

Вважає дії відповідача незаконними з наступних підстав.

В постанові Печерського районного суду м. Києва були зазначені номери рахунків, на які накладається арешт. При цьому не зазначено, що арешт накладається на кошти, що є на всіх відкритих нею рахунках, натомість у постанові наведено реквізити (номери) трьох рахунків, на які необхідно накласти арешт, а саме: НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3, з яких їй належить лише один - НОМЕР_1, на якому знаходиться депозитний вклад у сумі 130 000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.126 КПК України накладення арешту, в т.ч. на вклади в банківських установах, органами слідства проводиться з метою забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна.

Накладення арешту на вклади зазначених у даній статті осіб проводиться виключно за рішенням суду.

Так, слідством було з'ясовано, що вона не має жодного відношення до ОСОБА_4 та його злочинної діяльності. Це колишній чоловік її доньки, з яким вона стосунків не підтримує. Грошові кошти, що вона зберігала на банківських рахунках, належать особисто їй та є її власними заощадженнями, накопиченими за все життя з двома покійними чоловіками.

Крім того, слідством було встановлено, що ОСОБА_4 ніколи не передавав їй ніяких грошових коштів ні для зберігання, ні для використання, та він не має ніякого відношення до її особистих грошей, що знаходяться на банківських рахунках.

Тобто, слідством було встановлено, що арешт на грошові кошти, які знаходяться на відкритих нею рахунках, накладено безпідставно, т.я. вона не відноситься до кола осіб, зазначених у ст.126 КПК України, на майно яких може накладатися арешт.

Відмовляючи їй у поверненні коштів, відповідач посилається на ст.59 Закону України «Про банки та банківську діяльність», згідно з якою зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду.

В той же час, пунктом 10.11 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року, зняття арешту з коштів банк здійснює за постановою державного виконавця, прийнятою відповідно до законодавства, або за постановою слідчого, коли під час провадження досудового слідства в застосуванні нього заходу відпаде потреба, а також за рішенням суду, яке надійшло до банку безпосередньо від суду.

Виходячи з цього, вважає невиконання відповідачем постанови слідчого про скасування арешту на її банківський вклад, незаконною.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.114 КПК постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами.

В ч.6 ст.126 КПК також зазначено, що накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.

Вважає також, що між ч. 6 ст.126 КПК, ч.1 ст.59 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та п.10.11 Інструкції НБУ наявна колізія норм права, а тому відповідно до листа Міністерства юстиції України від 26.12.2008 р. № 758-0-2-08-19 «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії»необхідно застосовувати норми КПК як такі, що мають вищу, в порівнянні з іншими, юридичну силу.

На даний час кримінальна справа відносно ОСОБА_4 передана до суду, а тому слідчий позбавлений права звертатися до суду з поданням про скасування арешту на її депозитний вклад.

Вона, в свою чергу, не є учасником кримінального провадження, і також позбавлена такого права.

Виходячи з цих обставин, а також того, що відповідач не виконав умови укладеного з нею договору депозитного вкладу, просить задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував.

Посилався на те, що арешт на вклад позивачки накладений за постановою суду, яка була виконана банком.

Відповідно до ст.59 Закону України» Про банки та банківську діяльність» та п.10.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті арешт з коштів банк може зняти лише за рішенням суду або постановою державного виконавця.

Вважає, що слідчий неправомірно зняв арешт з коштів позивачки, а тому постанова слідчого була повернута до Генеральної прокуратури України без виконання.

Вважаючи дії банку правомірними, просить відмовити в позові.

Після дачі пояснень в справі та оголошеної перерви в судовому засіданні представник відповідача в судове засідання не з»явився. Про час розгляду справи повідомлений належним чином в порядку, передбаченому ч.5 ст.74 ЦПК України.

Виходячи з того, що представник відповідача дав пояснення суду з приводу пред»явленого позову, судом досліджені всі матеріали справи та докази і заперечення сторін, підстави, передбачені ст.169 ЦПК України для відкладення розгляду справи та оголошення перерви в ній відсутні, суд вважає за можливе закінчувати розгляд справи в його відсутності.

Представник 3-ї особи - Генеральної прокуратури України в судовому засіданні позов підтримав.

Представник 3-ї особи - Національного банку України в судове засідання не з»явився. Подав до суду пояснення, якими проти позову заперечував з підстав, викладених представником відповідача.

Просить розглядати справу в його відсутності.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивачки, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» поняття вкладу (депозиту) визначається як кошти у готівковій або безготівковій формі, у валюті України чи в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання і підлягають виплаті вкладникові відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно з положеннями статей 1058, 1060 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), яка прийняла від другої сторони (вкладника) грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплатити вкладникові таку суму та проценти на неї на умовах та в порядку, встановленому договором.

Таким чином, з моменту укладення депозитного договору банк має обов'язок повернути суму вкладу та нараховані проценти, а вкладник має право вимагати виконання зазначених дій.

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу, або на умовах повернення вкладу після закінчення встановленого договором строку (строковий вклад).

Судом встановлено, що 03.02.2012 року між позивачкою та ПАТ»Брокбізнесбанк» був укладений Договір банківського строкового вкладу «Скарбничка» № D 010238716.

Відповідно до п.4.1 договору відповідач відкрив позивачці, як вкладнику, рахунок НОМЕР_1, на який були перераховані внесені нею грошові кошти в сумі 500,00 гр., а 23.02.2012 року ще 129 500,00 грн. строком на 6 місяців. під 18% річних.

13.02.2012 року Генеральною прокуратурою України була порушена кримінальна справа відносно колишнього зятя позивачки ОСОБА_4 за ч.4 ст.190 КК України.

Постановою Печерського районного суду м. Києві від 11.06.2012 року за поданням слідчого був накладений арешт на грошові кошти ОСОБА_4 на відкритому позивачкою в ПАТ «Брокбізнесбанк» банківському рахунку НОМЕР_4 в сумі 130 000,00 грн.

Постановою слідчого Генеральної прокуратури України Захарова О.В. від 20.07.2012 року, направленою відповідачу на виконання, арешт, накладений на депозитний вклад позивачки, був знятий.

Листом банку від 27.07.2012 року постанова була повернута до Генеральної прокуратури України без виконання на підставі ст.59 Закону України» Про банки і банківську діяльність».

З постанови слідчого вбачається, що слідством не здобуто доказів того, що грошові кошти, що перебувають на рахунку позивачки, належать обвинуваченому в справі, передані ним позивачці для зберігання або отримані ним внаслідок злочинної діяльності.

/ а.с.6 - 7; 17 - 21 /

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконаю у цей строк (термін).

Враховуючи викладене вище, обумовлений сторонами при укладенні договору строк його виконання - 05.08.2012 року, порушення умов договору відповідачем, суд вважає вимоги позивачки обґрунтованими.

Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача в судовому засіданні та вважає такою,що узгоджується з законом, позицію представника позивачки в справі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.126 КПК України накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, застосовується з метою забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна.

Накладення арешту на вклади зазначених осіб проводиться виключно за рішенням суду.

В ч.6 даної статті зазначено, що накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.

Судом встановлено і не заперечував представник Генеральної прокуратури України, що позивачка в порушеній кримінальній справі не відноситься до кола осіб, зазначених у ч.1 ст.126 КПК, на вклади, цінності чи інше майно якої може бути накладено арешт з метою забезпечення цивільного позову чи можливої конфіскації майна.

З постанови слідчого від 20.07.2012 року про скасування арешту на грошові кошти позивачки вбачається, що органами досудового слідства не здобуто доказів того, що грошові кошти, які знаходяться на її рахунку, належать обвинуваченому в кримінальній справі, передані ним позивачці для зберігання, або отримані ним внаслідок злочинної діяльності.

Дійсно, в ч.1 ст.59 Закону України « Про банки і банківську діяльність» та ч.2 п.10.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року, зазначено, що арешт з грошових коштів вкладника здійснюється банком на підставі рішення суду або державного виконавця.

При вирішенні спору сторін у цій частині суд враховує наступне.

Згідно зі ст. 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

У Конституції та законах України немає норм, які встановлювали б пріоритет застосування того чи іншого закону, та які регулювали б питання вирішення колізії норм законів, які мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України в Рішенні від 3 жовтня 1997 року № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є і те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Судом встановлено, що досудове розслідування відносно ОСОБА_4 проводилося органами досудового слідства за нормами КПК України 1960 року.

Закон України « Про банки і банківську діяльність» був прийнятий Верховною Радою України 07.12.2000 року.

Зміни до ч.1 ст.126 КПК та ст.59 Закону України « Про банки і банківську діяльність» в частині накладення арешту на вклади в банківських установах осіб, перелічених у ст.126 КПК, виключно за рішенням суду, були внесені Законом України № 2631-IV від 02 червня 2005 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення законодавства у відповідність із Цивільним кодексом України».

Норма ч.6 ст.126 КПК в частині порядку скасування арешту на майно за постановою слідчого, прийнята та діє в редакції Указу ПВР № 6834-10 від 16.04.1984року.

Згідно з ч.5 ст.114 КПК постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є

обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і

організаціями, посадовими особами і громадянами.

Крім того, відповідно до ст.1 КПК України призначенням Кримінально-процесуального кодексу України є визначення порядку провадження у кримінальних справах.

В свою чергу, в ч.1 ст.1, ст.3 Закону України « Про банки і банківську діяльність» зазначено, що він визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

Цей Закон регулює відносини, що виникають під час заснування, реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації банків.

Враховуючи ці обставини та приведений вище аналіз, суд приходить до висновку, що постанова слідчого Генеральної прокуратури України про скасування арешту на банківський вклад позивачки винесена з дотриманням вимог закону, а тому підлягала виконанню.

Крім того, відповідно до ст.1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Виходячи з викладеного аналізу, сфери суспільних відносин, які регулюються нормами КПК України та Законом « Про банки і банківську діяльність», необхідності внесення змін до ст.126 КПК та ст.59 Закону «Про банки і банківську діяльність», приведену в Законі № 2631-IV від 02 червня 2005 року,а саме: приведення їх у відповідність із ЦК України, який був введений в дію з 01.01.2004 року і який регулює порядок укладення та виконання Договорів депозитного вкладу, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивачки.

Керуючись ст.ст. 15-16, 1054, 1060 ЦК України, ст.ст.1-2,3,59 Закону України »Про банки і банківську діяльність», ст.ст.1,2, 114, 126 КПК України, Рішенням Конституційного Суду України від 3 жовтня 1997 року № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України), ст.ст. 3-4, 10-11, 57-60,209, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ПАТ» Брокбізнесбанк»/ код ЄДРПОУ 19357489, МФО 300249/ на користь ОСОБА_2 130 000,00 гр. депозитного вкладу та 10 426, 22 гр. відсотків, а всього 140 426, 22 гр.

Стягнути з ПАТ» Брокбізнесбанк»/ код ЄДРПОУ 19357489, МФО 300249/ на користь ОСОБА_2 1 404, 26 гр. судового збору .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Суддя