Рішення № 33500887, 10.09.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2013 р. Справа № 915/1127/13

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Дьяченко К. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Миколаїв", вул. Новозаводська, буд. 42Д, м. Миколаїв, 54028

до відповідача Державного підприємства "Дослідне господарство "Зорі над Бугом" Національної академії аграрних наук України", вул. Радянська, 1, село Яструбинове, Вознесенський район, Миколаївська область, 56564

про стягнення заборгованості за договором № 6 від 25.01.2012 року у сумі 9 680, 48 грн., у тому числі: 6 051, 28 грн. - боргу; 1 041, 83 грн. - пені; 1 210, 27 грн. - штрафу; 1 377, 10 грн. - 20% річних

за участю представників сторін:

від позивача Макаров Олексій Олександрович, довіреність № 1 від 02.01.2013 року;

від відповідача представник не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Миколаїв" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Державного підприємства "Дослідне господарство "Зорі над Бугом" Національної академії аграрних наук України" про стягнення заборгованості за договором № 6 від 25.01.2012 року у сумі 9 680, 48 грн., у тому числі: 6 051, 28 грн. - боргу; 1 041, 83 грн. - пені; 1 210, 27 грн. - штрафу; 1 377, 10 грн. - 20% річних.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02.07.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 16.07.2013 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.07.2013 року розгляд справи було відкладено на 20.08.2013 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 20.08.2013 року розгляд справи було відкладено на 29.08.2013 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 29.08.2013 року строк розгляду справи було продовжено на 15 днів та відкладено розгляд справи на 10.09.2013 року.

В судовому засіданні 10.09.2013 року представником позивача було подано суду заяву про зменшення розміру позовних вимог. У поданій заяві позивач просить суд стягнути з відповідача: 1 768, 35 грн. - основного боргу; 2 768, 11 грн. - штрафу; 703, 14 грн. - пені за період з 28.02.2012 року по 20.08.2013 року; 1 232, 15 грн. - 20% річних за період з 28.02.2012 року по 20.08.2013 року (арк. справи 179).

Розглянувши подану заяву, суд встановив наступне.

Частиною четвертою ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Пунктом 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року з останніми змінами від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено наступне.

ГПК України, зокрема статтею 22, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Пунктом 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року з останніми змінами від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Згідно ч. 6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Вказана заява є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Оскільки зазначена заява про зменшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд дійшов висновку про прийняття вказаної заяви до розгляду.

Отже, судом розглядаються позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

В судовому засіданні 10.09.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив наступне.

25.01.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз-Миколаїв» та Державним підприємством «Дослідне господарство «Зорі над Бугом» Національної академії аграрних наук України було укладено Договір № 6, відповідно до умов якого позивач здійснював поставку, що підтверджується накладними, копії яких наявні у матеріалах справи.

Відповідно до п. 3.1 Договору відповідач повинен був сплатити позивачу вартість отриманої продукції у строк протягом 14 днів.

На даний час відповідач здійснив часткову оплату продукції, що призвело до виникнення заборгованості.

Відповідно до п. 5.3 Договору при простроченні оплати відповідач повинен сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої до сплати суми, за кожний день прострочки, двадцять процентів річних від простроченої суми та штраф в розмірі 20% від простроченої суми оплати.

Із посиланням на приписи ст.ст. 525, 526, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України та умови Договору представник позивача просив суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором № 6 від 25.01.2012 року у сумі 6 471, 75 грн., у тому числі: 1 768, 35 грн. - боргу; 703, 14 грн. - пені; 2 768, 11 грн. - штрафу; 1 232, 15 грн. - 20% річних.

Відповідач не скористався наданим йому ст. 22 ГПК України правом та повноважного представника в судові засідання 16.07.2013 року, 20.08.2013 року, 29.08.2013 року та 10.09.2013 року не направляв, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, які наявні в матеріалах справи (арк. справи 22, 28, 88). Явка представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою.

10.09.2013 року до канцелярії господарського суду Миколаївської області надійшла заява про продовження терміну розгляду справи та перенесення розгляду справи. Подана заява мотивована тим, що у зв'язку з великим обсягом інформації та документів, які необхідно надати суду та у зв'язку з тим, що представник господарства знаходиться у відрядженні відповідач просить суд продовжити термін розгляду справи. Також зазначено, що документи будуть надані у наступне судове засідання (арк. справи 177).

Представник позивача в судовому засіданні 10.09.13 року заперечив проти відкладення розгляду справи, вказуючи, що відповідач зловживає процесуальними правами та затягує судовий процес.

Відповідно до ст. 77 ГПК господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в цьому судовому засіданні. Такими обставинами відповідно до п. 1 ч.1 зазначеної статті є, зокрема, нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу. Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Таким чином, пункт 1 частини 1 ст. 77 ГПК України не встановлює обов'язок господарського суду відкладати слухання у будь-якому випадку нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу. Відкладення розгляду справи обумовлено неможливістю вирішення спору в зв'язку з нез'явленням в засідання учасників процесу. Тобто, господарський суд у кожному випадку визначає можливість чи неможливість вирішення спору.

При цьому судом враховано, що відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 з останніми змінами від 29.05.2013 року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

В спірному випадку судом не визнавалась обов'язковою явка повноважного представника відповідача.

При цьому, відповідачем не обгрунтовано в заяві необхідність особистої участі у судовому засіданні повноважного представника та неможливості розгляду справи по суті за його відсутності. Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 28 ГПК України представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Відповідачем не обгрунтовано в клопотанні неможливість направлення іншого представника, а також необхідність участі в судовому засіданні саме Вдовіченко О.Г., визначеного в довіреності № 6 від 20.06.2013 року. Жодних доказів на підтвердження поданої заяви суду не подано.

Справа була прийнята до провадження господарським судом Миколаївської області 02.07.2013 року й ухвала від 02.07.2103 року була надіслана на адресу відповідача та отримана ним 06.07.2013 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. справи 22). Ухвалою суду від 29.08.13 року судом продовжувався строк вирішення спору на 15 днів. Відповідач не направив в жодне судове засідання повноважного представника. Жодних документів на підтвердження своїх заперечень відповідач суду не подав, хоча мав достатньо часу для підготовки до справи (більше двох місяців з урахуванням продовження строку розгляду справи). Ст. 69 ГПК України надає суду право один раз продовжувати строк розгляду справи на 15 днів.

Враховуючи чотири неявки повноважного представника відповідача в судові засідання, а також приписи ч. 3 ст. 22 ГПК України, відповідно до якої сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, суд дійшов висновку про необгрунтованість та безпідставність поданої заяви про відкладення розгляду справи, оскільки відповідач не був позбавлений можливості направити в суд іншого представника та подати усі необхідні докази. Крім того, суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача. В задоволенні клопотання про продовження строку розгляду справи та відкладення розгляду справи слід відмовити.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

25.01.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз-Миколаїв» (далі - постачальник) та Державним підприємством «Дослідне господарство «Зорі над Бугом» Національної академії аграрних наук України (далі - покупець) було укладено Договір № 6 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити продукцію в асортименті, кількості та за ціною, вказаними в рахунках і накладних, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1 Договору) (арк. справи 11-12).

Даний договір підписано сторонами та скріплено печатками.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 762 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Умовами Договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 2.1 Договору поставка продукції здійснюється відповідно до правил «Інкотермс-2000» на умовах EXW склад постачальника - м. Вознесенськ, вул. Жовтневої революції, 281 а/4.

Відповідно до п. 2.2 Договору постачання продукції здійснюється партіями. На кожну партію продукції, що поставляється, постачальник (за своїм місцезнаходженням) надає покупцеві рахунок і накладну на продукцію, в яких вказуються найменування , асортимент, кількість і ціна продукції. Вся продукція, поставлена постачальником покупцеві в період дії цього договору, та/або сплачена покупцем в період дії цього договору, вважається продукцією, поставленою/оплаченою в порядку і на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.4 Договору строк поставки продукції - не пізніше дня виписки товарної накладної постачальником Датою поставки продукції є дата виписки постачальником товарної накладної. Накладна вважається специфікацією до цього договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору покупець здійснює оплату за кожну партію продукції протягом 14 днів з дати поставки цієї партії продукції.

