Постанова № 33492169, 22.08.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2013 р. Справа №805/7633/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Михайлик А.С.

при секретарі судового засідання Алюніній Г.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Росімпортторг"

до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про визнання протиправними дій, скасування акту перевірки та податкового повідомлення-рішення

за участю:

від позивача: Тітов Я А. (дов. № 5 від 26 квітня 2013 року)

від відповідача: Стогній Я.В. (дов. № 21/8/10-013 від 16 липня 2013 року)

Товариство з обмеженою відповідальністю "Росімпортторг" звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними дій щодо проведення камеральної перевірки, визнання протиправним та скасування акту камеральної перевірки та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000171501 від 4 березня 2013 року.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що в ході проведеної камеральної перевірки відповідачем встановлено заниження податку на прибуток та завищення витрат 3 кварталу 2012 року внаслідок порушення статті 138 Податкового кодексу України, оскільки не встановлено наявності в позивача первинних документів, що підтверджують відбуття господарських операцій, що відображені в податковому обліку. Позивач зазначив, що оскільки чинне законодавство не зобов'язує платника податків надавати первинні документи до податкової звітності висновки відповідача щодо безпідставного формування товариством витрат в сумі 407424,70 грн. є неправомірними. Крім цього, посилаючись на статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України наполягав на недоведеності відповідачем правомірності прийнятого за наслідком проведеної перевірки податкового повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним в позові, просила суд задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, надав письмові заперечення. В обґрунтування незгоди із позовом зазначив, що податковою інспекцією проведено камеральну перевірку у відповідності із вимогами Податкового кодексу України. Висновки про завищення витрат 3-го кварталу 2012 року вмотивовані обставинами встановленими в ході розгляду Донецьким окружним адміністративним судом справи № 2а/0570/14566/2012, а саме через відсутність в позивача первинних документів, які б підтверджували відбуття господарської операції з придбання нафтопродуктів в приватного підприємства "Адітум Маркет", судом дійдено висновків про відсутність підстав формування податкового кредиту за наслідком відображення наслідків відбуття цих операцій.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав викладене запереченнях, просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Ухвалою від 22 серпня 2013 року відповідача Добропільську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області державної податкової служби замінено на правонаступника - Добропільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Ухвалою від 22 серпня 2013 року закрито провадження у справі № 805/7633/13-а в частині вимог про скасування акту перевірки № 68/51/37014789 від 15 лютого 2013 року.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Росімпортторг» (позивач) є юридичною особою, як платник податків позивач перебуває на обліку в Добропільській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

В період з 12 по 15 лютого 2013 року на підставі пункту 19-1.1.2, пункту 19-1.1. статті 19, підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1. татті75 Податкового кодексу України інспектором відповідача у приміщенні Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції проведено камеральну перевірку декларації з податку на прибуток за 3 квартал 2012 рік, про що складений акт № 68/15-1/37014789 від 15 лютого 2013 року (арк. справи 7).

Згідно викладеного в акті в ході співставлення податкової звітності з податку на додану вартість та з податку на прибуток встановлено включення до складу витрат вартості придбаних позивачем товарів від приватного підприємства "Адітум Маркет" на загальну суму 407 424,70 грн. без надання копі первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів. При проведенні камеральної перевірки податкових декларацій з податку на прибуток за 2012 рік по платнику ТОВ "Росімпортторг" не встановлено подання уточнюючих податкових декларацій з податку на прибуток або виправлення помилок згідно додатку ВП за попередні періоди, тобто вартість придбаних товарів включено до складу витрат, що є порушенням пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України, згідно якого витрати, які враховуються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів.

Отже, в ході камеральної перевірки встановлено завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у розмірі 407 424,70 грн.

4 березня 2013 року на підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000171501 від 4 березня 2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 106 948,7 грн., з яких за основним платежем - 85 559,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 21 389,75 грн.

Спірним питанням цієї справи є правомірність дій відповідача з проведення камеральної перевірки позивача та правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Згідно пункту 20.1.4. статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1. статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки встановлені статтею 76 Податкового кодексу України, відповідно до якої камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Згідно пункту 86.2 статті 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42цього Кодексу.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів відповідач в ході проведення камеральної перевірки наданої позивачем податкової декларації з податку на прибуток встановив завищення валових витрат на 407 424,70 грн., що є вартістю придбаних позивачем товарів в приватного підприємства "Адітум Маркет". Представник податкової інспекції в судовому засіданні зазначив, що висновок про безпідставність формування витрат внаслідок відображення придбання товарів в приватного підприємства "Адітум Маркет" заснований на встановленні в ході судового розгляду справи № 2а/0570/14566/2012 від 26 лютого 2013 року безпідставності включення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 81 485,00 грн. за наслідком відображення операцій з придбання товарів від приватного підприємства "Адітум Маркет" у серпні 2012 року.

Протягом судового розгляду судом не встановлено допущення відповідачем порушень порядку проведення камеральних перевірок. Доводи позивача в частині вимог про протиправність дій з проведення перевірки стосуються безпосередньо правомірності викладених в акті перевірки висновків та не містять будь-яких обґрунтувань протиправності безпосередньо дій відповідача з проведення перевірки. Оцінку правомірності висновків акту перевірки буде надано в ході вирішення питання про правомірність прийнятого на підставі цих висновків податкового повідомлення-рішення.

З огляду на таке, вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача з проведення камеральної перевірки задоволенню не підлягають.

Що стосується правомірності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 106 948,7 грн., з яких за основним платежем - 85 559,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 21 389,75 грн., суд зазначає наступне.

Порядок обчислення і сплати податку на прибуток підприємств визначається нормами розділу III Податкового кодексу України, який набрав чинності з 1 квітня 2011 року.

Пунктом 152.1 статті 152 Податкового кодексу України передбачено, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу. Податок, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до розділу XII цього Кодексу, підлягає сплаті до бюджету в сумі, яка визначена відповідно до цього розділу, і зменшена на вартість придбаних торгових патентів на право провадження такого виду діяльності.

Податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу (стаття 149 Податкового кодексу України).

Згідно підпункту 134.1.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток як об'єкт оподаткування визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Загальне визначення витрат мітиться в пункті 14.1.27 статті 14 Податкового кодексу України, згідно якого витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу.

Згідно наданої позивачем декларації з податку на прибуток позивач визначив податок до сплати в сумі 6 797,00 грн., обставина щодо включення позивачем до складу витрат 3 кварталу 2012 року 407 424,70 грн. внаслідок відображення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей від приватного підприємства "Адітум Маркет".

Склад витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування та порядок їх визнання встановлений статтею 138 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 138.1. статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються з витрат операційної діяльності та інших витрат.

Згідно з пунктом 138.2. статті 138 Податкового кодексу України обов'язковим правилом для визнання витрат є наявність підтвердних документів, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Крім цього , згідно пункту 138.4. та 138.5. статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

З аналізу положень статті 138 Податкового кодексу України виходить, що виникнення у платника податку права на формування витрат пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення (фактичне відбуття) господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом. Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

На підтвердження правомірності формування позивачем витрат ним надані: договір поставки нафтопродуктів № 14-03/11 від 14 березня 2011 року, прибуткові накладні та товарно-транспортні накладні.

Відповідно до умов договору № 14-03/11 від 14 березня 2011 року, укладеному між товариством з обмеженою відповідальністю "Росімпортторг" (покупець) та приватним підприємством "Адітум Маркет" (продавець) останній зобов'язався передати у власність покупцю нафтопродукти (бензин А-80, А-92, А-95, дизельне паливо та інші). В свою чергу товариство з обмеженою відповідальністю "Росімпортторг" зобов'язалося прийняти та сплатити нафтопродукти на умовах цього договору. Умовами договору ціни нафтопродуктів, що мають постачатися, не визначено.

Згідно наданих позивачем прибуткових накладних позивачем оприбутковані у серпні наступні нафтопродукти:

- дизельне паливо у кількості 7236,0 л. вартістю без ПДВ 52 702,20 грн. за прибутковою накладною № ПН 0000380 від 17 серпня 2012 року;

- дизельне паливо у кількості 9452,0 л. вартістю без ПДВ 63 485,93 грн. за прибутковою накладною № ПН 0000378 від 13 серпня 2012 року;

- дизельне паливо у кількості 9452,0 л. вартістю без ПДВ 68 842,07 грн. за прибутковою накладною № ПН 0000377 від 10 серпня 2012 року;

- бензин А-76 у кількості 7236,0 л. вартістю без ПДВ 46 732,50 грн. за прибутковою накладною № ПН 0000379 від 13 серпня 2012 року;

- бензин А-80 у кількості 7236,0 л. вартістю без ПДВ 47 998,80 грн. за прибутковою накладною № ПН 0000376 від 10 серпня 2012 року;

- бензин А-95 у кількості 16688,0 л. вартістю без ПДВ 127 663,20 грн. за прибутковою накладною № ПН 0000375 від 9 серпня 2012 року.

Копії перелічених прибуткових накладних наявні в матеріалах справи (арк. справи 14-16), оригінали надавалися в судовому засіданні, втім зазначені документи підписані лише представником позивача, на всіх накладних наявний підпис без розшифровки скріплений печаткою "Росімпортторг", підпис та печатка від контрагента позивача - приватного підприємства «Адітум Маркет» відсутня.

Крім цього позивач надав накладні та товарно-транспортні накладні:

- накладна № 080812 від 10 серпня 2012 року та товарно-транспортна накладна № 080812 від 10 серпня 2012 року на перевезення бензину А-80 у кількості 7236,0 л. (арк. справи 17,18);

- накладна № 090812 від 10 серпня 2012 року та товарно-транспортна накладна № 090812 від 10 серпня 2012 року на перевезення дизельного палива у кількості 9452,0 л (арк. справи 19, 20);

- накладна № 100812 від 13 серпня 2012 року та товарно-транспортна накладна № 100812 від 13 серпня 2012 року на перевезення дизельного палива у кількості 9452,0 л (арк. справи 21, 22);

- накладна № 070812 від 9 серпня 2012 року та товарно-транспортна накладна № 070812 від 9 серпня 2012 року на перевезення бензину А-95 у кількості 16688,0 л (арк. справи 23, 24);

- накладна № 110812 від 13 серпня 2012 року та товарно-транспортна накладна № 110812 від 13 серпня 2012 року на перевезення бензину А-76 у кількості 7236,0 л (арк. справи 25, 26);

- накладна № 130812 від 17 серпня 2012 року та товарно-транспортна накладна № 130812 від 17 серпня 2012 року на перевезення дизельного палива у кількості 7 236 л (арк. справи 27,28).

На вимогу суду надати оригінали цих документів позивач надав суду документи із кольоровими копіями печатки та підпису від приватного підприємства "Адітум Маркет". Зазначені документи були долучені судом до матеріалі справи (арк. справи 147-158).

Отже в матеріалах справ відсутні належні та допустимі у розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України підтвердні документи, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку, які б підтверджували відбуття господарської операції з придбання позивачем нафтопродуктів від приватного підприємства "Адітум Маркет".

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про не доведення позивачем відбуття господарських операцій з придбання нафтопродуктів в ПП "Адітум маркет" на підставі умов договору № 14-03/11 від 14 березня 2011 року, що свідчить про безпідставне включення їх вартості до складу витрат 3 кварталу 2012 року. Отже, висновки відповідача, викладені в акті перевірки стосовно завищення витрат 3-кварталу 2012 року на 407424,70 грн. є правомірними. З огляду на наведене вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000171501 від 4 березня 2013 року також не підлягають задоволенню.

Згідно із вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, що понесла сторона, не на користь якої ухвалено судове рішення, їй не компенсуються.

З огляду на зазначене, на підставі положень Податкового кодексу України та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Росімпортторг" до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання неправомірними дій щодо проведення камеральної перевірки та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000171501 від 4 березня 2013 року, - відмовити повністю.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні в присутності представника відповідача.

Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27 серпня 2013 року.

Суддя Михайлик А.С.