Ухвала суду № 33495290, 13.09.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 144/764/13-ц Провадження № 22-ц/772/2037/2013Головуючий в суді першої інстанції:Задорожна Л.І.Категорія: 23Доповідач: Медвецький С. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2013 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

головуючого: Медвецького С.К.,

суддів: Панасюка О.С., Сала Б.Т.,

при секретарі: Богацькій О.М.,

розглянувши у відкритому cудовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля» на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 11 червня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля», третя особа: відділ Держземагенства у Теплицькому районі, про визнання договору оренди землі недійсним, -

встановила :

У жовтні 2012 року представник позивача ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 01 листопада 2010 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля» було укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у Теплицькому секторі ДЗК Вінницькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК». При отриманні примірника договору ним було виявлено, що в договорі відсутні істотні умови, а саме: не зазначені діючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; не передбачено умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки; відсутня інформація про об'єкт оренди, зокрема не зазначений кадастровий номер земельної ділянки. Крім цього, в акті прийому-передачі не вказаний договір оренди, за яким передався об'єкт оренди та дата його передачі.

Посилаючись на те, що в договорі оренди відсутні істотні умови, передбачені ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», представник позивача просив визнати договір оренди земельної ділянки недійсним.

Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 11 червня 2013 року позов задоволено.

Визнано договір оренди земельної ділянки, укладений 01 листопада 2010 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля», зареєстрований 24 грудня 2010 року в Теплицькому відділі ДП «Центр ДЗК» за

№ 041005900331, недійсним.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись зі вказаним рішенням ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля» подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким у позові ОСОБА_2 відмовити.

При цьому зазначала, що суд прийняв рішення з порушенням вимог матеріального та процесуального права і не з'ясував всіх обставин, які мають важливе значення для правильного вирішення спору.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких міркувань.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішенням, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов, районний суд виходив із того, що сторонами при укладені договору не досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом установлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, на підставі Держаного акта на право власності на землю (а.с.8).

01 листопада 2010 року між позивачем та ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля» укладено договір оренди строком на 5 років, який зареєстрований в секторі ДЗК Теплицького району Вінницької області філії ДП «Центр ДЗК» 24 грудня 2010 року (а.с.9-10).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договором. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законодавством, як істотні.

Згідно ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

За змістом ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», яка діяла на час укладення договору оренди, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Частиною 2 ст. 15 зазначеного Закону встановлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно ст. 17 Закону України «Про оренду землі» передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання передачі.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що при укладені договору сторонами не зазначені діючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; не передбачено умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки; відсутня інформація про об'єкт оренди, зокрема не зазначений кадастровий номер земельної ділянки. Також у акті приймання - передачі об'єкта оренди, не вказаний договір оренди, дата коли даний об'єкт передавався в оренду, а також дата підписання цього акта.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У частині першій ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Викладене свідчить, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що сторонами при укладені даного договору не досягнуто згоди з усіх істотних умов, тому даний договір є недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 214 ЦПК України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу.

За змістом ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Судом першої інстанції правильно прийнято до уваги позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 04 квітня 2012 року № 21 цс12, від 18 липня 2012 року № 6-77 цс12) та інформацію висвітлену в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм земельного права» № 10-1391/0/4-12 від 27 вересня 2012 року про те, що відсутність у договорі оренди землі хоча б однієї з істотних умов, передбачених ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», є підставою для визнання таких договорів оренди недійсними, відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

Таким чином, колегія суддів, прийшла до висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовано фактичні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам.

Рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля» безпідставні, необґрунтовані і висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля» відхилити.

Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 11 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: С.К. Медвецький

Судді: О.С. Панасюк

Т.Б. Сало

З оригіналом вірно: