Постанова № 33494627, 11.09.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 вересня 2013 р. № 820/6172/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Міщенко А.П.,

за участю: представника позивача - Нефьодова В.В.,

представника відповідача - Лук'янцева С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання "Вертікаль"

до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання "Вертікаль", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000970221 Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, прийняте 07.05.2013 року.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення - рішення №0000970221 від 07.05.2013 року є цілком законним та обґрунтованим, винесеним відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання "Вертікаль" зареєстроване як юридична особа 06.03.2000 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради, що підтверджується Довідкою з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №740327, знаходиться на обліку як платник податків в Основ'янській об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, є платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва № 307509820384 від 20.09.2011 р.

Судом встановлено, що Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі ст.77, п.82.1, ст.82 Податкового кодексу України було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання "Вертікаль" (код ЄДРПОУ 30750980) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р., валютного законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої відповідачем складено акт №1999/221/30750980 від 08.04.2013 р.

У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення ТОВ НВО "Вертікаль":

- п.138.2 ст.138, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, зі змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 494004,0 грн., у тому числі у IV кварталі 2011 року на суму 494004,0 грн.;

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 6000,0 грн., у т.ч. у вересні 2012 року на суму 6000,0 грн.;

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд 19 Декларації з ПДВ) на загальну суму 579,0 грн., у т.ч. у грудні 2012 року на суму 579,0 грн.;

- п.п.3.5 п.3, п.п.2.8 п.2 Положення №637, в результаті чого встановлення перевищення ліміту каси на загальну суму 4611,26 грн.

На підставі висновків акту перевірки №1999/221/30750980, відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0000970221 від 07.05.2013 року, яким ТОВ НВО "Вертікаль" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9000,0 грн., в т.ч. основний платіж у розмірі 6000,0 грн., штрафні санкції у розмірі 3000,0 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії і відображених в акті №1999/221/30750980 від 08.04.2013 р. на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на такому.

Податковим органом під час проведення перевірки встановлено, що в перевіряємий період підприємство позивача мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Генбудінвест» (код ЄДРПОУ 37318658).

Між ТОВ НВО "Вертікаль" (в якості Покупця) та ТОВ "Генбудінвест" (в якості Постачальника) укладено договір постачання №273В від 07.09.2012 р., за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцю трансформатор ТМ 400/6/04 в кількості 1 шт., а Покупець зобов'язується приймати цей товар та оплачувати. (п.1.1 Договору).

Відповідно п.3.1., 3.3. Договору, загальна сума договору складає 36000,0 грн., в т.ч. ПДВ - 6000,0 грн., оплата за товар, який постачався здійснюється шляхом перерахування грошових коштів в повному обсязі на поточний рахунок Постачальника.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ НВО "Вертікаль" 11.09.2012 р. перерахувало грошові кошти на рахунок ТОВ "Генбудінвест" в розмірі 36000,0 грн., що підтверджується платіжним дорученням № В0008326 від 11.09.2012 р. та реєстром кредитових платіжних документів від 11.09.2012 р.

На підтвердження реальності виконання господарської операції позивачем до суду надано виписаний Постачальником Покупцю рахунок - фактуру №б/н від 30.08.2012 р.

Згідно з п.2.3. Договору, поставки товару проводиться на умовах самовивозу.

Як встановлено судом з матеріалів справи, перевезення товару здійснювалося автомобілем ГАЗ 330214 д/н АХ9974АВ, який використовується ТОВ НВО "Вертікаль" на підставі договору оренди автомобіля від 24.05.2011 р.

Також, на підтвердження перевезення придбаного товару, позивачем долучений до матеріалів справи подорожній лист №632203 від 10.10.2012 р. на автомобіль ГАЗ 330214 д/н АХ9974АВ, в якому зазначений маршрут в ТОВ "Генбудінвест" згідно видаткової накладної РН-081001, разом з розрахунком паливно-мастильних матеріалів.

Отримання товару проводилось начальником дільниці наладки та випробувань Ткаченко Ю.І. на підставі довіреності №3307 від 08.10.2012 р., що підтверджується копією витягу з книги реєстрації довіреностей.

ТОВ "Генбудінвест" було виписано ТОВ НВО "Вертікаль" видаткову накладну №РН-081001 від 08.10.2012 р. та податкову накладну №65 від 11.09.2012 р., які містяться в матеріалах справи.

В обґрунтування економічної необхідності укладання договору №273В від 07.09.2012 р. представником позивача долучений до матеріалів справи договір №277В від 11.09.2012 р., укладений між ТОВ НВО "Вертікаль" та НВП «Електоропром», предметом якого є розробка схеми електроживлення випробувальної станції АТ-27.

На виконання умов вказаного договору НВП «Електоропром» розроблено робочий проект «Альбом схеми електроживлення. Креслення. (09.2012.49 ЭС)», згідно якого складовою електроживлення випробувальної станції АТ-27 є Трансформатор ТМ400/6/04.

Крім того, ТОВ НВО "Вертікаль" укладено договір №29/10-12 від 22.10.2012 р. з ТОВ «Фірма «Онікс» на проведення комплексу електромонтажних робіт з монтажу випробувальної станції АТ-27 згідно проекту № 09.2012.49 ЭС.

На підтвердження виконання умов договору, представником позивача долучено до матеріалів справи акт здачі - приймання виконаних електромонтажних робіт № 01/01-13 від 10.01.2013 р., №75/12-12 від 12.12.2012 р., акт приймання-передачі основних засобів від 14.03.2013 р., кошторис від 14.03.2013 р.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Суд зазначає, що у ході розгляду справи відповідачем за правилами ч. 2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Таким чином, згадані договори та переліченні первинні документи визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи, а саме: платіжні доручення засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату послуг визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином ДПІ, ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду з боку відповідача не має.

Розглянувши матеріали справи, суд з дослідженого акту перевірки №1999/221/30750980 від 08.04.2013 р. встановив, що фактичною підставою для відображення в акті порушення позивачем норм податкового законодавства слугував висновок акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Генбудінвест» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р.» від 28.03.2013 року №273/2240/37318658, яким встановлено, що ТОВ «Генбудінвест» має ознаки нереальності здійснення по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) у підприємств - постачальників та підприємств-покупців за період з 01.12.2012 р. по 31.12.2012 р.

В силу приписів ПК України акт перевірки, складений органом державної податкової служби України відносно платника податків не є беззаперечним та безумовним доказом вчинення порушень контрагентами такого платника, за умови доведеності платником реальності вчинення господарської операції. При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. З урахуванням викладеного, суд наголошує, що з огляду на реальний характер операції, за наслідком виконання якої позивачем був сформований оспорюваний податковий кредит, порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності (як-от відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника.

Суд також зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовною практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що згідно з п. 44.1. ст.41 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.4. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та його контрагент належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту по вказаній господарській операції, при цьому, ТОВ "Генбудінвест" було офіційно зареєстроване платником ПДВ на час здійснення господарської операції та мало право складання податкових накладних. Суд звертає увагу на те, що податкові накладні відповідають вимогам закріпленими в ст.201 Податкового кодексу України.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить до висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення - рішення.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в актах перевірки висновків про порушення позивачем вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин. За таких умов, факти, вказані в акті перевірки №1999/221/30750980 від 08.04.2013 р. щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства, слід вважати недоведеними.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на це, суд дійшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000970221 від 07.05.2013 року, прийняте Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання "Вертікаль" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000970221 Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, прийняте 07.05.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання "Вертікаль" (код ЄДРПОУ 30750980) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 114.70 грн. (сто чотирнадцять гривень 70 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 16 вересня 2013 року.

Суддя Д.В. Бездітко