Рішення № 33496998, 12.09.2013, Харцизький міський суд Донецької області

248/4506/13-ц

2/248/1607/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2013 року Харцизький міський суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Лутай А.М.

при секретарі - Сауніної С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харцизьк цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Донецька залізниця" Відокремлений підрозділ моторвагонне депо Ясинувата, третя особа: ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в травні 2013 року звернулася до суду з позовом до відповідача Державного підприємства «Донецька залізниця» Відокремлений підрозділ моторвагонне депо Ясинувата, в якому зазначила, що вона працювала у відповідача з 06.05.1994 року. Наказом №83 від 26.02.2007р. вона була прийнята провідником пасажирського вагона (в поїздах приміського сполучення) по контракту в порядку переводу з Ясинуватської дирекції залізничних перевезень. 01.04.2008 року між нею та відповідачем було укладено контракт строком з 01.04.2008р. по 31.03.2013 рік. Наказом №260 /ОС від 14.05.2013р. вона була звільнена у зв'язку із закінченням строку дії контракту за ст.36 п.2 КЗпП України. З даним наказом вона не згодна, вважає, що, якщо її не було звільнено в день закінчення контракту - 31.03.2013р., то трудові відносини, відповідно до діючого законодавства, вважаються продовженими на невизначений строк. Подовження строку дії контракту у зв'язку із хворобою або знаходженням у щорічній відпустці законодавством не передбачено. Оскільки її не було звільнено 31.03.2013р., то строк дії контракту автоматично подовжився на невизначений строк. Позивач також зазначила, що у зв'язку із звільненням у неї підвищився тиск, через що вона вимушена була звернутися до швидкої. Своїми діями відповідач порушив її законні права, що призвело до моральних страждань, втраті нормальних життєвих зв'язків.

Позивач просила визнати дії відповідача незаконними, скасувати наказ №260/ОС від 14.05.2013 року про її звільнення та поновити її на роботі на посаді провідника пасажирського вагону (поїздах приміського руху) моторвагонного депо Ясинувата Державного підприємства «Донецька залізниця», а також стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду у розмірі 5000грн.

В судовому засіданні позивач уточнила свої позовні вимоги, і просила визнати дії відповідача незаконними, а саме вважати наказ №260/ОС від 14.05.2013 року про її звільнення таким, що винесений із грубим порушенням норм діючого законодавства, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, який станом на 05.09.2013 рік становить 21247,72грн., а також моральну шкоду у розмірі 5000грн.

Позивач та її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили задовольнити їх у повному обсязі.

Представники відповідача Малиновський М.А. та Синицька О.Г. в судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні через необґрунтованість та пояснили, що

дійсно 01.04.2008 року між ОСОБА_1 та відокремленим підрозділом моторвагонне депо Ясинувата ДП «Донецька залізниця» було укладено контракт №113 терміном до 31.03.2013 року. Керівництвом підприємства було прийняте рішення контракт на новий термін не продовжувати, про що позивача було попереджено 18.03.2013 року. З 26.03.2013р. по 10.04.2013р. позивач перебувала у щорічній відпустці, тому чинність трудового договору, було продовжено до закінчення відпустки. З 10.04.2013 року по 14.05.2013 рік провідник ОСОБА_1 перебувала на лікарняному, тому кількість днів відпустки було продовжено на кількість днів непрацездатності. Тому відповідно припинення трудового договору з провідником пасажирського вагону (в поїздах приміського руху) ОСОБА_1 відбулося саме 14 травня 2013 року. Звільнення позивача вважають законним з дотриманням норм чинного трудового законодавства.

Третя особа - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій також просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні її позову.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обгрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно наказу №83 від 26.02.2007 року позивач ОСОБА_1 з 28.02.2007 року була прийнята на роботу до Відокремленого підрозділу моторвагонного депо Ясинувата Державного підприємства «Донецька залізниця» на посаду провідника пасажирського вагону (в поїздах приміського сполучення) по контракту в порядку переводу з Ясинуватської дирекції залізничних перевезень.

1 квітня 2008 року відповідачем з позивачем був укладений контракт №113 строком з 01.04.2008 року по 31.03.2013 рік.

Відповідно до п.6 Контракту, він припиняється: після закінчення строку дії контракту; за згодою сторін з ініціативи роботодавця до закінчення строку дії контракту у випадках, передбачених законодавством (статтями 40,41 КЗпП України) та цим контрактом; з ініціативи Працівника до закінчення строку дії контракту у випадках, передбачених законодавством (статтею 39 КЗпП України) та цим контрактом; з інших підстав, передбачених законодавством.

Судом також встановлено, що позивач ОСОБА_1, згідно наказу №427-в від 11.03.2013р., з 26.03.2013р. по 10.04.2013р. перебувала у щорічній відпустці, а з 10.04.2013р. по 14.05.2013р., знаходилася на лікарняному, що підтверджується копіями листків непрацездатності, наданими відповідачем.

Згідно наказу начальника моторвагонного депо Ясинувата Державного підприємства «Донецька залізниця» ОСОБА_2 №260/ОС від 14.05.2013 року позивач ОСОБА_1 була звільнена з посади провідника пасажирського вагону (в поїздах приміського руху) за п.2 ст.36 КЗпП України, у зв'язку із закінченням строку дії контракту.

Суд вважає вищезазначений наказ про звільнення позивача не обгрунтованим та незаконним з наступних підстав.

Відповідно до ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до ст.23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Частиною 3 ст.15 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що працівники залізничного транспорту загального користування, які здійснюють обслуговування пасажирів, працевлаштовуються на підприємства пасажирського залізничного транспорту загального користування за контрактною формою трудового договору. Перелік категорій та посад працівників залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року №764. До числа таких осіб відносяться провідники пасажирських вагонів.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України, підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Відповідно до ч.1 ст.39-1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Аналізуючи вищезазначене, суд вважає, що оскільки контракт з позивачем ОСОБА_1 не був припинений по закінченню його дії, тобто 31.03.2013 року, то трудовий договір є продовженим на невизначений строк, а відповідно звільнення позивача на підставі п.2 ст.36 КЗпП України є незаконним.

Доводи представників відповідача про те, що контракт з позивачем не міг бути припинений по закінченню його дії, оскільки в цей час позивач знаходилася спочатку у щорічній відпустці, а потім на лікарняному, суд вважає необґрунтованими та не приймає їх до уваги під час ухвалення рішення з наступних підстав.

Як зазначалося вище, контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, у тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. На контрактну форму трудового договору не поширюється положення ст.9 КЗпП України про те, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними.

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» містяться роз'яснення про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч.3 ст.40 КЗпП України), які стосуються як передбачених ст.ст.40,41 КЗпП України випадків, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Разом з тим зміст поняття «розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» розкрито законодавцем у п.4 ст.36 КЗпП України, до якого віднесено лише звільнення з підстав, передбачених ст.ст.40,41 КЗпП України. Це виключає охоплення змістом терміну «розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» будь-якого іншого звільнення, підстава якого не зазначена в ст.ст.40,41 КЗпП України або яке законодавець спеціально не визначив як розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Отже норми ч.3 ст.40 КЗпП України на правовідносини, які виникли з приводу припинення трудового договору у зв'язку із закінченням його строку (п.2 ст.36 КЗпП України), не поширюються.

Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до ч.1, 5 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

На підставі викладеного, суд вважає необхідним визнати незаконними дії відповідача щодо звільнення позивача ОСОБА_1, визнати незаконним наказ №260/ОС від 14.05.2013 року про звільнення ОСОБА_1 за ст.36 п.2 КЗпП України та поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді провідника пасажирського вагона (в поїздах приміського руху) Відокремленого підрозділу моторвагонного депо Ясинувата Державного підприємства «Донецька залізниця з 14.05.2013 року.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно довідки №913/04 від 03.09.2013р., наданої відповідачем, розмір середньої місячної заробітної плати позивача ОСОБА_1 станом на 15.05.2013р. становив 2213,25грн. Відповідно до наданих відповідачем графіків роботи провідників моторвагонного депо Ясинувата за січень - березень 2013 року, середня кількість робочих днів провідника на місяць становить 26 днів (або 13 змін).

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача ОСОБА_1 становить 85,12грн. = 2213,15грн. / 26 днів.

Час вимушеного прогулу позивача ОСОБА_1 з 14.05.2013 року по 12.09.2013р., тобто по день ухвалення судом рішення, становить 104 робочих дні (або 52 зміни). Відповідно, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 8852,60грн.= 85,12грн. х 104 робочих дні, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

У зв'язку з тим, що винним в незаконному звільненні позивача ОСОБА_1 є начальник моторвагонного депо Ясинувата Державного підприємства «Донецька залізниця» ОСОБА_2, суд, на підставі ст.237 КЗпП України, вважає необхідним покласти на нього обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству у зв'язку з оплатою ОСОБА_1 часу вимушеного прогулу.

Крім того, суд вважає встановленим, що внаслідок незаконного звільнення, позивачу була завдана моральна шкода, оскільки був порушений нормальний спосіб життя позивача і вона змушена докладати додаткових зусиль для його організації.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Враховуючи глибину душевних страждань позивача ОСОБА_1, ступень вини відповідача в заподіянні шкоди, вимоги розумності, виваженості і справедливості, суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивача ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди частково, стягнувши на її користь з відповідача 2000грн.

На підставі ст.88 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 229,40грн. за розгляд позовних вимог майнового характеру, а також 114,70грн. за розгляд позовних вимог немайнового характеру, всього 344,10грн.

Керуючись ст.ст.21,23,36,39-1,40,221,232,233,235,237,237-1 КЗпП України, ст.ст.10,11,60,88,212,213,215,367 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства "Донецька залізниця" Відокремлений підрозділ моторвагонне депо Ясинувата, про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Державного підприємства "Донецька залізниця" Відокремлений підрозділ моторвагонне депо Ясинувата щодо звільнення ОСОБА_1.

Визнати незаконним наказ №260/ОС від 14.05.2013 року про звільнення ОСОБА_1 за ст.36 п.2 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилася в м.Іловайськ Донецької області, на посаді провідника пасажирського вагона (в

поїздах приміського руху) Відокремленого підрозділу моторвагонного депо Ясинувата Державного підприємства «Донецька залізниця з 14.05.2013 року.

Стягнути з Державного підприємства "Донецька залізниця" (м.Донецьк, вул.Артема, 68 р/с 260030000131 у Донецькій філії АБ "Експрес-Банк", МФО 335838, код ЄДРПОУ 01097616) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилася в м.Іловайськ Донецької області, ІНН НОМЕР_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 травня 2013 року по 12 вересня 2013 року в сумі 8852,60грн., моральну шкоду у розмірі 2000грн., а всього 10852,60грн.

Стягнути з Державного підприємства "Донецька залізниця" (м.Донецьк, вул.Артема, 68 р/с 260030000131 у Донецькій філії АБ "Експрес-Банк", МФО 335838, код ЄДРПОУ 01097616) судовий збір на користь держави в сумі 344,10грн. (р/р31218206700088, банк: ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄРДПОУ 34686480, отримувач: УДКСУ у м.Харцизьку, код платежу 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)"символ звітності 206, код суду 02895679).

Рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Покласти на начальника Відокремленого підрозділу моторвагонного депо Ясинувата Державного підприємства «Донецька залізниця» ОСОБА_2 обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству у зв'язку з оплатою ОСОБА_1 часу вимушеного прогулу.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Вступна і резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 12.09.2013 року. Повний текст рішення складений 16.09.2013 року.

Суддя: