Постанова № 33493787, 10.09.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Любченко С.Д.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2013 року справа №269/2178/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Казначеєва Е. Г., суддів Яманко В. Г., Васильєвої І. А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради на постанову Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 04 червня 2013 р. у справі № 269/2178/13-а (головуючий І інстанції Любченко С.Д.) за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2012 рік в сумі 5550,00 грн, -

ВСТАНОВИВ:

13 травня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2012 рік в сумі 5550,00 грн.

Постановою Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 04 червня 2013 року позовні вимоги задоволено. Суд першої інстанції стягнув з Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_2 недоплачену суму щорічної допомоги за 2012 рік у розмірі 5550 грн. за рахунок коштів Державного бюджету. (а.с. 12-14).

Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Просив скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову (а.с. 15-16).

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, має статус постраждалого громадянина внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), є інвалідом 1 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та вкладкою. (а.с.4).

Відповідно до листа відповідача від 19.04.2013 року № 03-551 позивачу було сплачена допомога на оздоровлення за 2012 рік в розмірі 120,00 грн., розмір якої встановлено постановою Кабінету Міністрів України №562 від 12 липня 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»

Позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення зазначав, що відповідач, нараховуючи позивачу допомогу на оздоровлення за 2012 рік в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи», діяв з порушенням чинного законодавства, оскільки при виплаті допомоги на оздоровлення позивачеві повинен був керуватись ст.. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ, з чим колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Згідно ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ (надалі - Закон № 796) зі змінами та доповненнями станом на час виникнення спірних правовідносин, визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, передбачена щорічна допомога на оздоровлення в тому числі інвалідам 1 групи в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення відповідач керувався Постановою Кабінету міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 визначено, що Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» встановлено, що у 2012 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Отже, при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення відповідач керувався Постановою Кабінету Міністрів України №562 від 12 липня 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою встановлений розмір допомоги на оздоровлення інвалідам I і II групи - 120 гривень.

Зазначена постанова КМУ станом на час нарахування допомоги та її виплати є діючою та не скасована в установленому законом порядку.

Крім того, п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» не визнано таким, що не відповідає конституції.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що Управлінням праці та соціального захисту населення Слов'янської міської ради правомірно здійснено виплату допомоги на оздоровлення як постраждалому внаслідок аварії на ЧАЕС І категорії, інваліду 1 групи відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції судове рішення постановлене з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 195 - 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради на постанову Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 04 червня 2013 р. у справі № 269/2178/13-а задовольнити.

Постанову Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 04 червня 2013 р. у справі № 269/2178/13-а скасувати.

Відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2012 рік в сумі 5550,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Е.Г.Казначеєв

Судді В.Г.Яманко

І.А.Васильєва