Постанова № 33493026, 11.09.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2013 року № 813/5694/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судових засідань - Гуменюк В.М.,

за участю представника позивача Лавріва В.В., представника відповідача Осиповича В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області до ВАТ «Червоноградська автобаза» про стягнення 11 849,01 грн. заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах за Списком №2, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області (далі-Управління) 23 липня 2013 року звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ВАТ «Червоноградська автобаза» (далі-Підприємство) та з врахуванням поданих 02 вересня 2013 року уточнень, просить стягнути 11 849,01 грн. заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах за Списком №2. Позовні вимоги Управління мотивує тим, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, покриваються підприємствами, на яких було набуто пільговий стаж. Оскільки у відповідача перед Управлінням існує заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії за травень - червень 2013 року, а тому звернулося з позовом до суду.

В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та уточненнях та просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні уточненого позову не визнав з підстав, викладених у запереченнях та пояснив, що ухвалою господарського суду Львівської області від 21.01.2002 року порушено справу про банкрутство Підприємства, а постановою господарського суду Львівської області від 26.03.2013 року у справі №6/152-5/176 (7/45-7/45) Підприємство визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора. З врахуванням вимог ст. 1, ст. 2, ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з дня прийняття господарським судом постанови про визнання Підприємства боржником і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань, в тому числі по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Просив відмовити в задоволенні уточнених позовних вимог.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 вересня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІУ від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058), пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, зокрема, особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами вказаного закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №1788). При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п.6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.03р. №21-1 (далі - Інструкція №21-1), розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду щорічно в повідомленнях про розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, які надсилаються підприємствам до 20 січня поточного року. Пунктом 6.8 Інструкції від 19.12.03р №21-1передбачено, що підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Як вбачається з матеріалів справи, працівникам Підприємства, які зазначені у надісланих на адресу Підприємства розрахунках фактичних витрат на виплат та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», розмір фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, який підлягає відшкодуванню Підприємством за травень - червень 2013 року становить 11 849,01 грн.

Судом встановлено, що ухвалою господарського суду Львівської області від 21.01.2002 року порушено справу про банкрутство Підприємства у справ №7/45-7/45.

Згідно Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року №2343-XII (далі - Закон №2343), цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Частиною 2 статті 2 Закону №2343 передбачено, що цей Закон має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов'язаних з банкрутством суб'єктів підприємницької діяльності, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ч.1 ст.1 Закону №2343, грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом;

Згідно ч.1 ст.37 Закону №2343, банкрут - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом. Під ліквідацією розуміється припинення суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Постановою господарського суду Львівської області від 26.03.2013 року у справі №6/152-5/176 (7/45-7/45) Підприємство визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора.

Як це зазначено у ч.1 ст.38 Законі №2343, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Згідно інформації з офіційного сайту infoboro.com.ua в «Голосі України» № 68 (5568) від 09 квітня 2013 року офіційно оприлюднено повідомлення про визнання боржника ВАТ «Червоноградська автобаза» код 00179269 банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Аналізуючи норми чинного законодавства та встановлені обставини у справі суд, з врахуванням Постанови господарського суду Львівської області від 26.03.2013 року, якою Підприємство визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора, про що офіційно оприлюднено 09 квітня 2013 року та тієї обставини, що спірна заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах за Списком №2 заявлена за період травня - червня 2013 року, приходить до переконання про безпідставність позову в задоволенні якого слід відмовити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати у формі судового збору, з відповідача не належить стягувати.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлено 16.09.2013р.

Суддя Шинкар Т.І.