Ухвала суду № 33498642, 09.09.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючої: Пнівчук О.В.

Суддів: Томин О.О., Шишка А.І.

Секретаря Лисак І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Косівського державно-кооперативного будівельно-монтажного об'єднання «Райагробуд» про визнання договору купівлі-продажу укладеним, визнання права власності на нерухоме майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Косівського районного суду від 10 червня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

У квітні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Косівського державно-кооперативного будівельно-монтажного об'єднання «Райагробуд» про визнання договору купівлі-продажу укладеним, визнання права власності на нерухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що з вона є дружиною покійного ОСОБА_2, який помер у ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до положень ЦК України вона є спадкоємцем першої черги, а тому успадкувала всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві.

ОСОБА_1 вказала, що в березні 1994 року її чоловік придбав у Косівського кооперативно-державного будівельно-монтажного об'єднання «Райагробуд» нежитлові приміщення, теплицю, що знаходяться на земельній ділянці по АДРЕСА_1.

Факт проведення оплати за придбане майно підтверджується квитанцією до прихідного касового ордера №20 від 31.03.1994 року, а факт передачі зазначеного майна ОСОБА_2 підтверджено накладною №33 від 20.07.1994 року.

Позивач зазначила, що інші документи, які складались при купівлі-продажу вказаного майна відсутні, що позбавляє її можливості провести реєстрації належних її прав на дане майно.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просила визнати укладеним договір купівлі-продажу теплиці, загальною площею 484,5 м.кв., що знаходиться на земельній ділянці по АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на вищевказане майно.

Рішенням Косівського районного суду від 10 червня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначила, що відповідно до ст.224 ЦК УРСР (чинного на момент здійснення купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення), продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму. Вказані вимоги під час укладення спірного договору були дотримані, що підтверджується квитанцією про оплату та накладною про передачу майна.

Однак, відповідачем по справі не визнається право власності ОСОБА_1 на згадане майно. Доказом цього, є заперечення наявне у справі, у якому відповідач прямо не визнає її право власності на спірне майно. Відтак, висновок суду першої інстанції щодо відсутності спору між сторонами на момент розгляду справи є помилковим.

Апелянт також вказала, що предметом позову є визнання договору купівлі-продажу укладеним, а не реєстрація майнових прав. Тому, на думку апелянта, безпідставним є висновок суду про те, що її права не порушені, оскільки до органів реєстрації вона не зверталась.

Крім того, судом не досліджена і не вирішена її позовна вимога про визнання права власності на спірне майно.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила скасувати рішення Косівського районного суду від 10 червня 2013 року та ухвалити нове по суті позовних вимог.

В судовому засіданні апеляційного суду представники апелянта доводи апеляційної скарги підтримали з наведених у ній мотивів.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 є дружиною покійного ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом по смерть серії НОМЕР_1 від 29.03.2012 року (а.с.4).

Згідно витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі №32934786 від 25.12.2012 року, ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_2 (а.с.5).

Позивач пред'явила позов про визнання укладеним договору купівлі-продажу теплиці, загальною площею 484,5 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 між ОСОБА_2 та Косівським державно-кооперативним будівельно-монтажним об'єднанням «Райагробуд» та визнання за нею права власності на дане приміщення в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_2

Відповідно до положень ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власник майна, відповідно до вимог ст. 392 ЦК України, може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції правильно виходив із того, що позивач не представила доказів того, що вона у встановленому законом порядку зверталася про оформлення права власності на приміщення теплиці.

Позивач, посилаючись на те, що вона є спадкоємцем померлого чоловіка ОСОБА_2, який викупив приміщення теплиці, разом з тим не представила доказів про те, що нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на зазначене приміщення.

Крім того, із наявних в матеріалах справи - копії квитанції до прихідного касового ордера від 31.03.1994 року, копії накладної № 33 від 20.04.1994 року та довідки Косівського райагробуду вбачається, що ОСОБА_2 придбав приміщення теплиці, разом з тим, зазначені докази не містять даних щодо площі приміщення теплиці та за якою адресою воно знаходиться.

Технічна довідка-характеристика спірного приміщення теплиці виготовлена 29 квітня 2013 року в якій вказана площа 484,5 кв.м., та її місце розташування по АДРЕСА_1, однак дана довідка не є доказом того, що саме це приміщення теплиці викупив ОСОБА_2 в 1994 році.

Позивачем також не представлено доказів щодо використання та утримання зазначеного приміщення теплиці та земельної ділянки, на якій воно розташоване.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що у суду не було підстав для визнання укладеним договору купівлі-продажу спірного приміщення теплиці та визнання за позивачкою права власності на дане приміщення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Косівського районного суду від 10 червня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуючий: О.В. Пнівчук

Судді: О.О. Томин

А.І. Шишко