Відповідно до п. 5.3 Договору за прострочення оплати продукції, покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на дату нарахування пені, від простроченої суми за кожен день прострочення. Пеня може бути нарахована постачальником за весь період прострочення оплати. За прострочення оплати більш ніж на 5-ть днів покупець понад пеню сплачує постачальнику штраф в розмірі 20% від простроченої суми оплати. При простроченні оплати покупець повинен сплатити двадцять процентів річних від простроченої суми.

На виконання умов Договору № 6 від 25.01.2012 року позивачем було поставлено відповідачу товар. Факт поставки товару підтверджено позивачем документально на загальну суму 15 840, 54 грн. з ПДВ, що підтверджується накладними, копії яких наявні у матеріалах справи (арк. справи 44-52, 54-57, 59-60, 63-65, 68-70), а саме:

- накладна № 00255/06 від 13.02.2012 року на загальну суму 2 338, 49 грн.;

- накладна № 00263/06 від 15.02.2012 року на загальну суму 590, 71 грн.;

- накладна № 00265/06 від 15.02.2012 року на загальну суму 629, 82 грн.;

- накладна № 00288/06 від 17.02.2012 року на загальну суму 233, 22 грн.;

- накладна № 00294/06 від 18.02.2012 року на загальну суму 455, 88 грн.;

- накладна № 00361/06 від 28.02.2012 року на загальну суму 3 945, 74 грн.;

- накладна № 00362/06 від 28.02.2012 року на загальну суму 2 399, 69 грн.;

- накладна № 00365/06 від 28.02.2012 року на загальну суму 51, 61 грн.;

- накладна № 00379/06 від 29.02.2012 року на загальну суму 147, 85 грн.;

- накладна № 00401/06 від 02.03.2012 року на загальну суму 775, 16 грн.;

- накладна № 00409/06 від 03.03.2012 року на загальну суму 128, 38 грн.;

- накладна № 00422/06 від 05.03.2012 року на загальну суму 360, 46 грн.;

- накладна № 00419/06 від 05.03.2012 року на загальну суму 551, 39 грн.;

- накладна № 00477/06 від 13.03.2012 року на загальну суму 154, 18 грн.;

- накладна № 00478/06 від 13.03.2012 року на загальну суму 197, 14 грн.;

- накладна № 00499/06 від 15.03.2012 року на загальну суму 315, 19 грн.;

- накладна № 00515/06 від 16.03.2012 року на загальну сум 273, 71 грн.;

- накладна № 00529/06 від 19.03.2012 року на загальну суму 549, 04 грн.;

- накладна № 01309/06 від 26.05.2012 року на загальну суму 293, 54 грн.;

- накладна № 02087/06 від 23.07.2012 року на загальну суму 1 252, 31 грн.;

- накладна № 02092/06 від 23.07.2012 року на загальну суму 197, 03 грн.

На кожний факт поставки товару позивачем подано суду виставлені рахунки (арк. справи 137-158).

Відповідно до п. 3, 6.1, 6.2 наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.11 року "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.11 року за № 1333/20071, податкова накладна виписується у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної надається покупцю (отримувачу) товарів/послуг на його вимогу. Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Відповідно до ст. 201.6 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до ст. 201.7 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Матеріалами справи підтверджується факт надання покупцю податкових накладних на кожну поставку товару згідно вищевказаних накладних, що підтверджується наявними в справі копіями податкових накладних (арк. справи 90-127).

На виконання вимог ухвали суду від 29.08.13 року Вознесенською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 452/14/06/10-012 від 05.09.2013 року було надано суду інформацію стосовно включення до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних та податкового кредиту декларацій з ПДВ ДП «ДГ Зорі над Бугом» (код ЄДРПОУ 34792373) по постачальнику ТзОВ «Агро-Союз-Миколаїв» (код ЄДРПОУ 25378662). В поданому ДПІ листі наведено перелік зареєстрованих податкових накладних відповідно до даних Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, у розділі ІІ «Отримані податкові накладні» (арк. справи 175-176).

Вищевказані докази надають суду підстави стверджувати про отримання відповідачем товару та його прийняття.

Позивач на виконання вимог суду надав докази оплати поставленого товару, зазначивши, зокрема, в письмових поясненнях (арк. справи 76), що ним подано суду докази оплати за товар як на підставі даного договору, так і на підставі інших рахунків, що виставлялись на підставі позадоговірної поставки, що не є предметом даного договору.

До матеріалів справи позивачем подано суду копії платіжних доручень та банківських виписок (арк. справи 19-20, 38-41). Дослідивши подані суду докази, судом встановлено, що відповідач ДП «ДГ Зорі над Бугом» здійснив наступні оплати:

- 6 000, 00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 05.09.2012 року (арк. справи 20) та банківської виписки від 05.09.2012 року (арк. справи 19), де в графі призначення платежу вказано «за запчастини. Не потребує конкурсних торгів»;

- 90, 42 грн., що підтверджується копією банківської виписки від 27.02.2012 року (арк. справи 38, 78), де в графі призначення платежу вказано «за запчастини, згідно рахунка № 00442, без договору»;

- 4 248, 12 грн., що підтверджується копією банківської виписки від 27.02.2012 року (арк. справи 38, 79-80), де в графі призначення платежу вказано «за запчастини, без договору»;

- 5 000, 00 грн., що підтверджується копією банківської виписки від 28.03.2012 року (арк. справи 39), де в графі призначення платежу вказано «за запчастини. Не потребує конкурсних торгів»;

- 2 000, 00 грн., що підтверджується копією банківської виписки від 13.02.2012 року (арк. справи 40), де в графі призначення платежу вказано «за запчастини, без договору»;

- 3 072, 19 грн., що підтверджується копією банківської виписки від 01.03.2012 року (арк. справи 81), де в графі призначення платежу вказано «за запчастини, згідно рахунка № 00512 від 01.03.2012 року, не потребує конкурсних торгів» (рахунок № 00512 від 01.03.2012 року виставлявся по Договору № 6 від 25.01.12 року).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про оплату відповідачем коштів за Договором № 6 від 25.01.12 року на загальну суму 14 072, 19 грн. (6 000 грн. + 5 000 грн. + 3 072, 19 грн.). Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар на підставі Договору № 6 від 25.01.12 року становить 1 768, 35 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на день розгляду справи відповідачем не спростовано факт наявності вказаної заборгованості, як і не подано суду доказів оплати боргу. Отже, вимога про стягнення суми основної заборгованості з відповідача в розмірі 1 768, 35 грн. (15 840, 54 грн. - 14 072, 19 грн.) є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 20% річних від суми боргу у розмірі 1 232, 15 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.3 Договору за прострочення оплати продукції, покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на дату нарахування пені, від простроченої суми за кожен день прострочення. Пеня може бути нарахована постачальником за весь період прострочення оплати. За прострочення оплати більш ніж на 5-ть днів покупець понад пеню сплачує постачальнику штраф в розмірі 20% від простроченої суми оплати. При простроченні оплати покупець повинен сплатити двадцять процентів річних від простроченої суми. Збитки заподіяні постачальнику внаслідок прострочення оплати підлягають стягненню у повній сумі понад вищевказані штрафні санкції.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.12 року по справі № 37/64).

Перевіривши розрахунок розміру 20 % річних, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування 20 % з неправильним врахуванням суми здійснених проплат. Судом здійснено перерахунок розміру 20 % річних по кожному окремому зобов'язанню (кожній окремій поставці товару) з урахуванням здійснених відповідачем оплат та строку виконання зобов'язання. Детальний розрахунок 20 % річних наявний в матеріалах справи (арк. справи 180-188). Розмір 20 % річних по Договору № 6 від 25.01.12 року за період з 28.02.12 року по 20.08.13 року (період вказано сукупний) становить 980, 72 грн. Отже, вимога позивача про стягнення 20 % річних підлягає частковому задоволенню в розмірі 980, 72 грн. В решті 20 % річних слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 768, 11 грн. - штрафу, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 5.3 Договору за прострочення оплати продукції, покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на дату нарахування пені, від простроченої суми за кожен день прострочення. Пеня може бути нарахована постачальником за весь період прострочення оплати. За прострочення оплати більш ніж на 5-ть днів покупець понад пеню сплачує постачальнику штраф в розмірі 20% від простроченої суми оплати. При простроченні оплати покупець повинен сплатити двадцять процентів річних від простроченої суми. Збитки заподіяні постачальнику внаслідок прострочення оплати підлягають стягненню у повній сумі понад вищевказані штрафні санкції.

Судом також враховано, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (постанова Верховного Суду України від 27.04.12 року про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 13.12.11 року у справі № 06/5026/1052/2011).

Відповідальність за порушення строків виконання зобов'язання у формі пені та штрафу прямо передбачена ст. 231 ГК України.

Перевіривши розрахунок розміру штрафу, судом встановлено, що позивачем допущено помилку при розрахунку, оскільки по першим трьом зобов'язанням (накладним № 255, 263, 265) не враховано п'ятиденний строк прострочення оплати, після спливу якого позивач має право на нарахування штрафу. Судом здійснено перерахунок розміру штрафу по кожному окремому зобов'язанню (кожній окремій поставці товару) з урахуванням здійснених відповідачем оплат та строку виконання зобов'язання. Детальний розрахунок штрафу наявний в матеріалах справи (арк. справи 180-188). Розмір штрафу по Договору № 6 від 25.01.12 року становить 2 553, 69 грн. Отже, вимога позивача про стягнення штрафу підлягає частковому задоволенню в розмірі 2 553, 69 грн. В решті штрафу слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 703, 14 грн. - пені, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.3 Договору за прострочення оплати продукції, покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на дату нарахування пені, від простроченої суми за кожен день прострочення. Пеня може бути нарахована постачальником за весь період прострочення оплати. За прострочення оплати більш ніж на 5-ть днів покупець понад пеню сплачує постачальнику штраф в розмірі 20% від простроченої суми оплати. При простроченні оплати покупець повинен сплатити двадцять процентів річних від простроченої суми. Збитки заподіяні постачальнику внаслідок прострочення оплати підлягають стягненню у повній сумі понад вищевказані штрафні санкції.

Судом здійснено перерахунок розміру пені по кожному окремому зобов'язанню (по кожній поставці товару), виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення та з врахуванням встановлення періоду (дати початку нарахування пені, виходячи з дати оплати товару відповідно до п. 3.1 Договору). Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи (арк. справи 180-188). Отже, не виходячи за межі позовних вимог відповідно до ст. 83 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 703, 14 грн. за період з 28.02.13 року по 20.08.13 року (розрахунок здійснено по кожному окремому зобов'язанню, період зазначено сукупний).

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 11, 15, 202, 509, 525, 526, 530, 549, 551 610-612, 625, 629, 692, 762 ЦК України, ст. 193, 231-232 ГК України, ст. 201.6, 201.7 Податкового кодексу України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Миколаїв" до відповідача Державного підприємства "Дослідне господарство "Зорі над Бугом" Національної академії аграрних наук України" про стягнення заборгованості за Договором № 6 від 25.01.2012 року у сумі 6 471, 75 грн., у тому числі: 1 768, 35 грн. - боргу; 703, 14 грн. - пені; 2 768, 11 грн. - штрафу; 1 232, 15 грн. - 20% річних.

Стягнути з відповідача Державного підприємства "Дослідне господарство "Зорі над Бугом" Національної академії аграрних наук України", вул. Радянська, 1, село Яструбинове, Вознесенський район, Миколаївська область, 56564 (код ЄДРПОУ 34792373) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Миколаїв", вул. Новозаводська, буд. 42 Д, м. Миколаїв, 54028 (код ЄДРПОУ 25378662):

- 1 768, 35 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят вісім грн. 35 коп.) - основної заборгованості за Договором № 6 від 25.01.2012 року;

- 980, 72 грн. (дев'ятсот вісімдесят грн. 72 коп.) - двадцяти процентів річних за Договором № 6 від 25.01.2012 року за період з 28.02.2012 року по 20.08.2013 року;

- 2 553, 69 грн. (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят три грн. 69 коп.) - штрафу за Договором № 6 від 25.01.2012 року;

- 703, 14 грн. (сімсот три грн. 14 коп.) - пені за період з 28.02.13 року по 20.08.13 року за Договором № 6 від 25.01.2012 року;

- 1 596, 65 грн. (одна тисяча п'ятсот дев'яносто шість грн. 65 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.09.2013 року.

Суддя Е.М.Олейняш