Постанова № 33492965, 09.09.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 827/1573/13-а

09.09.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Мунтян О.І.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал"- не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про відкладення розгляду справи , представник відповідача, Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби- Таточенко Інна Віталіївна, довіреність № 10/9/10-025 від 13.03.13

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал" на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Балась Т.П. ) від 16.07.13 у справі № 827/1573/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал" (вул. Овідіопольська, ж/м Чорноморка-2, 1/1-1/6, селище Мізікевича, Овідіопольський район, Одеська область, 65037)

до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби (вул. Пролетарська, 24, місто Севастополь, 99014)

про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 16.07.2013 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал» до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення-відмовлено.

На зазначене судове рішення від Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал» надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Арсенал" (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.03.2013 № 0000111520 про збільшення грошового зобов'язання з орендної плати за землю у загальному розмірі 83654,23грн., з яких основний платіж орендної плати за землю у розмірі 66923,38грн., штрафні санкції- 16730,85грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що орендну плату за земельну ділянку він сплачував відповідно до умов укладених з Севастопольською міською радою договору від 25.07.2009, який протягом періоду, який перевірявся відповідачем, був чинним та не змінювався, тому підстав для збільшення розміру орендної плати у позивача не було, через що податкове зобов'язання з орендної плати податковий орган визначив неправомірно.

Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову мотивовано тим, що, що орендна плата є формою податку на землю, справляння плати за землю є сферою регулювання податкового законодавства, поводом для збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у зв'язку з волевиявленням сторін договору, а зміною ставки податку відповідно до закону, то необхідність сплати земельного податку у новому розмірі виникла у позивача незалежно від внесення змін до договору оренди.

Із такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як свідчать матеріали справи 01.03.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000111520 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з орендної плати за землю у загальному розмірі 83654,23грн., з яких основний платіж орендної плати за землю у розмірі 66923,38грн., штрафні санкції- 16730,85грн.

Передумовою збільшення суми грошового зобов'язання з орендної плати за землю у загальному розмірі 83654,23грн. став акт від 29.01.2013 № 4160/10/15-417/25052251 документальної позапланової перевірки позивача з питання повноти та своєчасності нарахування і сплати до бюджету орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за січень-грудень 2012 року.

Перевіркою встановлені порушення позивачем пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, а саме при визначенні орендної плати за земельною ділянку за січень-грудень 2012 року не враховано нову нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, яка з 01.01.2012 складає 2416 446,00 грн.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що позивач є землекористувачем земельної ділянки, розташованої за адресою: місто Севастополь, Камишове шосе, 18-Ж, площею 0,27 га відповідно до договору оренди від 25.07.2009, укладеного з Севастопольською міською радою строком на 25 років. Позивачем до відповідача була надана податкова декларація з орендної плати за земельні ділянки за 2012 рік, відповідно до яких сума податкового зобов'язання з орендної плати за землю за січень-грудень 2012 року в сумі - 53 898,92грн.

Суб'єктами права власності на землю відповідно до пункту «б» статті 80 Земельного кодексу України, є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (пункт «в» статті 12 Земельного кодексу України).

Згідно зі статтею 2 Закону України від 3 липня 1992 року № 2535-XIІ «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Граничний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлено Законом України «Про оренду землі», та є обов'язковим при укладанні відповідних договорів. Відповідно до частини першої статті 21 цього ж Закону орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підставою нарахування земельного податку відповідно до статті 13 Закону України «Про плату за землю» є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

За частиною четвертою статті 21 Закону України «Про оренду землі» зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».

Водночас, відповідно до пункту 13 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220, редакція якого також викладена в пункті розділу «Орендна плата» договору оренди землі, укладеного позивачем із міською радою, передбачено перегляд розміру орендної плати у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» до загальнодержавних платежів належить такі податки і збори (обов'язкові платежі), як плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).

Приписами статті 21 Закону України «Про орендну плату» та статті 8 Закону України «Про плату за землю» законодавець передбачив внесення змін до розміру орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності.

Статтею 30 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

При цьому статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Разом з тим слід зауважити, що державна податкова служба відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» була наділена повноваженнями зі здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, проте ініціативою вносити зміни до договорів оренди землі згідно з приписами статей:12, 80, 83 Земельного кодексу України, статті 21 Закону України «Про оренду землі», статті 30 Закону України «Про плату за землю» наділена одна зі сторін цих договорів, якою у справі, що розглядається, є Севастопольська міська рада - орган місцевого самоврядування, через яку відповідною територіальною громадою реалізовано право власності на передану в оренду земельну ділянку, що знаходиться у комунальній власності.

Слід зазначити, що договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що хоча зміна розміру земельного податку згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру орендної палати, а відтак відповідного збільшення відповідачем суми грошового зобов'язання з орендної плати за землю.

Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено помилковість збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з орендної плати за землю в сумі 66923,38грн. за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питання повноти та своєчасності нарахування і сплати до бюджету орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за січень-грудень 2012 року то і застосування у спірному податковому повідомленні-рішенні фінансових санкцій в сумі 16730,85грн.слід визнати таким, що порушує визначені законом умови такого застосування.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведені обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а надані позивачем письмові пояснення щодо неправомірності дій відповідача щодо прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби щодо прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Судом апеляційної інстанції безперечно встановлено, що відповідач, визначивши позивачу податкове зобов'язання з орендної плати за землю у загальному розмірі 83654,23грн., з яких основний платіж орендної плати за землю у розмірі 66923,38грн., штрафні санкції- 16730,85грн.,діяв не на підставі Закону України, оскільки зміна розміру земельного податку згідно із Законом України від 3 червня 2008 року № 309-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» є підставою для перегляду установленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, однак не тягне автоматичного підвищення розміру орендної плати, встановленого в договорі оренди.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції в порушення вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України не дослідив повно та всебічно обставини справи, не встановив характер спірних правовідносин та, як наслідок, невірно застосував норми матеріального права до вирішення вказаних правовідносин, а тому висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є помилковим.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись частиною першою статті 195, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 3 частини першої статті 202, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 16.07.2013 у справі № 827/1573/13-а скасувати.

Прийняти нове рішення.

"Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя № 0000111520 від 01.03.2013.

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал» сплачений судовий збір у розмірі 836 (вісімсот тридцять шість) грн. 54 коп.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 16 вересня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис О.І. Мунтян

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко