Постанова № 33494262, 12.09.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2013 р.Справа № 923/522/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Ярош А.І., Лисенко В.А.

(відповідно до розпорядження заступника голови суду від 14.08.2013р. №617 прийняття апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Проценко Л.С., за довіреністю №01/648 від 13.06.2013р.

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецькі автовокзали"

на рішення господарського суду Херсонської області від 23 липня 2013 року

по справі №923/522/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Херсонавтотранс"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецькі автовокзали"

про визнання договору недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ „Херсонавтотранс" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до ТОВ „Донецькі автовокзали" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.09.2009р.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 23 липня 2013 року у справі №923/522/13 (суддя Ємленінова З.І.) позовні вимоги ТОВ „Херсонавтотранс" задоволено: визнано недійсним договір купівлі продажу нерухомого майна від 21.09.2009р., укладений між сторонами по справі, та стягнуто з відповідача на користь позивача 1147 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що на момент укладення спірного договору ТОВ „Херсонавтотранс", в особі генерального директора Крамаренко В.В., не мало права відчужувати спірне нерухоме майно. При цьому, господарський суд першої інстанції зазначив, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 21.09.2009р. не відповідає вимогам ч.1 ст. 91, ч.3 ст. 92 ЦК України.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач (ТОВ „Донецькі автовокзали") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимоги ТОВ „Херсонавтотранс" відмовити у повному обсязі, з посиланням при цьому на не повне з'ясування судом при винесенні оскаржуваного рішення обставин справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права і невідповідність висновків суду обставинам справи, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

У судове засідання представник відповідача (ТОВ „Донецькі автовокзали") не з'явився, про час, дату і місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка канцелярії ОАГС від 15.08.2013р. про відправку копії ухвали про прийняття від 15.08.2013р. зроблена у встановленому порядку на першому примірнику вказаної ухвали, які відповідно до п.32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009р. №01-08/530 „Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" є належним підтвердженням повідомлення представників сторін про час і місце судового засідання. Окрім того, про належне повідомлення представника відповідача про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги свідчить також залучена до матеріалів справи копія Реєстру Одеського апеляційного господарського суду №1 на відправку рекомендованої пошти з повідомленням від 15.08.2013р. і телеграма відповідача за вх.№2100/12/Д3 від 12.09.2013р.

Представник позивача (ТОВ „Херсонавтотранс") у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими позивач не погоджується з апеляційною скаргою ТОВ „Донецькі автовокзали", просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, з мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу від 10.09.2013р. вх.№2100/13/Д1.

12.09.2013р. до канцелярії Одеського апеляційного господарського суду від ТОВ „Донецькі автовокзали" надійшла телеграма за вх.№2100/13/Д3, в якій відповідач просив відкласти розгляд справи у зв'язку з зайнятістю представника відповідача у іншій судовій справі, вказане клопотання колегією суддів відхилено з огляду на його необґрунтованість, оскільки жодних доказів на підтвердження неможливості забезпечення у судове засідання інших своїх представників та доказів на підтвердження неможливості присутності представника відповідача у судовому засіданні по справі 923/522/13 відповідач до апеляційного господарського суду не надав.

Згідно з розпорядженням заступника голови суду від 14.08.2013р. №617 розгляд апеляційної скарги здійснювався судовою колегією у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Ярош А.І., Лисенко В.А.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ТОВ „Донецькі автовокзали" за відсутністю представника відповідача у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши представника позивача, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції та перевірено під час апеляційного перегляду справи, 21.09.2009р. між ТОВ „Херсонавтотранс" (позивач, продавець) та ТОВ „Донецькі автовокзали" (відповідач, покупець) було укладено та нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу нерухомого майна (надалі - договір), за умовами якого продавець продає, а покупець покупає нерухоме майно, яке розташовано за адресою Херсонська область, Іванівський район, смт. Іванівна, вул. Енгельса, 22 загальною площею - 225,5 кв.м., що складається з: автостанції позначеної у плані під літ. "А", загальною площею 203,3 кв.м., сараю літ. "Б", загальною площею 15,4 кв.м., вбиральні літ. "В", загальною площею 6,8 кв.м., споруди № 1-5.

Пунктом 8 договору сторони погодили, що передачею майна за цим договором слід вважати підписання актів прийому-передачі та прийняття покупцем від продавця технічної та іншої проектно-кошторисної документації на вказане нерухоме майно, що буде свідчити про те, що передача майна відбулась.

Від імені ТОВ „Херсонавтотранс" договір підписано та скріплено печаткою генеральним директором Крамаренко Віталієм Вікторовичем, від імені ТОВ „Донецькі автовокзали" - директором Корж Дмитром Михайловичем.

03.11.2008р. за позивачем, на підставі рішення виконавчого комітету Іванівської селищної ради було зареєстровано свідоцтво про право власності на автостанцію за адресою: Херсонська область, Іванівський р-н, смт Іванівна, вул. Енгельса, 22.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.09.2009р. по справі №32/81пн було заборонено ТОВ „Херсонавтотранс" вчиняти дії, пов'язані з відчуженням нерухомого майна ТОВ „Херсонавтотранс", а також будь які правочини, пов'язані з розпорядженням майном на користь третіх осіб. Зазначена ухвала суду містить також інші заборони щодо дій з майном ТОВ „Херсонавтотранс".

21.03.2011р. рішенням господарського суду Донецької області по справі №32/81пн за позовом Москвичова А.Ф., Москвичової О.А., Москвичової Т.І. до Горб О.О., Жарова О.П., Пащенко Л.Г., Павленко Н.П., Мартиновської І.П., Бассараба О.І., ТОВ „Херсонавтотранс", ПП „Плодове", виконавчого комітету Херсонської міської ради, третя особа - виконавчий комітет Донецької міської ради (відділ державної реєстрації) про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Херсонавтотранс" від 25.05.2009 року (протокол № 25/05-09) та від 26.06.2009 року (протокол № 26/06-09), визнання недійсним змін до установчих документів, відомостей про юридичну особу та скасування їх державної реєстрації, було встановлено, що договір купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ „Херсонавтотранс" від імені продавців підписано не встановленою особою, а від імені покупця - ПП „Плодове" підписано Луценко Володимиром Віталійовичем, особою, яка була померлою станом на момент підписання вищевказаного договору купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ „Херсонавтотранс". Зазначеним рішенням суду визнано недійсними рішення загальних зборів від 25.05.2009р. та від 26.06.2009р. в цілому, в тому числі і щодо незаконності обрання цими зборами генеральним директором ТОВ „Херсонавтотранс" Крамаренко Віталія Вікторовича, яким підписано спірний договір, факт нечинності внесення змін до установчих документів та змін до відомостей про юридичну особу до Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ „Херсонавтотранс", вчинених державним реєстратором відділу державної реєстрації виконавчого комітету Херсонської міської ради 07.07.2009року, в тому числі і щодо керівника товариства, з моменту внесення змін.

Рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона від 14.04.2010р. по справі №2-1163/10 та рішенням апеляційного суду Херсонської області від 12.08.2010року по цій справі генерального директора Москвичова Анатолія Федоровича поновлено на посаді з 12.08.2009р.

Вважаючи, що договір купівлі-продажу від 21.09.2009р. є недійсним та суперечить вимогам закону (ч.1ст.203, ч.1ст. 215 ЦК України), оскільки при його укладенні порушено вимоги ст. 91, 92 , ч.2 ст. 207 ЦК України, так як договір підписано від імені позивача особою, яка не мала відповідних повноважень, а цивільна правоздатність товариства на відчуження нерухомого майна була обмежена ухвалою господарського суду Донецької області від 16.09.2009року, яка виносилася при розгляді корпоративного спору по справі №32/81-ПН, ТОВ „Херсонавтотранс" звернулось до господарського суду Одеської області з відповідним позовом.

Дослідивши матеріали справи апеляційний господарський суд прийшов до наступних висновків.

Як вже було зазначено вище, позовними вимогами ТОВ „Херсонавтотранс" є визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.09.2009р., з посиланням на ч.1ст. 203, ч.1ст. 215, ст. 91, 92 , ч.2 ст. 207 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.1 ст. 91 ЦК України юридична особа має такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа. При цьому частина 2 зазначеної норми передбачає обмеження цивільної правоздатності юридичної особи лише за рішенням суду.

Згідно з ч.3 ст. 92 ЦК України орган, або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень, які визначаються законом чи установчими документами юридичної особи.

Як вже було зазначено вище, ухвалою господарського суду Донецької області від 16.09.2009р. по справі №32/81пн було заборонено ТОВ „Херсонавтотранс" вчиняти дії, пов'язані з відчуженням нерухомого майна ТОВ „Херсонавтотранс", а також будь які правочини, пов'язані з розпорядженням майном на користь третіх осіб. Зазначена ухвала суду містить також інші заборони щодо дій з майном ТОВ „Херсонавтотранс". При цьому, 21.03.2011р. рішенням господарського суду Донецької області по справі №32/81пн за позовом Москвичова А.Ф., Москвичової О.А., Москвичової Т.І. до Горб О.О., Жарова О.П., Пащенко Л.Г., Павленко Н.П., Мартиновської І.П., Бассараба О.І., ТОВ „Херсонавтотранс", ПП „Плодове", виконавчого комітету Херсонської міської ради, третя особа - виконавчий комітет Донецької міської ради (відділ державної реєстрації) про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Херсонавтотранс" від 25.05.2009 року (протокол № 25/05-09) та від 26.06.2009 року (протокол № 26/06-09), визнання недійсним змін до установчих документів, відомостей про юридичну особу та скасування їх державної реєстрації, було встановлено, що договір купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ „Херсонавтотранс" від імені продавців підписано не встановленою особою, а від імені покупця - ПП „Плодове" підписано Луценко Володимиром Віталійовичем, особою, яка була померлою станом на момент підписання вищевказаного договору купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ „Херсонавтотранс". Зазначеним рішенням суду визнано недійсними рішення загальних зборів від 25.05.2009р. та від 26.06.2009р. в цілому, в тому числі і щодо незаконності обрання цими зборами генеральним директором ТОВ „Херсонавтотранс" Крамаренко Віталія Вікторовича, яким підписано спірний договір, факт нечинності внесення змін до установчих документів та змін до відомостей про юридичну особу до Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ „Херсонавтотранс", вчинених державним реєстратором відділу державної реєстрації виконавчого комітету Херсонської міської ради 07.07.2009року, в тому числі і щодо керівника товариства, з моменту внесення змін.

Рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона від 14.04.2010р. по справі №2-1163/10 та рішенням апеляційного суду Херсонської області від 12.08.2010року по цій справі генерального директора Москвичова Анатолія Федоровича поновлено на посаді з 12.08.2009р.

Згідно зі ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду не доводяться зносу при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги норми чинного законодавства, матеріали та обставини справи, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що спірний правочин суперечить ст. 91 ЦК України у зв'язку з тим, що в момент вчинення правочину цивільна правоздатність ТОВ „Херсонавтотранс" була обмежена ухвалою господарського суду Донецької області від 16.09.2009р., винесеною в межах справи №32/81-ПН, а також ч. 3 ст. 92 ЦК України, якою встановлено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень, окрім того спірний правочин було підписано зі сторони ТОВ „Херсонавтотранс" особою, яка не мала необхідного обсягу правоздатності для підписання відповідного договору.

Відповідно до довідки ТОВ „Херсонавтотранс" об'єкт нерухомого майна за спірним договором купівлі-продажу в період з 21.09.200року по день вирішення спору за актом прийому-передачі відповідачу не передавався, документація, зазначена у п.8 спірного договору купівлі-продажу також не передавалась відповідачу.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, фактично з 21.09.2009р. по теперішній час нерухоме майно, перелік якого наведено в пункті 1 договору купівлі-продажу від 21.09.2009р. належить на праві власності саме позивачеві та використовується ним у своїй підприємницькій діяльності, що в свою чергу не спростовано відповідачем жодними належними доказами, в розумінні ст. ст. 32-33 ГПК України, також відповідачем не надано документального підтвердження факту реєстрації за ним права власності на нерухоме майно, яке є предметом спірного договору, в порядку встановленому статтею 182 ЦК України, з огляду на що посилання відповідача на те, що він є добросовісним набувачем і набув право власності на нерухоме майно за договором з моменту нотаріального посвідчення не відповідає вимогам чинного законодавства. З огляду на вищезазначене є необґрунтованим і посилання відповідача на норму ст. 330, ч.3 ст. 334 ЦК України. Так, відповідно до ч.1 ст. 334 ЦК України (в редакції чинній на момент укладення договору) право власності у набувача за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 2 цієї норми зазначено, що переданням майна вважається вручення його набувачеві.

Окрім того, апеляційний господарський суд зауважує, що при укладенні договору від 21.09.2009р. сторони в пункті 8 договору передбачили, що передачею майна за договором слід вважати підписання актів прийому-передачі та прийняття покупцем від продавця технічної і іншої проектно-кошторисної документації на нерухоме майно, що буде свідчити про те, що передача майна відбулася. Пунктом 9 договору також узгоджено, що право власності на нерухоме майно відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України у покупця виникає з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього договору. При цьому цим же пунктом обумовлено, що нотаріус роз'яснив покупцю про необхідність державної реєстрації права власності на майно у відповідному БТІ відповідно до ст. 182 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що відповідно до вимог чинних на момент укладення спірного договору вищезазначених норм матеріального права та вимог пунктів 8, 9 договору від 21.09.2009р., відповідач не набув право власності на об'єкти нерухомості, які є предметом спору.

Обґрунтувати належними доказами причини з яких він не зареєстрував за собою право власності на об'єкти нерухомості представник відповідача в засіданні суду не зміг, що свідчить про те, що відповідач був освідчений про заборону, накладену ухвалою господарського суду Донецької області від 16.09.2009р. по справі №32/81пн і саме у зв'язку із забороною вчинення цих дій та арештом нерухомого майна відповідач не зміг здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно в порядку, встановленому ст. 182 ЦК України.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності та клопотання позивача про поновлення строку позовної давності, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлена тривалістю в три роки. За загальним правилом цей строк застосовується до захисту всіх цивільних прав незалежно від статусу уповноваженого суб'єкта та характеру спірних відносин.

За змістом ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Частина 1 зазначеної норми пов'язує початок перебігу строку позовної давності лише з обізнаністю тієї особи, якій належить порушене право.

Звертаючись з позовом, позивач просив поновити строк позовної давності, посилаючись на те, що йому стало відомо про існування оскаржуваного договору тільки на підставі рішення господарського суду Донецької області по праві №32/81 від 21.03.2011 року, а керівнику позивача Почепі В.О. стало відомо про це лише 17.04.2013.

Посилання позивача на пропуск строку позовної давності з поважних причин підтверджується відповідними рішеннями судів, якими розглядалися корпоративні спори щодо правомірності передачі частки статутного капіталу товариства, в тому числі і щодо обрання виконавчого органу товариства та генерального директора товариства, в тому числі рішенням господарського суду Донецької області від 21.03.2011р. по справі №32/81-ПН, яким були скасовані записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 07.07.2009р. та відновлені записи станом на 24.05.2009р. і це відновлення відбулося лише 06.03.2012р., що підтверджується наданим до матеріалів справи витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що з 07.07.2009р. по 06.03.2012р. ТОВ „Херсонавтотранс" не мало легітимного керівника та виконавчих органів, а законно обраного генерального директора товариства Москвичова А.Ф. було поновлено на роботі лише рішенням суду від 05.05.2011р., яке набрало законної сили 01.08.2011р. та лише в березні 2012 року внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що причини пропуску строку позовної давності позивачем підтверджені належними та допустимими доказами і обґрунтовані об'єктивними обставинами, які унеможливлювали своєчасне звернення ТОВ „Херсонавтотранс" з відповідним позовом, з огляду на що колегія суддів визнає причини пропуску позовної давності поважними, у зв'язку з чим порушене право позивача підлягає захисту.

За змістом статті 267 ЦК України, якщо при розгляді спору судом буде встановлено, що право позивача, про захист якого він просить, не порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав. Якщо ж буде встановлено, що таке право позивача порушено і строк позовної давності пропущено ним з поважних причин, відповідно до ч.5 ст. 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист, у разі визнання судом поважними причин пропуску строку позовної давності.

Аналогічна позиція наведена і в пункті 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013року „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

Таким чином, оскільки в ході судового розгляду справи встановлено, що право позивача про захист якого він звернувся, порушено спірним договором і причини пропуску строку позовної давності визнані судом поважними, позивач вправі отримати судовий захист, а клопотання відповідача про застосування позовної давності відхиляється.

З огляду на вищенаведене, враховуючи приписи ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ „Херсонавтотранс" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.09.2009р. є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищенаведене, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецькі автовокзали" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Херсонської області від 23 липня 2013 року у справі №923/522/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецькі автовокзали" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 16 вересня 2013 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов А.І. Ярош В.А. Лисенко