Ухвала суду № 33492977, 09.09.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2143/12/0170/1

09.09.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Мунтян О.І.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Комерційного товариства "Лусес Де Валенсія Лімузін, ТОВ" (LUZES DE VALENCIA LIMOUSIN,SL") в особі Представництва "Лусес Де Валенсія Лімузін, С.Л." - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Кримської митниці- Яценко Кирило Миколайович, довіреність № 05/1291 від 26.07.01

прокурор, Автономної Республіки Крим- Місюра Олексій Миколайович - посвідчення № 005793 від 25.09.2012,

розглянувши апеляційну скаргу Кримської митниці на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Трещова О.Р. ) від 22.05.13 у справі № 2а-2143/12/0170/1

за позовом Комерційного товариства "Лусес Де Валенсія Лімузін, ТОВ" (LUZES DE VALENCIA LIMOUSIN,SL") в особі Представництва "Лусес Де Валенсія Лімузін, С.Л." (вул. М. Жукова, 31, кв. 31, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95035)

до Кримської митниці (вул. Мальченка, 22, місто Сімферополь, Аерофлотський, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95491)

за участю Прокуратури Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95015)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.05.2013 адміністративний позов Комерційного товариства "Лусес Де Валенсія Лімузін, ТОВ" ("LUZES DE VALENCIA LIMOUSIN,SL") в особі Представництва "Лусес Де Валенсія Лімузін, С.Л." задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Кримської митниці від 15.02.2012 № 10 та від 15.02.2012 №11,вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з даним рішенням суду, Кримська митниця звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.05.2013 скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В апеляційній скарзі зазначено, що не включення позивачем витрат на транспортування товарів до складу їх митної вартості за вантажно-митними деклараціями, є підставою для донарахування грошового зобов'язання за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Комерційне товариство "Лусес Де Валенсія Лімузін, ТОВ" ("LUZES DE VALENCIA LIMOUSIN,SL") в особі Представництва "Лусес Де Валенсія Лімузін, С.Л. (далі-позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Кримської митниці (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №10 від 15.02.2012 за платежем "Мито на товари, що ввозяться (пересилаються) на територію України суб'єктами підприємницької діяльності" в сумі 17388,45 грн., у тому числі основного платежу 15329,95грн. та штрафних санкцій 2058,50грн. та податкового повідомлення-рішення №11 від 15.02.2012 за платежем "Податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 26661,29 грн., у тому числі основного платежу 23505,99грн. та штрафних санкцій 3155,30грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є необґрунтованим, оскільки відповідач не надав суду доказів та не довів суду, що приймаючи податкові повідомлення-рішення,він діяв на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені законодавством та Конституцією України.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки здійснювалася перевірка за період з жовтня 2008 року по вересень 2011 року, то перевіряється відповідність висновків акту перевірки нормам Митного кодексу N 92-IV від 11 липня 2002 року, який був чинний на час проведення перевірки та нормам Податкового кодексу України в частині операцій, що укладалися позивачем в період його дії.

Як вбачається з матеріалів справи 15.02.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: №10 про визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем "Мито на товари, що ввозяться (пересилаються) на територію України суб'єктами підприємницької діяльності" в сумі 17388,45 грн., у тому числі основного платежу 15329,95грн. та штрафних санкцій 2058,50грн. та №11 про визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 26661,29 грн., у тому числі основного платежу 23505,99 грн. та штрафних санкцій 3155,30грн.

Передумовою прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень став акт 0028/11/600000000/0026585009 від 13.12.2011 планової документальної перевірки Представництва "Лусес Де Валенсия Лимузин С.Л." (ЄДРПОУ 26585009) з питань митної справи за період з 01.10.2008 по 30.09.2011.

Відповідно до акту перевірки щодо правильності визначення країни походження та застосування ставок ввізного мита встановлено, що країна походження товарів визначалась на підставі декларації про походження товару, заявленою у рахунках, або на підставі наданих під час митного оформлення сертифікатів про походження товарів. Порушень з цього питання не виявлене. Також відповідачем винесено рішення про визначення митної вартості товарів від 09.07.2010 №600000006/2010/000381/1.

В акті перевірки зазначено, що позивачем декларування митної вартості товарів здійснювалось за першим методом визначення митної вартості товарів відповідно до статті 267 Митного кодексу України та за шостим методом визначення митної вартості товарів відповідно до статті 273 Митного кодексу України. Митне оформлення товарів, які були ввезені на митну територію України зазначеними перевізниками здійснювались за ВМД: від 03.03.2011 № 600020002/2011/000081; від 26.01.2011 № 600020002/2011/000029; від 30.11.2010 № 600020002/2010/000384; від 30.12.2010 № 600020002/2010/000443 та вартість перевезення товарів не була врахована при декларуванні митної вартості товарів за вказаними ВМД.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що у червні 2012 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Кримської митниці про визнання протиправним та скасуванню рішення про визнання митної вартості, оформлене Актом №0028/11/600000000/0026585009 від 13.12.2011 планової документальної перевірки Представництва "Лусес Де Валенсія Лімузін, С.Л." з питань митної справи за період з 01.10.2008 до 30.09.2011.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.09.2012 по справі №2а-6101/12/0170/28 позовні вимоги Представництва "Лусес Де Валенсія Лімузін, С.Л." задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення про визначення митної вартості, оформлене Актом №0028/11/600000000/0026585009 від 13.12.2011 планової документальної перевірки Представництва "ЛУСЕС ДЕ ВАЛЕНСІЯ ЛІМУЗИН, С.Л.", код ЄДРПОУ 26585009 з питань митної справи за період з 01.10.2008 до 30.09.2011. Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013 апеляційну скаргу Кримської митниці залишено без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.09.2012 по справі №2а-6101/12/0170/28 залишено без змін. Отже, постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.09.12 по справі № 2а-6101/12/0170/28 набрала законної сили 11.04.2013.

Під час судового розгляду справі №2а-6101/12/0170/28 встановлено, що позивачем з метою митного оформлення товарів (порошку плодів ріжкового дерева) до Кримської митниці було надано вантажні митні декларації за формою МД-2, згідно яких товар було оформлено до ввезення на адресу Представництва позивача. В усіх інвойсах зазначено, що товар ввозиться позивачем на адресу зареєстрованого на території України власного представництва на умовах CPT, Євпаторія. Також позивачем до митних декларацій додавалися копії ВМД країни відправлення.

В усіх перелічених випадках декларування товару до митного органу позивачем надавалося рішення №600000006/2010/000381/1 від 09.07.2010 про визначення митної вартості порошку плодів ріжкового дерева, яке було прийнято митним органом під час розмитнення цього товару при його першому ввезенні позивачем на територію України - митним органом була визначена митна вартість порошку з плодів ріжкового дерева на рівні 0,3272 євро/кг.

Витрати на перевезення товарів і у разі сплати вартості послуг з перевезення з рахунків Позивача за межами України, і у разі сплати вартості цих послуг з рахунку представництва Позивача в Україні враховувалися Позивачем при визначенні митної вартості. Це підтверджено калькуляціями виробника, які надавалися відповідачу при розмитненні, в яких міститься запевнення виробника про ринкову вартість товару на рівні 0,33 (0,34) євро/кг, до складу якої включено витрати на транспортування продукції на територію України до пункту призначення, які були досліджені під час розгляду цієї справи.

Слід зазначити, що суд по справі №2а-6101/12/0170/28 не взяв до уваги доводи відповідача про те, що калькуляціями виробника визначено вартість транспортування у складі зазначеної в інвойсах ринкової ціни на рівні 0,03 (0,04) євро/кг, а перевіркою виявлено, що понесені позивачем витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України становлять більшу суму, з огляду на те, що відповідачем ця невідповідність в межах перевірки не досліджена.

Визначення митної вартості товару належить до компетенції виключно митних органів - така вартість може бути визначена митним органом в межах контролю правильності визначення митної вартості товарів, здійснюваного в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Відповідачем не повною мірою використано надані йому законом права стосовно впевненості в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Отже законні підстави для висновку про обґрунтованість додавання сплачених позивачем витрат на транспортування до визначеної позивачем митної вартості, яка відповідає дійсній вартості подібного (аналогічного) товару, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, відсутні, що і було прийнято до уваги судом по справі №2а-6101/12/0170/28.

Таким чином, висновки щодо часткової оплати вартості перевезення товару "Порошок з плодів (стручків) ріжкового дерева Carob powder", ввезення якого оформлено вантажними митними деклараціями з поточного рахунку Представництва в гривні як подальші витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, що не включалися до ціні, у зв'язку з чим були прийняті оспорювані рішення про донарахування мита у розмірі 15329,95грн., що підлягає сплаті з ввізного мита та податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 23505,99грн., є не обґрунтованими та безпідставними та такими, що не відповідають дійсності.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (частина перша статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, не підлягають повторному доказуванню обставини, встановлені судом по справі № 2а-6101/12/0170/28 стосовно необґрунтованого визначення відповідачем митної вартості товару, що був ввезений позивачем на підставі вантажних митних декларацій: № 600020002/10/000384 від 30.11.2011, № 600020002/10/000443 від 30.12.2010,№ 600020002/11/000029 від 26.01.2011, № 600020002/11/000081 від 03.03.2011.

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що оскільки встановлено правомірність визначення позивачем митної вартості товару за ВМД, а також неправомірність визначення відповідачем митної вартості по вказаним операціям, тому безпідставним є донарахування відповідачем податкового зобов'язання зі сплати ввізного мита в розмірі 15329,95грн. та податку на додану вартість в сумі 23505,99грн.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу митної служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, зокрема, відповідач не надав належних та допустимих доказів, за якими було правомірно здійснено визначення митної вартості товарів та донарахування податкового зобов'язання зі сплати ввізного мита та податку на додану вартість позивачу, а надані позивачем письмові пояснення, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки судом встановлено помилковість визначення позивачу сум податкових зобов'язань за платежем «Мито на товари, що ввозяться (пересилаються) на територію України суб'єктами підприємницької діяльності" в сумі 15329,95грн. та за платежем «Податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» в сумі 23505,99грн. за наслідками планової документальної перевірки позивача то і застосування у спірних податкових повідомленнях-рішеннях фінансових санкцій в сумі 2058,50грн. та в сумі 3155,30грн. є таким, що порушує визначені законом умови такого застосування.

Оцінюючи дії Кримської митниці щодо прийняття 15.02.2012 податкових повідомлень-рішень про визначення позивачу податкових зобов'язань: №10- за платежем "Мито на товари, що ввозяться (пересилаються) на територію України суб'єктами підприємницької діяльності" в сумі 17388,45 грн., та №11 за платежем "Податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 26661,29 грн., суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 15.02.2012 №10 та від 15.02.2012 №11 діяв неправомірно.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Враховуючи те, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення - без змін.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кримської митниці залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.05.2013 у справі № 2а-2143/12/0170/1 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 16 вересня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис О.І. Мунтян

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко