Постанова № 33496583, 04.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04 вересня 2013 року 16 год. 53 хв. № 826/10112/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про визнання протиправними та скасування рішень відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України) у судовому засіданні 04 вересня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 27 червня 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" (також далі - позивач) до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків (також далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача № 0000444010, № 0000454010 та № 0000464010 (також далі - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки складені відповідачем безпідставно, а висновки, зроблені контролюючим органом за результатами проведеної перевірки позивача, є необґрунтованими.

Ухвалою суду від 01 липня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представники позивача позов підтримали та просили задовольнити його повністю.

Представники відповідача позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 10 липня 2013 року. Пояснили, що оскаржувані рішення є правомірними та не підлягають скасуванню, оскільки складені відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним податкового законодавства.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 26 лютого по 30 квітня 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 15 травня 2013 року складено акт № 523/40-10/31076956 про результати документальної планової виїзної перевірки позивача (також далі - перевірка) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період із 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2012 року, валютного законодавства за період із 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2012 року (також далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем:

- занижено податок на прибуток у загальному розмірі 8311884,00 грн., у тому числі за: ІІ квартал 2011 року - 904284,00 грн.; ІІІ квартал 2011 року - 1864949,00 грн.; IV квартал 2011 року - 661828,00 грн.; І квартал 2012 року - 1386409,00 грн.; ІІ квартал 2012 року - 1883372,00 грн.; ІІІ квартал 2012 року - 696330,00 грн.; IV квартал 2012 року - 914712,00 грн., чим порушено підпункт 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (також далі - ПК України);

- завищено суму бюджетного відшкодування, у загальному розмірі 17602696,00 грн., у тому числі за: травень 2011 року - 5030095,00 грн.; червень 2011 року - 87873,00 грн.; липень 2011 року - 95373,00 грн.; серпень 2011 року - 1674602,00 грн.; вересень 2011 року - 213491,00 грн.; жовтень 2011 року - 2583806,00 грн.; листопад 2011 року - 8179,00 грн.; грудень 2011 року - 15946,00 грн.; січень 2011 року - 14344,00 грн.; лютий 2012 року - 11349,00 грн.; березень 2012 року - 1918205,00 грн.; квітень 2012 року - 13176,00 грн.; травень 2012 року - 1226012,00 грн.; червень 2012 року - 1757087,00 грн.; липень 2012 року - 13782,00 грн.; серпень 2012 року - 2104556,00 грн.; вересень 2012 року - 37087,00 грн.; жовтень 2012 року - 263560,00 грн.; листопад 2012 року - 16087,00 грн.; грудень 2012 року - 518086,00 грн., чим порушено п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.1-198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України;

- завищено від'ємне значення суми податку на додану вартість (також далі - ПДВ) у розмірі 186244,00 грн.

За результатами розгляду заперечень в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі акту перевірки, 14 червня 2013 року відповідачем складено оскаржувані рішення: № 0000444010, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 8311884,00 грн. за основним платежем та у розмірі 2440412,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000454010, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 17602696 та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 6240810,00 грн.; № 0000464010, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми ПДВ у розмірі 186244,00 грн.

Суд погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи доказів та наступних положень і обставин.

Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 77.1, 77.2 ст. 77 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Виходячи зі змісту акту перевірки судом з'ясовано, що висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток та завищення ним суми бюджетного відшкодування і від'ємного значення суми ПДВ ґрунтуються на обставинах, виявлених у ході перевірок контрагентів позивача, а саме товариства з обмеженою відповідальністю "Бареллі Н" (також далі - ТОВ "Бареллі Н"), товариства з обмеженою відповідальністю "Український ресурс" (також далі - ТОВ "Український ресурс"), товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа ЛТА" (також далі - ТОВ "Альфа ЛТА") та товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга" (також далі - ТОВ "Ліга").

Зокрема, в акті перевірки міститься інформація, зазначена в актах перевірок ТОВ "Бареллі Н", ТОВ "Український ресурс", ТОВ "Альфа ЛТА" та ТОВ "Ліга", про те, що: здійснені вказаними товариствами господарські операції не мали реального товарного характеру; у ТОВ "Бареллі Н", ТОВ "Український ресурс", ТОВ "Альфа ЛТА" та ТОВ "Ліга" відсутні адміністративні ресурси, економічно необхідні для здійснення господарської діяльності; правочини, укладені вказаними товариствами, не направлені на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними, у зв'язку з чим мають ознаки нікчемних правочинів.

Як з'ясовано судом у ході розгляду справи, викладені обставини стали підставою для висновку відповідача про недійсність бухгалтерських та податкових документів, складених вказаними товариствами, по взаємовідносинах із позивачем.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

З викладених положень вбачається, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості, тобто тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладено на суб'єкта владних повноважень, який є відповідачем у справі.

Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав та/або законних інтересів, у разі, якщо суб'єкт владних повноважень заперечує проти позову.

Презумпція винуватості суб'єкта владних повноважень, який є відповідачем у справі, означає припущення, що повідомлені позивачем обставини у справі про рішення, дії та/або бездіяльність відповідача та про порушення прав і законних інтересів відповідають дійсності доти, доки відповідач їх не спростує на підставі доказів. Невиконання обов'язку відповідача довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності не звільняє суд від обов'язку постановити справедливе та обґрунтоване судове рішення. Однак, презумпція винуватості позбавляє суд необхідності перевіряти повідомлені позивачем обставини, якщо вони не викликають обґрунтованого сумніву.

У ході судового розгляду справи представники відповідача не надали суду доказів, які б спростували наведені представниками позивача доводи щодо протиправності оскаржуваних рішень відповідача.

Разом з тим, представниками позивача надано суду докази на підтвердження протиправності оскаржуваних рішень, а саме: копії первинних документів позивача, які підтверджують реальність господарських операцій позивача із ТОВ "Бареллі Н", ТОВ "Український ресурс", ТОВ "Альфа ЛТА" та ТОВ "Ліга", а також фактичне здійснення вказаними суб'єктами господарювання таких операцій.

Стосовно притягнення позивача до відповідальності за можливі протиправні діяння його контрагентів суд зазначає наступне.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України", для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Однак, доказів, які б підтвердили обізнаність на час здійснення господарських операцій позивача про дефекти, у тому числі у правовому статусі його контрагентів, представниками відповідача суду не надано.

Згідно з п. 71 рішення Європейського Суду з прав людини (п'ята секція) від 22 січня 2009 року у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява № 3991/03), компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати повторно ПДВ разом з пенею. Такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Стосовно нікчемності правочинів суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 203, ст. 204, ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15 квітня 2009 року у справі № К-1470/09 зазначено, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Як зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07 березня 2012 року у справі № К/9991/69002/11, для висновку про нікчемність правочину, вчиненого відповідними підприємствами, необхідно встановити невідповідність такого правочину загальним умовам чинності правочину та наявність мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

У листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16 вересня 2011 року № 7319 зазначено, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, роблячи висновок про нікчемність правочинів, відповідач, за переконанням суду, вийшов за межі своїх повноважень. До того ж, зі змісту ст. 20 ПК України вбачається, що податковим органам не надано повноважень щодо визнання тих чи інших правочинів недійсними (нікчемними) самостійно без звернення до суду.

Зокрема, відповідно до підпункту 20.1.30 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Однак, у ході судового розгляду справи будь-яких судових рішень (їх копій) щодо визнання недійними (нікчемними) правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, представниками відповідача суду не надано.

Стосовно реальності господарських операцій суд зазначає наступне.

Між позивачем та ТОВ "Альфа ЛТА" 18 жовтня 2010 року укладено договір № 866/10, за умовами якого ТОВ "Альфа ЛТА" зобов'язалось продати, а позивач - придбати товар.

Розрахунки за вказаним договором здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Факт здійснення господарських операцій за вказаним договором підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових та податкових накладних, рахунків-фактур та залізничних накладних.

Між позивачем та ТОВ "Український ресурс" 21 березня 2011 року укладено генеральний договір № 26, за умовами якого ТОВ "Український ресурс" зобов'язалось передати у власність позивача, а позивач - прийняти та оплатити нафтопродукти.

Розрахунки за вказаним договором здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Факт здійснення господарських операцій за вказаним договором підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових та податкових накладних.

Перевезення нафтопродуктів здійснювалось автомобільним транспортом на підставі укладеного між ТОВ "Український ресурс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеграл Нафта" договору від 28 березня 2011 року № 246/11, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів здачі-приймання робіт (наданих послуг), товарно-транспортними накладними та податковими накладними.

Між позивачем та ТОВ "Ліга" 07 лютого 2012 року укладено договір № 07021, за умовами якого ТОВ "Ліга" зобов'язалось поставити, а позивач - прийняти та оплатити товар.

Розрахунки за вказаним договором здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Факт здійснення господарських операцій за вказаним договором підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових та податкових накладних.

Між позивачем та ТОВ "Бареллі Н" 11 червня 2012 року укладено договір підряду № 566/12, за умовами якого ТОВ "Бареллі Н" зобов'язалось надати послуги з проведення ремонту дизельного двигуна, а позивач - оплатити вартість робіт та комплектуючих виробів, використаних у ході ремонту.

Розрахунки за вказаним договором здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Факт здійснення господарських операцій за вказаним договором підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів здачі-приймання робіт (наданих послуг), податкових накладних.

На підтвердження наявності руху коштів на рахунках позивача представниками позивача надано суду копії відповідних банківських виписок.

У ході розгляду справи судом також з'ясовано, що основним видом діяльності позивача у перевіряємому періоді було надання нерезиденту - компанії "Кор Трейдінг Лімітед" послуг з переробки давальницької сировини на підставі укладеного 14 жовтня 2010 року контракту № 863/10 (також далі - контракт № 863/10).

У ході судового розгляду справи представники позивача пояснили, що витрати позивача за операціями з давальницькою сировиною включають витрати, передбачені плановим розрахунком вартості послуг з переробки давальницької сировини, а саме: собівартість, загальновиробничі витрати та витрати, пов'язані зі знищенням, захороненням відходів та рекультивацією кар'єру; адміністративні та фінансові витрати, витрати на збут.

Укладений між позивачем та компанією "Кор Трейдінг Лімітед" контракт купівлі-продажу від 29 грудня 2010 року № 1096/10 не є самостійним контрактом, так як компанія "Кор Трейдінг Лімітед" не імпортує окремо такий вид товару як відходи. Шлак утворюється у процесі виконання основного у господарській діяльності позивача контракту № 863/10, а тому вказаний контракт купівлі-продажу є похідним від контракту № 863/10 та забезпечує його виконання. Витрати, пов'язані з утворенням у процесі переробки давальницької сировини у готову продукцію електропічного та содового шлаку та відповідним придбанням всього шлаку позивачем, що пов'язано з його діяльністю, направлені на виконання господарських операцій, які забезпечують позивачу отримання доходу. Частина шлаку позивачем реалізується третім особам та утилізується (повторно використовується), що також є одним із джерел доходів позивача від його господарської діяльності.

Згідно з підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п. 198.1-198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1-200.4 ст. 200 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п. 187.9 ст. 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно зі ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою використання у господарській діяльності.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документи, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11 зазначено, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, враховуючи викладені положення та обставини, а також з'ясований судом у ході розгляду справи факт реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Бареллі Н", ТОВ "Український ресурс", ТОВ "Альфа ЛТА", ТОВ "Ліга", компанією "Кор Трейдінг Лімітед", суд прийшов до висновку про безпідставність складання відповідачем оскаржуваних рішень.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача надали достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, а представники відповідача не надали належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про визнання протиправними та скасування рішень відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків від 14 червня 2013 року:

- № 0000444010, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних підприємств (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 10752296,00 грн. (Десять мільйонів сімсот п'ятдесят дві тисячі двісті дев'яносто шість гривень 00 копійок);

- № 0000454010, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у загальному розмірі (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 17602696,00 грн. (Сімнадцять мільйонів шістсот дві тисячі шістсот дев'яносто шість гривень 00 копійок);

- № 0000464010, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 186224,00 грн. (Сто вісімдесят шість тисяч двісті двадцять чотири гривні 00 копійок).

3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" (ідентифікаційний код 31076956) здійснений ним судовий збір у розмірі 2294,00 грн. (Дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок) із Державного бюджету України.

4. Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 09 вересня 2013 року