Ухвала суду № 33493898, 10.09.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Курова О.І.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2013 року справа №269/2009/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Казначеєва Е.Г., суддів Васильєвої І.А., Яманко В.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради на постанову Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 10 червня 2013 р. у справі № 269/2009/13-а (головуючий І інстанції Курова О.І.) за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради про визнання дії неправомірними та зобов"язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

25.04.2013 року ОСОБА_2 звернувся до Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради про визнання дій щодо відмови в видачі йому посвідчення та листів талонів на пільговий проїзд по території держав - учасниць СНД та зобов'язання відповідача видати йому посвідчення та листів талонів встановленого зразку на право пільгового проїзду.

Постановою Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 10 червня 2013року адміністративний позов задоволено. Суд першої інстанції визнав неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради щодо відмови ОСОБА_2 у видачі документів на право пільгового проїзду по території держав - учасниць СНД, зобов'язав Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області видати ОСОБА_2 посвідчення та аркуш талонів встановленого зразка, що надають право на пільговий проїзд по території держав - учасниць СНД.

Відповідач не погодившись з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу про скасування оскаржуваної постанови та відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що відповідно до Угоди «Про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них» надання пільгового проїзду по території держав - учасниць СНД інвалідам, внаслідок захворювання, одержаного під час ліквідації аварії на Чорнобильський АЕС не передбачено.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, наданих заперечень та матеріали справи, встановила наступне

ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом 1 групи, на якого розповсюджується права та пільги передбачені Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " та має право на пільги для ветеранів війни-інвалідів війни. (а.с.5-6)

Позивач 21 травня 2013 року звернувся до відповідача з заявою про видачу посвідчення та листів - талонів на пільговий проїзд по території держав - учасниць СНД. (а.с.7)

Відповідач листом від 01.04.2013 року за № 07-449 надав відповідь про відмову в задоволені його заяви, з підстави відсутності такого права у нього, посилаючись на те, що Угодою"Про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них" не передбачено право на отримання таких пільг для осіб, інвалідність яких пов'язана із ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. (а.с.8)

Основним законом, що визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них є Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" від 22.10.1993 року №3551 (далі Закон №3551).

Статтею 3 Закону №3551 встановлено, що якщо міжнародними договорами або угодами, в яких бере участь Україна, встановлені більш високі вимоги щодо захисту ветеранів війни, ніж ті, що їх містить законодавство України, то застосовуються норми міжнародного договору або міжнародної угоди.

Згідно зі ст. 13 Закону № 3551 визначено пільги, які надаються інвалідам війни.

Відповідно до п. 21 ст. 13 Закону України № 3551, інвалідам першої та другою групи надається право безоплатного проїзду один раз на рік (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, а особам, які супроводжують інвалідів першої групи (не більше одного супроводжуючого) 50 % знижка вартості проїзду один раз на рік (туди і назад) зазначеними видами транспорту.

Колегія суддів зазначає, що при вирішені даного спору є усі правові підстави для застосування Угоди "Про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них" (надалі Угода).

Дія Угоди поширюється на інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них, для яких встановлені пільги на проїзд на відповідних видах транспорту, згідно з додатками 1, 2, 3. Метою Угоди, її змісту - є взаємне визнання прав Державами - учасниками прав інвалідів, не тільки Великої Вітчизняної війни, але ж і осіб, які прирівняні до них.

Згідно ст. 7 Закону України № 3551, до інвалідів війни належать також інваліди з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

На підставі зазначеного, позивач відноситься до категорії інвалідів війни, користується пільгами встановленими законодавчими актами України, зазначені обставини не є спірними між сторонами.

Виходячи із встановлених обставин, основним спірним питанням у справі є правомірність відмови відповідача у видачі посвідчення та листів талонів, що дають право на пільговий проїзд та наявність такого права у позивача, тобто чи підпадає позивач під дію цієї Угоди.

Ст. 2 Угоди встановлено, що інвалідам Великої Вітчизняної війни I та II груп та особам, прирівняним до них, надається право безкоштовного проїзду залізницею чи на суднах транзитних та місцевих ліній річкового флоту територіями держав - учасниць цієї Угоди один раз на рік (туди та назад) та з 50-відсотковою знижкою повітряним, водним чи міжміським автомобільним транспортом.

Відповідно Додатку № 1 Угоди, до категорії громадян, прирівняних за пільгами на проїзд у міжміському транспорті до інвалідів Великої Вітчизняної війни відносяться інваліди з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, отриманих під час захисту колишнього СРСР або під час виконання інших обов'язків військової служби, або внаслідок хвороби, пов'язаної з перебуванням на фронті в інші періоди, а також інваліди з числа партизан громадянської війни.

За тлумаченням абз. 1 п. 2 Додатку № 1 до Угоди Рішенням Економічного суду СНД від 17.03.2008 року під "іншими обов'язками військової служби" розуміються обов'язки військовослужбовців, передбачені законодавством колишнього СРСР, які не пов'язані із захистом СРСР. Військовослужбовці, які стали інвалідами при виконанні інших обов'язків військової служби, не пов'язаних із захистом СРСР, відносяться до категорії громадян, прирівняних по пільгах на проїзд в міжнародному транспорті до інвалідів Великої Вітчизняної війни. Право на пільги підтверджується посвідченням, виданим компетентним органом.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивач, як особа яка стала інвалідом першої групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, прирівнюється до категорії громадян, яка має право на пільговий проїзд та підпадає під дію Угоди від 12.03.1993 року.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про задоволення позову ґрунтуються на підставі всебічно досліджених доказів та обставин справи, надано правильну правову оцінку та з вірним застосуванням норми матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, спір за суттю вирішений вірно, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 165, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради на постанову Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 10 червня 2013 р. у справі № 269/2009/13-а залишити без задоволення.

Постанову Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 10 червня 2013 р. у справі № 269/2009/13-азалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Е.Г.Казначеєв

Судді: І.А.Васильєва

В.Г.Яманко