Постанова № 33501027, 11.09.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

11 вересня 2013 року Справа № 902/666/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Саврій В.А. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі судового засідання Німчук А.М.

за участю представників сторін:

позивача - Кириленко О.П. (довіреність №286 від 15.07.2013 року)

відповідача 1 - Слюсар О.В. (довіреність №б/н від 11.06.2013 року)

відповідача 2 - Слюсар О.В. (довіреність №б/н від 10.06.2013 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційні скарги позивача ПАТ «Український інноваційний банк» та відповідача 2 ВАТ «Вінніфрут»

на рішення господарського суду Вінницької області від 22.07.2013 року

у справі № 902/666/12 (суддя Даценко М.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» (04053, м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна,10а)

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Сфера» (22400, Вінницька область, Калинівський район, м. Калинівка, вул. Фрунзе,45)

до відповідача 2 Відкритого акціонерного товариства «Вінніфрут» (22400, Вінницька область, Калинівський район, м.Калинівка, вул.Фрунзе, 45)

про стягнення збитків в розмірі 1109637,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 22.07.2013 року у справі №902/666/13 задоволено частково позов Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" (04053, м.Київ, вул.Смирнова-Ласточкіна, 10а) (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Сфера" (22400, Вінницька область, Калинівський район, м.Калинівка, вул.Фрунзе, 45) (надалі - відповідач 1) та до Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" (22400, Вінницька область, Калинівський район, м.Калинівка, вул. Фрунзе, 45) (надалі - відповідач 2) про стягнення збитків в розмірі 1109637,00 грн.. Відповідно до рішення стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Вінніфрут» (22400, Вінницька область, Калинівський район, м. Калинівка, вул. Фрунзе, 45, ідентифікаційний код 30807701) на користь Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» (м.Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, 10а, ідентифікаційний код 05839888) 952779,80 грн. збитків та 19055,60 грн. судового збору. В решті заявлених позовних вимог відмовлено. Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» (м.Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, 10а, ідентифікаційний код 05839888) в дохід Державного бюджету України 612 грн. 26 коп. судового збору /а.с. 102-109 т.3/.

Вказане рішення обґрунтовано наступним: внаслідок невиконання ВАТ «Вінніфрут» зобов'язань за Кредитним договором №296 від 06.09.2005 року позивачем звернуто стягнення на предмет іпотеки. 03 березня 2011 року КП "Вінницьке обласне об'єднання Бюро технічної інвентаризації" проведено державну реєстрацію права власності позивача на нерухоме майно за договором іпотеки. Проте 07 вересня 2012 року поточною інвентаризацією, проведеною на замовлення ПАТ "Український інноваційний банк", встановлено, що прибудова до транспортного цеху літера "В-1", будівля насосної станції літера "У", будівля цеху по виробництву фруктового пюре літера "М6" знесені. Факт демонтажу прибудови до транспортного цеху літера "В-1" та будівлі цеху по виробництву фруктового пюре літера "М6" підтверджено також технічним звітом та заключенням про технічний стан будівельних конструкцій існуючих будівель 2010 року, складеним інститутом "Вінницяагропроект". Демонтаж вказаних об'єктів не заперечив і ВАТ "Вінніфрут" та зазначив, що приміщення прибудов розібрані та знесені у зв'язку з їх повної непригідністю за рішенням, прийнятим власником в 2008 році.

Судом першої інстанції встановлено наступне: дослідженими під час розгляду справи доказами стверджується, що внаслідок здійснення ВАТ "Вінніфрут" самовільного демонтажу спірних приміщень, які перебували в іпотеці та на які в березні 2011 року позивач повинен був набути право власності, останньому завдано збитків в розмірі 952779,80 грн.. За приписами чинного законодавства відповідач 2 повинен був погодити демонтаж спірного майна та здійснити його лише за умови заміни предмету іпотеки на інший, проте таких дій відповідачем 2 не здійснено. Тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що під час розгляду справи доведено наявність збитків у позивача, протиправність дій ВАТ "Вінніфрут", причинно-наслідковий зв'язок між діями цього товариства та збитками позивача, вину вказаного відповідача. За таких підстав, збитки, понесені позивачем, підлягають стягненню з ВАТ "Вінніфрут".

Вирішуючи питання про розмір збитків, судом першої інстанції встановлено, що позивачем, відповідно до вимог статті 33 ГПК України не доведено факту демонтажу артезіанської свердловини №5. Щодо іншої частини майна, то відповідно до поданого позивачем розрахунку, складеного на підставі звіту суб'єкта оціночної діяльності ПП "Діалог-Консалтинг" (свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів від 05 грудня 2007 року №6074) про незалежну оцінку виробничо-складського комплексу, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Калинівський район, м.Калинівка, вул.Фрунзе, 45, сума збитків складає: будівля прибудов до транспортного цеху літера "В1" - 180099 грн. 20 коп., будівля насосної станції літера "У" - 38779 грн. 00 коп., будівля цеху по виробництву фруктового пюре літера "М6" - 733901 грн. 60 коп.. Сума збитків, понесена позивачем внаслідок відсутності майна в березні 2011 року під час звернення стягнення на предмет договору іпотеки №02-02/25з від 06 вересня 2005 року складає 952779 грн. 80 коп..

Щодо солідарного стягнення розміру завданих збитків з ТОВ «Еко-Сфера», судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 1 відсутні зобов'язальні правовідносини, крім того, демонтаж спірних об'єктів здійснений ВАТ «Вінніфрут», до початку будівництва ТОВ «Еко-Сфера» навісу в липні 2011 році, що стверджується, наданими БТІ, технічним звітом та заключенням про технічний стан будівельних конструкцій існуючих будівель 2010 року, складеним інститутом «Вінницяагропроект». Відтак, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав стягнення з ТОВ «Еко-Сфера» збитків.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач 2 - ВАТ «Віннфрут» звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити /а.с. 119-122 т.3/.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Вінницької області норм матеріального права, а також на неповне з'ясування всіх обставин справи, що, як наслідок, призвело до прийняття неправильного рішення по даній справі.

Зокрема, скаржник зазначає, що позивачем в позовній заяві заявлено вимогу про відшкодування позадоговірної шкоди до ВАТ «Вінніфрут», як до генеральної підрядної організації, проте, як вбачається з оскаржуваного рішення, при вирішенні даної справи, судом першої інстанції застосовано норми Цивільного кодексу України, які регулюють відшкодування збитків, завданих у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором.

Крім того, апелянт зазначає, що з аналізу ст.224 Господарського кодексу України та ст.623 Цивільного кодексу України випливає, що право на відшкодування збитків має власник майна. Враховуючи те, що позивач не набув право власності на майно, тобто його власником не став, ВАТ "Вінніфрут" вважає, що позивач не може вважатися особою, яка понесла збитки.

Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що звіт суб'єкта оціночної діяльності ПП «Діалог-Консалтинг» про незалежну оцінку виробничо-складського комплексу, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Калинівка, вул. Фрунзе, 45, є неналежним доказом по справі, оскільки така оцінка була здійснена суб'єктом оціночної діяльності без огляду виробничо-складських приміщень, тому дані про ринкову вартість такого комплексу не можуть бути достовірними. Жодного іншого доказу, на підтвердження заявленого позивачем розміру збитків, позивачем до суду надано не було.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 15 серпня 2013 року апеляційну скаргу відповідача 2 прийнято до провадження та призначено дату судового засідання на 15 серпня 2013 року.

Позивач - публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк", не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції рішенням, також подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 22.07.2013 року у справі №902/666/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Вважає, що при винесенні судового рішення господарським судом Вінницької області не було здійснено повне з'ясування обставин, що мають значення для справи, допущено невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи, а також неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвели до прийняття неправильного рішення /а.с. 131-138 т.3/.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що судом першої інстанції вжито всіх заходів щодо недопущення до розгляду у суді належних і допустимих доказів, що встановлюють обставину заподіяння ТОВ «Еко-Сфера» і ВАТ «Вінніфрут» майнової шкоди ПАТ "Укрінбанк" внаслідок забудови території по вул.Фрунзе, 45 у м.Калинівка у 2011-2012 рр.. На думку позивача, судом залишена поза увагою обставина, що підтверджується копією інвентаризаційної справи №3796 та письмовими поясненнями спеціалістів Комунального підприємства "Вінницьке обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації" щодо перебування спірних будівель (споруд) у аварійному стані у 2008 році. Зокрема, 31 березня 2010 року КП «Вінницьке ООБТІ» було проведено поточні інвентаризаційно-оцінювальні роботи (технічне обстеження) спірних будівель, будь-яких змін щодо вказаних об'єктів не було зафіксовано.

Скаржник також зазначає, що судом у складі головуючого судді враховано неналежні і недопустимі докази, а саме звіт та заключення про технічний стан будівельних конструкцій існуючих будівель 2010 року, складені інститутом «Вінницяагропроект». Судом було залишено без уваги письмові докази Комунального підприємства «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації».

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 19 серпня 2013 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до спільного розгляду з апеляційною скаргою відповідача 2.

Розпорядженням Голови Рівненського апеляційного господарського суду від 02 вересня 2013 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Коломис В.В. та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П..

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу відповідача 2, відповідно до якого вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав її невідповідності фактичним обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права. ПАТ «Укрінбанк» зазначає, що на дату технічної інвентаризації КП «Вінницьке ОБТІ» 31 березня 2010 року об'єктів іпотеки, будь-яких змін щодо вказаних об'єктів не встановлено.

Відповідач 1 у своєму відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Укрінбанк» вважає, що доводи позивача є безпідставними та необгрунтованими, а тому просить суд залишити рішення господарського суду Вінницької області від 22 липня 2013 року по даній справі без змін, а апеляційну скаргу ПАТ «Український інноваційний банк» без задоволення.

Безпосередньо в судовому засіданні представник позивача та відповідача 2 повністю підтримали свої апеляційні скарги.

Представником відповідача 2 у судовому засіданні заявлене усне клопотання про призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи.

Згідно з абзацом другим пункту другого Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 року «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Апеляційний господарський суд відмовив в задоволені даного клопотання, оскільки за приписами ст.41 ГПК України експертиза призначається, коли для вирішення справи необхідні специфічні знання в певній галузі і призначення судової експертизи є правом господарського суду, яке він використовує для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні спору і потребують спеціальних знань. Матеріали справи містять необхідні докази для вирішення спору без залучення експертів.

Колегія суддів, заслухавши пояснення позивача, відповідача 1 та відповідача 2, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційних скарг слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 06 вересня 2005 року між Акціонерним товариством "Український інноваційний банк" (іпотекодержатель) та Відкритим акціонерним товариством "Вінніфрут" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір №02-02/25з (із змінами відповідно до додаткової угоди № 4 від 24 вересня 2007 року) відповідно до пункту 1.1 якого іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору №296 від 06 вересня 2005 року, укладеного між іпотекодавцем та іпотекодержателем, додаткових угод до нього, укладених протягом строку його дії.

Відповідно до кредитного договору іпотекодержатель при виконанні іпотекодавцем певних його умов відкриває іпотекодавцю мультивалютну відновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості 6815000 євро або еквівалент в доларах США по курсу НБУ на дату видачі кредитних коштів, на умовах, визначених Кредитним договором, граничним терміном повернення 10 серпня 2010 року, зі сплатою процентів.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що іпотекодавець з метою забезпечення виконання передбачених Кредитним договором зобов'язань передає в іпотеку частину цілісного майнового комплексу "Калинівський завод фруктових концентратів" (виробничі будівлі, споруди та обладання), що розміщений за адресою: Вінницька область, м. Калинівка, вул. Фрунзе, 45. Предмет іпотеки передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями без випуску заставної.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що предмет іпотеки складається з частини цілісного майнового комплексу «Калинівський завод фруктових концентратів», а саме: будівель, споруд та обладнання згідно Додатку №1 (із змінами внесеними додатковою угодою №4 від 24.09.2007 року) до цього Договору, що розміщені за адресою: Вінницька область, м.Калинівка, вул.Фрунзе, 45.

Відповідно до пункту 2.2. Договору (із змінами внесеними додатковою угодою №4 від 24.09.2007 року) вартість предмета іпотеки визначена сторонами і становить 77661309 грн. 18 коп..

У відповідності до пункту 2.3. Договору іпотеки (із змінами внесеними додатковою угодою №4 від 24.09.2007 року) предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі: Свідоцтва на право власності на виробничі будівлі та споруди, виданого Виконкомом Калинівської міської ради 20 вересня 2006 року на підставі рішення виконкому Калинівської міської ради №881 від 20 вересня 2006 року, зареєстроване комунальним підприємством «Вінницьке об'єднане бюро технічної інвентаризації» 05 жовтня 2006 року за №30; виписки з балансу ВАТ «Вінніфрут» по рахунку 10 «Основні засоби» станом на 24 вересня 2007 року; договорів, контрактів, рахунків-фактур, прибутково-видаткових накладних, актів приймання-передачі, виписок з рахунків та інших первинних бухгалтерських документів.

Пунктом 2.5. Договору іпотеки передбачено, що предмет іпотеки залишається у володінні та користуванні Іпотекодавця.

Розділом третім договору іпотеки № 02-02/25з від 06.09.2005 року передбачено права сторін, зокрема, права іпотекодавця: володіти та користуватися предметом іпотеки відповідно до його призначення (п.3.1.1.); розпоряджатись (в т.ч. відчужувати, передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду тощо) предметом іпотеки, його частиною, лише за письмовою згодою іпотекодержателя (п.3.1.2.).

Правами іпотекодержателя, в свою чергу, є: у разі невиконання іпотекодавцем зобов'язань, забезпечених іпотекою згідно з цим договором, одержати задоволення за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами (п.3.2.1.); у разі випадкового знищення, випадкового пошкодження або реквізиції предмета іпотеки вимагати від іпотекодавця надати рівноцінний предмет або, якщо це можливо, відновити знищений або пошкоджений предмет іпотеки, а також вимагати дострокового виконання зобов'язань, забезпечених іпотекою згідно з цим договором (п.3.2.2.); задовольнити за рахунок Предмета іпотеки в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки відповідно до умов Кредитного договору, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язань, необхідних витрат на утримання Предмета іпотеки, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги (п. 3.2.3.); перевіряти документально та в натурі наявність, розмір, стан і умови експлуатації та користування предмету іпотеки; розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо протягом тридцяти днів вимога іпотекодержателя до іпотекодавця про усунення порушень зобов'язань за кредитним договором та/або цим договором залишається без задоволення (п.3.2.17.); іпотекодержатель має право отримати суму для повного задоволення своїх вимог за рахунок будь-якого іншого майна іпотекодавця, на яке відповідно до законодавства може бути звернено стягнення, в тому числі у разі недостатності суми, вирученої від продажу предмета іпотеки, для повного задоволеннявимог іпотекодержателя (п.3.2.20.).

Відповідно до договору іпотеки на іпотекодавця покладаються наступні обов'язки: на вимогу іпотекодержателя надати рівноцінне майно, прийнятне для іпотекодержателя, відновити знищений або пошкоджений предмет іпотеки у разі випадкового знищення, випадкового пошкодження або втрати предмета іпотеки (п.4.1.1.); не допускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад вартість його звичайного зносу (п.4.1.5.); вживати за власні кошти всі необхідні заходи для належного збереження предмета іпотеки, включаючи своєчасне проведення поточного ремонту, відновлення незначних пошкоджень, раціональну експлуатацію та захист предмета іпотеки від незаконних посягань та вимог інших осіб (п. 4.1.7.); протягом 5 днів повідомляти іпотекодержателя про будь-яку зміну, яка відбулась (з дня настання зміни) чи може відбутись (з дня, коли стало про це відомо) із предметом іпотеки, про будь-які дії третіх осіб щодо предмета іпотеки, про загрозу знищення, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета іпотеки, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на предмет іпотеки (п.4.1.8.); відшкодувати збитки, понесені іпотекодержателем у зв'язку із невиконанням чи неналежним виконанням іпотекодавцем зобов'язань за цим договором (п.4.1.11.).

У відповідності до пунтків 5.2.3 та 5.2.4. іпотека припиняється у разі: набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; знищення (втрати) предмета іпотеки, якщо іпотекодавець не відновив його.

Згідно пункту 5.3. Договору, відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку.

24 вересня 2007 року сторонами підписано Додаткову угоду №4 згідно з п.4. якої Додаток №1 до Іпотечного договору викладено в новій редакції.

Відповідно до Додатку №1 до Іпотечного договору до переліку основних засобів, які передаються в іпотеку віднесено, зокрема, прибудову до транспортного цеху літера "В-1", будівлі насосної станції літера "У", будівлі цеху по виробництву фруктового пюре літера "М6", споруда артезіанської свердловини №5.

Судом першої інстанції встановлено, що ВАТ "Вінніфрут" свої зобов'язання за кредитним договором №296 від 06 вересня 2005 року не виконало, в зв'язку з чим позивачем звернуто стягнення на предмет іпотеки.

03 березня 2011 року КП "Вінницьке обласне об'єднання Бюро технічної інвентаризації" проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за договором іпотеки.

Також судом першої інстанції встановлено, що 04 травня 2005 року ВАТ "Вінніфрут" замовив здійснення поточної інвентаризації об'єкту нерухомого майна - прибудови до транспортного цеху літера "В-1", будівлі насосної станції літера "У", будівлі цеху по виробництву фруктового пюре літера "М6", споруди артезіанської свердловини № 5. Технічні інвентаризації цих об'єктів на замовлення ВАТ «Вінніфрут» проводилися також 10 квітня 2006 року, 01 вересня 2006 року, 16 лютого 2007 року, 10 липня 2007 року, 29 вересня 2008 року, 19 листопада 2008 року.

07 вересня 2012 року проведеною поточною інвентаризацією по замовленню ПАТ "Український інноваційний банк" встановлено, що прибудова до транспортного цеху літера "В-1", будівля насосної станції літера "У", будівля цеху по виробництву фруктового пюре літера "М6" знесені. Під час проведення поточної технічної інвентаризації ПАТ "Український інноваційний банк" не забезпечив обстеження споруди артезіанської свердловини №5.

Факт демонтажу прибудови до транспортного цеху літера "В-1" та будівлі цеху по виробництву фруктового пюре літера "М6" підтверджено також технічним звітом та заключенням про технічний стан будівельних конструкцій існуючих будівель 2010 року, складеного інститутом "Вінницяагропроект".

Демонтаж вказаних об'єктів не заперечує і ВАТ "Вінніфрут" та зазначає, що приміщення прибудов розібрані та знесені у зв'язку з їх повної непригідністю за рішенням, прийнятим власником в 2008 році. Проте, відповідач 2 заперечив щодо завданих при цьому збитків позивачу. Зокрема, вказав на те, що будівля насосної станції літера "У" розібрана, а тому не переходила до позивача у власність в 2011 році. Прибудова до транспортного цеху літера "В-1" та будівля цеху по виробництву фруктового пюре літера "М6" ніколи не були окремим об'єктом іпотеки, а входили в загальному порядку до літер "М" та "В" як прибудови. На будівлі літери "М" та "В" позивач набув право власності в 2011 році, проте, доказів того, що іпотечне майно зменшилось у своїй вартості в зв'язку з знесенням прибудов позивачем не надано.

Поряд із цим судом встановлено, що 16 грудня 2008 року між ВАТ "Вінніфрут" (продавець) та ТОВ "Еко-Сфера" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу, за яким продавець передав, а покупець прийняв у власність виробничо-складське приміщення літера "Ю" площею 3028,3 кв.м., яке становить 33/100 частини виробничих будівель та споруд, належних продавцю на праві власності на виробничі будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Вінницька область, м.Калинівка, вул.Фрунзе, 45.

Відповідно до рішення Калинівської міської ради від 18 жовтня 2001 року ВАТ "Вінніфрут" на праві постійного користування належала земельна ділянка площею 4,5251 га.. Це право підтверджене відповідним державним актом.

19 грудня 2008 року ТОВ "Еко-Сфера" звернулася з листом до ВАТ "Вінніфрут", в якому в зв'язку з купівлею виробничо-складського приміщення площею 3028,3 кв.м просило надати згоду на відведення земельної ділянки орієнтованою площею 3 га. для обслуговування та будівництва нових об'єктів з метою розвитку виробництва. Того ж дня листом №69 ВАТ "Вінніфрут" надало згоду на відчуження земельної ділянки на користь ТОВ "Еко-Сфера".

Рішенням Калинівської міської ради №45 від 26 січня 2009 року припинено право постійного користування частиною земельної ділянки орієнтованою площею 3 га. із земельної ділянки загальною площею 4,5251 га. в м.Калинівка по вул.Фрунзе, 45, що перебуває в користуванні ВАТ "Вінніфрут" згідно державного акту на право постійного користування землею, в зв'язку з добровільною відмовою.

Рішенням Калинівської міської ради № 346 від 23 липня 2009 року ТОВ "Еко-Сфера" на умовах довгострокової оренди терміном 10 років передано земельну ділянку загальною площею 3,3706 га..

Подані документи, зокрема, декларація про початок виконання будівельних робіт вказують на те, що в 2011 році ТОВ "Еко-Сфера" здійснило будівництво на цій території закритого навісу складу.

Судовою колегією апеляційного господарського суду встановлено, що, як вбачається з позовної заяви, АТ "Український інноваційний банк" ставить вимогу про стягнення з ВАТ "Вінніфрут" та ТОВ "Еко-Сфера" солідарно збитки у розмірі 1140249 грн. 80 коп., які завдані внаслідок знесення прибудови до транспортного цеху літера "В-1", будівлі насосної станції літера "У", будівлі цеху по виробництву фруктового пюре літера "М6", споруди артезіанської свердловини № 5. При цьому позивач посилається на норми статей 1166, 1190 ЦК України, що регулюють загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, яка випливає з позадоговірних зобов'язань.

За приписами Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду має ґрунтуватися, зокрема, на тому, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються, чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Отже, вирішуючи господарський спір суди мають з достовірністю встановити дійсні правовідносини сторін та виходячи з установленого застосувати ті норми матеріального права, якими регулюються ці відносини.

Крім того, частиною 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 "Про судове рішення" від 23.03.2012 року передбачено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК України господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Тобто, суд під час розгляду справи не обмежений тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, на які посилався позивач при поданні позову, а тому твердження скаржника (відповідача 2), про те, що судом самостійно змінено матеріально-правову підставу позову є хибним.

Стаття 22 ЦК України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст.225 ГК України).

Згідно з положеннями ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Обов'язковими умовами покладення відповідності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником. Отже, зменшення майнових благ внаслідок неправомірних дій наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов'язань.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань - причиною. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

Згідно ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Даючи оцінку правовідносинам, які склалися між позивачем та ВАТ "Вінніфрут", суд першої інстанції виходив з того, що статтею 1 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 9 цього Закону іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу). Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про іпотеку", ризик випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування предмета іпотеки несе іпотекодавець, якщо інше не встановлено іпотечним договором.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону якщо інше не встановлено законом чи іпотечним договором, іпотекодавець зобов'язаний вживати за власний кошт всі необхідні заходи для належного збереження предмета іпотеки, включаючи своєчасне проведення поточного ремонту, відновлення незначних пошкоджень, раціональну експлуатацію та захист предмета іпотеки від незаконних посягань та вимог інших осіб.

Частиною 1 статті 17 Закону встановлено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Зміст наведених норм законодавства, а також положень Договору іпотеки №02-02/25з від 06 вересня 2005 року, вказує на те, що між сторонами виникли договірні відносини, в яких ВАТ "Вінніфрут" обмежено в розпорядженні спірним майном. При цьому на нього покладено обов'язки щодо збереження цього майна, недопущення погіршення стану предмета іпотеки або зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації. У разі невиконання товариством зобов'язань, забезпечених іпотекою згідно з кредитним договором, іпотекодержатель має право одержати задоволення за рахунок предмета іпотеки.

Щодо правовідносин, які склалися між позивачем та ТОВ "Еко-Сфера", судом встановлено, що вони не носять зобов'язальний характер; крім того, позов до вказаного товариства пред'явлено в результаті того, що, на думку позивача, демонтаж спірного майна проведено саме цим товариством під час здійснення будівництва навісу.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновком здійсненим судом першої інстанції, що демонтаж спірного майна відбувся під час дії договору іпотеки, внаслідок стягнення збитків слід здійснити з ВАТ "Вінніфрут", як з особи, що допустила порушення в зобов'язальних відносинах, а не ТОВ «Еко-Сфера».

Позивач вказує на те, що демонтаж відбувся під час будівництва ТОВ "Еко-Сфера" навісу в липні 2011 році, проте, такі доводи спростовуються зазначеними вище доказами, зокрема, наданими БТІ технічним звітом та заключенням про технічний стан будівельних конструкцій існуючих будівель 2010 року, складеним інститутом "Вінницяагропроект", доводами ВАТ "Вінніфрут" та ТОВ "Еко-Сфера".

Відтак, суд апеляційної не вбачає підстав для стягнення збитків з ТОВ "Еко-Сфера".

Разом із тим, суд вважає, що досліджені під час розгляду справи докази в своїй сукупності підтверджують те, що внаслідок здійснення ВАТ "Вінніфрут" самовільного демонтажу спірних приміщень, які перебували в іпотеці і на які в березні 2011 року позивач повинен був набути право власності, останньому завдано збитки. За приписами чинного законодавства відповідач 2 повинен був погодити демонтаж спірного майна та здійснити його лише за умови заміни предмету іпотеки на інший. Такі дії відповідачем 2 не здійснено.

Враховуючи викладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що під час розгляду справи позивачем доведено наявність збитків внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором відкритим акціонерним товариством «Вінніфрут», а відтак, збитки, понесені позивачем, підлягають стягненню з відповідача 2.

Вирішуючи питання про розмір збитків, місцевий господарський суд виходив з наступного: при розгляді справи позивачем, відповідно до вимог статті 33 ГПК України, не доведено факту демонтажу артезіанської свердловини №5, оскільки під час проведення поточної технічної інвентаризації ПАТ "Український інноваційний банк" не забезпечив її обстеження. Відтак, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми збитків за цим об'єктом не підлягають задоволенню.

Щодо іншої частини майна, то відповідно до поданого позивачем розрахунку, складеного на підставі звіту суб'єкта оціночної діяльності ПП "Діалог-Консалтинг" (свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів від 05 грудня 2007 року № 6074) про незалежну оцінку виробничо-складського комплексу, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Калинівський район, м. Калинівка, вул. Фрунзе, 45, сума збитків складає: будівля прибудов до транспортного цеху літера "В1" - 180 099 грн 20 коп., будівля насосної станції літера "У" - 38779 грн 00 коп., будівля цеху по виробництву фруктового пюре літера "М6" - 733901 грн. 60 коп..

Таким чином судом першої інстанції вірно встановлено, що сума збитків, яку поніс позивач через неотримання майна в березні 2011 року під час звернення стягнення на предмет договору іпотеки №02-02/25з від 06 вересня 2005 року складає 952779 грн. 80 коп..

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Інші доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судом першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів, які відповідно до статей 33, 34 ГПК України засвідчують певні обставини і на яких ґрунтується висновок суду.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржниками не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржників, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає безпідставними, необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Відповідно до п.1 ст.103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційних скарг, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" та Відкритого акціонерного товариства «Вінніфрут» залишити без задоволення, рішення господарського суду Вінницької області від 22.07.2013 року у справі №902/666/13 залишити без змін.

Матеріали справи №902/666/13 повернути до господарського суду Вінницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.