Рішення № 33498184, 10.09.2013, Тростянецький районний суд Сумської області

2/588/239/13

Справа № 588/751/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2013 р. Тростянецький районний суд Сумської області в складі:

головуючого - судді - Шевченко В. С.

при секретарі Ничипорчук Т. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тростянець цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Тростянецької державної нотаріальної контори про визнання недійсним заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, -

в с т а н о в и в :

22.04.2013 р. ОСОБА_1 звернуся до суду з позовною заявою, в якій зазначає, що його мати ОСОБА_4 27.05.1951 р. зареєструвала шлюб з його батьком ОСОБА_5 Від шлюбу вони мають двох дітей, а саме позивач та відповідач по справі. В період шлюбу відповідно до договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, від 10.04.1958р., батьки позивача та відповідача збудували житловий будинок АДРЕСА_1. Документи щодо даного будинку оформлені на ім'я батька ОСОБА_5. Земельна ділянка під даним будинком передана ОСОБА_5 в приватну власність згідно рішення Тростянецької міської ради від 16.10.2008р. №277, право засвідчене державним актом серія ЯЗ №360561 від 21.12.2008р.

Мати ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2. позивач, відповідач та їх батько ОСОБА_5 вважали, що мати на випадок своєї смерті заповіт не залишала. Тому позивач звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Відповідач з відповідною заявою до нотаріальної контори не звертався. Батько позивача та відповідача від прийняття спадщини відмовився на користь позивача відповідно до його заяви від 22.01.2010р. На момент смерті матері батько ОСОБА_5 був непрацездатним. 06.05.2011р. позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання за позивачем права власності на 1/2 частину даного домоволодіння та його реальний поділ.

31.05.2011р. брат позивача ОСОБА_2 також звернувся з позовом до суду, де відповідачами були ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про встановлення йому додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини. І тільки тоді стало відомо про наявність заповіту від імені померлої матері ОСОБА_4, посвідчений 10.03.1987 р. відповідно до якого все своє майно вона заповіла відповідачу, тобто ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_5 та все своє майно заповів позивачу, який прийняв спадщину. 11.10.2011р. позов ОСОБА_2 про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини був задоволений та ухвалою Апеляційного суду Сумської області було залишено без змін. Рішенням Тростянецького районного суду від 07.09.2012р. визнано було той факт, що домоволодіння по АДРЕСА_1 є спільною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 і кожному з них належить по одній другій частині даного домоволодіння, набрало законної сили. Коли позивач звернувся до нотаріальної контори, то з'ясувалося, що відомостей про складання заповіту від імені матері у архіві Тростянецької райдерж контори немає, тому вважає, що заповіт від імені ОСОБА_4 є недійсним, оскільки в ньому не міститься підпис заповідача ОСОБА_4 та він не зареєстрований в алфавітній книзі обліку заповітів, Невідомо який нотаріус посвідчував даний заповіт, оскільки в одному випадку зазначений нотаріус ОСОБА_4,а в іншому ОСОБА_4, а оскільки відповідачу видане свідоцтво про право на спадщину за законом, то воно також повинно бути визнане недійсним.

В подальшому позивач своєю заявою від 06.08.20013р. (а.с.79) відмовився від однієї з підстав про визнання заповіту не дійсним, а саме, що даний заповіт не був зареєстрований в алфавітній книгі обліку заповітів та уточнив підстави для його скасування, а сме вказавщи, що в заповіті вказана "ОСОБА_4", а фактично вона "ОСОБА_4", тобто вважає, що це різні особи і через це необхідно скасувати заповіт.

Позивач та його представники позивача ОСОБА_7 та ОСОБА_8 позовні вимоги підтримали в повному обсязі та прохали визнати заповіт не дійсним, так як в ньому відсутній підпис заповідача, в заповіті вказані різні анкетні дані нотаріуса, який посвідчував його та вважає, що заповіт скалала інша особа, а не його мати.

Відповідач та його представники в судовому засіданні позовні вимоги не визнали повністю, вказали, що вказані підстави позивача не є підставою для визнання заповіту та свідоцтва про спадщину за законом недійсними, так як судом встановлено, що даний заповіт зареєстрував одий і той самий нотаріус, а помилка у написанні його ініціалів не є підставою про визнання заповіту не дійсним та встановлено, що заповіт підписаний померлою у вигляді написання її прізвища та ініціалів, що не заборонено законом, оскільки законодавець не встановив форму та зміст підпису, зазначивши при цьому, що заповіт підписує саме та особа, від імені якої складається заповіт. Також встановлено, що заповіт скалала одна й та ж сама особа, оскільки нотаріус допустив при оформленні заповіту граматичну помилку в написанні по батькові заповідача, а саме вказав "ОСОБА_4", хоча насправді по батькові її "ОСОБА_4".

Представник співвідповідача Тростянецька державна нотаріальна контора в судовому засіданні також позовні вимоги не визнав, вказав, що підстави для скасування вказані позивачем в позові є недопустимими для скасування вищезазначених документів. Заповіт та свідоцтво про право право на спадщину за законом відповідають вимогам закону. В подальшому прохав справу слухати без його участі.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, його представників та відповідача, його представників, представника відповідача Тростянецької державної нотаріальної контори, суд вважає що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_4 мати сторін померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та склала на випадок своє смерті заповіт на користь сина ОСОБА_2 (а.с.5).

Від прийняття спадщини після смерті дружини - ОСОБА_5 відмовився на користь позивача відповідно до його заяви від 22.01.2010р. 04.12.12 ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на одну другу частину вказаного домоволодіння.

20.11.12 ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на одну другу частину вказаного домоволодіння.

В своїй позовній заяві позивач вказує, що коли він звернувся до нотаріальної контори, то з'ясувалося, що відомостей про складання заповіту від імені матері ОСОБА_4 у архіві Тростянецької районної державної нотаріальної контори немає, тому вважає, що заповіт від імені ОСОБА_4 є недійсним, оскільки в ньому не міститься підпис заповідача ОСОБА_4 та невідомо який нотаріус посвідчував даний заповіт, оскільки в одному випадку зазначений нотаріус ОСОБА_4,а в іншому ОСОБА_4, а оскільки відповідачу видане свідоцтво про право на спадщину за законом, то воно також повинно бути визнане недійсним.

Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з заначенням місця і часу його укладання, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

Ст. 541 ЦК УРСР недійсною є та угода, яка не відповідає вимогам закону.

Згідно Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР Затверджена наказом від 31 жовтня 1975 р. N 45/5:

29. державні нотаріуси посвідчують угоди, для яких законодавством встановлено обов'язкову нотаріальну форму;

13. При посвідченні угод і вчиненні деяких інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР (наприклад, при засвідченні справжності підпису на документі), державний нотаріус перевіряє справжність підписів учасників угод та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальних дій;

21. Всі нотаріальні дії, які вчиняються державними нотаріусами, реєструються в реєстрах для реєстрації нотаріальних дій. Кожній нотаріальній дії присвоюється окремий порядковий номер. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі, позначається в документах, що видаються державним нотаріусом, і в посвідчувальних написах;

30. Договори, заповіти, довіреності та інші документи, в яких викладено зміст угод, що посвідчуються в нотаріальному порядку, подаються державному нотаріусу не менше, ніж у двох примірниках, один з яких залишається в справах державної нотаріальної контори (стаття 40 Закону Української РСР "Про державний нотаріат"). Всі примірники підписуються учасниками угоди. Посвідчувальний напис також вчиняється на всіх примірниках. За бажанням учасників угоди кожному з них видається по одному примірнику;

97. Державний нотаріус посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 541, 543 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) і особисто подані ними державному нотаріусу. Посвідчення заповітів через представників, а також одного заповіту від імені кількох осіб не допускається. Заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем (стаття 541 Цивільного кодексу УРСР). Якщо заповідач внаслідок фізичних вад, хвороби або з

будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншим громадянином за правилами, викладеними в п.15 цієї Інструкції. Громадянин, на користь якого заповідається майно, не вправі бути присутнім при складанні заповіту і підписувати його за заповідача.

103. В державній нотаріальній конторі ведеться алфавітна книга обліку заповітів, посвідчених державними нотаріусами, і заповітів, посвідчених та переданих на зберігання службовими особами, зазначеними в ст.16 Закону Української РСР "Про державний нотаріат".

Суд вважає, що наведені підстави позивачем для скасування заповіту та свідоцтва не відповідають дійсності, оскільки особа яка зазначена у заповіті та у витязі з спадкового реєстру №22689729 (а.с.52) «ОСОБА_4» та в інформаційній довідці з спадкового реєстру №32439853 (а.с.53) «ОСОБА_4» є однією і тією ж самою особою, відповідно було допущено граматичну помилку в написанні по батькові заповідачки.

В наданій суду алфавітній книзі обліку заповітів з 1985 по 1993р. (а.с.54-56) даний заповіт від імені ОСОБА_4 зареєстрований під №383.

В заповіті на місці підпису заповідачки ОСОБА_4 (а.с.5) написане її прізвище ім'я по батькові, що позивач вважає невірним, однак це також не є підставою для його скасування, оскільки, нормами законодавства не встановлені правила, яким повинен відповідати підпис будь якої особи, тому написання в заповіті на місці підпису прізвища ім'я по батькові спадкодавця є абсолютно правильним та відповідає дійсності, крім токо вбвчається, що в інших документах вона підписувалася у вигляді написання повного прізвища (а.с.24).

Щодо того, що в заповіті в графі «цей заповіт посвідчено мною - ОСОБА_4.», а в графі «державний нотаріус ОСОБА_4», то відповідно довідки наданої Тростянецькою державною нотаріальною конторою (а.с.72), вказано, що за період з 1984 р. по 11.04.2001р. завідуючим Тростянецької державної нотаріальної контори були ОСОБА_4, а з 11.04.2001р. по теперішній час ОСОБА_9. В роки роботи ОСОБА_4 в період її відпусток її заміщали інші нотаріуси, серед яких прізвища ОСОБА_4 не було, тобто крім ОСОБА_4 та ОСОБА_9 особи з прізвищем ОСОБА_9 - не працювали. Вищевикладене значить, що особа нотаріуса зазначена в заповіті та особа нотаріуса, яка його завірила є одним і тим же нотаріусом.

Таким чином в судовому засіданні було встановлено, що нотаріус дійсно допустив граматичні помилки, що не залежали від волі особи, яка складала заповіт, і ці підстави не є підставами для визнання цього заповіту не дійсним, оскільки заповіт може бути визнаний не дійсним тільки з підстав передбачених законом, а вказані підстави в позові не передбачені законом для визнання заповіту не дійсним і на які посилається позивач у позові (ст. 48, 541 ЦК УРСР, який діяв на час складання даного правочину).

Вказані помилки, що допустив нотаріус, не можуть бути підставою для скасування волі заповідача.

Тобто даний позов необхідно залишити без задоволення з тих підстав на які посилається позивач, так як судом встановлено та підтверджено, що заповіт від імені ОСОБА_4 та свідоцтво про право на спадщину за законом є дійсним та таким, що відповідають вимогам законодавства.

На підставі викладеного, ст.ст. 541, 48 ЦК УРСР, Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР Затверджена наказом від 31 жовтня 1975 р. N 45/5 , керуючись ст.ст. 10, 60, 83, 212-215 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Тростянецької державної нотаріальної контори про про визнання недійсним заповіту від 10.03.1987р. та свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20.01.2012р. - відмовити за безпідставністю вимог.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Сумської області через Тростянецький районний суд протягом 10 днів з часу його проголошення. А для сторін в цей строк з дня отримання копії рішення.

Суддя Тростянецького

районного суду В.С.Шевченко